Постанова 4824 № 757/18336/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2759/2021 справа №757/18336/19-ц ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 лютого 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Батрин О.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,- встановив: В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України 33384 грн. на відшкодування заподіяної органом державної влади моральної шкоди, шляхом списання коштів державного бюджету з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України. Вимоги обґрунтовує тим, що постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №235/7638/16-а визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неповідомлення у п`ятиденний строк Пенсійного фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям. Вказує, що така протиправна діяльність МВС України призвела до невиплати пенсії у визначеному законом розмірі за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року в сумі 44297,54 грн., при цьому після прийняття Верховним Судом вказаної постанови, Міністерством добровільно вона виконана не була. У визначеному розмірі пенсію почали виплачувати в березні 2018 року, але заборгованість виплачена не була. Зазначені обставини призвели до душевних страждань у зв`язку із незабезпеченням законних і очікуваних соціальних гарантій, неможливістю вільно користуватися особистими коштами, які могли б бути використані на основні життєві потреби, витраченням часу на відновлення своїх прав. Окрім того, вказує, що проживає в зоні проведення антитерористичної операції і потреба в коштах має особливе значення. Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди зазначає, що були порушені такі його права: 1) на соціальний захист; 2) на достатній життєвий рівень для себе, що включає достатнє харчування, одяг, житло; 3) на гідне пенсійне забезпечення та перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення; 4) мирно володіти своїм майном. Бездіяльність продовжувалась два роки (2016 та 2017). За кожне з чотирьох порушених прав та за кожен рік просить стягнути визначену Законом України "Про Державний бюджет на 2019 рік" суму мінімальної заробітної плати у розмірі 4173 грн., що є розумним і відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Державної казначейської служби за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000 грн. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, МВС України подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що на підтвердження спричинення моральної шкоди позивачем не надано доказів. Звертає увагу, що рішенням суду у справі №235/7638/16-а зобов`язано вчинити дії Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке і займається питанням виплати пенсій, але така особа участі у цій справі не приймала. Вказує, що обставин спричинення шкоди саме міністерством не зазначені. Зазначає, що як на час розгляду справи №235/7638/16-а, так і на теперішній час матеріальний стан позивача не погіршився. Вказує, що частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в той же час навів висновки про недоведеність обставин спричинення моральної шкоди і при цьому не навів обставин для визначення шкоди у розмірі 2000 грн. Посилається на те, що суд послався на статті 1173 та 1174 ЦК України, які не підлягають застосуванню. Від позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом першої інстанції установлено, що постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2017 року у справі №235/7638/16-а у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Пенсійного фонду України, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії відмовлено в повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року вказану постанову залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2017 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неповідомлення у п`ятиденний строк Пенсійного фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей", статті 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених, з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №235/7638/16-а встановлена протиправна бездіяльність МВС України, яка полягає у не направленні Пенсійному фонду України інформації про підстави перерахунку пенсії особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, тобто колишнім працівникам міліції, оскільки цей орган повинен був направити інформацію про зміни у грошовому утриманні до Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії позивача ОСОБА_1 у січні 2016 року. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з того, що така обставина є доведеною з огляду на бездіяльність міністерства та очевидних негативних наслідків, які зазнав позивач у зв`язку із порушенням своїх прав, а сума в розмірі 2000 грн. буде достатньою для відновлення порушеного права. З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на таке. Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1167 ЦК України:

1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідальність є наслідком вини та означає законне зобов`язання фізичної або юридичної особи відшкодувати завдані збитки іншій фізичній або юридичній особі згідно із певними правовими принципами та правилами. Це зобов`язання може бути передбачене в угоді (договірне зобов`язання) або в правовій нормі (не договірне зобов`язання). Спричинення моральної шкоди є оціночним поняттям, критерії якого побудовані на загально прийнятих уявленнях про негативні події, їх ступінь та наслідки, вплив на дисбаланс у звичний спосіб життя, порушення душевної рівноваги, необхідність докладання зусиль для захисту своїх прав, їх відновлення та супутні цьому переживання, а також з урахуванням вини заподіювача шкоди. Застосування вищеописаних критеріїв по відношенню до обставин справи дає змогу дійти необхідних висновків про те, чи могла б людина за певних обставин зазнати переживань в такій мірі, що б на порушника відповідно до закону був би покладений обов`язок відшкодувати моральну шкоду. Сутність компенсації моральної шкоди як способу захисту цивільних прав полягає у покладенні на правопорушника юридичного обов`язку компенсувати потерпілому втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, спричинених порушенням його блага і прав, а головна мета такої компенсації - надання можливості потерпілій особі за її допомогою відновити втрачену душевну рівновагу, певною мірою пом`якшити заподіяні переживання. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в певних випадках, в залежності від обставин справи, певні події можуть бути доведеними, зокрема, судовим рішенням, яким встановлено протиправну поведінку. Окрім того, моральна шкода не є явищем, яке має матеріальну форму, моральна шкода це емоційний стан людини. Доводи скаржника про те, що як на час розгляду справи №235/7638/16-а, так і на теперішній час матеріальний стан позивача не погіршився, суд відхиляє та звертає увагу, що сутність відшкодування моральної шкоди не ставить за мету призвести до матеріального збагачення і не перебуває у взаємозв`язку із майновим станом людини. Про сутність відшкодування моральної шкоди апеляційний суд зазначив вище. Доводи скаржника в частині висновку суду про недоведеність спричинення моральної шкоди є помилковими, оскільки суд уважав недоведеним визначення шкоди саме в розмірі 33384 грн., а не моральної шкоди як такої взагалі. При цьому, суд першої інстанції вірно виходив з того, що, ураховуючи ступень вини відповідача, характер та тривалість страждань позивача, сума коштів в розмірі 2000 грн. буде достатнім відшкодуванням, яке в свою чергу відповідатиме розумності та справедливості Щодо того, чи є відповідач у цій справі належним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне. Згідно із постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №235/7638/16-а обставинами порушення прав позивача у питаннях пенсійного забезпечення є те, що МВС України не виконало свій обов`язок повідомити органи пенсійного фонду про підстави перерахунку пенсії, що і призвело до порушення прав позивача на отримання соціального забезпечення у передбаченому законодавством розмірі. У зв`язку із встановленими обставинами касаційний суд встановив протиправну бездіяльність саме МВС України, а не будь-якого іншого органу, що навів в мотивувальній частині постанови. Окрім того, касаційний суд дослідив послідовність, у якій має відбуватись перерахунок пенсії, саме: "Отже, нормами Порядку №45 передбачено наступний порядок дій для здійснення перерахунку пенсій: - Міністерство внутрішніх справ України повідомляє Пенсійний фонду України про наявність рішення Кабінету Міністрів України про підстави перерахунку пенсій, тобто про зміну розміру грошового забезпечення; - Пенсійний фонд України повідомляє відповідні структурні підрозділи Пенсійного фонду про підстави проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України; - Головні управління Пенсійного фонду України складають відповідні списки та передають їх органам, які уповноважені видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій, які готують відповідні довідки." Отже, Пенсійний фонд України в Донецькій області займається питанням виплати пенсії після отримання від МВС України необхідної інформації із збереженням певної послідовності. З урахуванням викладеного, доводи скаржника про те, що відповідач у цій справі є неналежним, не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на джерело виникнення спору. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач навів логічне пояснення обставинам справи, а його вимоги ґрунтуються на законі. Підстав вважати про інше з доводів апеляційної скарги не убачається. Щодо доводів скарги в тій частині, що суд послався на статті 1173 та 1174 ЦК України, які не підлягають застосуванню, суд апеляційної інстанції вказує на таке. Вказані положення закону розміщені у §1. "Загальні положення про відшкодування шкоди" глави 82 "Відшкодування шкоди" ЦК України. Розподіл законодавчого врегулювання між "майновою" та "моральної" шкодою наводиться у різних статтях Кодексу. У статтях 1173 та 1174 ЦК України не наводиться про те, якої саме шкоди вони стосуються. Отже такі статті є загальними як для застосування питання під час вирішення питання про відшкодування майнової шкоди, так і під час вирішення питання про відшкодування моральної шкоди. Відмінністю є те, що у статті 1174 мова йдеться про шкоду, що спричинена службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, тоді як у статті 1173 - органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування. Ураховуючи, що у справі №235/7638/16-а встановлена вина саме МВС України, а не службовою особою цього органу, стаття 1173 ЦК України є застосовною до обставин цієї справи. При цьому, окреме посилання на норму права, яка не підлягає застосуванню до спірних правовідносин (стаття 1174 ЦК України), не є підставою для відмови у позові лише через формальну помилку суду під час вибору і застосування норми права, адже перед усім розглядаються вимоги особи, яка звертається до суду, та вказане не призвело до неправильного вирішення справи. Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 23 лютого 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова