Ухвала КЦС ВС № 553/2795/17

Ухвала 23 лютого 2021 року м. Київ справа № 553/2795/17 провадження № 61-2161ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позов мотивовано тим, що 24 липня 1996 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 09 січня 2018 року, яке набрало законної сили, шлюб, зареєстрований 24 липня 1996 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 856, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розірвано. Позивач просила виділити у власність кожного з подружжя по 1/2 частині спільного майна, а саме: легковий автомобіль «DAEWOO FSO LANOS НОМЕР_3 », зареєстрований за відповідачем 03 червня 2008 року в Полтавському Відділі реєстраційно-екзаменаційної роботи (далі - ВРЕР) за реєстраційним номером НОМЕР_4 , білого кольору, шасі № НОМЕР_5 , 2008 року випуску; квартиру АДРЕСА_1 та складається з: коридору 1 - площею 6,30 кв. м, кімнати жилої 2 - площею 21,70 кв. м, вбудованої шафи 3 - площею 0,70 кв. м, санвузла 4 - площею 3,30 кв. м, кімнати жилої 5 - площею 11,60 кв. м, кухні 6 - площею 6,30 кв. м, жилою площею 33,30 кв. м. У березні 2018 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на депозитні рахунки, відкриті на ОСОБА_1 , по 1/2 частині грошових коштів за кожним. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 06 березня 2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільної сумісної власності прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя. Об`єднано зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільної сумісної власності в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2018 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якою сторони домовилися щодо частини позовних вимог на таких умовах: ОСОБА_1 за умовами мирової угоди 24 вересня 2018 року сплатила на користь ОСОБА_2 42 090,00 грн, що еквівалентно 1 500,00 дол. США за курсом Національного банку України станом на 24 вересня 2018 року, в рахунок відступлення відповідачем своєї частки у спільному майні подружжя на легковий автомобіль «DAEWOO FSO LANOS TF69Y», зареєстрований за відповідачем 03 червня 2008 року в Полтавському ВРЕР за реєстраційним номером НОМЕР_4 , білого кольору, шасі № НОМЕР_5 , 2008 року випуску. За умовами мирової угоди сторони домовилися про те, що повне право власності на легковий автомобіль «DAEWOO FSO LANOS НОМЕР_3 », зареєстрований за відповідачем 03 червня 2008 року в Полтавському ВРЕР за реєстраційним номером НОМЕР_4 , білого кольору, шасі № НОМЕР_5 , 2008 року випуску, з моменту затвердження цієї мирової угоди переходить до ОСОБА_1 . Сторонами заявлено, що ні в процесі укладення мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі держави. Визнано право власності на легковий автомобіль «DAEWOO FSO LANOS TF69Y», зареєстрований за відповідачем 03 червня 2008 року в Полтавському ВРЕР за реєстраційним номером НОМЕР_4 , білого кольору, шасі № НОМЕР_5 , 2008 року випуску, за ОСОБА_1 . Закрито провадження у справі в частині заявлених ОСОБА_1 за первісним позовом вимог до ОСОБА_2 щодо визнання спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 легкового автомобіля «DAEWOO FSO LANOS НОМЕР_3 », зареєстрований за відповідачем 03 червня 2008 року в Полтавському ВРЕР за реєстраційним номером НОМЕР_4 , білого кольору, шасі № НОМЕР_5 , 2008 року випуску та його поділу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частині спільного сумісного майна. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2020 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - адвоката Омелай Н. М. закрито провадження у справі за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільної сумісної власності, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Роз`яснено правові наслідки закриття провадження у справі, передбачені статтею 256 ЦПК України. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . Поділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільне сумісне майно, набуте в період шлюбу, у рівних частинах по 1/2 частини спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Виділено у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частини спільного майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Задовольняючи позов, суд першої інстанцій виходив із того, що зазначена квартира придбана як за кошти позивача, так і за кошти відповідача, отримані від свого батька ОСОБА_5 , що були виручені останнім від продажу особистого житлового будинку в 2002 році у м. Полтаві, а тому є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу між сторонами у рівних частках. Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 17 вересня 2020 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач є власником спірної квартири за договором дарування від 18 вересня 2015 року, право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ним у встановленому законом порядку. Вказаний договір є чинним та позивачем не оспорювався, а тому зазначене майно не є спільною сумісною власністю подружжя, та не може бути предметом розподілу. 10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом позову у цій справі є поділ майна подружжя, а саме квартири. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у справах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що вартість квартири становить 556 900,00 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (567 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України постанова Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 рокуне підлягає касаційному оскарженню. При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження. Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у справі із ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжявідмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик