Постанова Київський апеляційний суд № 760/19312/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №760/19312/15 Головуючий у І інстанції Оксюта Т.Г. Провадження №22-ц/824/896/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Кравченка Романа Миколайовича на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є власниками суміжного домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначила, що відповідачі утримують земельну ділянку, що належить їм, у вкрай незадовільному стані. Зберігають на подвір`ї та в будинку, що розташований на вказаній ділянці, побутове сміття, порушуючи правила санітарної та пожежної безпеки. Внаслідок цього постійно існує небезпека виникнення пожежі як на території, належній відповідачам, та пошкодження, знищення майна, що належить сусідам. Наслідком порушення відповідачами правил добросусідства, санітарних та пожежних норм є постійна небезпека виникнення пожежі та ушкодження, в т.ч., домоволодіння позивача, адже їх ділянки є суміжними, та фактично створюють перешкоди у вільному та безпечному користуванні та розпорядженні належним позивачу майном. Зокрема, 23.04.2014 року на території домоволодіння відповідачів сталася пожежа. Причиною пожежі було потрапляння джерела запалювання (не потушеного недопалка) на горючі матеріали, а саме сміття, що зберігалося на території домогосподарства, належного відповідачам. Крім того, на території домоволодіння відповідачів періодично збираються безхатченки, декілька разів такі особи намагались через ділянку відповідачів зайти на територію домоволодіння позивача з метою крадіжки. Відтак, для відновлення пошкодженого паркану між ділянками позивача та відповідача, зменшення вірогідності виникнення нових пожеж, позивачем ОСОБА_3 було укладено 28.04.2014 року з ТОВ «Діларем» договір підряду, на виконання якого підрядником було здійснено: демонтаж старого (згорілого) паркану між зазначеними ділянками; завантажено та вивезено сміття з території земельної ділянки відповідачів; здійснено відповідні підготовчі роботи та улаштовано паркан по зоні розмежування ділянок. Загальна вартість робіт здійснених ТОВ «Діларем» складає 58000,00 грн., які були сплачені позивачем в повному обсязі. Внаслідок бездіяльності відповідачів, ігнорування ними правил добросусідства, залишення домоволодіння фактично на призволяще, позивачу завдано не лише матеріальних збитків, а й моральних. На підставі викладеного у позові просила суд першої інстанції зобов`язати відповідачів привести належну їм земельну ділянку та житловий будинок з приналежними господарськими будівлями та побутовими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , у належний стан з дотриманням вимог пожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки. Стягнути з відповідачів на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 58000,00 грн., моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 привести належну їм земельну ділянку та житловий будинок з приналежними господарськими будівлями та побутовими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , у належний стан з дотриманням вимог пожежної та санітарно-епідеміологічної безпеки. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі по 29000,00 грн. з кожного. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі по 5000,00 грн. з кожного. Стягнуто в рівних частинах з відповідачів на користь позивачки суму сплаченого судового збору в розмірі 783,60 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Кравченко Р.М. в інтересах відповідачів подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, у порушення принципу змагальності, не з`ясував повно й всебічно всі обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та просто проігнорував усі доводи відповідачів, не надавши їм належної правової оцінки. Суд першої інстанції прийняв доводи позивача, що відповідачі утримують земельну ділянку, що належить їм на праві власності, у вкрай незадовільному стані, зберігають на подвір`ї та в будинку побутове сміття, порушуючи правила санітарної та пожежної безпеки, що створює небезпеку виникнення пожежі та пошкодження майна, що належить сусідам. Проте такі твердження не підтверджуються допустимими і належними доказами, які є в матеріалах справи. Аналізуючи Акт про пожежу від 23.04.2014, суд дійшов до висновку, що сміття, що знаходилось у дворі відповідачів станом на 23.04.2014 є побутовими відходами в розумінні Закону України «Про відходи». Однак в зазначеному акті інформації про сміття, яке знаходиться саме у дворі відповідачів, - немає взагалі, отже невідомо як суд дійшов до такого висновку. Крім того, суд зазначає, що відповідачами в порушення вимог ч.ч. 4,7 ст. ч.ч. 4,7 ст. 33 ЗУ «Про відходи» було допущено розміщення відходів (сміття) у дворі житлового будинку, на території міста Києва, поряд із житловим будинком позивача, що відповідно створило небезпеку для здоров`я позивача та її дітей, зокрема через те, що розміщення даних відходів сприяло розповсюдженню пожежі ділянкою відповідачів, про що зазначено в акті про пожежу від 23.04.2014 року, а також просуванню полум`я від пожежі до ділянки позивача. Але, знову ж таки, жодного належного і допустимого доказу цієї обставини в матеріалах справи немає, з Акту про пожежу від 23.04.2014 такі висновки не випливають, адже в ньому чітко зазначено, що пожежа була у підвалі будинку, а ні у дворі, як про це зазначає суд. Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності будь-якого сміття, оскільки фіксування цього факту має відбутись у встановленому порядку компетентними органами, а саме Державною екологічною інспекцією, на яку покладено функції держави з державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Акт про пожежу від 23.04.2014 року, який був доданий до позову, є неналежним доказом, оскільки він не містить жодної інформації щодо предмету доказування. Тобто, цим документом не підтверджується факт знищення паркану позивача загальною довжиною 56 м.п. по межі розмежування дільниць, адже в ньому про це зовсім нічого не зазначено, а також не підтверджує порушення Правил пожежної безпеки, як про це зазначив суд в оскаржуваному рішенні. Посилання суду на порушення відповідачами п. 4.1.1 і 4.1.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 р. №126, є помилковим, оскільки вони, не стосуються відповідачів, адже жодного доказу зберігання відходів (сміття) на території земельної ділянки в матеріалах справи немає, а тому у суду не було підстав для таких висновків. Крім того, відповідачі звертали увагу суду першої інстанції, що лише Головне управління контролю за благоустроєм міста Києва вносить припис власникам щодо приведення їх об`єктів та елементів благоустрою у відповідний стан. Зважаючи на наявні документи у матеріалах справи, позивач до Головного управління контролю за благоустроєм міста Києва не зверталась. Окремої уваги заслуговує надання правової оцінки судом першої інстанції відповіді Солом`янського УП ГУНП України у м. Києві від 24.04.2020 року на адвокатський запит представника позивача - адвоката Невмержицького В.П. У відповіді Солом`янського УП ГУНП України у місті Києві зазначено про результати проведеної перевірки, зокрема про проведення опитування сусідів та встановлення події пожеж на території домоволодіння однак не вказано яких саме мешканців (із зазначенням прізвища, імені та по батькові) та яких сусідніх будинків було опитано. Сумнівним також є встановлення факту звернення по спецлінії для тушіння пожежі та факти звернення до державних установ міста Києва з метою встановлення власників будинку АДРЕСА_2 , оскільки дане твердження не підкріплюється жодним доказом (адвокатськими запитами, запитами про надання публічної інформації, колективні звернення тощо). При цьому, дана відповідь помилково була врахована судом першої інстанції як підтверджений факт порушення відповідачами положень Закону України «Про відходи» та Правил протипожежної безпеки. Також наголошує на тому, що в Акті про пожежу від 23.04.2014 року немає жодної згадки про знищення або пошкодження даною пожежею належного на праві власності позивачеві паркану загальною довжиною 56 м.п. по межі розмежування дільниць, про який згадує позивач у позові. Більш того, судом першої інстанції не надано оцінку факту завантаження та вивезення сміття з території земельної ділянки відповідачів, оскільки позивачем не надано жодних доказів перебування сміття на території земельної ділянки відповідачів. Також, у матеріалах справи відсутні докази належності позивачу на праві власності паркану загальною довжиною 56 м.п. по межі розмежування дільниць, який за твердженням позивача згорів унаслідок пожежі, про яку йдеться в Акті про пожежу від 23.04.2014. Таким чином, проведення позивачем робіт, з залученням ТОВ «Діларем», по демонтажу старого (обгорілого) паркану, влаштування нового паркану та вивезення сміття з території земельної ділянки відповідачів та виконання інших робіт не перебувало в прямому причинно-наслідковому зв`язку між пожежею, про яку стверджує позивач та про яку йдеться в Акті про пожежу від 23.04.2014, та виконаними позивачем (залученим позивачем ТОВ «Діларем») роботами. Просить рішення суду першої інстанції скасувати і увалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України на адресу Київського апеляційного суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу. ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з доводами апелянтів, вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідив докази, надані позивачем, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачами положень Закону України «Про відходи» та Правил пожежної безпеки. Зазначене обґрунтовується наступним. Відповідачами, в порушення вимог ч.ч. 4, 7 ст. 33 ЗУ «Про відходи» було допущено розміщення відходів (сміття) у дворі житлового будинку, на території міста Києва, поряд із житловим будинком позивача, що відповідно створило небезпеку для здоров`я позивача та її дітей, які проживають по сусідству, зокрема через те, що розміщення даних відходів сприяло розповсюдженню пожежі ділянкою відповідачів. Підтвердженням вчинення відповідачами зазначених порушень слугують відомості, викладені у Акті про пожежу від 23.04.2014 р., у якому прямо зазначено про те, що пожежею, яка сталася 23.04.2014 р. знищено сміття на площі 20 м2 (останній рядок першої сторінки Акта). Окрім того, допущення розміщення відходів (сміття) протягом тривалого часу ( років) на території земельної ділянки у дворі Житлового будинку, також підтверджується Листом Управління Національної поліції України від 24.04.2020 р. про проведення перевірки фактів, що стосуються утримання Відповідачами належного їм домоволодіння. Доводи апеляційної скарги щодо необхідності фіксування факту порушення відповідачами вимог законодавства щодо поводження з відходами виключно Державною екологічною інспекцією України не заслуговують на увагу, оскільки ні Закон України «Про відходи», ні Положення про Державну екологічну інспекцію України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 454/2011, не наділяють цей орган виключним правом на фіксацію фактів порушення законодавства про відходи. Крім цього, у апеляційній скарзі зазначається про те, що позивач мала звернутися за захистом своїх прав до Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва, однак ні норми п.п. 3.1.6, 3.3 Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 року №1051/1051 р., ні інші нормативні акти не зобов`язують позивача звертатися до цього органу у випадку неналежного утримання його сусідами належних їм земельних ділянок. В апеляційній скарзі апелянти зазначають про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між демонтажем ТОВ «Діларем» згорілого паркану з земельної ділянки, влаштування нового паркану та вивезення сміття з ділянки відповідачів та пожежею, що сталася 23.04.2014 року, що не відповідає дійсності. За результатами проведеного опитування, Солом`янським УП ГУНП України в м. Києві встановлено факти, які підтверджують доводи позивача щодо порушення відповідачами вимог законодавства про відходи, а також Правил пожежної безпеки. Також, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо не зазначення у відповіді Солом`янського УП ГУНП України в м. Києві особистих даних опитуваних осіб, оскільки, по-перше, вказані дані є персональними та підлягають захисту відповідно до ЗУ «Про захист персональних даних», по-друге, обов`язковість зазначення цієї інформації у відповіді на адвокатський запит не встановлена чинним законодавством. Звертає увагу суду на те, що в апеляційній скарзі зазначаються виключно формальні (на думку апелянтів) вади зазначеного документа, однак змістовно інформація, викладена у листі Солом`янського УП ГУНП України в м. Києві в апеляційній скарзі не спростовується і доказів зворотного апелянтами не було надано до суду першої інстанції і не додано до апеляційної скарги. Варто зауважити, що відповідачами взагалі не надано жодного доказу наспростування доводів позивача або ж на підтвердження своїх заперечень, щочерговий раз свідчить про правомірність заявлених позивачем позовних вимог та законність рішення суду першої інстанції. За таких обставин, доведеним є порушення відповідачами Правил протипожежної безпеки, а саме: невиконання обов`язку щодо очищення від сміття та утримання у чистоті житлового будинку та земельної ділянки, влаштування на земельній ділянці звалища горючих відходів, невиконання обов`язку щодо утримання зачиненими підвалу, де і відбулося запалювання. Таким чином, суд першої інстанції надав належну правову оцінку обставинам даної справи та доказам, що їх підтверджують, та у оскаржуваному рішенні дійшов до обґрунтованого висновку про порушення відповідачами п.п. 4.1.1,4.1.2,42.1. та 4.2.10 Правил пожежної безпеки. На підставі викладеного у відзиві просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В судовому засіданні представник позивачки - адвокат Невмержицький В.П. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник відповідачів - адвокат Марків В.Д. проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги доходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, враховуючи таке. Судом першої інстанції встановлено, що 23.04.2014 року на території домоволодіння відповідачів за адресою: АДРЕСА_2 сталася пожежа. Причиною пожежі, згідно акту про пожежу від 23.04.2014 року, було потрапляння джерела запалювання (не потушеного недопалка) на горючі матеріали, а саме сміття, що зберігалося на території домогосподарства, належного відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Разом з цим, з акту про пожежу від 23.04.2014 року вбачається, що місцем виникнення пожежі був підвал житлового будинку, у якому знаходилися горючі матеріали, на які потрапило малокалорійне джерело запалювання (непогашений недопалок). Внаслідок порушення відповідачами положень Закону України «Про відходи» та Правил протипожежної безпеки, 23.04.2014 року на території домоволодіння відповідачів сталася пожежа. Причиною пожежі було потрапляння джерела запалювання (не потушеного недопалка) на горючі матеріали, а саме сміття, що зберігалося на території домогосподарства належного відповідачем. Внаслідок вказаної пожежі був пошкоджений паркан між ділянками позивача та відповідачів. Відтак, для відновлення пошкодженого паркану між ділянками позивача та відповідачів, зменшення вірогідності виникнення нових пожеж, позивачем ОСОБА_3 28.04.2014 року було укладено з ТОВ «Діларем» договір підряду. На виконання даного договору підрядником було здійснено: демонтаж старого (згорілого) паркану між ділянками сторін; завантажено та вивезено сміття з території земельної ділянки відповідачів; здійснено відповідні підготовчі роботи та улаштовано паркан по зоні розмежування ділянок, що підтверджується актом №376 виконаних робіт від 19.05.2014 року. Загальна вартість робіт здійснених ТОВ «Діларем» складає 58000,00 грн., які були сплачені позивачем в повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера №258 від 20.05.2014 року, №257 від 19.05.2014 року, №261 від 22.05.2014 року, №259 від 21.05.2014 року, №269 від 26.05.2014 року, №264 від 23.05.2014 року. Позивач самостійно та за власні кошти замовила послуги з вивезення сміття із земельної ділянки, що належить відповідачам, та облаштувати новий паркан по зоні розмежування земельних ділянок. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема актом про пожежу від 23.04.2014 року, відповіддю Солом`янського УП ГУНП України у м. Києві від 24.04.2020 року на адвокатський запит представника позивача - адвоката Невмержицького В.П. з якої вбачається, що було проведено опитування мешканців житлових будинків, які проживають в м. Києві неподалік будинку АДРЕСА_2 , та встановлено наступні обставини: протягом останніх 8-10 років будинок АДРЕСА_2 та прибудинкова територія перебували у незадовільному стані; протягом останніх 8-10 років за адресою: АДРЕСА_2 ніхто (крім осіб без визначення місця проживання) не проживав; мали місце повідомлення про факти наявності несприятливих наслідків (засмічення, пожежі) від знаходження зазначеного домоволодіння на АДРЕСА_3 та стилю (характеру) ведення господарства власниками будівлі; встановлено факт звернення до спецлінії «101» для тушіння пожежі в зазначеному домоволодінні, а також інформація про дві пожежі на території даного домоволодіння та ін., доводиться той факт, що відповідачі в порушення вимог ч.ч. 4,7 ст. 33 ЗУ «Про відходи» було допустили розміщення відходів (сміття) у дворі житлового будинку, на території міста Києва, поряд із житловим будинком позивача, що відповідно створило небезпеку для здоров`я позивача та її дітей, зокрема через те, що розміщення даних відходів сприяло розповсюдженню пожежі ділянкою відповідачів, про що зазначено в акті про пожежу від 23.04.2014 року, а також просуванню полум`я від пожежі до ділянки позивача. Такими діями відповідачів позиваці була заподіяна майнова та моральна шкода. Проте з такими висновками суду не можна погодитись з таких підстав. За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Важливим елементом доказування підстав для стягнення шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою потерпілої сторони. Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. На доведення складу цивільного правопорушення позивачка надала суду акт про пожежу (а.с.6), договір підряду, акт виконаних робіт та квитанцію про оплату позивачкою послуг (а.с.7-12), а також відповідь заступника начальника Солом`янського управління поліції ГУ поліції у м.Києві на запит адвоката Невмержицького В. Тобто з цих доказів суд мав становити всі елементи складу правопорушення. Суд першої інстанції на підставі цих доказів встановив протиправну поведінку відповідачів, тобто порушення правил пожарної безпеки та положень закону України «Про відходи», факт наявності шкоди, а саме пошкодженого внаслідок пожежі паркану та понесені витрати на вивіз сміття із земельної ділянки відповідачів, також встановив між вказаними подіями причинно-наслідковий зв`язок і вину відповідачів. Проте, на думку колегії суддів, наведені докази не доводять цих обставин. Так відповідно до акту про пожежу від 23.04.2014 р. місцем виникнення пожежі є підвал будинку АДРЕСА_2 , який належить на праві власності відповідачам. і пожежею знищено сміття на площі 20 кв.м. (а.с.6 т.1). З наведеного доказу можна встановити лише факт пожежі в будинку відповідачів, однак він не доводить заподіяння шкоди позивачці, оскільки в акті не вказано про знищення чи пошкодження внаслідок пожежі паркану між земельними ділянками. Відповідь заступника начальника Солом`янського управління поліції ГУ поліції у м.Києві на запит адвоката Невмержицького В. зводиться до того, що на адвокатський запит з проханням здійснити опитування мешканців, які проживають в місті Києві неподалік будинку АДРЕСА_2 , для отримання інформації з метою захисту прав ОСОБА_3 зареєстрований та розглянутий. Під час проведеної перевірки мешканці, які проживають в місті Києві неподалік будинку АДРЕСА_2 , повідомили: протягом останніх 8-10 років будинок АДРЕСА_2 та прибудинкова територія перебували у незадовільному стані; протягом останніх 8-10 років за адресою: АДРЕСА_2 ніхто (крім осіб без визначення місця проживання) не проживав; мали місце повідомлення про факти наявності несприятливих наслідків (засмічення, пожежі) від знаходження зазначеного домоволодіння на АДРЕСА_3 та стилю (характеру) ведення господарства власниками будівлі; встановлено факт звернення до спецлінії «101» для тушіння пожежі в зазначеному домоволодінні, а також інформація про дві пожежі на території даного домоволодіння. Однак цей доказ також не доводить факт пошкодження майна позивачки, а також факт понесення нею витрат на вивіз сміття з подвір`я будинку відповідачів. Крім того, колегія суддів погоджується із доводами апелянтів про те, що наведений документ не можна визнати належним і допустимим доказом, оскільки зміст цього листа зводиться до встановлення обставин і подій, які існували в минулому 8-10 років тому, ці обставини встановлені на підставі пояснень осіб, дані про яких відсутні, що унеможливлює перевірки цих обставин, жодного доказу на доведення цих фактів, які були зазначені в цьому листі не вказано як в самому тексті цього листа, так і не долучено до нього. Таким чином, за відсутності факту пошкодження майна позивачки відсутня необхідність встановлювати інші елементи складу правопорушення. Та обставина, що позивачка надала суду докази понесених витрат на будівництво паркану, не є достатньою для покладення на відповідачів обов`язку на відшкодування цих витрат. Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідачів привести належну їм земельну ділянку та житловий будинок у належний стан, то такі вимоги також не підлягають до задоволення, оскільки матеріалами справи не доводиться наявність такого стану земельної ділянки відповідачів, який би порушував права сусідніх землевласників. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Кравченка Романа Миколайовичазадовольнити Рішення Солом`янського районного суду м.Києва від 30 вересня 2020 року в даній справі скасувати і ухвалити нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування шкоди відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 24 лютого 2021 року. Суддя-доповідач Судді: