Постанова 4819 № 766/3687/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова іменем України справа №766/3687/24 провадження № 22-ц/819/299/26 02 березня 2026 року м.Херсон Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач), судді: Базіль Л.В., Радченко С.В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2025 року, постановлене під головуванням судді Скрипніка Л.А., встановив: Зміст позовних вимог В березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління освіти Херсонської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просила поновити строк звернення до суду з позовом щодо заробітної плати за жовтень, листопад 2023року; стягнути з відповідача заробітну плату за період з 01 жовтня 2023року по 01 липня 2024року в розмірі 53 600,00грн. Позов мотивований тим, що до повномасштабного вторгнення рф в Україну позивач працювала вихователем Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради. В період окупації міста Херсона виконувала трудові обов`язки відповідно до посадової інструкції. З серпня 2022 року по 30 грудня 2022 року заробітну плату не отримувала. 30 грудня 2022 року одержала наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 ХМР від 30 грудня 2022 року №5 «Про призупинення дії трудових відносин». Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 04 жовтня 2023року у справі №521/10655/23, яке набрало законної сили, скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 ХМР від 30 грудня 2022 року №5 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині призупинення трудових відносин з позивачем; стягнуто з Управління освіти ХМР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 січня 2023року по дату ухвалення рішення в розмірі 60 300,00грн. та заробітну плату з серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 33 500,00грн. З моменту ухвалення зазначеного судового рішення позивач не отримує заробітну плату, заборгованість з жовтня 2023 року по липень 2024 року становить 53 600,00грн., яка має бути стягнута з Управління освіти ХМР, як розпорядника та одержувача бюджетних коштів. Зміст рішення суду Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою про стягнення заробітної плати. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління освіти Херсонської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі. Рішення суду першої інстанції мотивовано пред`явленням позову до неналежного відповідача в особі Управління освіти Херсонської міської ради. Суд вважав, що оскільки позивач перебуває в трудових відносинах з Херсонським закладом дошкільної освіти №23 ХМР, то належним відповідачем у спірних правовідносинах є роботодавець дошкільний заклад, на якого покладений обов`язок з виплати заробітної плати. В ході розгляду справи позивачем не заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача або належного відповідача - Херсонського закладу дошкільної освіти №23 ХМР, а пред`явлення вимог до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові. Ухвалюючи рішення суд послався на правові висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 17 березня 2021 року у справі №731/115/20; від 04 березня 2020року у справі №401/3088/17; від 07 березня 2022 року у справі №733/1093/21. Доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила заочне рішення від 18 грудня 2025року скасувати та ухвалите нове судове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю висновку суду про те, що Управління освіти Херсонської міської ради є неналежним відповідачем у справі. Скаржник зазначив, що роботодавцем є особа, на яку покладений обов`язок з виплати заробітної плати працівнику. Заробітну плату працівникам Херсонського закладу дошкільної освіти №23 ХМР нараховує та виплачує саме Управління освіти ХМР, а відтак роботодавцем в даних конкретних правовідносинах є Управління. Пред`явлення позовних вимог до Херсонського закладу дошкільної освіти №23 ХМР, який немає повноважень на виплату заробітної плати, буде неефективним способом захисту, адже дошкільний заклад є неприбутковою організацією, яка утримується за кошти місцевого бюджету та не володіє майном на праві власності, за рахунок якого можливо буде стягнути кошти за судовим рішенням. В обґрунтування наведених тверджень послалася на постанову Верховного Суду від 04 червня 2025року у справі №766/9397/24, згідно якої відповідачем в аналогічних правовідносинах визнано Управління освіти ХМР. Також вказала, що після постановлення Малиновським районним судом м.Одеси рішення від 04 жовтня 2023року у справі №521/10655/23 в частині скасування наказу Херсонського закладу дошкільної освіти №23 ХМР від 30 грудня 2022 року №5 «Про призупинення дії трудових відносин», у відповідача були відсутні підстави не здійснювати виплату позивачці заробітну плату. Ні Управління освіти ХМР, ні Херсонський заклад дошкільної освіти №23 ХМРне вжили заходів щодо організації роботи позивача в умовах воєнного стану та під час постійних обстрілів міста Херсона, а саме не визначили графік, місце та режим роботи ОСОБА_1 . Період невиконання позивачем трудових функцій можна порівняти з простоєм. Правова позиція інших учасників Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Розгляд справи апеляційним судом Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до положень частини першої статті 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав. Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права З долученої до позовної заяви копії судового рішення та з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що 04 жовтня 2023 року Малиновським районним судом м.Одеси постановлено рішення у справі №521/10655/23 за позовом ОСОБА_1 до позовом до Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради, Управління освіти Херсонської міської ради, ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Цим рішенням позов задоволений частково. Скасовано наказ Херсонського закладу дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради від 30.12.2022 за №5 «Про призупинення дії трудових відносин» в частині призупинення трудових відносин з ОСОБА_1 . Стягнуто з Управління освіти Херсонської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.01.2023 по дату ухвалення рішення в розмірі 60300 грн. та заробітну плату в розмірі 33500 грн. В іншій частині позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середньомісячного заробітку за один місяць. Інших доказів на підтвердження трудових відносин між позивачем та Херсонським закладом дошкільної освіти №23 ХМР на час подання позову не надано. Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно із статтею 115 КЗпП України, статтею 24 Закону «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до статті 95 КЗпП України, статті 3 Закону «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Згідно зі статтями 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не звільняє позивача від процесуального обов`язку доведення наявності права на отримання відповідних сум (див. постанову Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі № 757/23764/20). Відповідно до статті 30 Закону України «Про дошкільну освіту», заклад дошкільної освіти є юридичною особою. Заклад дошкільної освіти може від свого імені укладати договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, бути стороною у судовому процесі, бути власником і розпорядником коштів та іншого майна, мати власні символіку, бланки, печатки та штампи із своїм найменуванням та символікою. Заклад дошкільної освіти має самостійний баланс. Положеннями статті 51 цього Закону визначено фінансову автономію закладів дошкільної освіти в частині використання бюджетних коштів, яка передбачає самостійне здійснення витрат у межах затверджених кошторисами обсягів, зокрема на оплату праці працівників. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно правового висновку Верховного Суду, наведеного в постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22), суд зазначив «.. при зверненні із позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради». Свій правовий висновок суд касаційної інстанції, серед іншого обґрунтував посиланням на постанови суду в подібних правовідносинах, вказавши про таке: «У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 731/115/20 (провадження № 61-15526св20) зазначено, що «встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, яка є юридичною особою. Відповідно, на Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Згідно із приписами статті 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю та може бути позивачем та відповідачем у суді. У відповідності до положень статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. ОСОБА_1, як позивач, просив суд, крім іншого, поновити його на посаді директора Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів з 14 лютого 2020 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за період затримки розрахунку. Із змісту вказаних вимог убачається, що вони стосуються прав та обов`язків Озерянського ЗЗСО І-ІІІ ступенів, як особи, за рахунок якої можливо задовольнити ці позовні вимоги. Разом із тим, Озерянський ЗЗСО І-ІІІ ступенів не був залучений до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача)». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року у справі № 401/3088/17 (провадження № 61-44227св18) зазначено, що «згідно зі статтею 21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення по суті спору не звернули увагу, що ОСОБА_1 заявила свої вимоги про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням не до юридичної особи з якою перебувала у трудових відносинах - Великоандрусівської загально-освітньої школи І-ІІІ ступенів, правонаступником, якої після реорганізації є КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад», а до Великоандрусівської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області та голови комісії з реорганізації ОСОБА_9. При цьому будь-які рішення сільської ради не були предметом оскарження в межах розглядуваної справи, а ОСОБА_9 у спірних правовідносинах, у тому числі при прийнятті оспорюваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяла не від власного імені, а як керівник навчального закладу - школи. Належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 про поновлення на роботі, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової винагороди за сумлінну працю та відшкодування моральної шкоди завданої незаконним звільненням мав бути роботодавець - Великоандрусівська загально-освітня школа І-ІІІ ступенів, яка на час пред`явлення позову мала статус юридичної особи, а в подальшому її правонаступник, яким після реорганізації став КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад»». Подібний за змістом висновок наведений Верховним Судом в постанові від 20 серпня 2025 року у справі № 451/1745/21 (провадження № 61-15773св23), згідно якого суд зазначив: «За загальним правилом сторонами трудових правовідносин є працівник та роботодавець. Працівник - фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи, котра використовує найману працю. Роботодавець - юридична особа (підприємство, установа, організація) або фізична особа - підприємець, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних осіб. Трудові правовідносини визначають як суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права, що складають між працівником і роботодавцем (підприємством, установою, організацією, а також фізичною особою), в силу якого одна сторона (працівник) зобов`язана виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посади, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, передбачені законодавством, колективним договором та угодою сторін. Трудові права та обов`язки не можуть існувати за межами трудового правовідношення. Отже трудовий спір за загальним правилом виникає (існує) між сторонами трудових правовідносин, а саме між працівником та роботодавцем. … Для оцінки того чи до належного відповідача позивачем пред`явлено вимогу про вирішення трудового спору про поновлення чи про звільнення, потрібно встановити особу роботодавця, тобто ту юридичну чи фізичну особу-підприємця, з ким у позивача (працівника) виникли трудові відносини, оскільки саме роботодавець є належним відповідачем у справах про поновлення на роботі чи звільнення. Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 296/4222/21 (провадження № 61-4399св22)». У вищезазначеній справі №451/1745/21 суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, який вважав що належним відповідачем у справі є Управління освіти, яке здійснювало виплату заробітної плати працівникам шкільного закладу та дійшов висновку, що належним відповідачем повинен бути шкільний заклад, з яким у працівника існують трудові відносини. У справі, що переглядається в апеляційному порядку встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді вихователя в Херсонському закладі дошкільної освіти №23 Херсонської міської ради. В той же час Управління освіти Херсонської міської ради, визначено лише розпорядником бюджетних коштів та в силу наданих повноважень та наявності централізованої бухгалтерії, здійснює нарахування та виплату заробітної плати працівникам закладів освіти. Проте проведення нарахувань та виплата заробітної плати здійснюється виключно на підставі поданої закладами освіти документації про виконання їх працівниками трудових обов`язків за трудовими договорами. Тобто, Управління самостійно не визначає належних працівнику виплат, а проводить їх нарахування лише у відповідності до наданих роботодавцем документів (наприклад, табеля обліку робочого часу, наказу про відпустку, преміювання, переведення роботи закладу в простой тощо). Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Управління освіти ХМР у спірних правовідносинах не є належним відповідачем у справі, а роботодавець в особі Херсонського закладу дошкільної освіти №23 ХМР, з яким позивач перебуває у трудових відносинах та на якого чинним законодавством покладений обов`язок з виплати заробітної плати, до участі у справі не залучений, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції врахував вищенаведені висновки суду касаційної інстанції. Доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, наведених в постанові від 04 червня 2025року у справі №766/9397/24, згідно яких відповідачем у справі щодо вимог про стягнення заробітної плати визнано Управління освіти ХМР, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у цій справі висновок про особу роботодавця був зроблений на підставі постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2024 року у справі 761/13951/22 та постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року в справі № 125/1514/20, у яких позивачами виступали директор школи, у якої був укладений трудовий договір (контракт) з Департаментом освіти та науки виконавчого органу Київської міської ради та директор навчально-виховного комплексу, яка перебувала в трудових відносинах з Відділом освіти Барської районної державної адміністрації Вінницької області, а відтак позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати стосувалися виключно прав та обов`язків зазначених роботодавців, до яких пред`явлено позови. Наведене не спростовує висновок про необхідність пред`явлення позову до роботодавця, з яким у працівника існують трудові правовідносини та який прийняв на себе обов`язки, передбачені трудовим законодавством, зокрема, що виплати заробітної плати. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 визначила розмір заборгованості по заробітній платі, виходячи з гарантованого державою мінімального розміру заробітної плати за відповідний період. При цьому, згідно доводів апеляційної скарги позивач зазначила, що після постановлення рішення Малиновським районним судом м.Одеси від 04 жовтня 2023 року у справі №521/10655/23 вона не приступила до виконання трудових обов`язків та припускає, що діяльність підприємства призупинена внаслідок простою, але доказів на підтвердження цих обставин не надала. З огляду на наведене, не залучення належного відповідача (роботодавця) до участі у справі унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для її вирішення, зокрема щодо обрахування належних до стягнення виплат, з особливостями встановленими для простою. За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2025 року постановлено з додержанням вимог закону, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, надана правильна оцінка наявним у справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення. Розподіл судових витрат в порядку частини тринадцятої статті 141 ЦПК України не здійснюється у зв`язку із залишенням апеляційної скарги ТОВ «ЮТС-АГРОПРОДУКТ» без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України. Головуючий: В.О. Бездрабко Судді: Л.В. Базіль С.В. Радченко