Постанова Вінницький апеляційний суд № 132/105/23

Справа № 132/105/23 Провадження № 22-ц/801/1030/2026 Категорія: 21 Головуючий у суді 1-ї інстанції Шевчук Л. П. Доповідач:Оніщук В. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 травня 2026 рокуСправа № 132/105/23м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Оніщука В. В. (суддя-доповідач), суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В. П., з участю секретаря судового засідання Ходакової М. Г., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Шимотюк Оксани Вікторівни в інтересах ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Шевчук Л. П. у залі суду, встановив: Короткий зміст вимог У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельними ділянками. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею житлового будинку з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 та земельних ділянок за цією ж адресою, площею 0,25 га, кадастровий номер 0521684200:01:002:0578, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, 0,084 га та 0,1166 га для ведення особистого селянського господарства, кадастрові номери 0521684200:01:002:0579 та 0521684200:01:002:0580. По спільній межі землекористувачем суміжної земельної ділянки та власником будинку за адресою АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_2 . При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок було встановлено межі земельної ділянки позивачки, встановлено межові знаки. Зазначена технічна документація була затверджена рішенням 25 сесії 6 скликання Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 26 березня 2014 року, в подальшому на підставі цього рішення позивачкою отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно. В ході проведення робіт з виготовлення технічної документації встановлено, що огорожа з деревних штахет, яку встановив ОСОБА_2 , проходить не по межі. Огорожа між суміжними земельними ділянками довжиною 15 м встановлена ОСОБА_2 з відхиленням до 50 см відповідно до план-схеми села Лісова Лисіївка. Звернення позивачки до ОСОБА_2 перенести огорожу згідно із планом-схемою та відповідно до розмірів та площі, які рахуються в облікових документах сільської ради та документах про право власності відповідачем ігноруються. Все частіше на свої звернення ОСОБА_1 отримує образи та погрози. Окрім того, межові знаки, встановлені згідно із технічною документацією із землеустрою, ОСОБА_2 знищив. Його позов до ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтво про право власності на земельну ділянку 26 жовтня 2020 року Калинівським районним судом Вінницької області залишено без задоволення. Вінницький апеляційний суд 19 січня 2021 року залишив це рішення без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення. Законність права власності на належну позивачу земельну ділянку, що межує з земельною ділянкою ОСОБА_2 в межах згідно з планом підтверджено судовими рішеннями. ОСОБА_1 неодноразово намагалась вирішити спір в добровільному порядку, як добросовісний сусід та зверталась до відповідача в усній формі з проханням перенести огорожу, останній раз письмово в червні 2022 року, однак відповідач ігнорує всі звернення до нього. Також для вирішення конфлікту між ними та додержання добросусідства ОСОБА_1 в червні 2022 року надіслала заяву до Комісії з розгляду земельних спорів Калинівської міської ради, з проханням зобов`язати громадянина ОСОБА_2 перенести існуючу належну йому огорожу в бік земельної ділянки ОСОБА_2 для приведення меж в стан згідно з обліковими документами Лісоволисіївської сільської ради, план-схемою с. Лісова Лисіївка та правовстановлюючими документами. Однак всі її дії були безрезультатні, що і стало підставою для звернення в суд із цим позовом. Покликаючись на викладене, ОСОБА_1 у заявленому позові просила зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_1 , шляхом перенесення існуючої огорожі на межі суміжного землекористування між земельними ділянками в АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 в бік земельної ділянки ОСОБА_2 для приведення меж в стан згідно з кадастровим планом земельної ділянки (кадастрові номери 0521684200:01:002:0579 та 0521684200:01:002:0580). Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені повністю та вирішено: - зобов`язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 0521684200:01:002:0578, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0059 га, а саме перенесення за рахунок ОСОБА_2 паркану від точки А за годинниковою стрілкою: 0,16 м, 4,3 м, 3,18 м, 3,04 м, 3,01 м, 2,8 м, 2,97 м, 2,42 м, 0,51 м, 2,10 м, 1,25 м, 2,81 м, 2,23 м, 0,41 м, 7,21 м, 7,04 м, 3,29 м, 3,61 м, 5,19 м, 5,12 м, 5,07 м, 4,98 м, 5,09 м, 5,14 м, 5,05 м, 4,91 м, 5,0 м, 4,82 м, 4,88 м, 4,60 м, 3,73 м, 0,41 м, 12,70 м, 19,27 м, 25,15 м, 26,98 м, 0,90 м, 6,09 м, 3,34 м, 22,14 м, що відображені рожевим кольором на додакту №3 Висновку судової земельно-технічної експертизи №770, складеного 07 жовтня 2024 року ТОВ «Подільський центр судових експертиз»; - зобов`язати ОСОБА_2 усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 0521684200:01:002:0579, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом звільнення земельної ділянки площею 0,0014 га, а саме перенесення за рахунок ОСОБА_2 паркану від точки Б за годинниковою стрілкою: 0,41 м, 1,05 м, 4,62 м, 5,54 м, 4,40 м, 5,12 м, 3,74 м, 4,05 м, 3,40 м, 4,28 м, 4,44 м, 4,86 м, 0,38 м, 45,72 м, що відображені зеленим кольором на додатку №3 Висновку судової земельно-технічної експертизи №770, складеного 07 жовтня 2024 року ТОВ «Подільський центр судових експертиз»; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у виді судового збору в сумі 1 073,60 грн та витрати на залучення експерта в сумі 19 800 грн. Місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено права позивачки, як власника земельних ділянок, на володіння, користування та розпорядження власними земельними ділянками, що підтверджено висновком експерта №770 від 07 жовтня 2024 року. Суд не вбачав підстав для відхилення наданого висновку експерта, вважав його обґрунтованим, таким що відповідає вимогам Закону, а також містить відповіді на поставлені перед експертом питання. Також суд відхилив твердження сторони позивача про сплив позовної давності, із посиланням на те, допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись із таким рішенням, представник відповідача подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Рух справи в суді апеляційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2026 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Оніщук В. В., судді: Голота Л. О., Рибчинський В. П. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 квітня 2026 року справу призначено до розгляду на 30 квітня 2026 року о 10 год 20 хв. та у розгляді справи було оголошено перерву до 07.05.20206 року о 09 год. 45 хв. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу У апеляційній скарзі представник Дороша Г. А. зазначає, що із аналізу висновку судової земельно-технічної експертизи № 770, складеного 07 жовтня 2024 року ТОВ «Подільський центр судових експертиз» та додатку до нього № 3 вбачається, що фактичні межі земельних ділянок сторін у справі не перетинаються, але вони разом розташовані зі зміщенням від їх меж відповідно до правовстановлюючих документів. Фактично, площа накладення земельної ділянки відповідача на земельну ділянку позивачки, за додатком № 3 до висновку, утворилася лише через накладення експертом на її фактичні межі меж земельної ділянки позивачки за її правовстановлюючим документом, що є помилкою та робить висновок недостовірним доказом. У даному випадку спір можна було вирішити в порядку, передбаченому положеннями Закону України «Про медіацію», ч. 1, 3, 5 ст. 158 та ст. 158- 1 ЗК України, ч. 7 ст. 49 ЦПК України, а тому звернення до суду з позовом є безпідставним. Спір вирішено судом невірно. З матеріалів справи вбачається і це не заперечувалось сторонами в судовому засіданні, що до приватизації позивачкою своїх земельних ділянок, земельні ділянки позивачки та відповідача були розділені цим парканом вже більше сорока років. І цей паркан не переставлявся жодною зі сторін. Тобто, паркан стояв сорок років, відповідач не знав і не міг знати, що цей паркан стоїть на чужій земельній ділянці. Позивачка не надала суду належних та допустимих доказів і не довела, що їй чиняться перешкоди у користуванні її власною земельною ділянкою, і що такі перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою чинить саме відповідач, і що саме він встановив огорожу між земельними ділянками, яка проходить не по межі суміжних земельних ділянок, а цією огорожею відповідач здійснив самовільний захват земельної ділянки, яка належить їй на праві власності. Паркан був встановлений за часів, коли землекористувачем земельної ділянки, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 , був її батько, який доводиться ОСОБА_2 рідним братом, та між ними ніколи не було суперечок щодо межі між їхніми земельними ділянками. На переконання ОСОБА_2 позивачка не довела порушення її прав, саме через наявність старого паркану, а не через зміщення, накладення земельних ділянок, що відображено в кадастровій документації. Обраний позивачкою спосіб захисту не є ефективним, оскільки не призведе до поновлення її прав та не відповідає належному способу захисту у цій справі. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені у ній підстави. Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні щодо задоволення апеляційної скарги заперечували. Фактичні обставини, встановлені судом ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки із кадастровим номером 0521684200:01:002:0578 із цільовим призначенням для будівництва в обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), площею 0,25 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1 від 23 вересня 2014 року (а. с. 12, том 1). ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок із кадастровими номерами 0521684200:01:002:0579, 0521684200:01:002:0580 площею 0,084 га та 0,1166 га відповідно із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтв про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 від 23 вересня 2014 року (а. с. 12, 13 том 1). Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2020 року у справі № 132/74/19 ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на земельну ділянку. При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_2 не було доведено наявності порушень його права на володіння земельною ділянкою, що була безоплатно передана йому в приватну власність на підставі рішення 3-ої сесії 22-го скликання Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 квітня 1995 року «Про приватизацію земельних ділянок», внаслідок дій ОСОБА_1 . За таких обставин, доводи позивача про те, що при виготовленні технічної документації на земельну ділянку він не погоджував із відповідачем межі земельної ділянки та ним не підписувався акт погодження, тому технічна документація складена з порушенням вимог земельного законодавства, а видане Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 23 вересня 2014 року за індексним номером 27144345, порушує його права, підлягають відхиленню. Таким чином, підстав для задоволення позовних вимог суд не вбачав (а. с. 6-10, том 1). На а. с. 21, том 1 міститься копія листа-вимоги ОСОБА_1 від 22 червня 2022 року, адресованої ОСОБА_2 , де позивачка вимагає перенести існуючу, належну ОСОБА_2 огорожу на межі суміжного землекористування між земельними ділянками в АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , в бік земельної ділянки ОСОБА_2 для приведення меж в стан згідно з обліковими документами Лісоволисіївської сільської ради, план-схемою с. Лісова Лисіївка та правовстановлюючими документами ОСОБА_1 . На а. с. 17-18, том 1 знаходиться копія заяви ОСОБА_1 від 23 червня 2022 року, адресованої Комісії з розгляду земельних спорів Калинівської міської ради, в якій остання просила зобов`язати ОСОБА_2 , землекористувача суміжної земельної ділянки та власника будинку за адресою АДРЕСА_2 , перенести існуючу, належну йому огорожу на межі суміжного землекористування між земельними ділянками в АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , в бік земельної ділянки ОСОБА_2 для приведення меж в стан згідно з обліковими документами Лісоволисіївської сільської ради, план-схемою с. Лісова Лисіївка та правовстановлюючими документами ОСОБА_1 . Відповідно до копії листа Відділу Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області №01-05-07/1324 від 03 липня 2012 року, спеціалістом відділу Валюком М І., за участі землеміра сільської ради ОСОБА_3 , в присутності заявника ОСОБА_2 та суміжного землекористувача ОСОБА_1 , з виїздом на місцевість, було розглянуто звернення ОСОБА_2 стосовно вирішення питання щодо встановлення межі між його земельною ділянкою та ділянкою сусідки ОСОБА_1 . При розгляді звернення встановлено, що земельні ділянки обох землекористувачів мають чітко виражені межі. За розробленими під час звернення промірами встановлено, що площі та розміри земельних ділянок суміжних землекористувачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідають розмірам та площі, яка рахується в облікових документах Лісоволисіївської сільської ради та план-схемі села Лісова Лисіївка. Порушення меж між вказаними землекористувачами практично неможливе, так як між земельними ділянками встановлена огорожа відповідно до план-схеми села Лісова Лисіївка (а. с. 63, том 1). На а. с. 190-199, том 1 знаходяться Витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-0700585322023 та №НВ-5900586522023 від 25 вересня 2023 року і від 29 вересня 2023 року, відповідно, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0521684200:01:002:0093 і 0521684200:01:002:0093, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На а. с. 200-250, том 1 міститься копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в АДРЕСА_1 , що виготовлена ФОП ОСОБА_4 2003 року. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04 травня 2024 року у справі було призначено судову земельно-технічну експертизу (а. с. 29, 30-31, том 2). Відповідно до висновку експерта № 770 від 07 жовтня 2024 року (а. с. 46-74, том 2):

1. Після проведеного натурного обстеження, проведених інструментальних обмірів та дослідження матеріалів, які надійшли для проведення експертизи можливо зробити висновок, що конфігурація, проміри та площа земельних ділянок з кадастровими номерами 0521684200:01:002:0578 та 0521684200:01:002:0579, які перебувають у власності ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 згідно даних Державного земельного кадастру станом на час проведення дослідження не відповідають конфігурації, промірам та площі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

2. На розгляд суду надається план співставлення земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 із земельними ділянками, з кадастровими номерами 0521684200:01:002:0578 та 0521084200:01:002:0579, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 , за результатами співставлення встановлено, що: - земельна ділянка площею 0,0059 га, із земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:01:002:0578, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_2 (на додатку 3 рожевого кольору): від точки А за годинниковою стрілкою: 0,16 м, 4,3 м, 3,18 м, 3,04 м, 3,01 м, 2,8 м, 2,97 м, 2,42 м, 0,51 м, 2,10 м, 1,25 м, 2,81 м, 2,23 м, 0,41 м, 7,21 м, 7,04 м, 3,29 м, 3,61 м, 5,19 м, 5,12 м, 5,07 м, 4,98 м 5,09 м, 5,14 м, 5,05 м, 4,91 м, 5,0 м, 4,82 м, 4,88 м, 4,60 м, 3,73 м, 0,41 м, 12,70 м, 19,27 м, 25,15 м, 26,98 м, 0,90 м, 6,09 м, 3,34 м, 22,14 м; - земельна ділянка площею 0,0014 га, із земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:01:002:0579, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_2 (на додатку 3 зеленого кольору): від точки Б за годинниковою стрілкою: 0,41 м, 1,05 м, 4,62 м, 5,54 м, 4,40 м, 5,12 м, 3,74 м, 4,05 м, 3,40 м, 4,28 м, 4,44 м, 4,86 м, 0,38 м, 45,72 м; - земельна ділянка площею 0,0008 га, яка не перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 (на додатку 3 жовтого кольору): від точки В за годинниковою стрілкою: 0,44 м, 10,88 м, 7,09 м, 4,28 м. - земельна ділянка площею 0,0034 га, із земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:01:002:0579, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та фактично не перебуває у користуванні ОСОБА_1 (на додатку 3 фіолетового кольору): від точки Г за годинниковою стрілкою: 19,19 м, 14,76 м, 3,49 м, 22,52 м, 16,60 м - земельна ділянка площею 0,0038 га, яка не перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 (на додатку 3 жовтого кольору): від точки Д за годинниковою стрілкою: 0,11 м, 35,78 м, 41,94 м, 0,39 м, 1,53 м, 13,75 м, 31,70 м, 31,20 м - земельна ділянка площею 0,0031 га, із земельної ділянки з кадастровим номером 0521684200:01:002:0578, яка перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та фактично не перебуває користуванні ОСОБА_1 (на додатку 3 блакитного кольору): від точки Е за годинниковою стрілкою: 10,06 м, 1,3 м, 2,38 м, 0,35 м, 3,02 м, 4,55 м., 0,15 м, 3,19 м, 3,03 м, 3,11 м, 1,46 м, 20,65 м, 6,51 м, 4,97 м. На додатку 3 графічно відображено план співставлення земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 , адресою АДРЕСА_1 із земельними ділянками, з кадастровими номерами 0521684200:01:002:0578 та 0521684200:01:002:0579, які перебувають у приватній власності ОСОБА_1 . Позиція суду апеляційної інстанції Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України). Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, ст. 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у ч. 1 ст. 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майно м Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Відповідно до ст. 91 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та дотримуватися правил добросусідства. Інститут земельних відносин добросусідства є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Основна мета цих правил полягає в сприянні і забезпеченні такому використанню земельних ділянок, при якому власникам сусідніх земельних ділянок і землекористувачам заподіюється менша кількість незручностей. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Звертаючись в суд із позовом, ОСОБА_1 покликалася на те, що її права як власниці земельних ділянок порушуються відповідачем ОСОБА_2 . Такі твердження позивачки повністю підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. Зокрема, проведеною у ході судового розгляду земельно-технічною експертизою достеменно встановлено, що у фактичному користуванні ОСОБА_2 у зв`язку із встановленням паркану перебуває частина належних ОСОБА_1 земельних ділянок. Вказаний висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі, відповідачем не заявлялося клопотань про проведення повторної або ж додаткової експертизи. При цьому у ході судового розгляду справи № 132/74/19, рішення у якій набуло законної сили, було встановлено відсутність порушень права ОСОБА_2 на володіння земельною ділянкою, що була безоплатно передана йому в приватну власність на підставі рішення 3-ої сесії 22-го скликання Лісоволисіївської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 08 квітня 1995 року «Про приватизацію земельних ділянок», внаслідок дій ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 не довів суду належними та допустимими доказами факт накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , на земельну ділянку, яка знаходяться у його фактичному користуванні. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено, що порушення її прав здійснюється саме відповідачем, адже про це свідчить сам факт його заперечення проти позову та відмова у перенесенні огорожі відповідно до меж земельних ділянок, визначених у технічній документації. Також безпідставними є доводи апеляційної скарги про обрання позивачкою неефективного способу захисту, оскільки виконанням рішення буде відновлено право ОСОБА_1 на володіння, користування та розпорядження належними їй на праві власності земельними ділянками у повному обсязі. На переконання колегії суддів, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне судове рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Руіз Торія проти Іспанії», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване. Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, понесені ОСОБА_2 судові витрати у суді апеляційної інстанції слід залишити за ним. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Шимотюк Оксани Вікторівни в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2026 року залишити без змін. Судові витрати, понесені ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, залишити за ним. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Повна постанова складена 12 травня 2026 року. Головуючий В. В. Оніщук Судді Л. О. Голота В. П. Рибчинський