Постанова 4814 № 524/834/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/834/19 Номер провадження 22-ц/814/315/20Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Пікуля В.П., Триголова В.М. при секретарі Ачкасовій О.Н. переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2019 року, ухвалене суддею Андрієць Д.Д., повний текст рішення складено - 06 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Квартирне управління», третя особа: ОСОБА_2 , про захист порушених прав на житло, - В С Т А Н О В И В: У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КП «Квартирне управління» про захист порушених прав на житло. Позовна заява мотивована тим, що вона, її неповнолітній син та чоловік проживають за адресою АДРЕСА_1 на підставі ордеру, виданого виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 28.09.2012 №37, серії Д. 18 грудня 2018 року вона звернулась до КП «Квартирне управління» із заявою про намір реалізувати своє право на приватизацію квартири, в якій вона проживає. До заяви було долучено всі необхідні документи. Листом від 21 грудня 2018 року відповідач відмовив в опрацюванні її заяви, в обґрунтування прийнятого рішення відповідач послався на відсутність згоди всіх членів сім`ї. З таким рішенням відповідача вона погодитися не може, оскільки право особи на приватизацію не може бути залежним від бажання чи не бажання брати участь у приватизації інших осіб. Чинним законодавством не обмежується право на приватизацію частини житлового приміщення. Просила суд першої інстанції визнати незаконним рішення КП «Квартирне управління» щодо відмови в опрацюванні заяви ОСОБА_1 про приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 , визнати за нею право на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 до КП «Квартирне управління» про захист порушених прав на житло - залишено без задоволення. Судові витрати покладено на позивача. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Положення про Міністерство з питань житлово-комунального господарства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 № 717, та з метою приведення у відповідність до законодавства власних нормативно-правових актів Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396 затверджено Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. В п.4 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян визначено, що передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника. Згідно п.18 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, громадянин подає до органів приватизації такі документи: заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї (для осіб, які не досягли 14 років, копії свідоцтв про народження), які проживають разом з ним; копії довідок про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податку громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, які проживають разом з ним (крім випадків, коли через свої релігійні переконання особи відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї (свідоцтва про народження, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, тощо); довідки про реєстрацію місця проживання громадянина, який подає заяву, та всіх членів його сім`ї, зареєстрованих у квартирі (будинку), жилому приміщенні в гуртожитку, кімнаті у комунальній квартирі; технічний паспорт на квартиру (кімнату, жилий блок, секцію) у житловому будинку (гуртожитку), а на одноквартирний будинок - технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок; копія ордера на жиле приміщення або ордера на жилу площу в гуртожитку; документ, що підтверджує невикористання ним та членами його сім`ї житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації відповідно до законодавства (за наявності); заява-згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі. За малолітніх та неповнолітніх членів сім`ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згоду на участь у приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини. Позивачем разом із заявою про приватизацію квартири не було подано усіх необхідних документів, передбачених Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. ОСОБА_1 не засвідчила згоду на участь у приватизації неповнолітнього сина, а також не надала згоду ОСОБА_2 , як наймача квартири, на приватизацію квартири. Реалізація права позивача на приватизацію без згоди інших осіб, які проживають в квартирі та мають право на користування вказаним житловим приміщенням, порушить право останніх, як на користування квартирою, так і на реалізацію права на набуття у власність її частини, оскільки у разі надання позивачу права на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , вона стане її єдиним власником. Рішення КП «Квартирне управління» не носить остаточного характеру та після усунення недоліків, позивач не позбавлений можливості повторно звернутись із відповідною заявою для приватизації квартири. Також судом першої інстанції зазначено, що спірна квартира належить до житлового фонду Міністерства оборони України і відповідно до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 належними органами приватизації є квартирно-експлуатаційні органи Міністерства оборони України. У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що задоволення позову не призвело б до ефективного захисту прав позивача на приватизацію квартири АДРЕСА_2 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставини, що мають значення для справи, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 до суду першої інстанції заявлено позовні вимоги, а саме визнати незаконним рішення КП «Квартирне управління» щодо відмови в опрацюванні заяви ОСОБА_1 про приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 в межах встановлених норм. Позовні вимоги грунтуються на наявності права на приватизацію житла у межах встановлених норм та порушення такого права відповідачем з підстав, які були наведені у листі відповідача від 21.12.2018 року № 01-12/544. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" - одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України" ) і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обґрунтовання рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Аналогічної позиції дотримується також Верховний суд України у своїй постанові від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14) та від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (3-194гс16). Суд, мотивуючи рішення у справі, повинен давати відповідь на кожен важливий, доречний і вирішальний аргумент сторони. Замовчування, ігнорування таких аргументів, відсутність відповіді на них має ознаки свавільного судової рішення, оскільки в очах такої сторони суд діє упереджено до неї, намагаючись уникнути аргументів, які можуть спростувати висновки суду. ОСОБА_1 стверджує, що суд першої інстанції переклав на неї обов`язок довести факт того, що нею було надано відповідачу усі необхідні документи передбачені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, в той час, як це не було підставою відмови у реалізації права на приватизацію житла з боку відповідача на час звернення. Суд першої інстанції ігнорував факт того, що відповідно до ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. З огляду на лист відповідача від 21.12.2018 року №01-12/544, у якому останній довів своє рішення щодо підстав відмови у опрацюванні заяви, ОСОБА_1 не подавала докази на підтвердження того, що нею було подано відповідачу усі необхідні документи, передбачені Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян. Проте, відповідач під час розгляду справи по суті змінить підстави відмови у опрацюванні моєї заяви, а суд першої інстанції їх візьме до уваги та відмовить у задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції не взяв до уваги того, що відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Предметом спору у цій справі є виключно наявність чи відсутність у позивача права на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 в межах встановлених норм за відсутності згоди всіх членів сім`ї. З рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 листопада 2019 року у справі №524/834/19 вбачається, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про відсутність предмету спору, але всупереч вимогам ст. 255 ЦПК України замість закриття провадження у справі, відмовив у позові. У відзиві на апеляційну скаргу КП «Квартирне управління» просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 28 вересня 2012 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради ОСОБА_3 Михайловичу видано корінець ордера на жиле приміщення АДРЕСА_2 зі складом сім`ї - дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 (а.с. 7). Відповідно до довідки за вих. №33 від 17.12.2018 р. про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, яка видана ОСББ «Лесі Українки 61-А», ОСОБА_1 є винаймачем квартири АДРЕСА_2 , до складу сім`ї входять: син ОСОБА_4 та чоловік ОСОБА_2 (а.с. 31). 18 грудня 2018 року ОСОБА_1 через Департамент «Центр надання адміністративних послуг у м.Кременчуці» подано заяву про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_2 (а.с. 29), в якій просила передати у приватну власність вказану квартиру членам сім`ї у рівних частках: дві кімнати - дві особи. У відповіді КП «Квартирне управління» від 21.12.2018 №01-12/544, наданій ОСОБА_1 на її заяву щодо приватизації квартири АДРЕСА_2 зазначено, що відповідно до поданих нею документів у квартирі зареєстрований склад сім`ї три особи. У зв`язку із відсутністю згоди всіх членів сім`ї заява ОСОБА_1 залишена без подальшого опрацювання. Після усунення обставин, які стали причиною відмови, особа має право повторно подати заяву для приватизації квартири (а.с. 11). Встановивши викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що реалізація права позивача на приватизацію без згоди інших осіб, які проживають в квартирі та мають право на користування вказаним житловим приміщенням, порушить право останніх, як на користування квартирою, так і на реалізацію права на набуття у власність її частини, оскільки у разі надання позивачу права на приватизацію квартири АДРЕСА_2 , він стане її єдиним власником. Рішення КП «Квартирне управління» не носить остаточного характеру та після усунення недоліків позивач не позбавлений можливості повторно звернутися із відповідною заявою для приватизації квартири. Крім цього, суд першої інстанції встановив, що спірна квартира належить до житлового фонду Міністерства Оборони України і відповідно до Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства Оборони України 31.07.2018 р. № 380, належними органами приватизації є квартирно-експлуатаційні органи Міністерства Оборони України, у зв`язку з чим, задоволення позову не призвело б до ефективного захисту прав позивача на приватизацію квартири. Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Частинами третьою, п`ятою статті 9 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР) визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачає, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ (частина друга статті 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду»). Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму. Не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз. Згідно з частиною 10 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 було затверджено Положення, яке встановлює процедуру передачі квартир у приватну власність громадян та зразки документів, які оформляються згідно з процедурою, визначеною цим Положення, в тому числі й рішення органу приватизації. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» і Положення № 396 встановлюють порядок передачі квартир у приватну власність, згідно з яким наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого оформити відповідне свідоцтво. Частинами першою-четвертою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Підготовку та оформлення документів про передачу у власність громадян квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках може бути покладено на спеціально створювані органи приватизації (агентства, бюро, інші підприємства). Отже, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Положенням про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян», затвердженого Наказом МЖКГ № 396 від 16 грудня 2009 року, встановлено чіткий порядок передачі квартир в приватну власність. Так, зокрема, наймач та члени його сім`ї повинні звернутися до органу приватизації з відповідною заявою, орган приватизації зобов`язаний в місячний термін з дня одержання заяви прийняти рішення про передачу житла у власність, після чого, оформити відповідне свідоцтво. Предметом даного спору є визнання незаконним рішення КП «Квартирне управління» щодо відмови в опрацюванні заяви позивача про приватизацію спірної квартири та визнання за позивачем права на приватизацію квартири в межах встановлених норм. Як правильно встановлено судом першої інстанції, сім`я позивача має склад - три особи, саме на такий склад сім`ї ОСОБА_5 була надана спірна квартира із двох кімнат. У поданій заяві про передачу у приватну власність спірної квартири позивач вказала про передачу членам сім`ї у рівних частках дві кімнати - дві особи (а.с. 29). Також у цій заяві вона вказала, що уповноваженим власником житла визначено ОСОБА_1 , тобто позивача, у графі «підпис наймача та повнолітніх членів сім`ї» мається підпис лише позивача, відсутній підпис чоловіка позивача (син 2002 року народження є неповнолітнім). Вище вказане законодавство є спеціальним при здійсненні приватизації спірної квартири. Оскільки у даному випадку об`єтом приватизації є квартира, то її передача згідно діючого законодавства здійснюється у спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі. Квартира є окремим об`єктом цивільних прав у залежності від форми власності державної чи приватної. У результаті приватизації право державної власності трансформується за їх згодою у право приватної власності членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі. Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз, тобто кожна особа має право використати своє право на приватизацію квартири в межах визначеної номінальної вартості житлового чеку, або у разі перевищення номінальної вартості з доплатою, але один раз. Оскільки, у даному випадку спірна квартира як об`єкт цивільних прав є одним цілим, то участь у її приватизації за законом мають також інші члени сім`ї позивача. Позивач просить суд визнати за нею право на приватизацію квартири в межах встановлених норм, при цьому не зазначає у яких саме межах. Якщо спірна квартира підлягає приватизації на членів сім`ї із трьох осіб, то це впливає на визначення частки кожного члена сім`ї та визначення розміру використання кожним членом сім`ї номінальної вартості житлового чеку. Якщо позивач вважає, що спірна квартира може бути нею приватизована особисто чи у складі члена сім`ї - сина, то це тягне визначення інших часток у праві приватної власності на квартиру та у визначенні розміру використання житлового чеку в залежності від загальної площі квартири, що припадає на одну чи дві особи. Вбачається, що в цій частині вимоги позивача є неконкретизованими. Щодо вимоги про визнання незаконним рішення КП «Квартирне управління» щодо відмови в опрацюванні заяви позивача про приватизацію квартири, то у даному випадку відповідач листом роз`яснив позивачу, що заява залишена без подальшого опрацювання з тих підстав, що в ній відсутня згода всіх членів сім`ї на приватизацію квартири і що після усунення обставини, які стали причиною відмови, вона має право повторно подати заяву для приватизації квартири. Тобто, як правильно вказав суд першої інстанції, зазначене у листі рішення відповідача не є остаточним і після усунення недоліків, позивач не позбавлена права повторного звернення із заявою про приватизацію квартири на підставі діючого законодавства у сфері приватизації державного житлового фонду. Судом першої інстанції також встановлено, що спірна квартира належить до житлового фонду МО України, у корінці ордера на жиле приміщення №37, серія Д, у графі «дані про особу, на ім`я якої видано ордер» міститься запис «Кременчуцький гарнізон», у зв`язку з чим законодавством передбачено інший порядок її приватизації, однак, це не є предметом даного спору. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем до заяви про приватизацію було додано всі необхідні документи, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки, виходячи із позовних вимог та підстав відмови в опрацюванні заяви, подані позивачем документи не містили згоди всіх членів сім`ї на приватизацію. Доводи апеляційної скарги про те, що вимоги позивача грунтуються на наявності у неї права на приватизацію житла у межах встановлених норм та порушення відповідачем такого права, то вони не заслуговують на увагу, оскільки право позивача на приватизацію ніким не заперечується, але з дотриманням вимог діючого законодавства у сфері приватизації житла. Щодо приватизації житла у межах встановлених норм, то позивач не зазначила суду яка саме величина цієї норми, на яку вона має право. За загальним правилом ця норма є визначеною і у залежності від кількості членів сім`ї, які беруть участь у приватизації, від загальної площі квартири, яка є об`єктом приватизації, залежить чи буде дотримана ця норма, чи буде внесена доплата за перевищення цієї норми (за надлишок), чи не буде вистачати загальної площі квартири (неповністю використаний житловий чек і у якому розмірі), такі відомості та розрахунки позивач суду не навела. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції проігнорував вимоги позивача щодо предмету спору та їх обгрунтувань, що предметом спору у цій справі, як вказує позивач, є виключно наявність чи відсутність у неї права на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 в межах встановлених норм за відсутності згоди всіх членів сім`ї, оскільки суд першої інстанції достатньо повно мотивував своє рішення, виходячи з підстав та предмету позову, яким є визнання незаконним рішення КП «Квартирне управління» щодо відмови в опрацюванні заяви позивача про приватизацію спірної квартири та визнання за позивачем права на приватизацію квартири в межах встановлених норм, що і було предметом розгляду судом першої інстанції, а не таким, як зазначає позивач в апеляційній скарзі. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає. Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року. СУДДІ: А. І. Дорош В.П. Пікуль В. М. Триголов