Ухвала КЦС ВС № 293/16/25

УХВАЛА 01 серпня 2025 року м. Київ справа № 293/16/25 провадження № 61-9678ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сіра Аліна Василівна, на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: У січні 2025 року Житомирська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: - розірвати договори оренди від 11 березня 2016 року, укладені між Оліївською сільською радою Житомирського району Житомирської області та ОСОБА_1 ; - зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 та 1825684400:15:000:0067 у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду, в тому числі, шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень та споруд, що розміщені на земельних ділянках. У травні 2025 року Житомирська окружна прокуратура подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам в Державному земельному кадастрі, органам нотаріату, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 та 1825684400:15:000:0067. Заява обґрунтована тим, що рішенням Зороківської сільської ради від 09 лютого 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення з передачею в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 5,7522 га для сінокосіння та випасання худоби, кадастровий номер 1825684400:15:000:0051, що розташована в межах с. Вишпіль Черняхівського району Житомирської області. Вказаним рішенням дану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби терміном на 25 років поза процедурою земельних торгів на підставі частини другої статті 134 ЗК України. Підставою для передачі в оренду земельної ділянки без конкурсу була саме її передача громадянину для сінокосіння і випасання худоби, що передбачено вказаною нормою закону і відповідає її цільовим призначенням. Зазначає, що 11 березня 2016 року між Зороківською сільською радою Черняхівського району та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 5,7522 га з кадастровим номером 1825684400:15:000:0051 для сінокосіння і випасання худоби, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, с. Вишпіль. Вказує, що рішенням Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 25 листопада 2020 року № 742 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825684400:15:000:0051 (площею 5,7522 га) на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 (площею 3,7522 га) та 1825684400:15:000:0067 (площею 2,0000 га). Цим же рішенням внесено зміни в договір оренди земельної ділянки від 11 березня 2016 року в частині визначення об`єкту оренди - земельні ділянки з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 (площею 3,7522 га) та 1825684400:15:000:0067 (площею 2,0000 га) для сінокосіння та випасання худоби. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі листа Оліївської сільської ради та рішення Вільської сільської ради здійснено державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав, як об`єктів речових прав, земельних ділянок з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 та 1825684400:15:000:0067 та права комунальної власності на них Оліївської сільської ради (у зв`язку із входженням спірних земель до території Оліївської ОТГ). Зазначає, що відповідно до пунктів 1, 2 договору оренди, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку площею 5,7522 на для сінокосіння та випасання худоби. У пункті 3 договору передбачено, що на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна, а також інші об`єкти інфраструктури. У пункті 28 договору зазначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно договору. Проте, відповідач використовує надані земельні ділянки не за цільовим призначенням, а саме: на спірних землях після передачі їх в оренду споруджено: будівлю охорони; туалет та майданчик для збору сміття, три альтанки, господарське приміщення, каналізаційні колодязі, проїзди з щебеново-піщаним покриттям та встановленими бордюрами, басейни, вкладені бруківкою та вимощенні проходи і проїзди. Вважає, що оскільки відповідач використовує орендовані землі не за цільовим призначенням, тобто замість їх використання для сінокосіння та випасання худоби (що було умовою для надання земельної ділянки у користування поза процедурою земельних торгів, що передбачено частиною другою статті 134 ЗК України), то це є безумовною підставою для дострокового розірвання договору за рішенням суду з поверненням земельних ділянок у розпорядження орендодавця - Оліївської сільської ради у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду, в тому числі, шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень та споруд. Черняхівський районний суд Житомирської області ухвалою від 19 травня 2025 року в задоволенні заяви Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовив. Житомирський апеляційний суд постановою від 25 червня 2025 року апеляційну скаргу Житомирської окружної прокуратури задовольнив. Ухвалу Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 травня 2025 року скасував та ухвалив нове судове рішення про задоволення заяви Житомирської окружної прокуратури про забезпечення позову. Вжив заходи забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам в Державному земельному кадастрі, органам нотаріату, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 та 1825684400:15:000:0067. 23 липня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сіра А. В., через засоби поштового зв`язку, подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2025 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви. Перевіривши доводи касаційної скарги у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з наступних підстав. Судом встановлено, що рішенням Зороківської сільської ради від 09 лютого 2016 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення з передачею в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 5,7522 га для сінокосіння та випасання худоби, кадастровий номер 1825684400:15:000:0051, що розташована в межах с. Вишпіль Черняхівського району Житомирської області. Згідно пункту 2 вказаного рішення дану земельну ділянку передано в оренду ОСОБА_1 для сінокосіння та випасання худоби терміном на 25 років поза процедурою земельних торгів на підставі частини другої статті 134 ЗК України. 11 березня 2016 року між Зороківською сільською радою Черняхівського району та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки комунальної власності площею 5,7522 га з кадастровим номером 1825684400:15:000:0051 для сінокосіння і випасання худоби, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, Черняхівський район, с. Вишпіль. У подальшому, рішенням Вільської сільської ради Черняхівського району Житомирської області від 25 листопада 2020 року № 742 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825684400:15:000:0051 (площею 5,7522 га) на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 (площею 3,7522 га) та 1825684400:15:000:0067 (площею 2,0000 га). Цим же рішенням внесено зміни в договір оренди земельної ділянки від 11 березня 2016 року в частині визначення об`єкту оренди - земельні ділянки з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 (площею 3,7522 га) та 1825684400:15:000:0067 (площею 2,0000 га) для сінокосіння та випасання худоби. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі листа Оліївської сільської ради та рішення Вільської сільської ради здійснено державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав, як об`єктів речових прав, земельних ділянок з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 та 1825684400:15:000:0067 та права комунальної власності на них Оліївської сільської ради (у зв`язку із входженням спірних земель до території Оліївської ОТГ). Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Встановлено, що підставою для звернення прокурора до суду з заявою про забезпечення позову слугувало звернення 30 квітня 2025 року ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення спірних земель на землі, що призначенні для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Підставою для такої зміни у заяві зазначено необхідність приведення цільового призначення земельної ділянки до функціонального призначення території, що визначено Детальним планом території. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову прокурор посилався на те, що зміна цільового призначення спірних земель зумовить необхідність вжиття прокурором додаткових заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом пред`явлення нових позовних вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації зміни цільового призначення земельних ділянок, що не є можливим на усіх стадіях судового розгляду даної справи. На думку прокурора такий захід забезпечення позову, як заборона органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам в Державному земельному кадастрі, органам нотаріату, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 та 1825684400:15:000:0067 в межах даної цивільної справи, забезпечить реальний захист інтересів держави. Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлений прокурором вид заходу забезпечення позову у вигляді заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державним кадастровим реєстраторам в Державному земельному кадастрі, органам нотаріату, а також іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, здійснювати будь-які реєстраційні дії стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1825684400:15:000:0066 та 1825684400:15:000:0067 є доцільним в рамках даної справи та співмірним із заявленими вимогами. Встановивши, що подальша зміна цільового призначення спірних земельних ділянок може призвести до неможливості відновлення порушених інтересів держави та виконання рішення суду, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав щодо вжиття заходів забезпечення позову. Застосовані у розглядуваній справі заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і не перешкоджають користуванню майном, а за наявності, передбачених законом підстав (стаття 159 ЦПК України), відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, додаткового правового аналізу не потребують, висновків суду не спростовують та на законність судового рішення не впливають. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Сіра Аліна Василівна, на постанову Житомирського апеляційного суду від 25 червня 2025 року у справі за позовом заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко