Постанова 4824 № 756/3939/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 756/3939/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/4309/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року, постановлену під головуванням судді Шевчука А.В., по справі за заявою ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Василенка Олега Анатолійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого незаконного володіння, - в с т а н о в и в : У березні 2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мегаінвест Сервіс», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. 26 лютого 2020 року за реєстровим номером 1504, та витребування вказаної квартири на користь позивача з чужого незаконного володіння. Разом з позовом ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову (а.с. 1-11). Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ). Постановою Київського апеляційного суду від 02 липня 2020 року ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін. У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мацкевич Д.А. подав до суду заяву про вжиття зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 зарахувати на відповідний депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва 600 000,00 грн. Заява обґрунтована тим, що 08 грудня 2020 року до ОСОБА_1 звернулось ТОВ «ТРАНС АВТО» з пропозицією укладення договору оренди квартири АДРЕСА_1 , яка належить відповідачу, на 3 роки зі сплатою орендної плати в розмірі 200 000,00 грн. на рік, загальна вартість 600 000,00 грн. потенційні орендарі готові сплатити одноразовим платежем 400 000,00 грн. у момент підписання договору оренди та 200 000 грн. одним платежем на 3 (третій) рік оренди. Вважає, що у разі відмови в позові ОСОБА_1 буде завдано збиток у розмірі 600 000 грн., оскільки відповідач у зв`язку з накладенням арешту на квартиру позбавлена можливості прийняти пропозицію та отримувати прибуток від оренди власного майна. Вказував, що у позивача відсутнє майно в обсязі, достатньому для відшкодування збитків, завданих забезпеченням позову, його місце проживання/перебування на території України невідоме, враховуючи його майновий стан та наявність позовів до нього про стягнення заборгованості, робить неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків позивача, які спричинені забезпеченням позову. Звертав увагу на те, що реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не обов`язком, за виключенням передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України випадків. Також зазначав, що заходи зустрічного забезпечення є спів мірними, оскільки судом першої інстанції обмежено відповідача у праві розпорядженням власним майном, вартість якого становить 1 500 000,00 грн., а збитки, які відповідач отримав внаслідок забезпечення позову складають 600 000,00 грн. у вигляді неотриманого прибутку (а.с. 56-59). Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зустрічне забезпечення у даній справі відмовлено (а.с. 72-73). Не погодившись з ухвалою районного суду, 14 січня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу оскаржувану скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким застосувати зустрічне забезпечення по справі шляхом зобов`язання ОСОБА_2 зарахувати на відповідний депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва 600 000,00 грн. (а.с. 74-81). В апеляційній скарзі зазначила, що відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про зустрічне забезпечення суд першої інстанції проігнорував вимоги ч. 3 ст. 154 ЦПК України та залишив поза увагою факт відсутності у позивача зареєстрованого місця проживання на території України, відсутності належного на праві власності іншого майна, що знаходиться на території України. Звертала увагу на те, що істотною умовою укладення договору оренди квартири за пропозицією ТОВ «ТРАНС АВТО» є нотаріальне посвідчення договору та державна реєстрація оренди. Проте накладенням арешту на квартиру апелянта в можливості прийняття пропозиції щодо укладення договору обмежено та неможливо у зв`язку з цим внести запис до державного реєстру. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Діхтяренко О.М. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Відзив обґрунтований тим, що ОСОБА_1 не надала жодного доказу на підтвердження несумлінних дій позивача, існування дійсних перешкод в користуванні забезпеченим майном. Вказувала, що позивач має зареєстроване місце проживання в Україні, а саме за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначала, що відповідачі незаконно заволодіти квартирою ОСОБА_2 та можливістю подальшого її відчуження іншим особам з ціллю отримання коштів (а.с. 94-98). Пунктом 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження. Про розгляд справи судом апеляційної інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) сторони були повідомлені у т.ч. повідомленнями на зазначену ними електронну пошту, що забезпечують фіксацію такого повідомлення. Крім того, представник ОСОБА_2 - адвокат Діхтяренко О.М. була сповіщена телефонограмою із фіксацією такого повідомлення, про що у справі є докази (а.с. 90-93). Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що ініціюючи зустрічне забезпечення відповідачем не надано доказів на підтвердження несумлінних дій позивача, існування дійсних перешкод в користуванні забезпеченим майном. Колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо квартири АДРЕСА_1 . Згідно реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ОСОБА_2 на праві приватно власності належала квартира АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Мельником Р.П. 04 листопада 2005 року № 2981 (а.с. 25-28). З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 березня 2020 року вбачається, що вказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 26 лютого 2020 року, укладеного з ТОВ «Мегаінвест Сервіс», посвідченого приватним нотаріусом КМНО Василенком О.А. за реєстровим номером 1504 (а.с. 44-46). Крім того, у розділі «Актуальна інформація про державну реєстрацію іпотеки» щодо вказаної квартири міститься запис про іпотеку 35613412, підстава виникнення: договір іпотеки від 04 листопада 2005 року, строк виконання основного зобов`язання: 03 листопада 2025 року, розмір зобов`язання: 60 000,00 доларів США, боржник: ОСОБА_2 , іпотеко держатель: ТОВ «Мегаінвест Сервіс», а також запис про обтяження, а саме заборону відчуження квартири на підставі договору іпотеки. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року накладено арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 . У грудні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мацкевич Д.А. подав до суду заяву про вжиття зустрічного забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 зарахувати на відповідний депозитний рахунок Оболонського районного суду міста Києва 600 000,00 грн. збитків, які відповідач отримав внаслідок забезпечення позову у вигляді неотриманого прибутку. Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Таким чином, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору. Виходячи із системного тлумачення ч. 1 і 3 ст. 154 ЦПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з`ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов`язані із забезпеченням позову. Відповідно до ч. 4 ст. 154 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову (ч. 5 ст. 154 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії». Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Колегія суддів перевірила доводи заяви про зустрічне забезпечення позову, доводи апеляційної скарги та дійшла наступного висновку. Обґрунтовуючи необхідність застосування зустрічного забезпечення, заявник зазначала, що у зв`язку із забезпеченням позову вона, як власниця квартири, фактично позбавлена можливості здати в оренду свою квартиру, а відтак несе збитки, сума яких складає 600 000,00 грн. До заяви про зустрічне забезпечення ОСОБА_1 долучила копію пропозиції (оферти) № 0812/2020-д від 08 грудня 2020 року, з якої вбачається, що ТОВ «ТРАНС АВТО» запропонувало їй укласти договір оренди квартири АДРЕСА_1 для співробітників компанії ТОВ «ТРАНС АВТО». Запропоновано укласти договір оренди на 3 роки з нотаріальним посвідченням цього договору, вартість оренди - 600 000,00 грн. на строк дії договору. Пропозиція діє до 28 грудня 2020 року (а.с. 66). Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За змістом вказаної норми права, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом. Вжиті ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 27 березня 2020 року заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , є тимчасовим заходом, який на час розгляду справи обмежує власника здійснити відчуження вказаної квартири. При цьому, накладення арешту на спірну квартиру не обмежує прав ОСОБА_1 щодо користування вказаною квартирою, у тому числі не перешкоджає укладати договори оренди. Посилання апелянта на те, що накладення арешту на квартиру апелянта обмежує в можливості прийняття пропозиції щодо укладення договору оренди та унеможливлює нотаріальне посвідчення договору у зв`язку з обтяженням колегія суддів відхилила з огляду на те, що положеннями ЦК України не передбачено вимог щодо обов`язкового нотаріального посвідчення договору найму житла. Вищевказана пропозиція (оферта) № 0812/2020-д від 08 грудня 2020 року із зазначенням про намір оренди квартири, сплатити 600 000,00 грн. не може вважатись доказом збитків в розумінні ст. 22 ЦК України, а об`єктивних доказів наявності таких до суду не надано. При цьому, твердження заявника про можливість настання таких збитків у майбутньому є припущенням, оскільки у випадку відмови в задоволенні позову, ОСОБА_1 не позбавлена можливості передати в оренду квартиру за ціною, яка буде погоджена між сторонами. Матеріали справи не містять об`єктивних доказів, що майновий стан позивача або його дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову у випадку відмови в позові (п. 2 ч. 3 ст. 154 ЦПК України). З копії паспорта ОСОБА_2 , яка міститься у матеріалах справи, вбачається, що він має зареєстроване місце проживання у м. Києві (п. 1 ч. 3 ст. 154 ЦПК України). Наявність у провадженні суду іншої цивільної справи до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості цих висновків не спростовує, а тому суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги про наявність підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення ухвалене з додержанням вимог норм процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими закон пов`язує можливість скасування оскаржуваної ухвали, і висновків суду не спростовують, тому в задоволенні скарги слід відмовити на підставі ст. 375 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку, встановлений пунктом 2 частини 1 ст. 389 ЦПК України, і такий не містить посилання на можливість оскарження в касаційному порядку ухвал суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення або зміни чи скасування зустрічного забезпечення (п. 5 ч. 1 ст. 353 ЦПК України). З огляду на наведене, та положень п. 5 ч. 1 ст. 353, ст. 389 ЦПК України, постанова апеляційного суду за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції щодо зустрічного забезпечення касаційному оскарженню не підлягає. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 28 грудня 2020 року -залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець В.М. Ратнікова О.В. Борисова