Постанова 4819 № 766/19589/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Постанова Іменем України 24 лютого 2021 року м. Херсон Єдиний унікальний номер справи: 766/19589/19 Номер провадження: 22-ц/819/183/21 Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів з розгляду цивільних справ: головуючого Радченка С.В., суддів: Кузнєцова О.А., Семиженка Г.В., секретар Плохотніченко А.В. учасники справи: представник скаржника адвокат Брушко Інна Ігорівна, заінтересована особа ОСОБА_1 , представник адвокат Іванюта Олег Дмитрович розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ілянди Оксани Іванівни, яка діє від імені ОСОБА_2 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2020 року, постановлену у складі судді Ус О.В., у справі за скаргою ОСОБА_2 на дії Суворовського районного відділу Державної виконавчої служби м. Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області /правонаступник Суворовський районний відділ Державної виконавчої служби м. Херсона Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)/, стягувач ОСОБА_1 , ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог і ухвали суду першої інстанції У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою. В обґрунтування скарги зазначив, що в провадженні Суворовського РВ ДВС м. Херсон ГТУЮ у Херсонській області знаходиться виконавче провадження №35711707 відкрите постановою державного виконавця 12.12.2012 року на виконання виконавчого листа №2120/5452/12 виданого Суворовським районним судом м. Херсона про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його доходів. 27.09.2019 року він отримав поштову кореспонденцію з Суворовського районного ВДВС ГТУЮ у Херсонській області з якої вбачається, що по вищевказаному виконавчому провадженню призначено суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Сейв Компані», якого було зобов`язано надати висновок з питань вартості арештованого майна, яке належить боржнику. Так, згідно оцінки майна, ринкова вартість Ѕ частини будинку розташованого на земельній ділянці, площею 498,0 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , визначена у розмірі 133000 грн. Вважає, що така оцінка є необ`єктивною, незаконною, а висновок про оцінку майна є таким, що підлягає скасуванню оскільки він не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та ґрунтується на припущеннях застосованих до дохідного підходу з оцінки майна, при цьому, порівняльний підхід з оцінки майна, який є наближеним до реальної ринкової вартості нерухомого майна залишений поза увагою. Окрім того, державним виконавцем всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження» в установленому законом порядку та строки не було повідомлено про здійснення оцінки майна, чим позбавлено права боржника на своєчасне оскарження результатів оцінки. Також зазначає, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження винесена постанова про опис та арешт майна боржника, при цьому до участі у описі боржника не було залучено та про прийняте рішення не було повідомлено. Посилаючись на наведене, просив визнати дії державного виконавця Суворовського районного ВДВС ГТУЮ в Херсонській області щодо оцінки 1/2 частини будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, площею 498,0 кв.м., місцезнаходження: АДРЕСА_1 незаконними; визнати недійсним та скасувати висновок про оцінку майна від 28.08.2019 року складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Сейв Компані» в межах виконавчого провадження ВП №35711707. Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні скарги. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії державного виконавця щодо оцінки майна відповідали положенням статті 57 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції зазначив, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його висновок про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу. Не погоджуючись з рішенням суду адвокат Ілянда О.І., яка діє від імені ОСОБА_2 ,подала апеляційну скаргу в якій, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову про задоволення скарги, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального законодавства. Посилається на те, що суд першої інстанції належним чином не дослідив докази та обставини по справі та дійшов помилкового висновку про необґрунтованість скарги. Зокрема посилається на те, що державним виконавцем в порушення норм діючого законодавства, не було в передбачений законом строк направлено на адресу сторони документи виконавчого провадження. Крім того зазначає, що суд не взяв до уваги ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до якої визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Державний виконавець не визначив вартість майна боржника разом із стороною виконавчого провадження. Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на апеляційну скаргу У письмовому відзиві, який надійшов на адресу суду, державний виконавець Суворовського РВ ДВС у м.Херсоні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду, як законну та обґрунтовану, без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 06.06.2012 року задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 26.04.2012 року до досягнення повноліття. За вказаним судовим рішення видано виконавчий лист. 12.12.2012 року ДВС Суворовського районного управління юстиції відкрите виконавче провадження, якому присвоєно номер АСВП 35721707, копія постанови надіслана боржникові та стягувачці. 08.08.2019 року ОСОБА_2 надіслане зобов`язання знаходитися з 16-00 год. до 18-00 год. 15.08.2020 року за адресою: АДРЕСА_1 на проведенні виконавчих дій. 27.08.2019 року державним виконавцем Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м.Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Дубовою О.М. призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ «СЕЙВ-КОМПАНІ», який має сертифікат, виданий 27.02.2017 року Фондом держмайна зі строком дії 27.02.2020 року, якого зобов`язано надати ринкову вартість майна, а саме будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 498,00 кв.м, місцезнаходження: АДРЕСА_1 1/2 частина будинку. Цього ж дня копія постанови надіслана сторонам виконавчого провадження та ТОВ "СЕЙВ-КОМПАНІ". 04.09.2019 року до виконавчої служби надійшов звіт про оцінку майна, датою оцінки є 28.08.2019 року, з яким ознайомлена стягувачка ОСОБА_1 05.09.2019 року, а висновок надісланий боржникові поштою 06.09.2019 року. До звіту додані матеріали фотофіксації об`єкту оцінки, документи, надані замовником, тобто виконавчою службою, інформація про об`єкти порівняння. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі Закон України № 2658-ІІІ). Згідно з частиною 4 статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону. Статтею 32 Закону України № 2658-III передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону. Отже, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина 1 статті 12 Закону України № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Згідно із ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. У статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Аналіз статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що учасники виконавчого провадження, яким є, у тому числі і заявник, мають право на оскарження оцінки майна, а не процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до цієї статті державний виконавець лише залучає оцінювача, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України № 2658-ІІІ. Відмовляючи у задоволені скарги, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про те, що державний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості описаного та арештованого майна, зокрема, під час визначення суб`єкта оціночної діяльності, доручення йому подати звіт про оцінку майна та повідомлення сторін виконавчого провадження про вартість майна, діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та спосіб, визначених діючим законодавством України, а незгода боржника з процедурою проведення оцінки майна не свідчить про порушення прав сторони виконавчого провадження з боку приватного виконавця. Слід зазначити, що у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна. Відповідно до пункту 57 Національного стандарту № 1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна. Суд першої інстанції вірно вказав, що в разі незгоди із результатами оцінки майна, заявник мав право звернутися з клопотанням про призначення рецензування звіту про оцінку майна. Залучивши суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна, державний виконавець діяв відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до положень цього ж Закону, має визначити ціну продажу майна згідно зі складеним звітом про оцінку майна. Вимоги про визнання незаконною та скасування постанови від 27 серпня 2019 року про призначення суб`єкта оціночної діяльності заявник не заявляв. Заявник не надав суду належного доказу, передбаченого Національним стандартом № 1, неякісної (недостовірної) оцінки відповідного звіту від 28 серпня 2019 року. Таким чином, встановивши відсутність доказів протиправності дій державного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не отримував жодного документу виконавчого провадження, є безпідставними, оскільки як вбачається з матеріалів справи, всі постанови державного виконавця надсилалися на адресу боржника, зазначену в матеріалах виконавчого провадження, він, в свою чергу, бувши обізнаним про наявність провадження, із заявою про зміну адреси для листування не звертався. Твердження скаржника про те, що до призначення оцінки майна за постановою від 27 серпня 2019 року виконавець не звертався до боржника з пропозицією визначити вартість арештованого майна, тому вказана процедура була порушена виконавцем та призначення оцінки було передчасним, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказані доводи не спростовують правильність висновків суду та не впливають на законність постановленої ухвали суду, як і не впливають на висновки суду доводи скарги, щодо надіслання боржнику звіту про оцінку не наступного дня після його отримання, а через один день. Зазначені доводи жодним чином не стосуються безпосередньо проведеної оцінки майна, а тому не можуть бути покладені в основу для визначення правомірності дій державного виконавця в справі, де предметом доказування є правильність звіту про оцінку майна. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник скаржника в апеляційній скарзі, не стосуються предмету оскарження та додаткового правового аналізу не потребують. Будь-яких інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, апелянтом не наведено. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування або зміни відсутні. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Ілянди Оксани Іванівни, яка діє від імені ОСОБА_2 ,залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 10 листопада 2020 рокубез змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, у випадках передбачених ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року. Головуючий С.В. Радченко Судді О.А. Кузнєцова Г.В. Семиженко