Постанова 4817 № 607/23412/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/23412/19Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/60/21 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 311010000 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 січня 2021 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Щавурська Н.Б. суддів - Сташків Б. І., Хома М. В., секретаря - Сович Н.А. сторін - представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Федчишина Г.С., представника відповідача ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" - адвоката Авдєєнка В.В., розглянувши у відкритому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2020 року, постановлене суддею Грицай К.М. у цивільній справі № 607/23412/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації", третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що з 17.07.1995 року працював на різних посадах в Тернопільському центрі стандартизації, метрології та сертифікації, який в подальшому був перейменований на державне підприємство "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації". Після незаконного його звільнення 12.04.2018 року з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 40 КзпП України та прийняття 24 квітня 2019 року Тернопільським міськрайонним судом рішення про поновлення на роботі, його наказом від 27.08.2019 року № 177-к знову звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Своє звільнення за прогул вважає незаконним з підстав порушення порядку його проведення, так як з наказом про поновлення на роботі його не було ознайомлено. Даний наказ йому не вручений ні 29 травня 2019 року, коли він з`явився на підприємстві та здав трудову книжку, ні 29 серпня 2019 року, коли вийшов на роботу після тривалого перебування на листку непрацездатності (з 27 травня до 26 серпня 2019 року). Не зважаючи на те, що трудова книжка була здана ним у відділ кадрів лише 29 травня 2019 року, запис про звільнення в ній датований 24 квітня 2019 року. З двома останніми записами в трудовій книжці від 24 квітня та від 27 серпня 2019 року він ознайомлений під розпис в особовій картці не був. Від нього не вимагалися письмові пояснення, не проводилося службове розслідування, а також не була отримана згода профспілкового комітету на його звільнення. Повний розрахунок в день звільнення з ним не був проведений, а розрахунковий листок за серпень 2019 року отриманий ним лише 09 вересня 2019 року поштою без роз`яснення. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду вважаючи його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду обставинам справи з недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду, викладених у резолютивній частині рішення, що стосуються стягнення з нього судового збору в сумі 1 536 грн 80 коп., висновкам, зазначеним у мотивувальній частині, де відображено, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави. На думку апелянта, відмова суду в прийнятті процесуальних документів та задоволенні всіх його клопотань, у тому числі, в долученні документів з ДВС, в той час як були задоволені усі клопотання представника відповідача, є необґрунтованою та незаконною. Звертає увагу на значну кількість граматичних, логічних і фактичних помилок у змісті судового рішення, написання про позивача від імені суду та помилку в номері судового наказу, а також - на відсутність в описовій частині рішення обставин його першого звільнення з роботи. Також, звертає увагу на безпідставне не з`ясування судом "інших причин невручення" йому листа; невідповідність зазначених у судовому рішенні обставин дійсним фактам, зокрема, в частині повернення листа 16 травня, а не 03 червня 2019 року, як вказано в судовому рішенні, та в частині повернення листа в архів "Укрпошти", а не відповідачу, як помилково вказано в судовому рішенні. Вказує на невідповідність фактичним обставинам справи зазначення судом у рішенні щодо забезпечення йому відповідачем можливості надання письмових пояснень, в той час як при перегляді відеозапису встановлено, що йому пропонувалося надати пояснення без зазначення виду останніх. Звертає увагу на те, що акт від 27.08.2019 року складений особами з невідомими повноваженнями, а не інспектором з кадрів у присутності працівників. При цьому, в акті не вказаний головний бухгалтер, яка проводила відеозйомку. Вписана від руки дата складання акта від 27.08.2019 року та відсутність актів від 27.05. та від 28.05.2019 року про нез`явлення його на роботі, на його думку, є доказом заздалегідь спланованого його звільнення. Звертає увагу на безпідставне не встановлення судом обставин складання актів за дати, які припадали на вихідні та неробочі дні, а також - обставин не складання актів за 27.05. і за 28.05 2019 року. З урахуванням того, що підставою його звільнення з роботи за прогул зазначено, в тому числі, нез`явлення на робочому місці, починаючи з 24.04.2019 року, вважає, що місячний строк давності застосування дисциплінарного стягнення, визначений законом, минув. Посилається й на те, що в порушення вимог ст. 89 ЦПК України, судом не надано належної правової оцінки усім, наявним у справі доказам. Зокрема, звертає увагу на ненадання належної правової оцінки виписці з його медичної карти стаціонарного хворого КНП "Тернопільська міська комунальна клінічна лікарня № 2", яка на його думку, є доказом того, що стан його здоров`я після перенесеної правобічної нижньодольової пневмонії ІІІ ступеня вимагав негайного відновлення, а вихід його на роботу міг заподіяти йому та іншим особам шкоду, що значно перевищує шкоду, заподіяну власнику невиходом на роботу, і як наслідок - свідчить про поважність причини його неявки , що пов`язано з необхідністю реабілітації після перенесеної ним пневмонії. Беручи до уваги наявність в матеріалах справи документального підтвердження факту перебування його за межами України, вважає безпідставними висновки суду в частині, що з його боку має місце прогул без поважних причин. Вважає, що оскільки поряд з виданням наказу про поновлення на роботі іншою умовою поновлення є внесення запису до трудової книжки, що було зроблено лише 27.08.2019 року та підтверджується відповідним актом, то виконання рішення суду про його поновлення на роботі фактично мало місце лише 27.08.2019 року. Крім цього, звертає увагу на не встановлення судом дати ознайомлення його з наказом про поновлення на роботі, наслідком чого є безпідставність висновку суду про його обізнаність щодо наявності рішення. Також, на думку апелянта, неотримання судом розрахунку середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, є доказом упередженості суду та прийняття наперед запланованого рішення про відмову в позові. Вважає, судом безпідставно не враховано вимоги ст. 43, 148, 149 КЗпП України, згідно яких минув строк для притягнення його до дисциплінарної відповідальності; не досліджено, яку конкретно шкоду він спричинив підприємству; не перевірено інформації щодо його членства в профспілковій організації, з якої він не виходив; фактів складання актів про його відсутність на роботі в неробочі та святкові дні; факт його повідомлення суду до виходу в нарадчу кімнату про виїзд за межі України на реабілітацію. Зазначає про незаконність стягнення з нього витрат на правову допомогу з підстав, що документи надавались представником відповідача суду, а їх копії - йому в останньому судовому засіданні перед винесенням рішення та він заперечував відносно їх долучення до матеріалів справи. Крім цього, з посиланням на те, що за останні три роки мало місце вже 3 його звільнення, внаслідок чого він не отримує допомоги по безробіттю від центру зайнятості з причини перевищення граничного терміну перебування в ньому на обліку, безпідставним вважає посилання суду в своєму рішенні й на необхідність надання доказів спричинення йому моральної шкоди. У своєму відзиві ДП "Тернопільский науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" відносно задоволення апеляційної скарги заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що ним були вжиті усі можливі заходи для інформування ОСОБА_1 про поновлення його на роботі шляхом направлення 25.04.2019 року цінним листом з описом поштового вкладення копії наказу № 85-к від 24.04.19 року, доказом чого є копія опису та поштова квитанція № 4600806277977 від 25.04.19 року, та шляхом інформування 26.04.19 року відповідним листом за № 01-15/264 про факт виконання вказаного судового рішення в частині поновлення позивача на роботі Тернопільського МВ ДВС. З посиланням на п. 41 рішення від 03.04.08 року Європейського Суду з прав людини (заява № 3236/03) в справі "Пономарьов проти України" вважає позивачем не було вжито будь-яких заходів з метою в розумні строки довідатись про стан відомого йому судового провадження, зокрема, про рішення суду про поновлення на роботі, в той час як йому достеменно було відомо про факт ухвалення судом 24.04.19 року рішення у даній справі, оскільки він був присутнім в судовому засіданні 23.04.19 року в такій справі та перед виходом суду до нарадчої кімнати заявляв клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на заплановану поїздку до РФ. Крім цього, позивач не цікавився й фактом виконання судового рішення, не з`являючись після його прийняття на роботі, та не звертаючись до органу ДВС про його примусове виконання негайно після ухвалення судом. Звертає увагу на те, що видана ОСОБА_1 . Центром первинної медико-санітарної допомоги, амбулаторії загальної практики сімейної медицини № 6 довідка за № 16 від 16.04.2019 року про направлення на санаторно-курортне лікування не надавала йому права бути відсутнім на робочому місці, у зв`язку з чим відсутність позивача на робочому місці з моменту поновлення його на роботі (з 24.04.2019 року) до початку періоду його непрацездатності (до 27.05.2019 року) вважає такою, що була без поважних причин. Крім цього, позивачем не було надано й будь-яких підтверджуючих документів про причини відсутності на роботі й 29.05.2019 року - у день, коли він вперше після поновлення його на роботі з`явився на підприємство, усно повідомивши, що перебуває на лікарняному та надавши трудову книжку, що підтверджується актом № 23 від 29.05.2019 року. Щодо запису в трудовій книжці про поновлення позивача на роботі з 24.04.2019 року посилається на те, що такий внесено відповідно до Наказу № 85-к від 24.04.2019 року. Вказує, що 26.05.2019 року підприємством не складався акт про відсутність позивача на роботі, оскільки цей день був вихідним днем. Зазначена в наказі № 177-к від 27.08.19 року підстава звільнення - акти про відсутність позивача на роботі з 24.04.19 року по 26.05.19 року обумовлює відсутність позивача на роботі до 26.05.19 року, а саме - по 25.05.19 року включно, а не підтверджує складання відповідного акту від 26.05.19 року. Вважає, що факти не ознайомлення позивача під розпис в особовій картці з двома останніми записами в трудовій книжці від 24.04.19 року та від 27.08.19 року не підтверджують протиправності поведінки відповідача щодо звільнення позивача за прогул. Зазначає, що згадана позивачем зйомка на мобільний телефон підтверджує ту обставину, що він відмовився надати пояснення, про що відповідно й було складено акт від 27.08.19 року. При цьому, вважає, що факт відсутності позивача на робочому місці цілий місяць після його поновлення на роботі, достовірно підтверджений документальними доказами, не вимагав проведення будь-якого службового розслідування. Звертає увагу й на невідповідність обставинам справи тверджень позивача в частині не подання відповідачем запиту до профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення, як таких, що спростовуються поданням за № 01-15/492 від 27.08.19 року, адресованим профспілковому комітету, про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , з приводу чого листом за № 10-07/12 від 27.08.19 року була надана відповідь, що позивач не є членом профспілки, у зв`язку з чим подання розгляду не підлягає. Також, вказує на невідповідність обставинам справи доводів апелянта в частині не проведення з ним повного розрахунку в день звільнення, як таких що спростовуються фактом направлення ОСОБА_1 грошового переказу через ДП "Укрпошта" на суму 439,85 грн (лікарняних за перші 5 днів його непрацездатності, що виплачуються за рахунок підприємства), підтвердженого квитанцією та видатковим касовим ордером від 27.08.2019 року, у зв`язку з тим, що в день звільнення позивач не був на робочому місці до завершення робочого часу, а негайно покинув роботу після пропозиції відповідача надати пояснення про причини відсутності в період з 24.04.2019 року до 25.05.2019 року включно, не повідомивши про наявні у нього в установах банків рахунки. Виплата решту суми лікарняних за серпень 2019 року в розмірі 826 грн була проведена позивачу 04.10.19 року шляхом направлення грошового переказу ДП "Укрпошта", що підтверджується квитанцією та видатковим касовим ордером від 04.10.19 року після одержання відповідних коштів відповідачем від органу соціального страхування 03.10.19 року згідно з банківською випискою. Вказані суми разом становлять нараховану позивачу на день звільнення заборгованість по оплаті праці згідно розрахункового листка за серпень 2019 року, який він одержав, і в якому були вказані всі відомості щодо заробітної плати: загальна сума та сума яка належить до виплати, розміри і підстави відрахувань із заробітної плати. З урахуванням тієї обставини, що звільнення позивача відбулося правомірно, з додержанням встановлених законодавством норм та наявності для цього підстав (у зв`язку із порушенням трудової дисципліни), виплата заборгованості по оплаті праці була проведена своєчасно, вважає безпідставними його твердження щодо заподіяння звільненням з роботи моральної шкоди. Зауважує, що позивач не звільнений від сплати судового збору, так як згідно з п. 9 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються лише інваліди І та II групи, в той час як позивач є інвалідом III групи. Не звільнений позивач законодавством і від сплати інших судових витрат, зокрема, витрат на професійну правову допомогу, в зв`язку з чим вважає законним рішення в частині стягнення таких витрат з позивача. Вказує, що попередній розрахунок понесених відповідачем судових витрат складає 14 000 грн, що є сумою оплати за надання професійної правової допомоги та підтверджується платіжним дорученням № 1546 від 20.11.20 року та рахунком № 2 від 19.11.20 року, а також договором від 19.11.2020 року та звітом від 03.12.20 року. У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Федчишин Г.С. апеляційну скаргу підтримав з підстав, викладених у ній; просив таку задовольнити. Представник відповідача ДП "Тернопільстандартметрологія" адвокат Авдєєнко В.В. апеляційної скарги не визнав, посилаючись на мотиви, викладені в письмовому відзиві; просив рішення суду залишити без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав. Судом встановлено, що 17.07.1995 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Тернопільський центр стандартизації, метрології та сертифікації (в подальшому перейменований на державне підприємство "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації") на посаду інженера-програміста II категорії (т. 1 а.с. 8-9). 10.11.2014 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу стандартизації та інформаційного забезпечення, яка в подальшому (02.02.2016 року) була перейменована в "начальника сектору стандартизації та інформаційного забезпечення" (т. 1 а.с.8, 11). 12.04.2018 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України в зв`язку зі скороченням штату (т. 1 а.с. 11). Таким, що набрало законної сили рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 квітня 2019 року в справі 607/8298/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника сектору стандартизації та інформаційного забезпечення Державного підприємства "Тернопільський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" з 12.04.2018 року. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернуто до негайного виконання (т. 1 а.с. 115-127). Наказом в.о. генерального директора ДП "Тернопільський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від 24.04.2019 року № 85-к ОСОБА_1 поновлено на посаді з 12 квітня 2018 року (т. 1 а.с. 163-164). З даним наказом ОСОБА_1 не був ознайомлений під розписку, однак копія такого надіслана йому цінним листом з описом поштового вкладення 25.04.2019 року (т. 1 а.с. 165-166). Причиною неможливості ознайомлення позивача з копією наказу про поновлення на роботі саме під розписку та неотримання ним такого наказу, надісланого відповідачем поштовим зв`язком, було те, що у період з 24.04.2019 року до 25.05. 2019 року він перебував за межами України. Так, 21.03.2019 року та 16.05.2019 року ОСОБА_1 були придбані маршрутні квитанції № 000051799 та № 117209587 відповідно на рейс Київ-Москва з відправленням 24.04.2019 року о 16.00 год та у зворотний бік Москва-Київ 25.05.2019 року о 16 год 30 хв. (т. 1 а.с. 67-68). Як вбачається з проїзних квитків, ОСОБА_1 23 квітня 2019 року о 23.46 год виїхав потягом за маршрутом «Тернопіль - Київ» та повернувся потягом «Київ - Тернопіль» 26 травня 2019 року о 21.56 год (т. 1 а.с. 104). 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 ЛКК ЦПМСД АЗПСМ № 6 видано довідку № 16 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування, яке рекомендовано пройти у Карпатах, Волинській чи Київській областях (т. 1 а.с. 66). Як вбачається з витягу з сайту ДП "Укрпошта" цінний лист ОСОБА_1 з копією наказу неодноразово направлявся до точки видачі, але не був вручений через інші причини та повернутий відправнику за закінченням терміну зберігання 16.05.2019 року та передано в комору зберігання 03.06.2019 року (т. 1 а.с 173-174). Також, листом за № 01-15/264 від 26.04.2019 року ДП "Тернопільський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" про виконання вищезазначеного рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць повідомило Тернопільський міський відділ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області (т. 1 а.с. 42). 29.05.2019 року о 13 год 15 хв. ОСОБА_1 прийшов на роботу та приніс трудову книжку, усно повідомивши, що перебуває на лікарняному, після чого покинув приміщення ДП "Тернопільстандартметрологія". Даний факт засвідчено актом від 29 травня 2019 року № 21, складеним працівниками відповідача (т. 1 а.с. 63). У період з 27 травня 2019 року до 26 серпня 2019 року включно ОСОБА_1 було видано листки непрацездатності (т. 1 а.с. 65). Відсутність позивача на роботі впродовж усього робочого часу в період з 24.04.2019 року до 24.05.2019 року (з часу винесення наказу про поновлення його на роботі) та факт ненадходження від нього відомостей про поважні причини відсутності засвідчувалась відповідними актами за №№ 1-20, складеними працівниками відповідача (т. 1 а.с. 43-62). Згідно запису № 20 у трудовій книжці позивача, датованого 24.04.2019 року, запис за № 19 недійсний, поновлено на попередній посаді. Підстава поновлення - наказ № 85-к від 24.04.2019 року (т. 1 а.с. 12). 27 серпня 2019 року інспектором з кадрів ОСОБА_6 у присутності працівників ДП "Тернопільстандартметрологія": ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 складено акт фіксації відмови від надання письмових пояснень, згідно якого ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі в період з 24 квітня 2019 року до 26 травня 2019 року (т. 1 а.с. 64). 27 серпня 2019 року в.о. генерального директора ДП "Тернопільстандартметрологія" ОСОБА_2 звернувся до профспілкового комітету з поданням № 01-15\492 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за прогул (т. 1 а.с. 69). Листом № 10-07/12 від 27.08.2019 року профспілковий комітет первинної організації профспілки ДП "Тернопільстандартметрологія" повідомив ДП "Тернопільстандартметрологія", що ОСОБА_1 не є членом профспілки, станом на 27.08.2019 року заяви про вступ до членів профспілки від останнього не поступало, у зв`язку з чим подання розгляду не підлягає (т. 1 а.с 70). Наказом від 27.08.2019 року № 177-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади 27.08.2019 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 79). Підставами звільнення зазначені: акти про відсутність на робочому місці з 24.04.2019 року до 26.05.2019 року (т. 1 а.с. 43-63); табелі обліку робочого часу за квітень, травень 2019 року; акт про відмову від надання письмових пояснень від 27.08.2019 року (т. 1 а.с. 64), лист профспілкового комітету ДП "Тернопільстандартметрологія" № 10-07/12 від 27.08.2019 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений під розписку 27.08.2019 року, про що свідчить його особистий підпис та зазначено "не згідний" (т. 1 а.с.79 на звор.). Згідно запису № 21 у трудовій книжці, наказом від 27.08.2019 року № 177-к ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Копію наказу про звільнення та трудову книжку ОСОБА_1 отримав 27 серпня 2019 року. 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 поштовим переказом ДП "Укрпошта" надіслано заробітну плату за серпень 2019 року в сумі 439,85 грн (лікарняні за 5 днів, що нараховуються підприємством відповідно до вимог закону) (т. 1 а.с. 75-76). Виплата решти суми за лікарняними за серпень 2019 року, що складає 826 грн була проведена позивачу 04.10.2019 року через грошовий переказ ДП "Укрпошта" після перерахунку необхідної суми 03.10.2019 року на рахунок відповідача органом соцстраху (т. 1 а.с. 72-73). Вказані суми разом становлять нараховану на день звільнення ОСОБА_1 заборгованість по оплаті праці, згідно розрахункового листка за серпень 2019 року на загальну суму 1 265,77 грн, в якому вказані види, розміри та періоди нарахувань, види та розміри утримань, загальна нарахована сума та сума, що підлягає виплаті (т. 1 а.с. 71). 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звертався з письмовою заявою до керівництва ДП "Тернопільстандартметрологія" про надання копій актів (т. 1 а.с. 105). Листами від 05.06.2019 року та 11.09.2019 року ДП "Тернопільстандартметрологія" ОСОБА_1 з приводу його звернення було повідомлено про виконання рішення суду про поновлення на роботі. Стаття 21 КЗпП України визначає, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно вимог п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 своєї постанови № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. З викладених у п. 24 вищевказаної Постанови роз`яснень вбачається, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення з роботи є встановлення поважності причин відсутності. При цьому, як зазначається у листі Мінпраці від 20.11.2006 року № 270/06/187-06, поважними можуть бути визнані і причини сімейно-побутового характеру, якщо вихід працівника на роботу за наявності таких причин міг би заподіяти працівникові або іншим особам шкоду, що значно перевищує ту шкоду, що заподіяна власникові невиходом на роботу. Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень. У відповідності до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці і не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку - останнього дня прогулу. В силу вимог ст.ст. 147, 149 КЗпП України роботодавець вправі обрати вид стягнення, що підлягає застосуванню до працівника, який допустив прогул - догану або звільнення. При цьому необхідно враховувати наступні обставини: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку; 2) заподіяну порушенням шкоду; 3) обставини, за яких вчинено прогул; 4) попередній досвід роботи працівника. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивач був звільнений з роботи відповідачем з дотриманням вимог чинного трудового законодавства. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, як таким, що зроблений з урахування вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини та відповідає наявним у справі доказам. Встановивши, що з моменту прийняття 24.04.2019 року судового рішення в справі 607/8298/18, відповідачем вжито усіх передбачених законом заходів для негайного поновлення ОСОБА_1 на роботі шляхом видачі того ж дня наказу та направлення копії копії останнього за місцем його проживання; наказ про поновлення на роботі не був отриманий ОСОБА_1 в зв`язку з від`їздом у день проголошення судового рішення до Російської Федерації та перебуванням за межами України впродовж більше місяця за відсутності доказів поважності причин такого перебування за кордоном після поновлення його на роботі; трудова книжка, що знаходилася на руках у ОСОБА_1 , була надана відповідачу для внесення відповідного запису про поновлення на роботі лише 29.05.2019 року, а також - факт відмови позивача від надання відповідачу пояснень щодо причин відсутності його на роботі з часу прийняття наказу про поновлення і до 24.05.2019 року включно, суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку, що з боку ОСОБА_1 мав місце прогул, а відтак звільнення його з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України проведено з дотриманням вимог закону. З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів порушення відповідачем трудових прав позивача, що стосуються його незаконного звільнення за прогул, вірними є висновки суду першої інстанції й в частині відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, як похідних від вимог про порушення його трудових прав. Доводи апеляційної скарги позивача в частині невідповідності висновків суду, викладених у резолютивній частині рішення, що стосуються стягнення з нього судового збору в сумі 1 536 грн 80 коп висновкам, зазначеним у мотивувальній частині, де відображено, що судовий збір слід компенсувати за рахунок держави, а також доводи апеляційної скарги в частині наявності в змісті судового рішення значної кількості граматичних, логічних і фактичних помилок, написання про позивача від імені суду та помилку в номері судового наказу, як підстав для скасування судового рішення, колегія суддів відхиляє, оскільки такі невідповідності за своїм змістом є описками, що відповідно до вимог ст. 269 ЦПК України можуть бути виправлені тим судом, яким постановлено рішення, як з власної ініціативи, так і за заявою будь-якої зі сторін. Такими, що підлягають відхиленню є й доводи апеляційної скарги позивача в частині відсутності в описовій частині рішення обставин його попереднього звільнення з роботи, як підстави для його скасування, оскільки обставини попереднє звільнення позивача з роботи не стосуються предмета судового розгляду, яким є незаконність звільнення позивача за прогул; обставини звільнення ОСОБА_1 за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України вже були предметом дослідження в справі № 607/8298/18, з приводу чого існує таке, що набрало законної сили рішення Тернопільського міськрайонного суду від 24.04.2018 року, що відповідно й було встановлено в ході розгляду даної справи. Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги в частині незаконності відмови суду в задоволенні всіх його клопотань, у тому числі, в долученні документів з ДВС, як такі що не містять посилання на те, в чому саме полягала така незаконність. Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині безпідставного не з`ясування судом "інших причин невручення" йому листа з копією наказу та невідповідності зазначених у судовому рішенні обставин дійсним фактам (в частині повернення листа 16 травня, а не 03 червня 2019 року, як вказано в судовому рішенні, та в частині повернення листа в архів "Укрпошти", а не відповідачу, як помилково вказано в судовому рішенні), оскільки в ході розгляду даної справи судом встановлено дійсну причину невручення позивачу листа з копією наказу про поновлення на роботі, якою було перебування його в період з 24.04. до 25.05.2019 року в Російській Федерації, що підтверджено, в тому числі як наявними у справі письмовими доказами, посилання на які міститься вище, так і поясненнями самого позивача, викладеними у заявах по суті (відповіді на відзив на а.с. 110), в той час, як ні дата повернення листа з копією наказу про поновлення (16 травня чи 03 червня 2019 року), ні адресат, якому такий лист повернуто (відповідач чи архів ДП "Укрпошти") не мають істотного правового значення для вирішення даного спору. Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги позивача в частині невідповідності фактичним обставинам справи зазначення судом у рішенні щодо забезпечення йому відповідачем можливості надання письмових пояснень, в той час як при перегляді відеозапису встановлено, що йому пропонувалося надати пояснення без конкретизації їх виду (письмові чи усні), оскільки за наявності підтвердженого матеріалами справи (відповідним актом) та відеозаписом факту відмови позивача надати будь-які пояснення на пропозицію, що прозвучала з вуст представників відповідача, не має правового значення сама по собі фраза у відеозаписі, яка стосувалася надання ОСОБА_1 права на пояснення без уточнення виду останніх (письмових чи усних). Разом із тим, позивачем не доведено, що відповідач відмовився прийняти його письмові пояснення, які він бажав надати. Підлягають відхиленню й доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині неврахування судом факту складання акта від 27.08.2019 року особами з невідомими повноваженнями, а не інспектором з кадрів у присутності працівників; не зазначення в акті головного бухгалтера, яка проводила відеозйомку; вписання від руки дати складання акта та факту відсутності актів від 27.05. та від 28.05.2019 року про нез`явлення його на роботі, що на його думку, є доказом заздалегідь спланованого його звільнення, оскільки в акті від 27.08.2019 року чітко зазначені посади осіб (працівників підприємства), які своїми підписами засвідчили факт відмови ОСОБА_1 від надання пояснень, в тому числі, інспектор з кадрів ОСОБА_6 , в той час як жодним нормативним документом не передбачено певної форми такого акта, а зокрема, - обов`язкового включення до складу осіб, якими він підписується, осіб, що працюють на конкретних посадах (головного бухгалтера, для прикладу), чи вписання від руки дати. Що стосується відсутності в матеріалах справи актів про неявку ОСОБА_1 на роботі 27.05. та 28.05.2019 року, то беручи до уваги те, що у період з 27 травня 2019 року до 26 серпня 2019 року включно ОСОБА_1 було видано листки непрацездатності, у відповідача була відсутня правова підстава для долучення до матеріалів справи актів від 27.05. та від 28.05. 2018 року (навіть у випадку складання таких), так як неявка позивача у вказані дні не може бути визнана такою, що здійснена без поважної причини, й така неявка не була підставою для звільнення за прогул відповідно до наказу № 177-к, у зв`язку з чим у суду відповідно не було правових підстав з`ясовувати, чи складалися акти за вищевказані числа. Підлягають відхиленню й доводи апелянта в частині безпідставного не встановлення судом обставин складання актів за дати, які припадали на вихідні та неробочі дні, оскільки матеріали справи не містять фактичних даних, що у вихідні та неробочі дні відповідачем складалися будь-які акти про неявку позивача на роботу. Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо спливу визначеного законом місячного строку давності застосування дисциплінарного стягнення з посиланням на те, що підставою його звільнення з роботи за прогул зазначено нез`явлення на робочому місці, починаючи з 24.04.2019 року, оскільки, не зважаючи на те, що хоча з дня виявлення прогулу, що мав місце 24.04.19 року і минув такий строк, останній не минув за інші дні прогулу, а зокрема, починаючи з часу повернення ДП "Укрпрошта", що мало місце 16.05.2019 року, відповідачу копії наказу про поновлення на роботі з підстав неможливості вручення такого позивачу, так як час звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю не зараховується до вищевказаного строку, а дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення було застосовано відповідачем не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку - останнього дня прогулу. Разом із тим, колегія суддів вважає, що невручення позивачу надісланого відповідачем 25.04.2019 року копії наказу про поновлення його на роботі мало місце з вини самого ОСОБА_1 , який, ініціювавши позов про поновлення на роботі й перебуваючи у судовому засіданні 23.04.2019 року, де судом було повідомлено дату проголошення судового рішення - 24.04.2019 року, надав перевагу поїздці в Російську Федерацію строком більш як на 1 місяць за відсутності при цьому жодних поважних причин для такої поїздки. Доводи позивача ОСОБА_1 в частині порушення судом вимог ст. 89 ЦПК України, що полягає в не наданні належної правової оцінки усім, наявним у справі доказам, і зокрема, - виписці з його медичної карти стаціонарного хворого КНП "Тернопільська міська комунальна клінічна лікарня № 2", яка на його думку, є доказом того, що стан його здоров`я після перенесеної правобічної нижньодольової пневмонії ІІІ ступеня вимагав негайного відновлення, а вихід його на роботу міг заподіяти йому та іншим особам шкоду, що значно перевищує шкоду, заподіяну власнику невиходом на роботу, і як наслідок - свідчить про поважність причини його неявки , що пов`язано з необхідністю реабілітації після перенесеної ним пневмонії, колегія суддів відхиляє, оскільки сама по собі виписка з медичної карти (а.с. 172), яка не містить рекомендацій щодо необхідності негайного направлення позивача на санаторно-курортне лікування не може вважатися належним, допустимим і достатнім доказом залишення позивачем у день проголошення рішення суду в справі № 607/8298/18 території України з метою виїзду в Російську Федерацію, і як наслідок - поважності причин неявки його на роботу, в тому числі й у зв`язку з неотриманням копії наказу про поновлення на роботі. Разом із тим, ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження факту його перебування на лікуванні у санаторно-курортних закладах за період з 24 квітня 2019 року до 24 травня 2019 року включно та видання у зв`язку з цим листка непрацездатності чи інших документів, що підтверджують його хворобу. Відхиляє колегія суддів і доводи апелянта в частині безпідставності висновків суду, що з його боку мав місце прогул без поважних причин, з посиланням на наявність в матеріалах справи документального підтвердження факту перебування його за межами України, оскільки сам по собі факт перебування позивача за межами України, причина якого (перебування) невідома в зв`язку з відсутністю в справі будь-яких належних, допустимих і достатніх доказів, які б підтверджували факт і необхідність термінового лікування відповідача в Російській Федерації, на думку колегії суддів, не може вважатися доказом поважності причин неявки позивача на роботу після прийняття судового рішення про задоволення його позову. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині, що виконання рішення суду про його поновлення на роботі фактично мало місце лише 27.08.2019 року з посиланням на те, що поряд з виданням наказу про поновлення на роботі іншою умовою поновлення є внесення запису до трудової книжки, що було зроблено лише 27.08.2019 року та підтверджується відповідним актом, колегія суддів відхиляє, оскільки неможливість внесення відповідачем у день прийняття наказу про поновлення позивача на роботі відповідних відомостей до трудової книжки зумовлена діями само ж позивача, який, маючи на руках трудову книжку та будучи достеменно ознайомленим у судовому засіданні з датою проголошення судового рішення за позовом, ініціатором якого він був, недобросовісно (байдуже) віднісся до результатів судового розгляду справи, залишивши в день проголошення судом рішення межі України більш як на місяць за відсутності для цього будь-яких поважних причин, тим самим свідомо перешкодивши відповідачу в день прийняття наказу про поновлення на роботі внести відповідні відомості до трудової книжки. Відхиляються колегією суддів і доводи апеляційної скарги в частині не встановлення судом дати ознайомлення його з наказом про поновлення на роботі, наслідком чого, на його думку, є безпідставність висновку суду про його обізнаність щодо наявності рішення суду, оскільки, як зазначалося вище позивач, покинувши територію України в день проголошення рішення та будучи достеменно ознайомленим з датою такого проголошення, свідомо ухилився від ознайомлення з наказом про поновлення на роботі під розписку та від отримання копії такого наказу, який було видано негайно після проголошення рішення. Крім цього, факт надання відповідачу 29.05.2019 року після повернення з РФ трудової книжки для внесення запису про поновлення на роботі додатково підтверджує те, що позивачу було відомо й про зміст прийнятого судом рішення. Відхиляє колегія суддів і доводи апеляційної скарги позивача в частині неврахування судом порушення відповідачем вимог ст. 43 КЗпП України та проведення його звільнення без згоди профспілкової організації, членом якої він є, оскільки наявними у справі письмовими доказами - листом профспілкового комітету первинної організації профспілки ДП "Тернопільстандартметрологія" за № 10/07/12 від 27.08.2019 року (а.с. 70) і таким, що набрало законної сили рішенням суду в справі № 607/8298/18 (а.с. 115-127) спростовується факт належності позивача до членів профспілкової організації ДП "Тернопільський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації". Так, зі змісту вищевказаного листа, надісланого у відповідь на подання адміністрації підприємства, вбачається, що рішенням протоколу засідання профспілкового комітету підприємства від 12.05.2016 року за № 18 припинено членство ОСОБА_1 у профспілці, й станом на день подання заява від нього про вступ в члени профспілки не поступала. Крім цього, у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПКУ України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Зі змісту такого, що набрало законної сили рішення суду від 24.04.2019 року в справі № 607/8298/18 за позовом ОСОБА_1 до ДП «Тернопільський науково виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (в подальшому ДП «Тернопільстандартметрологія») про поновлення на роботі та стягнення коштів вбачається, що в ході розгляду цієї справи було встановлено, що до складу профспілкового комітету підприємства ОСОБА_1 було обрано 28.02.2014 року на термін 4 роки та відповідно до протоколу позачергових профспілкових зборів первинної організації профспілки № 2 від 05.10.2015 року ОСОБА_1 виведено зі складу профспілкового комітету та затверджено новий його склад, а вказане рішення ОСОБА_1 не оскаржувалося. Враховуючи наявність судового рішення в справі № 607/8298/18, не підлягав доказуванню в даній справі факт членства позивача у первинній профспілковій організації відповідача, в зв`язку з чим не має правового значення для даної справи відмінність у датах припинення членства ОСОБА_1 в профспілці, вказана в листі відповідача за № 10/07/12 від 27.08.2019 року по відношенню до обставин, встановлених у вищезгаданому судовому рішенні. Доводи апеляційної скарги позивача щодо незаконності стягнення з нього витрат на правову допомогу з посиланням на те, що документи на підтвердження таких витрат надавались представником відповідача суду, а їх копії - йому в останньому судовому засіданні перед винесенням рішення та він заперечував відносно їх долучення до матеріалів справи, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України правом на подання доказів щодо розміру судових витрат сторона наділена до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У відповідності до ч. 1 ст. 374 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги те, що Тернопільським міськрайонним судом дана належна оцінка наявним у матеріалах справи доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, а доводи, викладені у апеляційній скарзі ОСОБА_1 висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду в даній справі немає. Керуючись ст.ст. 35 ч.ч. 1, 3; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч. 1 п. 1, 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 26 січня 2021 року. Головуючий Судді