Постанова Чернігівський апеляційний суд № 751/7874/20

Справа № 751/7874/20 Головуючий у 1 інстанції Овсієнко Ю. К. Провадження № 33/4823/70/21 Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 лютого 2021 року місто Чернігів Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М., з участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Серкіна К. Ю. Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2021 року, В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 , 2002 року народження, громадянин України, з повною середньою освітою, не працюючий, неодружений,проживаючий по АДРЕСА_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір 420 грн. 40 коп. Як установив суд, 14 листопада 2020 року о 21 годині 30 хвилин в місті Чернігові по вул. Івана Богуна, 42 ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. На порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, мотивуючи тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, що призвело до винесення рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на припущеннях та не належних доказах, які не доводять факту вчинення ним інкримінованого правопорушення. Вказує на те, що судовий розгляд відбувся за його відсутності, хоча матеріали справи не містять даних про те, що він належним чином був повідомлений про судовий розгляд 04 січня 2021 року, що є безумовною підставою для скасування судового рішення через порушення вимог ст. 268, п. 3 ч. 1 ст. 278 КУпАП. Постановляючи рішення, суд не звернув уваги на недоведеність керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Під час надання пояснень інспектору поліції він вказував на те, що автомобілем керувала інша особа, що підтверджується відеозаписом з боді камери поліцейського. Крім того на момент відеозапису автомобіль був зупинений, мотор заглушений, а всі особи перебували на вулиці. Судом не враховано, що на місці події перебували свідки, але вони не зазначені у протоколі і суд не виявив бажання викликати їх до суду допитати та встановити обставини вчинення чи відсутності правопорушення. Пояснення свідків, які містяться у матеріалах справи, не були перевірені судом, оскільки у судове засідання свідки не викликались та безпосередньо не допитувались, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Крім того, на відеозапису видно, що інспектор зазначає про необхідність відібрати пояснення від осіб, які заявили про те, що він керує автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, але вже через дві хвилини складає протокол за відмову особи від проходження медичного освідування на стан сп`яніння. При цьому, на той час жодних пояснень заявників про вчинене правопорушення не було. Вважає, що матеріали справи не містять тих доказів, які б доводили факт керування ним транспортним засобом, а також факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, та що такий огляд йому пропонувався у відповідності до вимог Інструкції, в той час, як відеозапис містить інформацію про те, що він погодився проїхати до лікаря нарколога. Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, пояснював, що на автомобілі, який він купив без реєстрації на своє ім`я, його разом з компанією друзів до будинку по АДРЕСА_2 підвіз його знайомий ОСОБА_2 . Вони по телефону запросили на вулицю з квартири ОСОБА_3 , який проживає в цьому будинку, спілкувалися, автомобіль був відкритий, так як слухали музику. На момент приїзду поліцейських, автомобіль давно був припаркований, ніхто нікуди не збирався їхати, підстав для вимоги пройти обстеження на стан алкогольного сп`яніння у поліцейського не було. Він пояснював працівнику поліції, що носить лінзи, які не знімав, так як тільки повернувся з поїздки, а тому наявне почервоніння очей, руки тремтіли, так як нервував під час розмови з поліцейським, спиртних напоїв не вживав і запаху алкоголю з порожнини рота у нього бути не могло. Свідок ОСОБА_4 у суді підтвердив, що саме він їхав на автомобілі ВАЗ, який купив собі ОСОБА_1 , на вул. Богуна, 44 м. Чернігова. Автомобіль був припаркований, усі вийшли з автомобіля і через півгодини приїхав патруль поліції та став пред`являти вимогу до ОСОБА_1 пройти обстеження на стан алкогольного сп`яніння. Він говорив інспектору. Що за кермом автомобіля був саме він, а не ОСОБА_1 , проте його не слухали. Свідків, які бачили, що ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ, працівники поліції не пред`явили і невідомо коли відбирали у них пояснення. Свідки: ОСОБА_5 , який проживає у будинку по АДРЕСА_2 , та ОСОБА_6 , яка приїхала в автомобілі, підтвердили, що на час приїзду працівників поліції автомобіль ВАЗ давно був зупинений і руху не здійснював, свідків, які б підтвердили факт керування ОСОБА_7 автомобілем Ваз, поліція не допитувала, і ніхто їх не бачив, незважаючи на те, що вони бачили як поїхала патрульна автомашина з місця події. Заслухавши особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, показання свідків, переглянувши відеозапис, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Положення ч. 2 ст. 268 КУпАП дозволяють судовий розгляд у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є данні про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. З матеріалів справи вбачається, що після отримання матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, судовий розгляд був призначений на 14 грудня 2020 року, про що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності була сповіщена належним чином, що підтверджується розпискою про вручення йому судового повідомлення (а.с. 16). Судовий розгляд не відбувся через подання клопотання захисником адвокатом Бредюком О. М., який просив перенести судовий розгляд на іншу дату через його зайнятість в іншому судовому засіданні. При цьому, вказав список дат, коли він не зможе прибути на виклик суду. Не зважаючи на те, що захисником не було надано підтверджуючих документів (договір з ОСОБА_1 , ордер) про те, що він уповноважений здійснювати захист ОСОБА_1 , суд прийняв до уваги вказане клопотання та відклав судовий розгляд на 04 січня 2021 року, на дату, яка згідно клопотання адвоката була вільна від інших судових засідань. Про час та місце судового розгляду були повідомлені, як ОСОБА_1 , так і його захисник, що підтверджується розписками про вручення судових повідомлень (а.с. 21, 22). У судове засідання ні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ні його захисник, знову не прибули. На адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, через зайнятість захисника в іншому процесі. Цього разу переліку дат, в які не може прибути адвокат не було ( а. с. 29). У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Поведінка ОСОБА_1 та обраного ним захисника, свідчила про навмисне затягування розгляду справи і перешкоджання встановленню дісних обставин справи, що свідчить про зловживання процесуальними правами та ігнорування обов`язків. Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Виконання названого пункту Правил дорожнього руху є обов`язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність. З рапорту поліцейського Шванського А. О. убачається, що 14 листопада 2020 року під час несення служби у складі автопатруля № 109, о 21.30 годині, на службовий планшет було отримане повідомлення про те, що по вул. Івана Богуна, 42 водій автомобіля ВАЗ 2107 білого кольору можливо перебуває у стані алкогольного сп`яніння. По прибуттю на місце, ними був виявлений автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , на якого свідок вказав, як на водія даного транспортного засобу. Під час спілкування з водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці або у лікаря нарколога, на що водій відмовився (а.с. 12). З пояснень свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 убачається, що о 21.30 годині 14 листопада 2020 року, у дворі будинку № 42 по вул. Івана Богуна в м. Чернігові, ними був помічений автомобіль ВАЗ 2107, державний знак НОМЕР_1 , водій якого на великій швидкості заходив у поворот, а потім пускав автомобіль в «занос», на місці газував, із салону гучно лунала музика. Коли автомобіль зупинився, то з водійського місця вийшов молодий чоловік, на вигляд 20-21 рік, середньої статури, був вдягнутий в синю куртку, а під нею у червоний светр. Як тільки під`їхали працівники поліції, то водій хотів покинути місце події. (а.с.7, 10) Діюче законодавство, в тому числі Правила дорожнього руху, не містить визначення терміну "керування транспортним засобом", але таке визначення було наведено в п.27 ПВС України від 23.12.2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора - водія під час навчання учнів -водіїв, незалежно від того керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. У пункті 1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано Указом Президії ВП УРСР № 2614-УПІ від 25.04.1974 вказано, що кожний транспортний засіб або склад транспортних засобів, які перебувають у русі, повинні мати водія. Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Доводи захисту, що працівники поліції не спостерігали руху автомобіля, а тому не повинні були пред`являти вимогу до користувача транспортного засобу пройти обстеження на стан сп`яніння, є необґрунтованими. Поліцейські повинні були відреагувати на повідомлення заявників на службу 102 про рух автомобіля з високою швидкістю, із заносами та гучною музикою. З переглянутого відеозапису убачається, що на момент прибуття поліцейських автомобіль дійсно був зупинений, але габаритні вогні автомобіля були увімкнені, з салону гучно лунала музика, яку попросили зробити тихіше. На запитання поліцейських ОСОБА_1 не заперечував, що саме він був за кермом автомобіля, оспорюючи лише той факт, що на момент їх приїзду автомобіль був зупинений і ним ніхто не керував. Автомобіль ВАЗ 2107, державний знак НОМЕР_1 , самостійно без його експлуатації, переміститися на вул. Богуна, 42 - 44, не міг. Технічний паспорт на цей автомобіль знаходився у ОСОБА_1 , лише при ньому було посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Свідок ОСОБА_4 , який в апеляційному суді заявляв, що саме він керував автомобілем, не мав при собі посвідчення водія, про це поліцейським не заявляв. На відео добре видно як він телефонує і з`ясовує, як поводитися з поліцейськими. На відеозапису видно, що у присутності двох свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що він відмовився, а також у лікаря-нарколога, на що він спочатку погодився, а потім став вимагати пояснень, на якій підставі від нього вимагають пройти такий огляд і це не зважаючи на те,що до цього певний проміжок часу поліцейські не один раз відповідали на це запитання. Конкретної відповіді ОСОБА_1 так і не надав, що вірно було розцінено, як відмова від проходження огляду. У подальшому ОСОБА_1 , з урахуванням коментарів свого товариша свідка ОСОБА_4 , відмовився від будь-яких підписів, надання пояснень та навіть відмовився назвати адресу проживання, погрожуючи поліцейським тим, що вони тут будуть стояти до ранку. Після чого компанія молодих людей заблокувала виїзд працівникам поліції, поводила себе досить зухвало, висловлювалась нецензурною мовою і тільки після приїзду ще одного наряду поліції, виїзд був дозволений. Факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які вказували на те, що в їх присутності водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с. 8, 9). Аргументи апелянта про те, що судом не були допитані свідки його керування та свідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому їх письмові пояснення не можуть братись до уваги, нічим не обґрунтовані. Кодекс про адміністративні правопорушення не містить вимоги безпосередності сприйняття показань свідків. Тим більше, що письмові пояснення свідків викладені детально, по суті правопорушення, і за відсутності особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, і яка ухиляється від явки на виклики суду, викликати і допитувати свідків, не було необхідності. Свідки приятелі та друзі ОСОБА_1 , які були допитані в апеляційному суді, беззаперечно підтвердили той факт, що автомобіль ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 використовувався як транспортний засіб за призначенням і працівники поліції мали усі підстави пред`явити вимогу до ОСОБА_1 , який знаходився поряд із зупиненим автомобілем та мав при собі документи на автомобіль та на право керування транспортними засобами. Версія ОСОБА_1 , що автомобілем керував ОСОБА_4 , викликає сумніви в її вірогідності, оскільки на час приїзду поліції останній про це не заявляв, документів на право керування транспортними засобами, не пред`являв. Відповідаючи на питання в апеляційному суді ОСОБА_1 , не заперечував, що у нього були червоні очі через лінзи, які він не знімав близько 4 діб, проте побачити це поліцейський не міг, тремтіння пальців у нього також спостерігалося, як і почервоніння обличчя могло бути. Свідок ОСОБА_12 , яка перебувала поряд з ОСОБА_1 вказувала, що вживала слабоалкогольні спиртні напої і можливо від неї був запах. Перелічені підозри могли бути спростовані шляхом проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря, від чого категорично відмовився ОСОБА_1 . У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Перевірити стан водія під час руху автомобіля фізично не можливо. Коли автомобіль зупинений в громадському місці, поряд з житловими будинками, мешканці якого викликали поліцію, вказуючи на небезпечні маневри водія та підозри перебування у стані алкогольного сп`яніння, водій, при наявності зовнішніх ознак, навіть не пов`язаних із станом алкогольного сп`яніння, повинен був пройти обстеження на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в лікарні, не вимагаючи пояснень від поліцейських, чого ОСОБА_7 не зробив, грубо порушуючи вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху і повинен нести відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Пропущений строк на апеляційне оскарження з урахуванням розгляду справи в суді першої інстанції без ОСОБА_1 належить поновити. Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, - П О С Т А Н О В И В : Поновити строк на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін. Постанова є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає. СуддяВ. М. Антипець