Постанова 4807 № 335/10362/20

Дата документу 24.02.2021 Справа № 335/10362/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №335/10362/20 Головуючий у 1-й інстанції: Крамаренко І.А. Провадження №22-ц/807/833/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24лютого 2021 рокум. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», представника, адвоката Ременюк Тетяни Олександрівни на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи», державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Міюц Світлани Олександрівни про скасування рішення державного реєстратора,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», державного реєстратора відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Міюц Світлани Олександрівни про скасування рішення державного реєстратора. Позов обгрунтовують тим, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Гришиним Г.Г., приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 05 квітня 2002 року за реєстроваим №1057. У вказаній квартирі проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та родичі ОСОБА_1 : ОСОБА_3 та її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 16 вересня 2005 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк» (правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект») було укладено кредитний договір №27/кф-05, за яким Банк наддав кредит позичальнику в розмірі 40 000.00 доларів США строком до 15 вересня 2015 року. З метою забезпечення виконання кредитного договору, 16 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк» (правонаступником якого є ТОВ «Кей-Колект»), було укладено іпотечний договір №10/І-05 від 16 вересня 2005 року. За умовами якого ОСОБА_1 передала Банку в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . 17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк» та АТ «Альфа-Банк» було уладено договір відступлення прав вимоги, згідно якого права вимоги за кредитним договором №27/кф-05 від 16 вересня 2005 року та іпотечним договором №10/І-05 від 16 вересня 2005 року перейшли до АТ «Альфа-Банк», яке в подальшому відступило право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». В кінці листопад 2020 року за адресою проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийшли представники ТОВ «Кредитні ініціативи», які зламали замок до вхідних дверей та намагалися його змінити, мотивуючи, що ТОВ «Кредитні ініціативи» є новим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки право власності банком було набуто в рахунок погашення боргу за кредитним договором на підставі рішення державного реєстратора Міюц С.О. Представниками банку було надано витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 жовтня 2020 року №230449265, відповідно до якого 29 травня 2019 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державним реєстратором виконавчого комітету Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_5 , було замінено власника квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», номер запису про право власності: 31816692. ОСОБА_1 , ОСОБА_6 вважають, що дії державного реєстратора щодо зміни власниа квартири суперечать нормам законодавства України та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулися до суду з позовом за захистом своїх прав та просили суд: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:47154467 від 01 червня 2019 року 12:36:10, прийняте Державним реєстратором Виконавчого комітету Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_5 , яким було змінено власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з ОСОБА_1 на Товариство з обмежено.ю відповідальністю «Кей Колект» (номер запису про право власності: 31816692) та поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали заяву про забезпечення позову, оскільки вважають, шо для забезпечення можливості належного виконання рішення суду у даній справі ( у випадку задоволення позовних вимог), ефективного захисту та поновлення їхніх порушених прав та інтересів, необхідно терміново вжити заходи для забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна:605478123101. Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року заяву представника позивачів адвоката Працевитого Геннадія Олександровича про забезпечення позову,задоволено. Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , шляхом заборони відчуження та розпорядження квартирою.Заходи забезпечення позову застосовано до набрання законної сили остаточним рішенням у цій справі. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», адвокат Ременюк Тетяна Олександрівна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права,просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні заяви про забезпечення позову. Зазначає, що суд задовольнив заяву про забезпечення позову не у зв`язку з існуванням об`єктивної можливості вчинення дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду, а у зв`язку із неправильною оцінкою доводів позивачів та неналежним дослідженням усіх обставин справи. Відповідно до відзивів на апеляційну скаргу, представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 адвокат Працевитий Г.О. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін. ТОВ «Кредитні ініціативи», Державний реєстратор відділу державної реєстрації Василівської районної державної адміністрації Міюц С.О, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення судової повістки ( а. с. 84-87) до апеляційного суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності вищезазначених осіб, повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, які не з`явилися в судове засідання, на підставі частини другої статті 372 ЦПК України. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачів, за захистом яких вона звернулася. Обраний ОСОБА_1 ,. ОСОБА_2 вид забезпечення позову спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначене вище майно до ухвалення рішення у справі жодним чином не порушує законні права та інтереси ТОВ « Кредитні ініціативи», оскільки таке майно фактично перебуває у володінні власника, обмежується лише можливість розпорядження ним. З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що "конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача". При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття. З матеріалів апеляційного провадження та оскаржуваного судового рішенння вбачається, що позивачами заявлено позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора Василівської районної державної адміністрації Запорізької області Міюц С. О. від 29 травня 2019 року про реєстрацію за ТОВ " Кредитні ініціативи», права власності на нерухоме майно: квартиру за адресою; АДРЕСА_1 (дата, час державної реєстрації: 01 черрвня 2019 року 12:36:10 ) реєстраційний номер об`єкта 9374753 . Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Виходячи із заявлених позовних вимог, суд правильно вважав обґрунтованими доводи заявників про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити виконання майбутнього судового рішення по справі, а також, що захід забезпечення позову, який просять застосувати заявники, є співмірним із позовними вимогами, тому, застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на вказане нерухоме майно в порядку забезпечення позову позивачів судом першої інстанції у цій справі, лише на час розгляду цієї справи судом, є необхідним та співмірним із вищезазначеними позовними вимогами позивачів у цій справі, не може порушувати і не порушує прав відповідачів, у тому числі відповідача ТОВ «Кредитні ініціативи», який відповідно до договору про відступлення прав вимоги отримав право вимоги за кредитним договором № 27/кф-05 від 16.09.2005 року та іпотечним договором № 10/1-05 від 16.09.2005 року, в тому й числі прав вимоги на спірну квартиру, право власності на яку зареєстровано за ТОВ «Кредитні ініціативи». Отже, суд правильно вважав, що у ТОВ «Кредитні ініціативи» є об`єктивна можливість відчужити зазначене нерухоме майно, що поставить під загрозу виконання можливого рішення суду про задоволення позову. З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов висновку, що судове рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги ці висновки не спростовують. Керуючись ст. 367, 368, 374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», представника, адвоката Ременюк Тетяни Олександрівни залишити без задоволення. Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 25 лютого 2021 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.