Постанова Київський апеляційний суд № 375/898/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 липня 2021 року місто Київ. Справа 375/898/17 Апеляційне провадження № 22-ц/824/9042/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Желепи О.В. суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф. при секретарі Міщенко Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року ( у складі судді Зінкіна В.І., повний текст складено 19.03.2021 року) в справі за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за уточненим зустрічним позовом ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,- В С Т А Н О В И В: 03.07.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов`язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні її нерухомим майном шляхом демонтажу прибудови з газовими трубами та демонтажу комина, які у подальшому уточнила. (т.1 а.с.202). Позов ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона є власником садиби та земельних ділянок у АДРЕСА_1 , які належать їй на праві приватної власності відповідно до договорів дарування, посвідчених нотаріусом 18.05.2016. Відповідачка, що проживає в будинку АДРЕСА_2 , під час відсутності власника восени 2015 року до цегляної прибудови будинку за адресою АДРЕСА_2 , з порушенням меж двору позивачки, прибудувала цегляний комин з димарем, який повністю знаходиться на території двору садиби позивачки. Цей комин забруднює землю, повітря і паркан позивачки. Комин споруджений з порушенням санітарних, гігієнічних та будівельних норм. Попіл та сміття з комину спадає на земельну ділянку біля будинку позивачки і дренує у землю. 19.05.2016 та 21.04.2017 року позивачка письмово зверталась до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, на що отримала письмову відповідь про відсутність в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Відсутня також інформація щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру на початок виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою АДРЕСА_2 . Цегляну прибудову відповідача можна вважати самовільним будівництвом. Позивачкою була написана заява в поліцію. Отже, в дворі позивачки знаходиться комин відповідачки і позивачка не може користуватися власною земельною ділянкою. Внаслідок такого порушення земля, яка знаходиться на подвір`ї, забруднюється попелом, сажею та сміттям з комину та димаря, який розташований поряд з житловим будинком позивачки на невеликій відстані. 17.10.2017 відповідачкою за первісним позовом ОСОБА_2 подана зустрічна позовна заява (т.1 а.с. 50), яка була уточнена (т.1. 74, т.2 а.с. 194). В обґрунтування зазначила, що відповідачці за первісним позовом ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухому майно належить земельна ділянка по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,25 га, кадастровий номер 3223785002:01:006:0042. Межі земельної ділянки відповідачки визначені технічною документацією з землеустрою, де у відповідності до кадастрового плану її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1 від точки Г до точки А. ОСОБА_1 було встановлено металевий паркан, який встановлено з порушенням меж земельної ділянки, оскільки паркан встановлено на погребі ОСОБА_2 та з порушенням відступів від житлового будинку. Для відновлення земельних прав ОСОБА_2 просила усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення збудованого ОСОБА_1 паркану за житловим будинком ОСОБА_2 та на погребі, оскільки він руйнує майно ОСОБА_2 , оскільки по металевому паркану в період дощів збігає багато води, яка утримується на погребі та погріб постійно сиріє та промерзає взимку, та крім того встановлений паркан не дає можливості ОСОБА_2 належним чином обслуговувати житловий будинок та господарські споруди. Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року у задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовлено у повному обсязі. В задоволенні уточненого зустрічного позову ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовлено у повному обсязі. Не погоджуючись з таким рішенням суду, 20 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та задовольнити уточнений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що кадастровий номер земельної ділянки Позивача ОСОБА_1 присвоєно при видачі Державного акту в 2003 році. Відповідно до висновку судової земельно- технічної експертизи від 22.10.2018 року експертом не дана відповідь на питання: чи є зміщення земельних ділянок. Однак суд не маючи на те законного права, самостійно зробив висновок, вийшовши за межі своїх повноважень - «встановив факт» зміщення земельних ділянок, що, насправді, не доведено належними та допустимими доказами. Крім того, вказує що представником відповідача подано зустрічний позов 17 жовтня 2017 року, з порушенням частини 5 статті 119 та статті 120 Цивільного процесуального кодексу України. 29 червня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив відповідача - ОСОБА_2 , в якому остання просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи. Третя особа не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направила. Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року судом апеляційної інстанції переглядається в частині вирішення вимог за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтажу комину, прибудованого до будинку відповідача, що перешкоджає позивачу у використанні її земельної ділянки. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Як передбачено п.3 ч.2 ст.16 ЦК України випливає, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Сатеттю 78 Земельного кодексу України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Відповідно до ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Згідно ч.2 ст.90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до ст.91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватись правил добросусідства. Як передбачено статтею 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо). Згідно ст.106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними. Відповідно до ст.107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин. На підставі ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Правомочність користування майном означає передбачену законом можливість використовувати, експлуатувати майно, отримувати від нього корисні властивості, його споживання. Перешкоди в користуванні - це дії іншої особи щодо обмеження власника майна у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про знесення прибудованого комину, суд виходив з недоведеності позивачем факту перешкод у використанні земельної ділянки позивача, та вважав встановленими такі обставини. ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3223785002:01:006:0052, на підставі договору дарування від 18.05.2016 (т.1 а.с.5). ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3223785002:01:006:0052 площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.05.2016 року. Цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с.6). Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 3223785002:01:006:0052 та кадастрового плану земельної ділянки дата державної реєстрації земельної ділянки 20.08.2013. (т.1 а.с. 22-24). Як вбачається з технічної документації із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_4 3223785002:01:006:0052 щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі та акту перенесення меж земельних ділянок в натурі та передачі на зберігання межових знаків землевласнику - погодження меж земельної ділянки з ОСОБА_2 відсутнє. (т.1 а.с. 81-90). Відповідно до свідоцтва на право власності та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 належить земельна ділянка 3223785002:01:006:0042, дата реєстрації 11.09.2013. (т.1 а.с. 56-57). Ромашківською сільською радою 23.10.2009 року винесено рішення про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. (т.1 а.с.59 зворот). Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки 3223785002:01:006:0042, що належить ОСОБА_2 , житловий будинок під номером 3 повністю знаходиться в межах вказаної земельної ділянки. (т.1 а.с. 60). Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 18.08.2009 року за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, розташований в АДРЕСА_2 в порядку спадкування після померлого батька ОСОБА_5 (т.2 а.с.182). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 є власником житлового будинку загальною площею 67,6 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності рішення Рокитнянського районного суду Київської області № 2-404/09 від 18.08.2009. (т.1 а.с.160). Відповідно до витягу комунального підприємства Київської обласної ради «Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації» право власності на зазначений будинок зареєстровано за ОСОБА_2 02.10.2009. (т.2 а.с. 183). Як вбачається з копії технічних паспортів на житловий будинок, розташований АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , житловий будинок побудований у 1960 році, погріб з шийкою - у 1965 році, прибудова - у 1968 році. (т. 2 а.с.184-190) Висновком судової земельно-технічної експертизи від 22.10.2018 встановлено, що фактичне розташування житлового будинку, цегляної прибудови до будинку, цегляного комину, прибудованого до цегляної прибудови до будинку за адресою АДРЕСА_2 не відповідає межам земельних ділянок, визначених технічною документацією із землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1) та АДРЕСА_2 ). Невідповідність полягає у накладанні житлового будинку з цегляною прибудовою та комином на суміжню земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (3223785002:01:006:0052), тобто фактичні межі ділянки виходять за межі, що були визначені відповідною технічною документацією із земле устрою, на підставі якої була сформована дана земельна ділянка. Накладання житлового будинку з цегляною прибудовою та комином на суміжну земельну ділянку становить від 2,67 до 2,74 м. Межі земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (3223785002:01:006:0052) порушені фактичним накладенням меж земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (3223785002:01:006:0042) відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.(т.1 а.с.235). В суді перщшої інстанції Експерт ОСОБА_6 пояснив, що в ухвалі про призначення експертизи не стояло питання щодо того, чи є зміщення земельних ділянок. Фактичні межі земельної ділянки Берегова 13 виходять за межі, які визначені технічною документацією. Питання щодо площі накладення земельної ділянки по технічній документації на житловий будинок ОСОБА_2 в ухвалі про призначення експертизи не ставилось. По земельній діняці АДРЕСА_1 на експертизу були надані координати поворотних точок. В ухвалі також не ставилось питання щодо визначення площі накладення земельних ділянок одна на одну, а також часу здійснення будівництва будинку АДРЕСА_2 . Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу комина Відповідача ОСОБА_2 .. Предметом доказування у справі є порушене право Позивача на користування її земельною ділянкою. З матеріалів справи вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 збудовано у 1960 році, прибудова - у 1968 році. Однак, земельна ділянка ОСОБА_1 , право власності на яку оформлено лише у 2013 році, накладається на вказаний житловий будинок від 2,67 до 2,72 м. Доказів перебудови вказаного житлового будинку, внаслідок якої відбулося накладення житлового будинку на сусідню земельну ділянку суду не надано. Натомість з висновку експерта від 22.10.2018 та додатків №1 та №2 до висновку вбачається накладення земельних ділянок позивачки та відповідачки. Встановивши, що за технічною документацією, складеною позивачкою в 2013 році її земельна ділянка, накладається на земельну ділянку відповідача, та на прибудову, яка будувалась в 1968 році, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо недоведеності позивачем порушення її права користування земельною ділянкою, точне місце розташування якої неможливо встановити, до приведення технічної документації позивача на землю у відповідність з фактичними межами та правовстановлюючими документами. Дослідивши наявні в справі письмові докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищенаведені обставини у справі , які суд вважав встанволеними є доведеними, а висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам закону. Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту зміщення земельних ділянок, оскільки таке питання експерту не ставилось і він не надавав на нього відповідь у своєму висновку, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що експерт пояснив, а сторони не заперечували, що на час розгляду справи в суді має місце, за кадастровою картою, накладення земельної ділянки позивача на земельну ділянку відповідача, а тому неможливо до приведення технічної документації в належний стан, з достовірністю встановити, що комин, який просить знести позивач нависає над її земельною ділянкою. Посилання представника позивача на те, що представник відповідачки визнав цей факт, колегія не приймає, оскільки представник, уточнивши ці обставини під час перерви у відповідачки, в наступному судовому засіданні пояснив, що відповідачка не визнає, що комин, який вона прибудувала до свого будинку виходить за межі її земельної ділянки. Крім того пояснила йому, що позивачка пошкодила комин, який просила знести, а тому він не використовується і відповдіно не може забруднювати будь-яким чином земельну ділянку позивача. Колегія апеляційного суду, також встановила, що докази забруднення земельної ділянки позивача, внаслідок будівництва комину відповідачем також не надані. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів тому, що прибудувавши комин до свого будинку, відповідачка порушила право користування суміжною земельною ділянкою, а тому апеляційний суд погодився з висновком районного суду про недоведеність основного позову в цій частині. Доводи апеляційної скарги з приводу порушення норми процесуального права, та подання зустрічного позову з порушенням строків та вимог Закону, колегія суддів, відхиляє, з огляду на те, що скаржником ОСОБА_1 в апеляційній скарзі ставиться питання, щодо вирішення вимог за первісним позовом, відповідно колегія суддів не переглядає рішення в частині вирішення зустрічного позову. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Інші доводи апеляційної скарги фактично стосуються переоцінки доказів та встановлених на їх підставі обставин справи. Згідно зі статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Таращанського районного суду Київської області від 11 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 19 липня 2021 року. Судді: О.В. Желепа В.А. Кравець О.Ф. Мазурик