Постанова Велика Палата ВС № 9901/44/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 4 лютого 2021 року м. Київ Справа № 9901/44/19 Провадження № 11-259заі20 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді Князєва В. С., судді-доповідача Прокопенка О. Б., суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П., за участю: секретаря судового засідання Ключник А. Ю., представника позивача - Сташків К. І., представника відповідача - Склярук Ю. В., розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправною та скасування ухвали, зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2020 року (судді Гімон М. М., Олендер І. Я., Берназюк Я. О., Коваленко Н. В., Усенко Є. А.), УСТАНОВИЛА: У січні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника Федоренка І. Л. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати ухвалу ВРП від 26 грудня 2018 року № 4028/0/15-18 про залишення без розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 - Федоренка І. Л. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 липня 2018 року № 319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України ОСОБА_3 (далі - рішення Комісії, КДКП, Комісія відповідно), а також зобов`язати відповідача повторно розглянути зазначену скаргу. У позові зазначено, що 26 березня 2018 року адвокат Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» Федоренко І. Л., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до КДКП з дисциплінарною скаргою про вчинення Генеральним прокурором України ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, що полягає в публічному висловлюванні, яке є порушенням презумпції невинуватості. 18 липня 2018 року КДКП прийняла рішення № 319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України ОСОБА_3 , а також надання дозволу на оскарження цього рішення до ВРП. Адвокат Федоренко І. Л., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до ВРП скаргу на згадане рішення КДКП, яку ухвалою ВРП від 16 жовтня 2018 року № 3137/0/15-18 було залишено без розгляду та повернуто скаржнику. 6 листопада 2018 року до ВРП надійшла повторна скарга адвоката Федоренка І. Л. в інтересах ОСОБА_1 на рішення Комісії, за результатом розгляду якої ВРП прийняла ухвалу від 26 грудня 2018 року № 4028/0/15-18, у якій ВРП, керуючись статтею 53 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VІІІ), застосувавши положення її Регламенту, що регулюють розгляд дисциплінарної скарги щодо судді (пункт 12.6 глави 12), дійшла висновку, що скаргу адвоката Федоренка І. Л. в інтересах ОСОБА_1 на рішення КДКП від 18 липня 2018 року № 319дп-18 слід залишити без розгляду та повернути скаржнику на підставі пункту 1 частини першої статті 44 Закону № 1798-VІІІ як таку, що подана з порушенням порядку, визначеного Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ). На переконання адвоката Федоренка І. Л. , така ухвала є протиправною, оскільки на підтвердження повноважень адвоката для надання правової допомоги ОСОБА_1 до ВРП разом зі скаргою були надані всі необхідні та належні документи, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме копії: договору про надання правової допомоги від 21 лютого 2017 року № 20; ордеру на надання правової допомоги; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Федоренка І. Л. ; заяви ОСОБА_1 до ВРП від 26 жовтня 2018 року, у якій він підтвердив своє волевиявлення щодо оскарження рішення КДКП від 18 липня 2018 року № 319дп-18 та вказав на те, що доручення від 16 березня 2018 року включає в себе повноваження адвокатів Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» оскаржувати рішення Комісії в передбаченому законом порядку, а також що оскарження згаданого рішення Комісії було погоджено в усній формі. Крім того, позивач послався на те, що оскаржувана ухвала ВРП постановлена з порушенням Регламенту ВРП, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-18 (далі - Регламент ВРП), та неправильним застосуванням Закону № 1798-VIIIі Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VIІ), адже законодавством не передбачено можливості прийняти ВРП рішення про залишення скарги без розгляду з указаних в оскаржуваній ухвалі підстав. 16 липня 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , яким визнав протиправною та скасував ухвалу ВРП від 26 грудня 2018 року № 4028/0/15-18 про залишення без розгляду скарги адвоката Федоренка І. Л. на рішення КДКП від 18 липня 2018 року № 319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження стосовно Генерального прокурора України ОСОБА_3 . Цим рішенням суд першої інстанції також зобов`язав ВРП розглянути скаргу адвоката Федоренка І. Л. на згадане вище рішення Комісії. Скасовуючи згадану ухвалу ВРП, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сукупність установлених у цій справі обставин не дає підстав вважати, що представник ОСОБА_1 - адвокат Федоренко І. Л. діяв усупереч волі й інтересам свого довірителя. До скарги були надані необхідні документи на підтвердження повноважень особи, яка її подає, тому у ВРП не було підстав для залишення скарги без розгляду. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ВРПподала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм права, неповне дослідження доказів та обставин у справі, порушує питання про скасування цього рішення та ухвалення нового - про відмову в задоволенні позову. Скаргу ВРП мотивовано відсутністю підстав для скасування рішення ВРП, передбачених статтею 54 Закону № 1798-VІІІ, танаведено доводи щодо відсутності в адвоката Федоренка І. Л. повноважень на оскарження від імені ОСОБА_1 прийнятого Комісією рішення до ВРП, аналогічні викладеним в оскаржуваній ухвалі, а саме: - до скарги не додано письмового документа, який наділяв би повноваженнями адвокатів Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» на подання скарги на рішення Комісії до ВРП та на представництво інтересів ОСОБА_1 під час розгляду цієї скарги у ВРП; - за змістом договору про надання правової допомоги, Адвокатське об`єднання «АВЕР ЛЄКС» уповноважено діяти в інтересах ОСОБА_1 на підставі письмових заявок, угод, підписаних сторонами договору, а також письмових завдань, доручень клієнта; - ордери на надання правової допомоги адвокатам Федоренку І. Л. та Біленку Б. В., наявні в матеріалах скарги та дисциплінарного провадження, у розумінні умов згаданого договору не є письмовим завданням (дорученням, заявкою) ОСОБА_1 на оскарження рішення КДКП до ВРП та здійснення представництва його інтересів під час розгляду скарг цим органом. Відповідного письмового доручення від ОСОБА_1 чи погодженої сторонами заявки (угоди) до скарги не додано; - зі змісту наданого Адвокатському об`єднанню «АВЕР ЛЄКС» доручення ОСОБА_1 від 16 березня 2018 року на оскарження до Комісії дій Генерального прокурора України не вбачається доручення чи надання повноважень адвокатам цього об`єднання щодо подальшого оскарження прийнятого Комісією рішення до ВРП; - за змістом договору про надання правової допомоги, в усній формі завдання (доручення) може надаватись клієнтом при умові подальшого дублювання такої інформації в письмовому вигляді, однак до скарги не було додано відповідного письмового документа. У скарзі ВРП вкотре наголошено на необхідності, за умовами договору про надання правової допомоги, отримання письмового доручення (заявки, угоди, завдання) на вчинення таких дій. Крім того, ВРП стверджує, що відсутні підстави для зобов`язання цього органу розглянути скаргу адвоката Федоренка І. Л. від імені ОСОБА_1 , оскільки це є втручанням в її дискреційні повноваження. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи це рішення законним і обґрунтованим. У судовому засіданні представник ВРП та представник позивача підтримали доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та відзиві на неї. Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі ВРП доводи та аргументи відзиву представника позивача, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Згідно із частиною першою статті 53 Закону № 1798-VIII прокурор, щодо якого прийнято рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, може оскаржити таке рішення до ВРП не пізніше тридцяти днів з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Відповідно до статті 78 Закону № 1697-VII особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення КДКП до ВРП за наявності дозволу Комісії на таке оскарження. Відповідно до частин першої та другої статті 35 Закону № 1798-VIII рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Порядок та підстави оскарження рішення ВРП визначаються законом. Підстави оскарження окремих рішень ВРП визначаються цим Законом. Відповідно до частини третьої статті 53 Закону № 1798-VIII скарга на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора розглядається ВРП у пленарному складі в порядку, визначеному статтею 49 цього Закону для розгляду дисциплінарної справи щодо судді. Процедурні питання здійснення ВРП повноважень, визначених Конституцією України, законами № 1798-VIII, № 1402-VІІІ, іншими законами України, порядок підготовки, розгляду та прийняття ВРП, її Дисциплінарними палатами та іншими органами рішень, а також інші питання діяльності ВРП регулюються Регламентом ВРП. Пунктами 14.1, 14.3 глави 14 розділу II Регламенту ВРП в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали, передбачено, що особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення Комісії до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Комісії на таке оскарження; якщо скарга подається представником прокурора (скаржника), то до неї додається документ, що підтверджує його повноваження. Відповідно до пункту 14.4 глави 14 розділу II Регламенту ВРП у згаданій редакції попередню перевірку скарги здійснює доповідач, визначений автоматизованою системою розподілу справ, протягом розумного строку, але з урахуванням строку, який передбачений частиною четвертою статті 53 Закону№ 1798-VIII для розгляду скарги. Доповідач своєю ухвалою залишає скаргу без розгляду і повертає її особі, яка подала скаргу на рішення Комісії, якщо: а) скарга не підписана чи не містить прізвища, імені, по батькові особи, яка подала скаргу; б) скарга не містить відомостей про місце проживання (місце перебування, місцезнаходження) особи, яка подала скаргу; в) є рішення адміністративного суду, що набрало законної сили, у справі за позовом прокурора або іншої особи про скасування (визнання нечинним) рішення Комісії, скарга на яке подана до ВРП; г) скарга подана скаржником за відсутності дозволу Комісії на таке оскарження (пункт 14.5 глави 14 розділу II Регламенту Вищої ради правосуддя в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали). Пунктом 14.6 глави 14 розділу II Регламенту ВРП передбачено, що у разі відсутності підстав для залишення скарги без розгляду доповідач складає висновок і передає скаргу на розгляд ВРП. Якщо скарга подана з пропуском строку на оскарження рішення Комісії і особа, яка подала скаргу, порушує питання про поновлення цього строку, доповідач у висновку зазначає про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку. Підставою для постановлення ВРП оскаржуваної в цій справі ухвали про залишення без розгляду скарги на рішення КДКП стало те, що до неї не було додано документа, що підтверджує наявність повноважень представника особи, від імені якої подана скарга. За приписами статті 26 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката (частина друга статті 26 Закону). Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (частина четверта статті 26 Закону). У ході судового розгляду справи встановлено, що 21 лютого 2017 року ОСОБА_1 та Адвокатське об`єднання «АВЕР ЛЄКС» уклали договір про надання правової допомоги № 20, предметом якого є здійснення захисту, представництво або надання інших видів правової допомоги на підставі заявки на отримання юридичних послуг, підписаної сторонами. Договором передбачено, що надання в його межах послуг може здійснюватися на підставі додаткових угод, що укладаються сторонами, або за письмовим завданням (дорученням, заявкою) ОСОБА_1 (пункт 4.1). В окремих виняткових випадках завдання (доручення) може надаватися клієнтом в усній формі при умові подальшого дублювання такої інформації у письмовому вигляді (пункт 4.4). 21 лютого 2018 рокуАдвокатським об`єднанням також видано ордер на представництво ОСОБА_1 згідно зі згаданим договором (оригінал цього ордеру було досліджено судом 30 січня 2020 року під час судового засідання у цій справі). 16 березня 2018 року ОСОБА_1 було видано письмове доручення адвокатам Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» щодо оскарження дій Генерального прокурора України ОСОБА_3 до КДКП у встановленому законом порядку. 26 березня 2018 року адвокат Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» Федоренко І. Л., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення Генеральним прокурором України ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, що полягає в публічному висловлюванні, яке є порушенням презумпції невинуватості. 18 липня 2018 року КДКП прийняла рішення № 319дп-18 про закриття дисциплінарного провадження щодо Генерального прокурора України ОСОБА_3 , а також надання дозволу на оскарження цього рішення до ВРП. Адвокат Федоренко І. Л., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав до ВРП скаргу на згадане рішення КДКП, яку ухвалою ВРП від 16 жовтня 2018 року № 3137/0/15-18 було залишено без розгляду та повернуто скаржнику. Зазначена ухвала ВРП мотивована відсутністю доручення ОСОБА_1 на здійснення згаданим адвокатом представництва прав та інтересів ОСОБА_1 у ВРП щодо оскарження рішення Комісії. 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 складено адресовану до ВРП заяву, у якій він підтвердив своє волевиявлення щодо оскарження рішення КДКП № 319дп-18 від 18 липня 2018 року, та зазначив, що доручення від 16 березня 2018 року включає в себе повноваження адвокатів Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» оскаржувати рішення КДКП в передбаченому законом порядку, а також що оскарження рішення КДКП від 18 липня 2018 року було погоджено в усній формі. Зазначена заява на підтвердження повноважень Федоренка І. Л. як адвоката здійснювати представництво ОСОБА_1 у ВРП була додана до повторно поданої до ВРП скарги на рішення Комісії від 18 липня 2018 року (надійшла 6 листопада 2018 року). До цієї скарги адвокатом Адвокатського об`єднання «АВЕР ЛЄКС» Федоренком І. Л. на підтвердження його повноважень як адвоката здійснювати представництво ОСОБА_1 у ВРП також були додані копії: - договору про надання правової допомоги від 21 лютого 2017 року № 20; - ордеру на надання правової допомоги; - свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Федоренка І. Л . Таким чином, на підтвердження повноважень адвоката для надання правової допомоги ОСОБА_1 до ВРП разом зі скаргою були надані документи, передбачені Законом № 5076-VІ. Наявність серед них наведеної вище письмової заяви ОСОБА_1 від 26 жовтня 2018 року, у якій він підтвердив своє волевиявлення щодо оскарження рішення КДКП, здійснення якого складає зміст і письмового доручення Адвокатському об`єднанню «АВЕР ЛЄКС» від 16 березня 2018 року, на переконання Великої Палати, свідчила про підтвердження адвокатом Федоренком І. Л. його повноважень на подання відповідної скарги саме до ВРП. До того ж оскарження рішення прокурорського дисциплінарного органу до ВРП охоплюється встановленою законом процедурою дисциплінарного провадженням щодо прокурора, оскарження дій якого в установленому законом порядку і було доручено Адвокатському об`єднанню «АВЕР ЛЄКС» згідно зі згаданим письмовим дорученням, складеним на реалізацію договору про надання правової допомоги. Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність передумов для залишення ВРП поданої адвокатом Федоренко І. Л. від імені ОСОБА_1 скарги на рішення КДКП без розгляду, адже додані до неї документи підтверджували наявність у цього адвоката відповідних повноважень. Такий висновок суду не спростовується здійсненим ВРП аналізом наведених вище положень договору про правову допомогу та повноти виконання його умов сторонами з огляду на невстановлення у цій справі обставин, які б давали підстави вважати, що представник ОСОБА_1 - адвокат Федоренко І. Л. діяв усупереч волі й інтересам свого довірителя та поза предметом згаданого договору. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувана ухвала ВРП не відповідає критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та визначені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), зокрема, критерію обґрунтованості, який втілюється шляхом прийняття рішень та (або) вчинення дій з урахуванням усіх обставин, що мають значення для їх прийняття (вчинення), у зв`язку із чим така ухвала підлягає скасуванню. Наслідком скасування ухвали про залишення скарги без розгляду є зобов`язання ВРП таку скаргу розглянути відповідно до статті 53 Закону № 1798-VІІІ та глави 14 Регламенту ВРП, які визначають порядок розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора. При цьому Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ВРП щодо незаконності скасування ухвали через відсутність підстав для оскарження рішення ВРП, передбачених статтею 54 Закону № 1798-VІІІ. Так, відповідно до частини першої статті 54 Закону № 1798-VIIIрішення ВРП за результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) прокурор не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини п`ятої статті 53 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності прокурора та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Проте ці положення Закону № 1798-VIII визначають підстави оскарження рішень ВРП,ухвалених саме за результатами розгляду по суті скарги на рішення відповідного органу, яким прокурора притягнуто до дисциплінарної відповідальності. У цій же справі такого розгляду скарги з ухваленням ВРП за його наслідками передбаченого законом рішення не відбулося. Про наведене вказано й у постанові Великої Палати Верховного Суду в цій справі від 29 серпня 2019 року (провадження № 11-23заі19). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315, частини першої статті 316 КАСза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які мають значення для її вирішення, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, апеляційну скаргу ВРП слід залишити без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2020 року - без змін. Керуючись статтями 243, 250, 266, 308, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Вищої ради правосуддя залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукК. М. Пільков Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк І. В. Григор`єва Л. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаВ. М. Сімоненко О. С. ЗолотніковІ. В. Ткач Л. Й. КатеринчукС. П. Штелик Г. Р. Крет