Ухвала КАС ВС № 420/5575/20

УХВАЛА 25 лютого 2021 року м. Київ справа № 420/5575/20 адміністративне провадження № К/9901/5746/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Губської О.А., суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі №420/5575/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ НП в Одеській області, у якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо нездійснення індексації грошового забезпечення в силу п. 5 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» з 07.11.2015 по 30.10.2017 та нездійснення остаточного розрахунку при звільненні; - зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та сплатити заборгованість з індексації грошового забезпечення з 07.11.2015р. по 30.10.2017р. в розмірі 4412,3 грн.; - зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та сплатити середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки з 31.10.2017р. по 10.06.2020р. з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів; - зобов`язати ГУ НП в Одеській області нарахувати та сплатити 3% річних в розмірі 345,81 грн. та інфляційне збільшення в розмірі 801,22 грн. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнана протиправною бездіяльність ГУ НП в Одеській області щодо нездійснення індексації грошового забезпечення позивачу за період 07.11.2015року по 30.10.2017 року. Зобов`язано ГУ НП в Одеській області нарахувати та сплатити позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення з 07.11.2015р. по 30.10.2017р. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 420/5575/20 скасовано в частині, якою відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, та ухвалено в цій частині нову постанову. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи із середньоденного грошового забезпечення 366,37 грн., а саме з 31 жовтня 2017 року по день фактичного розрахунку виплати нарахованої індексації грошового забезпечення відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 420/5575/20, з відрахуванням установлених законом податків та обов`язкових платежів. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 420/5575/20 залишено без змін. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, відповідачем подано касаційну скаргу. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом розгляду даної справи є нездійснення індексації грошового забезпечення. Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено. Одеський окружний адміністративний суд розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо. Однак скаржником не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Крім того, відповідач не навів та не обґрунтував, застосування яких саме норм права викликають необхідність у формуванні єдиної правозастосовчої практики. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заяви №17160/06 та №35548/06). Разом з тим, необхідно звернути увагу на позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а" - "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Оскільки обставини, передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою перевірки вмотивованості підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України Верховним Судом відхилено, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити. На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі №420/5575/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач О. А. Губська Судді М. В. Білак О. В. Калашнікова