Ухвала КГС ВС № 906/620/19

УХВАЛА 24 лютого 2021 року м. Київ Справа № 906/620/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г. розглянувши матеріали касаційних скарг Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року (головуючий - Мельник О. В., судді: Розізнана І. В., Грязнов В. В.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2019 року (суддя Кудряшова Ю. В) у справі за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Житомирської обласної державної адміністрації та

2. Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державного підприємства "Укрриба", про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею, скасування запису про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею та зобов`язання повернути земельну ділянку ВСТАНОВИВ: Ухвалами Верховного Суду від 11.01.2021 та 21.01.2021 відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" (далі - ТДВ "Житомиррибгосп") та заступника керівника Житомирської обласної прокуратури (далі - прокурор) на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2019 року. Суд, ознайомившись з матеріалами справи та касаційних скарг, встановив наступне. Керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Житомирської обласної державної адміністрації та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області з позовом до ТДВ "Житомиррибгосп" про: (1) припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 51,8 га на території Вчорайшенської сільської ради Житомирської області, (2) скасування державного акта на право постійного користування спірною земельною ділянкою від 24.05.1996 серії ЖТ 05-21№000042, виданого Житомирському обласному державному виробничому сільськогосподарсько-рибоводному підприємству (Жиромиррибгосп), (3) скасування запису про реєстрацію державного акту, (4) зобов`язання відповідача повернути Житомирській ОДА спірну земельну ділянку. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2019 року позов задоволений: припинено право постійного користування позивача спірною земельною ділянкою; скасовано державний акт від 24.05.1996 та запис про його реєстрацію; зобов`язано відповідача повернути Житомирській ОДА спірну земельну ділянку шляхом складання акта приймання-передачі. З посиланням на положення статей 27, 141 Земельного кодексу України (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), статті 37 Цивільного кодексу Української РСР, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з припиненням діяльності юридичної особи, у тому числі шляхом приватизації, автоматично припиняється право постійного землекористування такої особи і не переходить в порядку правонаступництва до нової юридичної особи. Отже, з моменту припинення Житомиррибгоспу припиняється право постійного користування останнього спірною земельною ділянкою, посвідчене державним актом від 24.05.1996. До відповідача, який в силу вимог земельного законодавства не може бути суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою, таке право в порядку правонаступництва не перейшло, а отже останній користується земельною ділянкою водного фонду протиправно. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог про припинення права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу-1, прийнято в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що до відповідача не перейшло право постійного користування земельною ділянкою в порядку правонаступництва. У той же час відповідач на підставі укладеного з Державним підприємством "Укрриба" договору оренди отримав у користування гідротехнічні споруди та ставки, які нерозривно пов`язані з землями водного фонду і користування якими є неможливим без використання земельної ділянки під ними (статті 1, 4, 51 Водного кодексу України). Не погоджуючись із рішеннями судів обох інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині задоволення позовних вимог про скасування державного акта на право постійного користування землею та запису про реєстрацію цього акта з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, прийняти у цій частині нове рішення про відмову в позові. Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до таких аргументів: - судом не враховані правові позиції Верховного Суду України в постанові від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, Верховного Суду в постановах від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 12.02.2020 у справі № 914/748/19, відповідно до яких припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення юридичної особи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права, а зберігається за таким землекористувачем (у тому числі за його правонаступником) до приведення прав і обов`язків щодо земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, з касаційною скаргою також звернувся прокурор, в якій просить її скасувати в частині відмови в позові про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі. Касаційна скарга прокурора мотивована таким: - апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про те, що внаслідок укладення з ДП "Укрриба" договору оренди гідроспоруд відповідач автоматично отримав право користування земельною ділянкою, зайнятою гідроспорудами, оскільки жодних договорів оренди земельної ділянки водного фонду відповідач з відповідним уповноваженим органом не укладав. За висновком Верховного Суду в постанові від 07.02.2018 у справі №925/278/16 положеннями Водного та Земельного кодексів України, якими врегульовано правовий статус земель водного фонду, не передбачено права передачі на умовах оренди земельної ділянки, зайнятої гідроспорудами; - судом не враховано правовий висновок Верховного Суду у справі №910/18560/16 щодо порядку переходу речового права на землю у разі набуття особою права власності на об`єкт нерухомості. Розглянувши доводи та аргументи касаційних скарг разом з матеріалами справи, Верховний Суд приходить до висновку про необхідність передачі справи на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України з метою можливого відступлення (уточнення) від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати з огляду на таке. У постанові від 27.01.2021 у справі № 906/706/19 (з тотожним з даною справою складом сторін, підставами та предметом позову) Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду частково скасував рішення судів попередніх інстанцій та прийняв нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора про зобов`язання відповідача повернути до земель державної власності земельну ділянку водного фонду. Верховний Суд дійшов висновку, що право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. Отже, набуте Житомиррибгоспом право постійного користування земельною ділянкою не припинилося внаслідок реорганізації останнього та перейшло до його правонаступника. Колегія суддів приймає до уваги, що на даний час у провадженні судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває значна кількість аналогічних справ з тотожними підставами, предметом спору та складом учасників справи (зокрема, справи №№906/621/19, 906/704/19, 906/705/19, 906/708/19, 906/709/19). У всіх зазначених вище справах судами першої та апеляційної інстанцій вирішувалось питання щодо можливості набуття ТДВ "Житомиррибгосп" права постійного користування земельною ділянкою водного фонду в порядку правонаступництва. Однак зі змісту судових рішень, які також наразі є предметом перегляду Верховного Суду, вбачається неоднозначне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини щодо порядку переходу речового права на земельну ділянку державної власності в порядку правонаступництва. Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Частиною четвертою статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду. Проаналізувавши обставини даної справи та з огляду на можливе відступлення (уточнення) від правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, враховуючи перебування у провадженні Верховного Суду значної кількості аналогічних справ, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає за необхідне передати справу № 906/620/19 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. При цьому подане прокурором клопотання від 10.02.2021 №15/1/1-12414-21 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду буде розглянуто по суті судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Справу № 906/620/19 за касаційними скаргами Товариства з додатковою відповідальністю "Житомирське обласне сільськогосподарсько-рибоводне підприємство" та заступника керівника Житомирської обласної прокуратури на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 12 жовтня 2020 року і рішення Господарського суду Житомирської області від 05 грудня 2019 року передати на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Міщенко І.С. Судді Берднік І.С. Суховий В.Г.