Постанова 4807 № 336/7629/18

Дата документу 19.02.2020 Справа № 336/7629/18 Запорізький Апеляційний суд ЄУН 336/7629/18Головуючий у 1-й інстанції Дацюк О.І. Повний текст рішення складено 06.08.2019 року Пр. № 22-ц/807/71/20Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С. суддів Подліянової Г.С., Кочеткової І.В. за участі секретаря Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Спільного українсько-естонського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (далі - СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД») про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (т.с. 1 а.с.1-2), який в подальшому уточнив (т.с. 1 а.с. 116-118) та в якому просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у сумі 14333,95 грн., 10199,92 грн. надбавки за суміщення професій та 63159,60 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, а також витрати на правничу допомогу. В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що з 05.04.2018 року він працював на посаді водія-експедитора в структурному підрозділі м. Запоріжжя СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД». При прийомі на роботу позивачеві вказали про необхідність оформити у відділенні банку дві платіжні картки, одну для отримання заробітної плати, іншу для отримання доплат за понаднормову працю та премій. Фактично позивач виконував обов`язки водія, експедитора та вантажника. 03.10.2018 року ОСОБА_1 звільнився за власним бажанням та перед звільненням йому вказали, що за відпрацьований час він має отримати 9600,00 грн. Натомість, при звільнені розрахунку з ним не провели, не виплативши ані заробітної плати, ані компенсації за невикористану відпустку, а сплативши лише 600,00 грн. Крім того, позивач зазначав, що оскільки він виконував обов`язки вантажника, тож мав отримувати заробітну плату і за це також. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю першої інстанції Дацюк О.І. (т.с. 1 а.с. 13). Ухвалою суду першої інстанції (т.с. 1 а.с. 14) провадження у цій справі відкрито. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2019 року т.с. 1 (а.с. 195-200) позов ОСОБА_1 у цій справі залишено без задоволення. Відповідач СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 у своїй апеляційні скарзі (т.с. 1 а.с. 202-209) просив: - витребувати докази: копію наказу про прийом на роботу ОСОБА_1 ; штатний розклад (додаток до колективного договору, витяг з колективного договору, інший відповідний внутрішній нормативний акт), яким встановлено Систему оплати праці водія-експедитора СП «Оптіма-Фарм, ЛТД»; положення (інший відповідний внутрішній нормативний акт) про преміювання працівників структурного підрозділу м. Запоріжжя СП «Оптіма Фарм, ЛТД»; табеля обліку робочого часу на ОСОБА_1 за весь час його роботи в структурному підрозділі м. Запоріжжя СП «Оптіма-Фарм, ЛТД»; наказ (накази), у відповідності до яких із заробітної плати ОСОБА_1 було здійснено відрахування будь-яких коштів; - рішення суду першої скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (т.с. 1 а.с. 211). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (т.с. 1 а.с. 212). В автоматизованому порядку суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку із тривалою хворобою останньої (т.с. 1 а.с. 214-215). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 1 а.с. 216) дану справу призначено до апеляційного розгляду. Відповідач СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (т.с. 1 а.с. 222 -250). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 7) у задоволенні клопотання СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» про розгляд цієї справи в режимі відеоконференції у цій справі відмовлено через відсутність для цього технічної можливості. Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 16 жовтня 2019 року (т.с. 2 а.с. 11), був відкладений через першу неявку всіх учасників цієї справи в порядку задоволення клопотання ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» про його відкладення (т.с. 2 а.с. 9-10), з урахуванням навантаженості судді-доповідача та колегії суддів (в Запорізькому апеляційному суді замість 40 суддів за штатом фактично працюють 18 суддів), а також відпустки судді-доповідача (т.с. 2 а.с. 27). Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 18) розгляд цієї справи призначено в режимі відеоконференції в порядку задоволення клопотання ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» (т.с. 2 а.с. 17). У судовому засіданні 18 грудня 2019 року апеляційним судом розпочато розгляд цієї справи по суті за відсутності позивача за присутністю представників сторін (т.с. 2 а.с. 33-34): заслухано доповідь судді-доповідача, ухвалою апеляційного суду, постановленою у даному судовому засіданні протокольно, без виходу до нарадчої кімнати, у задоволенні клопотання позивача, заявленого в його апеляційній скарзі у цій справі, про витребування доказів у відповідача, відмовлено, оскільки, встановлено, що зазначені докази надавались відповідачем ще суду першої інстанції до відзиву відповідача (т.с. 1 а.с. 85-110,131- 134), пояснення представників сторін, - у тому числі представника відповідача, який на запитання апеляційного суду зазначав, що суми у розмірі 475,16 грн. та 124,06 грн. за лікарняний позивача не були виплачені відповідачем позивачу у день звільнення не з вини відповідача, а були виплачені відповідачем позивачу одразу після перерахування їх відповідачу Фондом; у зв`язку із чим, апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України було роз`яснено представникові відповідача право заявити (не заявити) клопотання перед апеляційним судом про надання доказів останнього для доручення до матеріалів цієї справи, а також наслідки незаявлення такого клопотання, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів; оголошено перерву в розгляді цієї справи в порядку задоволення клопотання представника відповідача ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» про його відкладення, який зазначав, що бажає скористатись роз`ясненим йому апеляційним судом правом. Ухвалою апеляційного суду (т.с. 2 а.с. 35) розгляд цієї справи відкладено в режимі відеоконференції. Відповідач ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» подав апеляційному суду поштою для долучення до матеріалів цієї справи докази (т.с. 2 а.с. 45-69) на підтвердження того, що відповідачем робились заявки на оплату Фондом лікарняних позивача та кошти були перераховані Фондом відповідачу 02.11.2018 року у сумі 475,16 грн. та 05.11.2018 року у сумі 124,06 грн. Позивач подав апеляційному суду свої письмові пояснення на вищезазначені документи відповідача (т.с. 2 а.с. 70). У судове засідання 19 лютого 2020 року належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи через свого представника (т.с. 2 а.с. 36), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, позивач ОСОБА_1 у черговий раз не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. В силу вимог ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, апеляційний суд визнав неповажною причину неявки позивача ОСОБА_1 у дане судове засідання і на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю останнього за присутністю його представника адвоката Вельможка О.О. (т.с. 2 а.с. 32) та представника відповідача ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» - адвоката Суховерко О.В. (т.с. 2 а.с. 29-31). Учасниками цієї справи відводів суддям апеляційного суду та самовідводів суддями апеляційного суду у цій справі не заявлено. Заслухавши доповідь судді-доповідача, додаткові пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши надані відповідачем апеляційному суду докази (т.с. 2 а.с. 45-69) та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає у цій справі частковому задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В силу вимог ст. 374 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (п.1), змінити рішення (п.2). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення …є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в … зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України). За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій справі в повному обсязі керувався ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із такого. Судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_1 з 05.04.2018 року (наказ, копія т.с. 1 а.с. 28) по 03.10.2018 року (наказ, копія т.с. 1 а.с. 29) працював на посаді водія-експедитора структурного підрозділу у м. Запоріжжя СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» з посадовим окладом 6400,00 грн. (т.с. 1 а.с. 28, 134) та був звільнений на підставі ст. 38 КУпАП за власним бажанням (трудова книжка, копія т.с. 1 а.с. 3). Згідно з посадовою інструкцією водія-експедитора структурного підрозділу м. Запоріжжя СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД, з якою ОСОБА_1 був ознайомлений 05.04.2019 року, до його обов`язків (п. 4.11, копія т.с. 1 а.с. 131-133) входило у тому числі проведення завантаження та відвантаження товару. В АТ «Альфа-Банк» у ОСОБА_1 відкриті два рахунки, згідно з виписками по яких: на один із них СП ТОВ «Оптіма-Фарм (т.с. 1 а.с. 4), ЛТД» перераховувало заробітну плату (договір відповідача із Банком, копія т.с. 1 а.с. 36-74), на інший - надходили кошти шляхом внесення готівки без зазначення платника (т.с. 1 а.с. 5). Відповідно до довідки АТ «Альфа-Банк», відомості в якій узгоджуються за період, за який позивачем надано виписку, СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» на платіжну картку ОСОБА_1 03.10.2018 року, тобто в день звільнення, було перераховано 2243,07 грн., 05.10.2018 року 2036,80 грн., 02.11.2018 року 475,16 грн., 05.12.2018 року 124,06 грн. Будь-які довідки чи відомості щодо того, які саме виплати входять до вказаних сум сторонами суду першої інстанції надано не було. Позивач та його представник з будь-якими клопотаннями про витребування чи забезпечення доказів в цій частині до суду першої інстанції не звертались, самостійно їх не здобували та суду першої інстанції не надавали. Також позивачем було надано суду першої інстанції три маршрутні листа за 18.09.2018 року, за 13.04.2018 року та за 14.09.2018 року (т.с. 1 а.с. 7-9), за якими ОСОБА_1 виїздив до різних аптек як у м. Запоріжжя, так і інші міста (м. Курахове, м. Маріуполь). Відповідно до наданого відповідачем суду першої інстанції акту інспекційного відвідування/аналізу стану дотримання законодавства про працю ГУ Держпраці у Запорізькій області від 05.04.2019 року та довідки ГУ ДФС у м. Києві від 04.04.2019 року (копія т.с. 1 а.с. 171-183) при проведенні відповідних перевірок було встановлено те, що посада ОСОБА_1 «водій-експедитор» відсутня у Національному класифікаторі професій, порушень при перевірці дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій не встановлено. При вирішенні спору суд першої інстанції правильно виходив у цій справі з такого. За ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічним чином питання обов`язків доказування і подання доказів регулює ст. 81 ЦПК, за якою кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Ст.ст. 29, 31 КЗпП України визначений обов`язок власника або уповноваженого ним органу до початку роботи за укладеним трудовим договором роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Обов`язок з роз`яснення ОСОБА_1 його обов`язків СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» був виконаний, адже ОСОБА_1 був ознайомлений з посадовою інструкцією під підпис 05.04.2018 року (т.с. 1 а.с. 133) та не мав заперечень з приводу своїх трудових обов`язків до звернення до суду з позовом. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 доплат за сумісництво, тим більше, що у відповідності до положень ст. 102-1 КУЗпП працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу. Натомість позивачем не надано жодних доказів на підтвердження часу, який він витрачав на розвантаження та завантаження товарів. Вирішуючи спір в частині стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, суд першої інстанції правильно керувався таким. Жодних належних та допустимих доказів того, що поповнення готівковими коштами другої банківської картки ОСОБА_1 здійснювалось СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» суду першої інстанції не надано. Показання свідка ОСОБА_2 у судовому засіданні 05.08.2019 року (т.с. 1 а.с. 193) з цього приводу також не є конкретними, тому суд першої інстанції правильно не прийняв останні до уваги у цій справі. Оскільки, належними, допустимими доказами наявності трудових відносини та умов останніх є саме відповідні письмові докази (наказ про прийняття на роботу позивача відповідачем із зазначенням суми посадового окладу т.с. 1 а.с. 28, посадова інструкція водія-експедитора т.с. 1 а.с. 131-134 тощо). При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що ані ОСОБА_1 , ані сам ОСОБА_2 з приводу виплат заробітної плати нікуди не скаржились, з заявами до правоохоронних органів не звертались та правомірність дій підприємства в установленому порядку не перевірялась. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Ст. 47 КУЗпП визначений обов`язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Ст. 116 КУЗпП вказано, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Позивач у суді першої інстанції посилався на те, що йому при звільненні усно було вказано про те, що йому належить виплатити 9600,00 грн., однак, такі твердження позивача жодними належними доказами не підтверджені. Як зазначив позивач у суді першої інстанції, він з вимогами про надання йому письмового повідомлення про розмір всіх сум, що належать йому від працедавця на день звільнення, не звертався, як не звертався за розрахунком і в подальшому. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції правильно вважав недоведеними у цій справі позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку у розмірі 14333,95 грн., 10199,92 грн. надбавки за суміщення професій. В разі відмови судом у задоволенні зазначених первісних вимог позивача до відповідача у цій справі (про стягнення заборгованості із заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, надбавки за суміщення професій), похідні від них позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі (про стягнення середнього заробітку за затримку виплату останніх при звільненні) також не підлягали задоволенню у цій справі. Крім того, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачем СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» дійсно виплата усіх належних позивачу ОСОБА_1 при звільненні сум була проведена з порушенням строку, визначеного чинним законодавством, зокрема: 05.10.2018 року 2036,80 грн., 02.11.2018 року 475,16 грн., 05.12.2018 року 124,06 грн. Проте, при цьому, суд першої інстанції помилково зазначав, що позивач за захистом своїх прав в цьому ракурсі не звертався, а отже суд першої інстанції міг в межах своєї компетенції при вирішенні цієї справи вирішувати питання про захист його прав в цьому контексті. Так, апеляційним судом встановлено, що позивач у своєму позові у цій справі у тому числі просив стягнути з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні спочатку 29849,40 грн. (позов т.с. 1 а.с. 2), потім 63159,60 грн. (уточнений позов т.с. 1 а.с. 118), на чому позивач також наполягав у своїй апеляційній скарзі (т.с. 1 а.с. 205). Апеляційний суд на виконання вимог ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2, 3 ЦПК України, у цій справі позивачем апеляційному суду не були надані. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування позивача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Позивач ОСОБА_1 та його представник не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування позову позивача у цій справі. В силу вимог ст. 116 ч. 1 КЗпП України, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок. Встановлено, що позивач до 02.10.2018 року перебував на лікарняному, 03.10.2018 року мала місце субота, тому залишок коштів при звільненні у сумі 2036,80 грн. був виплачений позивачу відповідачем 05.10.2018 року (понеділок), що підтверджується випискою по рахунку позивача (т.с. 1 а.с. 4 зворот). При цьому, встановлено, що позивач ОСОБА_1 не пред`являв відповідачу вимоги про розрахунок у позасудовому порядку взагалі. Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Тому, відсутні у цій справі правові підстави для нарахування та стягнення середнього заробітку на користь позивача з відповідача в порядку ст. 117 КЗпП України на цю суму за цей період (декілька днів). Крім того, доказами, передбаченими ст. ст. 367 ч.ч.2,3 ЦПК України, які можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, є надані апеляційному суду відповідачем СП ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» письмові матеріали на підтвердження того, що після звільнення позивача 03.10.2018 року Фондом соціального страхування на користь відповідача ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» були перераховані кошти за лікарняним позивача 02.11.2018 року у сумі 475,16 грн. та 05.12.2018 року у сумі 124,06 грн. (т.с. 2 а.с. 57-67), які одразу були перераховані відповідачем позивачеві 02.11.2018 року у сумі 475,16 грн. та 05.12.2018 року у сумі 124,06 грн. (останнє стороною позивача у цій справі визнавалось ст. 82 ч. 1 ЦПК України). Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні. Позивачем та його представником не доведено належними, допустимими доказами у цій справі, що зазначені кошти по оплаті листка непрацездатності (лікарняного) позивача замість Фонду мав сплачувати відповідач ТОВ «Оптіма-Фарм, ЛТД» в порядку абз. 2 ст. 22 ЗУ від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Таким чином, вини у несвоєчасності виплати відповідачем позивачеві коштів по оплаті листка непрацездатності (лікарняного) позивача - 02.11.2018 року у сумі 475,16 грн. та 05.12.2018 року у сумі 124,06 грн. немає, а тому відсутні підстави для нарахування та стягнення у цій справі середнього заробітку в порядку ст. 117 КЗпП України за час затримки виплати останніх відповідачем позивачеві за період з 03.10.2018 року по 05.12.2018 року. Електронні документи, надані відповідачем на підтвердження дат перерахування вищезазначених сум, належних позивачеві, Фондом відповідачу (а.с.60-61) є належними доказами останнього та не підлягають будь-якому підписанню та проставлянню печатки чи штампу відповідно до Загальних положень та умов та Розділу 11 постанови Правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року, про що прямо зазначено в самих цих електронних документах. При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи. За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2019 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові. Крім того, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі задоволення апеляційної скарги позивача лише частково при вищевикладених обставинах, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача у цій справі будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-368, 372, 374-376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 серпня 2019 року у цій справі змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови. Повний текст постанови апеляційним судом складений 02.03.2020 року, оскільки у період з 29.02.2020 року по 01.02.2020 року включно мали місце вихідні дні. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С. Подліянова Г.С.Кочеткова І.В.