Постанова 4805 № 296/10438/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/10438/19 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В. Категорія 3 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі виділені матеріали за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №296/10438/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Акціонерного товариства "Кристалбанк", державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Годзя Євгена Івановича, Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради про визнання права власності на частину квартири, визнання неправомірними дії державного реєстратора та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, скасування запису про проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, витребування та повернення частини квартири, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2020 року, яка постановлена під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення вищевказаного позову. Просить забезпечити позов шляхом: накладення арешту і заборонити відчуження та проведення будь-яких реєстраційних дій щодо Ѕ квартири АДРЕСА_1 . Заяву обґрунтував тим, що є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , а також прибудованих до квартири нежитлових приміщень площею 193 кв.м. Із 2009 року по теперішній час, без його відома та погодження, Сахневичі здійснюють у приміщеннях підприємницьку діяльність здають майно в оренду, а він позбавлений права доступу до свого майна. Державний реєстратор КП «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Годзь Є.І. 08 серпня 2019 року протиправно переоформив право власності на належне йому нерухоме майно на АТ «Кристалбанк». Реєстраційні дії вчинені всупереч наявності двох арештів, які були у той час накладені на нерухомість. Вважає, що діями відповідачів його фактично протиправно позбавлено права власності на майно. Відповідачі можуть вчинити дії, внаслідок яких з`явиться добросовісний набувач, що ускладнить виконання рішення суду. Право власності на нерухомість зареєстровано за АТ «Кристалбанк», як за новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 16 травня 2007 року, який укладений між ним (позивачем) та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Нерухоме майно є предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, а тому підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і не може бути примусово відчужене без згоди власника, тобто позивача. Отже, відповідачі можуть вчинити дії щодо спірного майна, які ускладнять або унеможливлять у майбутньому виконання рішення суду в даній справі. Окрім того, у зв`язку із неправомірними діями відповідачів щодо спірного нерухомого майна відкрито низку кримінальних проваджень, за якими проводиться досудове розслідування, що також може ускладнити виконання рішення в даній справі. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 18 грудня 2019 року в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити у повному обсязі. Наполягає на тому, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або й зовсім унеможливить виконання рішення суду в даній справі, враховуючи суть позову - оскарження дій державного реєстратора щодо незаконного переоформлення права власності на Ѕ частку спірної квартири. Крім того, 03 червня 2020 року він отримав поштове повідомлення про те, що право вимоги за кредитним договором від 16 травня 2007 року на підставі договору про відступлення права вимоги від 12 травня 2020 року передано від АТ «Кристалбанк» до ТОВ «ФК «Омега Фактор» та останнє набуло всіх прав кредитора по відношенню до нього (позивача). Зазначені дії відповідачів свідчать про наявність дійсного спору між сторонами та реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання рішення суду в даній справі. АТ «Кристалбанк» подало відзив на апеляційну скаргу. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Інші учасники справи правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав. Із виділених матеріалів цивільної справи вбачається, що на розгляді Корольовського районного суду м. Житомира перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства "Кристалбанк", державного реєстратора Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради Годзя Євгена Івановича та Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Садківської сільської ради, у якій позивач просить: визнати за ним право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 ; визнати неправомірними дії державного реєстратора Годзя Є.І. від 08 серпня 2019 року щодо внесення даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на право власності АТ "Кристалбанк" на предмет іпотеки, а саме власність ОСОБА_1 на 1/2 частки вказаної квартири та скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та внесенню записів за даним рішенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності за АТ "Кристалбанк" на предмет іпотеки, а саме: власність ОСОБА_1 на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ; витребувати у відповідача АТ "Кристалбанк" 1/2 квартири АДРЕСА_1 та повернути її позивачу; стягнути із кожного з відповідачів у відшкодування моральної шкоди по 1 000 000 грн. Відповідно до частин першої та другої ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно із частиною першою ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Стаття 150 ЦПК України не містить вичерпного переліку видів забезпечення позову. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, із якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Окрім того, відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, наданих у пункті 4 постанови Пленуму від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Натомість, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а рішення має бути ухвалено лише відповідно до заявлених позовних вимог, у яких зазначається предмет. Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спору в даній справі є Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 . Заявлені у справі позовні вимоги не стосуються такого об`єкта як прибудовані до житлового приміщення нежитлові приміщення загальною площею 193 кв.м, а заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя ст.150 ЦПК України). За таких обставин, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачам здійснювати певні дії. Беззаперечних доказів у підтвердження припущень позивача щодо вчинення будь-ким із відповідачів дій відносно спірної квартири, які свідчили б про наміри відчуження предмета спору даної справи після подання позову до суду, виділені матеріали цивільної справи не містять, а витяги з ЄРДР про кримінальні провадження, копії яких приєднані до апеляційної скарги, не доводять необхідності забезпечення даного позову саме у спосіб, який просить позивач. Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що можуть створити перешкоди у виконанні судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою та беззаперечною підставою для задоволення відповідної заяви. Що стосується посилання позивача на відкриття низки кримінальних проваджень у зв`язку із неправомірними діями відповідачів щодо спірного нерухомого майна, колегія суддів виходить із наступних мотивів. Копіями витягів з ЄРДР підтверджується, що 15 травня 2018 року, 08 лютого 2020 року та 21 березня 2020 року внесено відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 із попередньою кваліфікацією за ст.356 КК України, ч.1 ст.358 КК України та ч.1 ст.190 КК України, відповідно. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сама по собі наявність кримінальних проваджень, які розпочаті за ініціативою позивача, стосовно неправомірних, на його думку, дій відповідачів, жодним чином не свідчить про наявність підстав для забезпечення позову в даній справі. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що накладення арешту і заборона відчуження та проведення будь-яких реєстраційних дій щодо Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , може завдати негативних наслідків, які можуть істотно вплинути на права відповідачів, що є неспівмірним із заявленими позивачем вимогами. Суд першої інстанції правильно оцінив доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з`ясував співрозмірність виду забезпечення позову, які просить застосувати позивач, позовним вимогам та взяв до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Застосування у даній справі заходів забезпечення позову не є виправданим, оскільки не встановлено об`єктивну можливість вчинення відповідачами дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову. Із огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому ухвала залишається без змін, що відповідає приписам ст.375 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 02 червня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 05 жовтня 2020 року.