Постанова 4854 № 400/1715/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 лютого 2021 р. м.ОдесаСправа № 400/1715/20 Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Бойка А.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 нарахованої пенсії за вислугу років в період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в розмірі, відповідно до вимог чинного пенсійного законодавства; - зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за вислугу років в період з 01.01.2018 по 31.12.2019 в сумі 48355,50 грн., одним платежем, з індексацією і компенсацією втрати частини доходів за затримку виплати раніше нарахованої пенсії, і виплачувати пенсію на визначений позивачем банківський рахунок в установі АТ КБ "ПриватБанк". Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, з урахуванням ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року про виправлення описки, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії ГУ ПФУ в Миколаївській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 по 03.09.2019 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, протиправними. Зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно) з урахуванням 100% суми підвищеної пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року з врахуванням раніше виплачених сум на визначений ОСОБА_1 банківський рахунок, відкритий в установі АТ КБ «Приватбанк». В решті позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи просить скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року скасовано в частині відмови щодо: зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 на визначений ним банківський рахунок АТ КБ «Приватбанк»; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити компенсацію втрати частини доходів ОСОБА_1 . Ухвалено постанову, якою в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області при здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 по 03.09.2019 (включно) з урахуванням 100% суми підвищеної пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, провести з компенсацією втрати частини доходів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 на поточний рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «Приватбанк». В іншій частині рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року залишено без змін. 08 лютого 2021 року від позивача до суду надійшла заява про ухвалення додаткової постанови про стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь державного бюджету України судового збору в розмірі 840,80 грн. В обґрунтування даної заяви ОСОБА_1 зазначив, що судовий збір під час винесення рішення судом першої інстанції пропорційно розділено між сторонами. Судом апеляційної інстанції задоволено більшу частину позовних вимог, які мають немайновий характер. Заявник звернув увагу, що принцип пропорційності не застосовується при стягненні судового збору при частковому задоволені позовних вимог немайнового характеру. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Розглянувши подане клопотання судова колегія вбачає підстави для його задоволення з огляду на таке. Матеріали справи свідчать, що відкриваючи провадження у справі суд першої інстанції в ухвалі від 04.05.2020 відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції в рішенні від 30.06.2020 пропорційно стягнув з сторін судовий збір по 420,40 грн на користь державного бюджету України. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору. Ухвалюючи постанову від 02.02.2021 суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог згідно положень ч.1 ст.308 КАС України. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Відповідно до абз.2 ч.5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За такого правового регулювання вбачаються підстави для зміни розподілу судових витрат суду першої інстанції, а також вирішення питання стягнення витрат з відповідача щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги апелянтом, якого звільнено від сплати судового збору. Стаття 6 Закону України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору. Відповідно до ч. 4, 7 вищевказаної статті якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). У разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру. Зазначене правове регулювання свідчить, що встановлення пропорційності при сплаті судового збору можливо здійснити лише у випадку заявлення та задоволення позовних вимог майнового характеру, оскільки такі вимоги мають арифметичний вираз, який дозволяє встановити ту чи іншу пропорцію. За таких умов, при частковому задоволенні позову немайнового характеру неможливо покласти судові витрати на обидві сторони пропорційно до розміру їх задоволення, що свідчить про неможливість застосування ч.3 ст. 139 КАС України в такому випадку. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи обставини справи та перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалення постанови про часткове задоволення в цій частині вимог немайнового характеру, належним є стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь державного бюджету України судового збору, що підлягав сплаті до суду першої інстанції в розмірі 840,80 грн. За таких умов, стягнутий судом першої інстанції з ОСОБА_1 судовий збір на користь Державного бюджету України в розмірі 420,40 слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області, а рішення суду в цій частині скасувати. Оскільки з ГУ ПФУ в Миколаївській області судовий збір в розмірі 420,40 грн стягнутий на виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, залишок нестягнутого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції складає 420,40 грн. Враховуючи положення абз.2 ч.5 ст. 139 КАС України та факт звільнення апелянта від сплати судового збору в розмірі 1261,20 грн (150% від ставки судового збору в суді першої інстанції) під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, належним також є стягнення вказаної суми на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Миколаївській області. Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія зазначає про наявність підстав щодо задоволення заяви позивача про прийняття додаткової постанови та стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області на користь Державного бюджету України судового збору в загальному розмірі 1681,60 грн (420,40 + 1 261,20). Відповідно до ч.5 ст. 252 КАС України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені Керуючись ст. ст.132, 139, 252, 321, 322, 329 КАС України судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А: Заяву ОСОБА_1 - задовольнити. Прийняти додаткову постанову, якою здійснити розподіл судових витрат. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул.. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ - 13844159) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA9089 9998 03131 1125 60000 26001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) судові витрати у розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судового збору в розмірі 420,40 грн на користь Державного бюджету України на реквізити: отримувач коштів - ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA9089 9998 03131 1125 60000 26001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) - скасувати. Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: А.В. Бойко Суддя: О.А. Шевчук