Постанова Київський апеляційний суд № 757/29216/19-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 17 лютого 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 757/29216/19-ц Номер провадження 22-ц/824/391/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Соколова О. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії та прийняття рішення, в с т а н о в и в : У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 про встановлення протиправним дій опікунської ради Печерської районної державної адміністрації стосовно ненадання згоди на укладення спадкового договору в інтересах підопічного ОСОБА_3 ; зобов`язання відповідача прийняти нове рішення та надання дозволу ОСОБА_1 на укладення спадкового договору від імені підопічного ОСОБА_3 з ОСОБА_4 ; покладення судових витрат на відповідача. Позовна заява обґрунтована тим, що 05 лютого 2019 року позивач звернулась до опікунської ради Печерської районної державної адміністрації щодо надання дозволу на укладення від імені підопічного, договору довічного утримання або спадкового договору на що отримала письмову відмову. Позивач зазначає, що вона тривалий час особисто піклувалась про свого підопічного, але на даний час, вона вже не має фізичних сил, у зв`язку з чим, здійснювати важку фізичну роботу їй допомагає ОСОБА_4 . Так, оскільки у позивача відсутні кошти для оплати ОСОБА_4 за роботу, яку вона виконує, позивач в інтересах підопічного вирішила укласти договір довічного утримання або спадкування з ОСОБА_4 в результаті якого, її підопічний буде мати якісне побутове обслуговування та необхідне лікування. Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що її позовні вимоги підлягають задоволенню. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року (а.с. 80-82) у задоволенні позову ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити певні дії та прийняття рішення, відмовлено. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 10 грудня 2020 року ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу у якій, посилаючись на невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, просила рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги, задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, а його опікуном визнано скаржника. Скаржник зазначає, що погоджуючись з висновками опікунської ради в тому, що укладення спадкового договору може призвести до погіршення умов підопічного, суд першої інстанції не зазначив яким чином та з яких підстав майнові права підопічного можуть погіршитись. Крім того, під час ухвалення оскаржуваного рішення суд першої інстанції не врахував положення ст. 12 ЦПК України та проігнорував доводи позивача. На думку скаржника, судом не враховано, що вона як опікун за станом свого здоров`я та матеріального стану не може особисто надавати своєму підопічному ті ж послуги, які надавала раніше. Таким чином, єдиним способом забезпечення підопічного якісними послугами є укладення зазначеного нею договору. Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 січня 2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Відзиву подано не було. Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. У судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній. Відповідач та третя особа до суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судових повісток-повідомлень на електронну адресу та в телефонному режимі у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи скаржника, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що рішення щодо відмови у наданні згоди на укладення договорів в інтересах ОСОБА_3 є правомірним, оскільки вчинене з метою недопущення опікуном відмови від майнових прав підопічного. Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 листопада 2014 року визнано ОСОБА_3 , недієздатним та установлено над ним опіку, призначивши ОСОБА_1 його опікуном (а.с. 08). 05 лютого 2019 року ОСОБА_1 зверталась до голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на укладення договору довічного утримання від імені підопічного ОСОБА_3 з громадянкою ОСОБА_4 (а.с. 09). 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 зверталась до голови Печерської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, в якій просила надати їй дозвіл на укладення спадкового договору від імені підопічного ОСОБА_3 з громадянкою ОСОБА_4 (а.с. 10). Листами від 20 лютого 2018 року та 06 березня 2019 року Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на укладення договору довічного утримання та спадкового договору (а.с. 11, 12). Як вбачається з витягів з протоколу № 2 від 19 лютого 2019 року (а.с. 37-38) та № 3 від 05 березня 2019 року (а.с. 39-40) у наданні дозволу ОСОБА_1 на укладення договору довічного утримання та спадкового договору від імені ОСОБА_3 з громадянкою ОСОБА_4 , було відмовлено. Так, відповідно до пунктів 1.1., 1.2. Правил опіки та піклування, затвердженим Наказ Державного комітету у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України,Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 № 34/166/131/88, опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів. Опіка (піклування) встановлюється для забезпечення виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, хвороби батьків або позбавлення їх батьківських прав чи з інших причин залишились без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей. Опіка (піклування) встановлюється також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки. Опіка може встановлюватись і над майном у передбачених законом випадках. Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки. Частинами 1, 3, 4 ст. 67 ЦК України встановлено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Частиною 1 ст. 71 ЦК України встановлено, що опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов`язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; укладати договори щодо іншого цінного майна. Згідно ч. 5 ст. 63 ЦК України фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників. Згідно приписів ст. 68 ЦК України опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов`язуватися від його імені порукою. Пунктом 4.8. пункту 4.8. Правил опіки та піклування встановлено, що Опікун (піклувальник), їх чоловік (дружина) та близькі родичі не мають права укладати угоди з підопічними, а також представляти осіб, що перебувають у них під опікою (піклуванням), при укладанні угод або веденні судових справ між підопічною особою та чоловіком (дружиною) опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами. Опікун (піклувальник) не має права дарувати від імені підопічного, а також зобов`язувати себе від його імені порукою. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України. Так, проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства України, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції з метою недопущення опікуном відмови від забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів підопічного, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів ставиться критично до посилання скаржника на те, що оскільки за станом здоров`я та матеріальним становищем вона не може надавати підопічному послуги, які надавались нею раніше, єдиним способом забезпечення підопічного якісними послугами є укладення зазначеного нею договору, оскільки у разі неможливості виконувати опікуном певні обов`язки, останній вправі звернутися до суду або орган опіки та піклування із заявою, про звільнення його від повноважень опікуна (ст. 75 ЦК України). Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 19 лютого 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Саліхов О. В. Шахова