Постанова 4824 № 752/2374/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №752/2374/20 Головуючий у І інстанції Чередніченко Н.П. Провадження №22-ц/824/935/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Подкопаєвої Ірини Анатоліївни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - Подкопаєвої Ірини Анатоліївни на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Махова Діана Анатоліївна, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві, ВСТАНОВИВ: В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала адміністративна справа №752/31556/16-а за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України про здійснення перерахунку пенсії. У лютому 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Подкопаєва І.Я. звернулася до суду першої інстанції зі скаргою на дії державного виконавця посилаючись на те, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Махової Д.А., в якій просила скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 15 січня 2020 року було закінчено виконавче провадження №59927132 з примусового виконання виконавчого листа № 752/4480/17, виданого 01 лютого 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату ОСОБА_1 нарахованої щомісячної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року, яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2016 року з нарахуванням втрати частини доходів. В обґрунтування скарги зазначила, що вказаним судовим рішенням було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Рішення суду першої інстанції було залишено без змін, та 01 лютого 2019 року судом було видано виконавчий лист на його виконання. Боржник самостійно рішення суду не виконав, однак, головним державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначено, що рішення суду виконати без участі боржника не можливо. Заявник вказує на те, що постанова була прийнята державним виконавцем виключно із формальних підстав та без вжиття належних заходів з примусового виконання рішення суду, яке набрало законної сили. На підставі викладеного в скарзі, представник скаржника просила суд першої інстанції визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 15 січня 2020 року про закінчення виконавчого провадження. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року в задоволенні скарги було відмовлено. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Подкопаєва І.А. подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що достатньою та необхідною правовою підставою для винесення головним державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є виконання вимог ст. 63 та ст. 75 Закону України № 1404-УІІІ, а саме: встановлення головним державним виконавцем строку для самостійного виконання рішення суду; перевірка виконання рішення суду боржником; встановлення/з`ясування причин невиконання рішення суду у встановлений строк; прийняття рішення про поважність/неповажність причин невиконання рішення суду; накладення штрафу із направленням вимоги про виконання рішення суду протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду; перевірка виконання рішення суду за раніше надісланою вимогою; встановлення/з`ясування причин повторного невиконання рішення суду у встановлений вимогою строк; накладення штрафу за невиконання рішення суду у подвійному розмірі, направлення подання про притягнення керівника боржника до кримінальної відповідальності. В порушення вищевказаних вимог чинного законодавства головним державним виконавцем не була дотримана вищезазначена процедура примусового виконання рішення суду, а оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження від 15 січня 2020 року прийнята виключно з формальних підстав без вжиття належних заходів з примусового виконання рішення суду. Так, як зазначено в постанові про закінчення виконавчого провадження від 15 січня 2020 року станом на 19 грудня 2019 року боржник рішення суду не виконав та не надав будь якуінформацію про стан виконання даного рішення суду, а тому головний державний виконавець прийняв постанову про накладення штрафу на керівника боржника і встановив строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів. Боржник отримав вищевказану постанову про накладення штрафу 21 грудня 2019 року. Відтак, встановлений 10-денний строк виконання рішення суду настав 10 січня 2020 року. При цьому, вже 15 січня 2020 року головний державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на керівника боржника в подвійному розмірі, одночасно з закінченням виконавчого провадження. В рамках даного виконавчого провадження державний виконавець не скористався жодним із вказаних у ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» прав для примусового виконання рішення суду. Зокрема, в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про повідомлення боржника про накладення на його керівника штрафу за невиконання рішення суду та про стягнення з керівника боржника накладеного штрафу як міри його відповідальності, також матеріали виконавчого провадження не містять документів, які б свідчили про будь-яку перевірку з боку державного виконавця виконання рішення суду боржником після накладення на керівника боржника повторного штрафу, в матеріалах виконавчого провадження відсутні докази та будь-які відомості щодо внесення органом досудового розслідування (Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції України в м. Києві) відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та про початок досудового розслідування за поданням державного виконавця. За таких обставин оскаржувана постанова прийнята головним державним виконавцем необґрунтовано та передчасно, не відповідає вимогам закону та обмежує права стягувана на виконання рішення суду, ухваленого на його користь. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу на дії державного виконавця задовольнити в повному обсязі. В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого судом апеляційної інстанції, відзив на апеляційну скаргу не надходив, натомість відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Подкопаєва І.А. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Залишаючи скаргу без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що головним державним виконавцем Маховою Д. А. постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 15 січня 2020 року була винесена обґрунтовано і на законних підставах, в межах наданих їй повноважень. Однак, суд апеляційної інстанції під час розгляду апеляційної скарги не може надавати правову оцінку висновку суду першої інстанції, оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю, враховуючи таке. Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно зі ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду. Статтею 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; Відповідно до додатку №3 до пункту 17 Розділу II до Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, що затверджена Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року №814 визначено, що реєстрація та облік справ і матеріалів адміністративного і цивільного судочинства, матеріалів кримінального провадження, справ і матеріалів про адміністративні правопорушення в місцевих загальних та апеляційних судах здійснюється за відповідними індексами. Індекс «4-с» присвоюється у справах за скаргами на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства. Таким чином, скарга у даній справі була зареєстрована як така, що розглядається в порядку цивільного судочинства та відповідно, в порядку ЦПК була розглянута судом першої інстанції. Однак, під час реєстрації справи, судом не було враховано, що скарга на дії державного виконавця була подана в порядку контролю за виконанням судового рішення, яке було ухвалено під час розгляду адміністративної справи №752/3156/16-а, провадження №2-а/752/112/16, а саме постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2016 року, що прийнята у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Всупереч викладеному та положенням чинного цивільного процесуального законодавства, судом першої інстанції 25 лютого 2020 року було відкрито провадження у справі за скаргою представника ОСОБА_1 - Подкопаєвої Ірини Анатоліївни на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Махова Діана Анатоліївна, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві. Тоді як вказана скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Згідно зі ст. 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та вважає доцільним скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у даній справі, оскільки справа за скаргою представника ОСОБА_1 - Подкопаєвої Ірини Анатоліївни на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Керуючись ст.ст. 255, 367, 369, 374, 377, 447, 448 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Подкопаєвої Ірини Анатоліївни задовольнити частково. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 26 серпня 2020 року про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - Подкопаєвої Ірини Анатоліївни на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Махова Діана Анатоліївна, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві скасувати. Провадження у справі за скаргою представника ОСОБА_1 - Подкопаєвої Ірини Анатоліївни на дії державного виконавця, заінтересовані особи: головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Махова Діана Анатоліївна, Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві закрити. Роз`яснити представнику ОСОБА_1 - Подкопаєвій Ірині Анатоліївні , що скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 25 лютого 2021 року. Суддя-доповідач Судді: