Постанова Чернівецький апеляційний суд № 713/1/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 лютого 2021 року м. Чернівці Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Струбіцька О.М., за участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2021 року, - В С Т А Н О В И Л А: Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2021 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 340,00 гривень в дохід держави. Як вбачається з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , 19.12.2020 року о 17-20 год. в м.Вижниця по вул.Чорновола біля будинку №6, керуючи транспортним засобом Мерседес Бенс Віто 110, д/н НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 11183, д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду, що призвело до пошкодження транспортних засобів, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди до якої причетний, чим порушив п.п.2.10 а, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, чим вчинив правопорушення передбачені ст.ст.122-4, 124 КУпАП. На таке судове рішення ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на незаконність та необґрунтованість постанови районного суду. Стверджує, що районним судом не взято до уваги та не надано обґрунтованої оцінки доводам про те, що він залишив місце ДТП через, те що в той час в автомобілі перебував його малолітній син ОСОБА_3 , який не тільки перелякався, а й вдарився головою, тому він був змушений поїхати в с. Іспас до сімейного лікаря, щоб переконатись що його дитина ціла та неушкоджена. Посилається на те, що після того як він переконався, що з його сином все ЄУНСС 713/1/21 Справа №33/822/91/21 Головуючий у І інстанції: Кибич І.А. Категорія ст.ст.122-4, 124 КУпАП Доповідач: Струбіцька О.М. гаразд він повернувся на місце ДТП, де на нього вже склали протоколи про адміністративну відповідальність з ст.ст.122-4, 124 КУпАП. Вказує на те, що діяв в стані крайньої необхідності, а відтак за такі дії він не може нести адміністративну відповідальність. Просить постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2021 року скасувати, справу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП щодо нього закрити на підставі п.4 ст. 247 КУпАП у зв`язку з вчиненням ним дії в стані крайньої необхідності. Вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі за ст. 122-4 КУпАП закрити, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення і дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Апелянтом не оскаржується постанова районного суду в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, а тому апеляційний суд не наводить доводів на підтвердження таких висновків. Стосовно доводів апеляційної скарги відносно притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, слід зазначити наступне. Згідно диспозиції ст.122-4 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. У відповідності з п.1.10 Правил дорожнього руху України, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - це дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу. Згідно протоколу про адміністративне правопорушеня серії ДПР18 №379320 від 25 грудня 2020 року ОСОБА_1 , 19.12.2020 року о 17-20 год. в м.Вижниця по вул.Чорновола біля будинку №6, керуючи транспортним засобом Мерседес Бенс Віто 110, д/н НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, скоїв зіткнення з автомобілем марки ВАЗ 11183, після чого з місця ДТП з`їхав, чим порушив 2.10а ПДР України за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 122-4 КУпАП. Суб`єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу. Апелянт посилається на те, що залишив місце ДТП, через те, що в автомобілі знаходився його малолітній син ОСОБА_3 , який не тільки перелякався а й вдарився головою, тому він змушений був поїхати до сімейного лікаря. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що визнає свою вину у тому, що дійсно здійснив наїзд на автомобіль марки ВАЗ 11183 д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , в даний час проводить ремонт даного автомобіля потерпілого. В момент наїзду не мав наміру покидати місце пригоди, але змушений був поїхати до лікаря, оскільки хвилювався за здоров`я малолітнього сина ОСОБА_3 , який був з ним в автомобілі, син перестав дихати і розмовляти. Поїхав терміново до сімейного лікаря в с. Іспас, оскільки лікарня у м. Вижниця є опорною по ковіду, тому туди не можна їхати. Сімейний лікар надав допомогу його сину, він прийшов до свідомості після прийняття медикаментів почав розмовляти, лікар зробив призначення, це зайняло часу, тому після надання медичної допомоги одразу повернувся на місце пригоди. Потерпілий ОСОБА_2 пояснив також у районному суді, що зі мною була дитина, яка знепритомніла, однак суд не взяв до уваги ні мої пояснення, ні пояснення ОСОБА_2 , ні довідку від лікаря. Він був переляканий за життя і здоров`я дитини, яка вдарилась головою під час зіткнення автомобілів. Він не мав на меті покидати місце пригоди, але мав врятувати здоров`я і життя свого малолітнього сина, надавши йому своєчасну медичну професійну допомогу, яка дійсно допомогла йому прийти до свідомості. У оскаржуваній постанові районного суду не надано правової оцінки позиції ОСОБА_1 з цього приводу. Як вбачається із довідки № 09 від 02.02.2021р. ОСОБА_1 дійсно звернувся за медичною допомогою для свого сина ОСОБА_3 19 грудня 2020 року, після огляду лікарем встановлено попередній діагноз «гостра реакція на стрес». На переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 не мав прямого умислу на уникнення відповідальності за ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, а діяв у відповідності до ситуації, в якій переважне значення мало здоров`я його сина ОСОБА_3 . Районним судом формально досліджено довідку № 09 від 02.02.2021р. та заслухано пояснення ОСОБА_1 , проте не надано їм належної правової оцінки, що у свою чергу призвело до передчасного визнання ОСОБА_1 винним за порушення ст. 122-4 КУпАП. Крім того, відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам, та якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами. Апеляційний суд погоджується із твердженням апелянта відносного реальності загрози життю та здоров`ю ОСОБА_3 , які могли виникнути у наслідок вчинення ДТП, а тому вважає його дії виправданими, такими що були необхідними в даній ситуації, і були спрямовані на збереження здоров`я малолітньої дитини. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі є достатніми для виключення адміністративної відповідальності у діях ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП, у зв`язку із перебуванням його у стані крайньої необхідності. Судом першої інстанції прийнято передчасне рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП, відтак дане рішення підлягає зміні в даній частині. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП , - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2021 року - задовольнити частково. Постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 02 лютого 2021 року, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 122-4,124 КУпАП - змінити. Закрити провадження відносного ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП на підставі п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП. В решті постанову районного суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Чернівецького апеляційного суду [підпис] О.М. Струбіцька "Копія. Згідно з оригіналом." Суддя - доповідач _________________ Струбіцька О.М. (посада) (М.П., підпис) (ПІБ) 23.02.2021 року (дата засвідчення копії)