Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/3167/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/3167/24 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Градовського Ю. М., Шевчук О. А. розглянувши, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, про визнання протиправним та скасування розпорядження, а також про стягнення моральної шкоди В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі ГУ ПФУ в Миколаївській області) в якому заявив такі вимоги. По перше, позивач просив визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Миколаївській області, стосовно нарахування заборгованості, яка виникла у зв`язку переплатою пенсії по 16.11.2023, а також визнати протиправними дії щодо зменшення розміру пенсії на 20% щомісячно з березня 2024 року до погашення суми цієї переплати. По друге, позивач просив зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області не застосовувати зменшення розміру пенсії на 20% щомісячно з березня 2024 року, повернути стягнуті кошти, здійснити нарахування та виплату суми заборгованості його пенсії з грудня 2019 року, з врахуванням рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 та постанови Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 400/1302/20, виключивши цю суму із зарахування в рахунок погашення заборгованості по переплаті пенсії, нарахувати та виплатити втрату частини доходів на суму зазначеної заборгованості по пенсійним виплатам з грудня 2019 року по теперішній час. По - третє, ОСОБА_1 заявив вимогу про визнання протиправним та скасування розпорядження від 30.01.2024 № 1400-0404-8/7759; По четверте, ОСОБА_1 наполягав на стягненні з ГУ ПФУ в Миколаївській області (Державного бюджету України) у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. В обґрунтування заявлених вимог, ОСОБА_1 заявив, що починаючи з березня 2005 року він отримує пенсію за вислугу років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1997 №1789- ХІІ (далі - Закон №1789- ХІІ). У зв`язку з підвищенням розміру заробітної плати працівників органів прокуратури, він подав до ГУ ПФУ в Миколаївській області заяву про перерахунок пенсії, в задоволенні якої було відмовлено. Як зазначає позивач, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 400/1302/20 було зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити йому перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 13.12.2019. ОСОБА_1 указує, що за результатами апеляційного оскарження даного рішення, постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 була частково задоволена його апеляція та зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок його пенсії без обмеження її граничного розміру. В подальшому, як стверджує позивач, постановою Верховного Суду від 16.11. 2023, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду було скасовано, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду залишено в силі. За таких обставин, ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло спірне розпорядження від 30.01.2024 № 1400-0404-8/7759, відповідно до якого, як зазначає ОСОБА_1 , починаючи з березня 2024 року з нього утримується 20% пенсії, у зв`язку з переплатою пенсії на 1 002 054,63 грн. Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного розпорядження, останній, заявляє, що стягнення з нього сум переплаченої пенсії можливо виключно на підставі рішення суду. Покликаючись на статтю 381 КАС України позивач вважає, що поворот виконання рішення можливий тільки за умови подання позивачем завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів, понад те, постанова Верховного Суду не містить вказівки про поворот виконання рішення суду. На думку ОСОБА_1 , за період дії постанови суду апеляційної інстанції, яка передбачала виплату пенсії без обмеження, з боку ГУ ПФУ в Миколаївській області виникла заборгованість з виплати такої пенсії, яка протиправно була включена в рахунок погашення переплати пенсії. Також, на суму цієї заборгованості, на його переконання, територіальний орган Пенсійного фонду повинен був нарахувати індексацію, а також компенсацію втрати частини доходів, чого ним зроблено не було. Обґрунтовуючи вимоги щодо стягнення з ГУ ПФУ в Миколаївській області моральної шкоди позивач пояснив, що тривале невиконання відповідачем рішення суду про виплату пенсії, призвело до моральних страждань, які виразились в неможливості реалізувати право на пенсію, в порушенні звичайного способу життя, необхідності неодноразово звертатись до відповідача із заявами, тощо. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), позов ОСОБА_1 задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував розпорядження ГУ ПФУ в Миколаївській області від 30.01.2024 №1400-0404-8/7759. Суд зобов`язав ГУ ПФУ в Миколаївській області повернути ОСОБА_1 суми пенсії, утримані на підставі розпорядження від 30.01.2024 № 1400-0404-8/7759. В решті позовних вимог, суд відмовив. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні частини вимог, суд першої інстанції не погодився з доводами позивача про те, що за час чинності постанови суду апеляційної інстанції, яка встановлювала виплату пенсії без обмеження граничним розміром, розмір пенсії був лише перерахований, але фактично не виплачений, що призвело до утворення заборгованості і суму такої заборгованості ГУ ПФУ в Миколаївській області протиправно включило в рахунок погашення переплати пенсії на підставі оскарженого розпорядження. На противагу таким доводам, суд першої інстанції відзначив, що пенсія, яка мала виплачуватись позивачу на підставі постанови апеляційного суду, але не була виплачена, не набула статусу заборгованості, позаяк, в наступному, зазначене рішення суду було скасоване Верховним Судом. Як констатував суд, жодне положення пенсійного або іншого законодавства не дає підстав стверджувати, що у випадку, коли на підставі судового рішення особі призначається (перераховується) пенсія, яка в подальшому фактично не виплачується або виплачується в меншому розмірі, і у разі подальшого скасування судового акту, яке стало підставою для виплати (перерахунку) пенсії, розмір невиплаченої, за час чинності судового акта, пенсії, набуває статусу заборгованості, яка підлягає стягненню на користь пенсіонера, незважаючи на подальше скасування судового рішення. За таким умов, суд поважав необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про повернення заборгованості, виключення цієї заборгованості із зарахування в рахунок погашення переплати. Так само, як указав суд, не можуть бути задоволені і похідні вимоги щодо нарахування індексації та відшкодування моральної шкоди, так як передумовою для задоволення цих вимог є підтвердження наявності заборгованості з виплати пенсії, чого судом не встановлено. Обґрунтовуючи підстави для задоволення іншої частини позовних вимог, суд, покликаючись на статтю 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), зазначив, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Використовуючи правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.05.2023 у справі № 260/4933/21, суд наполягав, що зміст статті 50 Закону № 1058-IV та пункт 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 № 6-4 (далі Порядок № 6-4) унормовують , що відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе лише за двох умов, зокрема, зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Отже, на переконання суду, відповідач, перш ніж приймати рішення про утримання з позивача надміру виплаченої пенсії, обов`язково повинен був встановити факт або зловживання з його боку або подання недостовірних даних. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Мотивуючи свою позицію скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, встановлено, що помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування. За таких умов, як вважає ГУ ПФУ в Миколаївській області, ним правомірно прийнято розпорядження від 30.01.2024 № 1400-0403- 8/7759 про зменшення розміру пенсії на 20% щомісяця, починаючи з березня 2024 року до повного повернення надлишково зарахованої суми, а відтак є помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного розпорядження та зобов`язання повернути суми пенсії, утримані на його підставі. ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які узгоджуються із висновками суду першої інстанції, зазначає про помилковість аргументів скаржника. Рішення суду він вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 є пенсіонером органів прокуратури та з березня 2005 р. отримує пенсію за вислугу років. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 у справі № 400/1302/20 частково задоволені вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Миколаївській області, а саме: - визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Миколаївській області від 06.03. 2020 № 8/1/06-03.03 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років; - зобов`язано ГУ ПФУ в Миколаївській області з 13.12.2019 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 27.02.2020 № 18-110вих-20, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії; - в задоволенні вимоги про здійснення перерахунку та виплату пенсії без обмеження її граничного розміру відмовлено. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02. 2021 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду змінено шляхом викладення третього абзацу його резолютивної частини в наступній редакції: «зобов`язати ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше здійснених виплат) без обмеження граничного розміру пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 13.12.2019, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, зазначеної в довідці прокуратури Миколаївської області № 18-110вих-20 від 27.02.2020» . На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду ГУ ПФУ в Миколаївській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , внаслідок чого вона збільшилась з 20 930 грн. до 49 085,57 грн. За результатами перегляду касаційної скарги ГУ ПФУ в Миколаївській області, Верховний Суд ухвалив постанову від 16.11.2023, якою частково задовольнив касаційну скаргу, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду скасував, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду залишив в силі. На виконання рішення Верховного Суду, ГУ ПФУ в Миколаївській області повторно перерахувало пенсію ОСОБА_1 та застосувало обмеження її граничним розміром. ГУ ПФУ в Миколаївській області встановило, що за період з 13.12.2019 до 31.01. 2024 виникла переплата пенсії на загальну суму 1 002 054,63 грн, про що позивача було повідомлено відповідними листами. 30.01.2024 ГУ ПФУ в Миколаївській області прийняло розпорядження № 1400-0404-8/7759, в якому покликаючись на пункт 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, зменшило розмір пенсії ОСОБА_1 на 20% до повного погашення вищезазначеного боргу. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Відповідаючи на доводи скаржника про законність та обґрунтованість оскаржуваного розпорядження, оскільки пунктом 19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках встановлені повноваження органів Пенсійного фонду повертати на рахунки, з яких проводилося фінансування, помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати. З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру: на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку зі смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. З усіх інших видів стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Згідно зі статтею 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Отже, обов`язковою умовою для стягнення надміру виплачених пенсій є допущення зловживань з боку пенсіонера та в жодному випадку вказані суми не можуть бути стягнуті у випадку призначення пенсії на підставі недостовірних даних, формування яких не залежить від пенсіонера. В такому разі суми зайво виплаченої пенсії стягуються зі страхувальника. При цьому, порядок утримання (стягнення) надміру виплачених сум пенсій визначений статтею 50 Закону №1058-IV та статтею 103 Закону №1788-ХІІ, за правилами яких суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи в судовому порядку (не більше як 20 % пенсії). Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону №1788-ХІІ є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями, про які йому було достовірно відомо. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 25.10.2016 у справі №686/26486/14-а та постановах Верховного Суду від 25.09. 2018 у справі №340/644/15-а та від 21.02. 2020 у справі №173/424/17(2-а/173/41/2017). За такого правового регулювання, колегія суддів висновує, що відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов`язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - внаслідок зловживань з їх боку, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів. Оцінюючи обставини справи та докази, якими підтверджуються доводи та заперечення сторін, колегія суддів установила, що надміру нараховані суми пенсії виплачувалися позивачу за рішенням суду, що виключає будь які зловживання з його боку, зокрема, подання недостовірних даних. До того ж, слід зазначити, що є слушними доводи суду першої інстанції про те, що Верховний Суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, не використав положення підпункту «г» пункту 4 частини 1 статті 356 КАС України щодо повороту виконання рішення та повернення всього одержаного за скасованим рішенням. З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду, та ґрунтуються на однобічному трактуванні норм права, а тому підстави для її задоволення відсутні. У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи скаржника. Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні. Розподіл судових витрат, відповідно до вимог статті 139 КАС України, не здійснюється. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку. Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, про визнання протиправним та скасування розпорядження, а також про стягнення моральної шкоди залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Ю. М. Градовський суддя О. А. Шевчук Повне судове рішення складено 07.04.2025.