Постанова 4805 № 296/8938/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/8938/20 Головуючий у 1-й інст. Адамович О.Й. Категорія 53 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/8938/20 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2020 року, яка постановлена під головуванням Адамовича О.Й. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову. Просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборону вчиняти будь-які дії, щодо відчуження 1/1 частини житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтовував тим, що 23 квітня 2020 року на перехресті вулиць Покровська та Героїв Чорнобиля сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «TOYOTA» моделі «C-НR», під його керуванням та автомобілем «Ssang Yong» «Kyron» під керуванням ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння. Загальна вартість завданої шкоди становить 853 181 грн 60 коп. та складається із: 729 981,60 грн - матеріального збитку, завданого пошкодженням автомобіля «TOYOTA», 69 200 грн - вартості транспортних послуг та 2 000 грн - витрат на МРТ дослідження колінного суглобу та комп`ютерну томографію голови. Також йому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 50 000 грн. Відповідачу на праві власності належить 1/1 частина житлового будинку АДРЕСА_1 , вартість якого становить 785 825 грн. ОСОБА_3 , який займається купівлею-продажем нерухомого майна, повідомив його про те, що до нього звертався ОСОБА_2 та цікавився, де буде дешевше переоформити будинок. Вважає, що існує реальна загроза виникнення у відповідача умислу уникнути відшкодування матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_2 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, шляхом відчуження на користь третіх осіб належного останньому на праві власності майна, а саме житлового будинку. Невжиття заходів забезпечення позову може створити перешкоди виконання рішення, у випадку задоволення позовних вимог. Оскільки відповідач своєї вини не визнає, жодного разу не йшов із ним на контакт, хоча його вина доведена в кримінальному провадженні повністю зібраними по справі доказами. Види забезпечення позову вважає адекватними з урахуванням співвідношення завданої шкоди та вартості майна. Застосування зазначених заходів забезпечення позову забезпечить реальну можливість повного та своєчасного виконання рішення суду за рахунок вказаного майна. Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Не погодившись з ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на відсутність оцінки наведеним обставинам, просить ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову. Зазначає, що сума спричиненої шкоди є значною та у разі задоволення позову, у випадку продажу належного ОСОБА_2 майна, виконання рішення та відновлення його порушених прав буде неможливим. Крім того, посилання судді на відсутність відомостей про вартість майна не відповідає дійсності, оскільки до заяви про забезпечення позову було приєднано звіт про його оцінку. Від представника ОСОБА_2 - адвоката Луговського Ю.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Зокрема наголошує на тому, що позивач в апеляційній скарзі не наводить належних та достатніх доказів щодо наміру продажу будинку відповідачем, а лише вбачається бажання накласти арешт. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову (частина перша ст.149 ЦПК України). Згідно з частиною другою ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, із урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Забезпечення позову це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому (п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 Пленум Верховного Суду України). Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Із матеріалів справи вбачається, що предметом позову є вимоги майнового характеру. ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову зазначає, що відповідач має намір здійснити відчуження належного останньому на праві власності будинку АДРЕСА_1 . Про дану обставину йому стало відомо зі слів його знайомого ОСОБА_3 , який займається купівлею-продажем нерухомості. ОСОБА_2 звертався до останнього з питанням дешевого переоформлення будинку. Саме по собі посилання в заяві на потенційну можливість продажу житлового будинку ще не є достатньою та беззаперечною підставою для задоволення відповідної заяви, приймаючи до уваги ту обставину, що відповідач одружений та у будинку проживає його сім`я, зокрема його неповнолітні діти: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, визнано неподаною та повернуто позивачу (а.с. 78). Відомості щодо оскарження ухвали у матеріалах справи відсутні. Із урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до частини першої ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову без змін, ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Корольовського районного суду м. Житомира від 04 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 22 лютого 2021 року.