Постанова 4824 № 753/537/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/494/2021 справа № 753/537/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. При секретарі Дроздовій Ж.В. Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Осадчої Ірини Юріївни на рішення Дарницького районного суду м. Києва, постановлене суддею Колесником О.М. 22 вересня 2020 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним розпорядження про приватизацію квартири, припинення права власності, відновлення права на приватизацію, У С Т А Н О В И Л А : У січні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним розпорядження про приватизацію квартири, припинення права власності, відновлення права на приватизацію. Позов обґрунтовано тим, що на підставі розпорядження (наказу) відділу приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 14.02.2002 № 31730 було видане свідоцтво про право власності на житло від 14.05.2002 про право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та членів її сім`ї: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (позивача) на квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки позивач своєї згоди на приватизацію вищевказаної квартири не надавав, заяву до органу приватизації не подавав та бажає реалізувати своє право на отримання житлового приміщення для власної сім`ї за рахунок державного житлового фонду, позивач просив суд визнати незаконним вищевказане розпорядження Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації в частині надання йому дозволу на безоплатну передачу у спільну сумісну власність спірної квартири, визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру в частині належності її позивачу, припинити право спільної сумісної власності позивача на квартиру та відновити право позивача на безоплатну приватизацію житла. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року позов задоволено. Скасовано розпорядження органу приватизації Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №31730 від 14.05.2002 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Визнано свідоцтво про право власності на житло від 14.05.2002 року, видане на підставі розпорядження органу приватизації Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації №31730 від 14.05.2002 року, про передачу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1 у рівних долях. Припинено право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , набуте на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.05.2002 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації. Відновлено право ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на безоплатну приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Осадча І.Ю. подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю, обґрунтовуючи тим, що при ухваленні рішення суд в порушення вимог ч. 2 ст. 264 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог. Вказала, що розпорядження органу приватизації Дарницької районної м. Києва державної адміністрації від 14.05.2002 № 31730 про передачу вищевказаної квартири в приватну власність шляхом приватизації та свідоцтво про право власності на житло від 14.05.2002 видані правомірно та відповідають вимогам законодавства. Матеріали приватизаційної справи спростовують твердження позивача про те, що приватизація квартири здійснювалась без його відома та без його згоди. Позивачем не надано жодного доказу у порядку, визначеному ст. 76 ЦПК України, на спростування цього. Пояснення третіх осіб не можуть бути доказом у справі, оскільки останні не є сторонами у справі та не були допитані у якості свідків. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені . Позивач звернувся до суду із клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із поганим самопочуттям. Колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача, який повторно просив відкласти розгляд справи, доказів , що він хворий, суду не надав, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому причини неявки суд не визнає поважними. На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що розпорядженням Дарницької районної м. Києва державної адміністрації № 31730 від 14.05.2002 року прохання наймача ОСОБА_2 на приватизацію квартири, в якій остання мешкає разом з членами своєї сім`ї, задоволено та передано квартиру АДРЕСА_1 в приватну спільну сумісну власність. Дане розпорядження видане на підставі поданої ОСОБА_2 заяви про передачу у приватну спільну сумісну власність вищевказаної квартири, яку вона займає разом з членами своєї сім`ї на умовах найму. На вказаній заяві містяться підписи повнолітніх членів сім`ї власника: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 17). Відповідно до приватизаційного платіжного доручення № 31730/4 від 23.08.2002 ОСОБА_1 переказав належну йому суму житлового чеку у розмірі 3 грн. 15 коп. одержувачу коштів - відділу приватизації житла Дарницького району м. Києва (а.с. 25). ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності у рівних долях належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 14.05.2002. Дане свідоцтво видане згідно з розпорядженням Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації № 31730 від 14.05.2002 (а.с. 18). Відповідно до довідки про склад cім`ї наймача ізольованої квартири АДРЕСА_2 від 17.04.2002, виданої КП Управлінням житлового господарства Дарницького району м. Києва у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с. 19). Згідно з ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а втручання публічної влади у здійснення цього права допускається у виключних випадах, в тому числі задля захисту прав та свобод інших осіб. Конституцією України також серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло. У статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду. Держава створює умови, за яких кожен громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Відповідно до ст. 8 частини 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку, кімнаті у гуртожитку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку, кімнати у гуртожитку). Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Склад документів і порядок їх оформлення при приватизації житла визначено пунктами 18 - 31 згаданого Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян. Згідно із цими пунктами громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (одноквартирний будинок), звертається в орган приватизації або до створеного ним підприємства по оформленню документів, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію. При наявності у наймача або членів його сім`ї пільги на безоплатне одержання займаного житла незалежно від розміру загальної площі, до заяви додається відповідний документ (копія посвідчення, довідка та інше), що підтверджує право на пільгові умови приватизації. Згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку) підтверджується письмово і додається до заяви. При оформленні заяви на приватизацію квартири (будинку) громадянин бере на підприємстві, що обслуговує жилий будинок, довідку про склад сім`ї та займані приміщення. Також до заяви додається довідка з попереднього місця проживання (після 1992 року) щодо невикористаного права на безоплатну приватизацію житла. Треті особи у справі надали пояснення, що з 2001 року позивач у квартирі не проживає, за даною адресою лише зареєстроване місце його постійного проживання. У 2002 році під час приватизації матір позивача ОСОБА_2 готувала документи, заяву на приватизацію та приватизаційне платіжне доручення від імені сина та підписала його сама, оскільки вважала, що діє в інтересах сім`ї. Не повідомляла сина, що вчинила дані дії від його імені та у 2019 році позивач сам дізнався про ці обставини. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не був обізнаний з намірами батьків про приватизацію квартири та не виявив свого бажання на приватизацію житла, а тому скасував розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_1 та визнав свідоцтво про право власності на житло недійсним. Однак, з таким рішенням суду повністю погодитися не можна із наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до пункту 5 Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово- комунальному господарству від 15.09.1992 року за № 56 передача займаних квартир здійснюється в приватну або у спільну ( сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї наймача з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири. До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло. Як вбачається із заяви ОСОБА_2 до керівника органу приватизації ( а.с.17) у заяві вчинено підписи всіх членів сім'ї, які були прописані на час приватизації у квартирі, в тому числі і позивача. Доводи позивача, що він не підписував дану заяву , жодним доказом не підтверджено. Пояснення 3-ї особи ОСОБА_2 про те, що син не підписував заяву , не може бути розцінено як належний доказ, оскільки в даному випадку ОСОБА_2 не була допитана як свідок по справі , а тому її пояснення не можуть бути розцінені як доказ у цивільній справі. Крім того, в приватизаційній справі міститься приватизаційне платіжне доручення № 31730\4 від 23.08.2002 року від імені ОСОБА_1 , за його особистим підписом, в якому він доручив банківській установі переказати належну йому суму житлового чеку до органу приватизації Дарницького району , зазначені паспортні дані позивача та його особистий підпис.( а.с.25). Відповідно до ст.. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено свої позовні вимоги. Крім того, суд першої інстанції в своєму рішення вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив визнати незаконною приватизацію лише щодо нього та його частки у квартирі, а не щодо всіх членів сім`ї та всієї квартири, чим порушив ст..264 ч.2 ЦПК України. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції при постановленні рішення неповно встановив обставини справи, прийшов до висновків , які не відповідають обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду. У зв`язку із вищевикладеним, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції повинно бути скасоване з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку із їх недоведеністю. Оскільки суд задовольняє апеляційну скаргу , то з позивача на користь відповідача стягує судові витрати у розмірі 4228 гривень 80 коп судового збору. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу представника Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Осадчої Ірини Юріївни задовольнити. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2020 року скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним розпорядження про приватизацію квартири, припинення права власності, відновлення права на приватизацію відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 4228 гривень 80 коп судових витрат. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 23 лютого 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: