Постанова 4824 № 757/31164/20-ц

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 року місто Київ Єдиний унікальний номер справи 757/31164/20-ц Номер провадження 22-ц/824/6119/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Соколової В. В., Шахової О. В., за участю секретаря судового засідання - Яворської А. А., вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Вовка С. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до недієздатної ОСОБА_2 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова Олександра Івановича, ОСОБА_4 , третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житло, в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Печерського районного суду міста Києва з позовом, з урахуванням подальших уточнень, до ОСОБА_2 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова Олександра Івановича, ОСОБА_4 , третя особа: Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визнання рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова Олександра Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37805256 від 27 жовтня 2017 року, незаконним; скасування рішення державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова Олександра Івановича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37805256 від 27 жовтня 2017 року, повністю; визнання права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 21 травня 2020 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27 серпня 2003 року ОСОБА_3 , через свою матір ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка 11 травня 2006 року була продана цивільній дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_5 12 червня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири. Так, після купівлі ОСОБА_1 вказаної квартири, ОСОБА_3 намагався визнати договори купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 11 травня 2016 року та 12 червня 2009 року, недійсними. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 березня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання вищевказаних договорів недійсними, витребування квартири з незаконного володіння, визнання права власності на квартиру, зобов`язання скасувати реєстрацію права власності на квартиру та виселення ОСОБА_1 з квартири, відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили. Пізніше, ОСОБА_2 знову звернулася до суду з позовом про визнання вищевказаних договорів купівлі-продажу недійсними з інших підстав, у задоволенні якого, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2012 року було відмовлено. Рішенням Савятошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року ОСОБА_2 визнано недієздатною станом на 11 травня 2006 року, опікуном останньої призначено ОСОБА_3 . У липні 2018 року ОСОБА_1 стало відомо про те, що у жовтні 2017 року державним реєстратором Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісіковим О. І. проведена державна реєстрація прав на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Разом з тим, вказані дії на думку позивача є протиправними. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року (т. ІІІ а.с. 169-170) позов ОСОБА_1 до недієздатної ОСОБА_2 , в інтересах якої діє опікун ОСОБА_3 , державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісікова Олександра Івановича, ОСОБА_4 , третя особа - Печерська районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на житло, залишено без задоволення. Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу у якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просила рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 27 жовтня 2017 року державним реєстратором департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) Ісіковим О. І. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 . Разом з тим, відомості наявні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, які є чинними вказують про наявність права власності на вищевказану квартиру у скаржника. Скаржник зазначає, що з постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2014 року по справі № 826/11322/14, яка ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року залишена без змін, вбачається, що при наявності не скасованого у судовому порядку договору, яким підтверджується право власності на вказану квартиру саме за гр. ОСОБА_1 , позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, задоволенню не підлягають. Вищевказане, на думку скаржника, підтверджує, зокрема, те, що квартира АДРЕСА_1 належить їй на праві власності. На думку скаржник, державний реєстратор Ісіков О. І. проводячи реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , умисно діючи в інтересах ОСОБА_3 , не звернувся з відповідним запитом до бюро з метою перевірки недостовірних відомостей, що містяться у відповіді бюро № 062/14-12011(И-2017) від 03 жовтня 2017 року, яка була надана ОСОБА_3 . Наданий відповідачем-2 до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, скаржник вважає безпідставним та необґрунтованим. Скаржник зазначає, що разом із заявою про реєстрацію прав від 23 жовтня 2017 року, ОСОБА_3 було подано, зокрема, довідку КП КМР «Київське МБТІ» від 03 жовтня 2017 року № 062/14-12011, що підтверджує невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи. На думку скаржника, під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були порушені положення статей 200, 228, 229 та 235 ЦПК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано строк для подачі відзиву. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. 19 березня 2021 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив від ОСОБА_4 з відповідними підтвердженнями про направлення його всім учасникам справи. З вказаного відзиву вбачається, що ОСОБА_4 не погоджується з доводами апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. ОСОБА_4 зазначає, що рішенням Печерського районного суду міста Києва спірну квартиру повернуто у власність ОСОБА_2 після чого, у останньої виникло право зареєструвати за собою право власності на неї на законних підставах. Твердження скаржника про те, що вона є власником спірної квартири посилаючись на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року, на думку ОСОБА_4 є безпідставними та спростовуються Пленумом ВСУ. На думку ОСОБА_4 , довідка з БТІ на яку посилається скаржник, не має правового значення. Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_4 вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. У судовому засіданні представник скаржника - ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній. ОСОБА_3 , який є опікуном ОСОБА_2 , представник ОСОБА_4 - адвокати Кочерга В. І. та Нікіпєлова І. І. та представник Державного реєстратора Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) - Рябошлик В. В. заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Представник Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як орган опіки та піклування до суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у зв`язку з чим, колегія суддів вважала за можливе розпочати та завершити розгляд справи за відсутності останнього. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення учасників справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного. Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора суд першої інстанції виходив з того, що для проведення такої реєстрації представником заявника було подано документи, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв`язку з чим, державним реєстратором правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог у вказаній частині. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на квартиру за позивачем, суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо спірної квартири вирішено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Судом встановлено, що 12 червня 2009 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 (т. І а.с. 72). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано недієздатною станом на 11 травня 2006 року та призначено її опікуном - ОСОБА_3 (т. І а.с. 74-75). Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі № 757/7761/13-ц визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 11 травня 2006 року, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т.О., за номером у реєстрі 1579. Витребувано з володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 (т. І а.с. 60-62). 27 жовтня 2017 року державним реєстратором департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Ісіковим О. І. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37805256 від 27 жовтня 2017 року та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 (номер запису про право власності № 23052289); підстава: постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року у справі № 826 1676/15 (т. І а.с. 37). 21 травня 2020 року між ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (т. ІІ а.с. 180-184). В матеріалах справи наявна копія реєстраційної справи № 1390953680000 (т. ІІІ а.с. 28-101). Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майн Частиною першою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачений певний порядок державної реєстрація прав та їх обтяжень. Відповідно до пунктів 1-2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників. Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Так, з наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії документів реєстраційної справи № 1390953680000 вбачається, що 23 жовтня 2017 року ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 з метою реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , звернувся до державного реєстратора із заявою про реєстрацію прав до якої, зокрема, долучив договір купівлі-продажу квартири від 27 серпня 2003 року, укладений між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , та копію рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі № 757/7761/13-ц з відміткою про набрання ним законної сили. З вказаного рішення вбачається, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладений 11 травня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , визнано недійсним та витребувано вищевказану квартиру з володіння ОСОБА_1 . З вказаного вбачається, що ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_2 для проведення державної реєстрації надано документи у відповідності до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором правомірно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання рішення державного реєстратора Ісікова О. І. про державну реєстрації прав та їх обтяжень, незаконним. Так, статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 71 ЦК України опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; Так, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 28 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано недієздатною станом на 11 травня 2006 року та призначено її опікуном - ОСОБА_3 . Як вбачається з письмових пояснень Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, як органу опіки та піклування, останнім було видано розпорядження № 200 «Про надання дозволу на продаж квартири, яка належить на праві власності недієздатній особі» від 29 квітня 2020 року, яким надано дозвіл опікуну ОСОБА_3 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на продаж квартири АДРЕСА_1 , а 21 травня 2020 року вказану квартиру було продано. Із договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2020 року укладеного між ОСОБА_2 , від імені якого діє ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3 , укладаючи зазначений договір, діяв в інтересах ОСОБА_2 як її опікун на підставі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 28 травня 2012 року та згідно розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 квітня 2020 року №

200. Вказаний договір було посвідчено нотаріусом у відповідності до Закону України «Про нотаріат» та «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2020 року, недійсним. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі № 757/7761/13-ц, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу спірної квартири укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 11 травня 2006 року, визнано недійсним та витребувано вказану квартиру з володіння ОСОБА_1 . З вказаного вбачається, що спір щодо спірної квартири вирішено рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, а відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Посилання скаржника на те, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були порушені положення статей 200, 228, 229 та 235 ЦПК України, є безпідставним та необґрунтованим. Посилання скаржника на те, що відомості наявні в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, вказують про наявність права власності на спірну квартиру у скаржника, є безпідставним, оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2013 року у справі № 757/7761/13-ц, яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , визнано недійсним та витребувано вказану квартиру з володіння ОСОБА_1 . Вказане рішення, зокрема, є підставою для реєстрації права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 . Посилання скаржника на те, що державний реєстратор Ісіков О. І. проводячи реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 , умисно не звернувся з відповідним запитом до бюро з метою перевірки недостовірних відомостей, що містяться у відповіді бюро № 062/14-12011(И-2017) від 03 жовтня 2017 року, є безпідставним, оскільки, як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 жовтня 2017 року, державним реєстратором Ісіковим О. І. було здійснено відповідні пошуки у Державному реєстрі нерухомого майна за об`єктом (ОНМ № 521868280000) та суб`єктом ( ОСОБА_2 ) з метою встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, за результатами проведення яких, обставин, які б перешкоджали проведенню державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна за ОСОБА_2 не виявлено. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не впливають на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду, як і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що ухвалене з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 21 травня 2021 року. Суддя-доповідач: І.М. Вербова Судді: В. В. Соколова О. В. Шахова