Постанова 4819 № 766/8422/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний номер справи: 766/8422/20 Номер провадження: №22-ц/819/282/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 лютого 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Кутурланової О.В., суддів: Майданіка В.В., Орловської Н.В., секретар судового засідання Давиденко І.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дунаєва Максима Ігоровича, який діє в інтересах Комунального закладу «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 вересня 2020 року у складі судді Булах Є.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до КЗ «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді вчителя-сумісника української мови та літератури з оплатою праці згідно штатного розпису. В період дії обмежувальних карантинних заходів та переходу закладу на дистанційне навчання нею проводилися заняття з учнями відповідно до розкладу занять, затвердженого адміністрацією Комунального закладу «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради на початку навчального року, однак в порушення вимог трудового законодавства за період з 01.04.2020 року по 01.06.2020 року відповідач не виплатив їй заробітну плату у розмірі 12408,00 грнпосилаючись на те, що під час карантину, введеного в Україні з 12 березня 2020 року, сумісникам не належить виплата заробітної плати і повідомивши її про те, що її, як сумісника, не переводили на дистанційне навчання. Посилаючись на те, що порушення її трудових прав у виді невиплати заробітної плати призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків та вимушених змін в організації свого життя, позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2020 року по 01.06.2020 року в сумі 12408 грн та у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди 6204 грн. Рішенням Херсонського міського суд Херсонської області від 07 вересня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КЗ «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітної плати задоволено частково. Стягнуто з КЗ «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.04.2020 року по 01.06.2020 року в сумі 12408 грн та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі адвокат Дунаєв М.І., який діє в інтересах КЗ «Херсонський фаховий спортивний коледж», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги, просила у її задоволені відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідача, осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, працюючи у відповідача за сумісництвом, протягом спірного періоду часу фактично виконувала роботу, покладену на неї трудовим договором, проводячи дистанційне навчання учнів згідно затвердженого адміністрацією розкладу занять, у зв`язку з чим відповідач зобов`язаний був виплатити їй заробітну плату згідно штатного розпису. При цьому порушення відповідачем гарантованих Конституцією України трудових прав призвело до заподіяння позивачу моральної шкоди, розмір якої визначив з огляду на тривалість порушення та суттєвість вимушених змін в організації життя позивача. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють відносини між сторонами у спорі та ґрунтуються на досліджених судом доказах. Положеннями ст.43 Конституції України декларовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом та передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020 стаття 60 КЗпП України викладена у новій редакції. Положеннями ст.60 КзПП України визначено, що за погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом. На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором. Статтею 102-1 КЗпП України визначено, що працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно п.5 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, одержана за роботу за сумісництвом заробітна плата при підрахунку середнього заробітку за основною роботою не враховується, крім випадків, передбачених пунктом 10 цього Положення. У пункті 10 Положення передбачено, що заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку: вчителям та викладачам, які працюють у декількох освітніх закладах, прирівняних до них по оплаті праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в декількох). Крім того, в середню заробітну плату працівникам зараховується додаткова оплата за роботу, яка не є сумісництвом (пункт 8 Переліку робіт, які не є сумісництвом). Заробітна плата педагогічним працівникам, зокрема й тим, які працюють за сумісництвом виплачується у розмірі визначеному пунктом 68 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 № 102, а саме за тарифікацією. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між сторонами у спірний період часу існували трудові правовідносини. Так, відповідно до наказу №181-ос від 23 серпня 2019 року ОСОБА_1 прийнято на посаду вчителя української мови та літератури (зовнішній сумісник) Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради, яке у подальшому змінило назву на Комунальний заклад «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради, про що внесені відповідні відомості в реєстраційні документи. Додатком 2 до наказу Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради від 28.08.2019 року №810 (пункт 1) педагогічне навантаження ОСОБА_1 на 2019/2020 навчальний рік встановлено: 6,0 год. українська література у АДРЕСА_1 , 10-В класах; 2,0 год. українська мова у 10-В класі. Заявою від 03.04.2020 року ОСОБА_1 надала згоду на зміну умов праці на період установленого КМУ карантину, а саме встановлення дистанційної роботи, починаючи з 04.04.2020 року й до закінчення карантину, а також просила визначити дистанційне робоче місце за місцем свого проживання. Додатком до наказу Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради від 05.04.2020 року №44-ос ОСОБА_1 не включено до списку працівників училища, які переведені на дистанційну форму роботи віддаленого доступу з використанням електронних засобів та технологій з 04.04.2020 року. Доказів ознайомлення позивача з наведеним наказом матеріали справи не містять. З роздруківок додатку Classroom ОСОБА_1 зазначена у списку викладачів Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради з викладання української мови та української літератури. На підтвердження фактичного виконання роботи за трудовим договором у дистанційному режимі позивач надала також роздруківки заданих нею завдань, виконаних та надісланих учнями робіт у VIBER, CLASSROOM, навчальні досягнення учнів, які зафіксовані в електронному журналі. 05 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до директора Херсонського вищого училища фізичної культури з заявою про негайну виплату заробітної плати за квітень 2020 року. Листом від 20.05.2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що листом МОН України від 23.03.2020 року №1/9-173 «Щодо організації освітнього процесу в закладах загальної освіти під час карантину» сумісництво передбачає виконання працівником основної роботи (в цьому ж або іншому закладі), а тому збереження середнього заробітку, яке гарантоване працівникам відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують і навколишнього природного середовища не з його вини, здійснюється лише за основним місцем роботи працівника. Крім того, позивача повідомлено, що її не переведено на дистанційну роботу як і інших сумісників та рекомендовано звернутися за основним місцем роботи щодо отримання заробітної плати. На онлайн звернення позивача №20-0433 щодо відмови у виплаті заробітної плати, Освітнім омбудсменом повідомлено, що відповідно до ч.1 п.5 Положення Про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, оплата праці сумісників здійснюється за фактично виконану роботу, тому якщо під час карантину працівники закладів освіти, в тому числі які працюють за сумісництвом, продовжують виконувати свою роботу дистанційно, то відповідно мають отримувати за неї зарплату. Отже, зважаючи на те, що на час надання ОСОБА_1 згоди на дистанційне навчання та визначення робочого місця за місцем її проживання адміністрацією закладу не вносилися зміни в учбовий розклад занять, визначений додатком 2 до наказу Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради від 28.08.2019 року №810, а про подальші зміни ворганізації освітнього процесу, внесені Додатком до наказу Херсонського вищого училища фізичної культури Херсонської обласної ради від 05.04.2020 року №44-ос, згідно якого обов`язкові до вивчення у 10-х класах дисципліни «Українська мова», «Українська література» взагалі не вносилися для організації дистанційного навчання, про що у передбаченому законом порядку позивач не повідомлялася, фактично продовжуюючи навчання учнів згідно попередньо визначеного педагогічного навантаження, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог. При цьому колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на лист від 23.03.2020 року №1/9-173 «Щодо організації освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти під час карантину», оскільки в ньому йдеться про збереження середнього заробітку, яке гарантоване працівникам за основним місцем роботи відповідно до статті 113 Кодексу законів про працю України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника не з його вини, оскільки позивач, будучи вчителем сумісником в період дії карантинних обмежень та переходу відповідача на дистанційне навчання фактично виконувала роботу за трудовим договором згідно встановленого їй педагогічного навантаження. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з достатньою повнотою з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін та дослідив надані сторонами докази, яким дав правильну оцінку, ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого в справі рішення, а тому підлягають відхиленню. Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст. 382 ЦПК України колегія суддів, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Дунаєва Максима Ігоровича, який діє в інтересах Комунального закладу «Херсонський фаховий спортивний коледж» Херсонської обласної ради,залишити без задоволення. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 07 вересня 2020 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом 30 днів з часу складання повного тексту рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Дата складання повного тексту постанови 25 лютого 2020 року Головуючий О.В. Кутурланова Судді: В.В. Майданік Н.В.Орловська