Постанова Львівський апеляційний суд № 943/441/20

Справа № 943/441/20 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б. Провадження № 22-ц/811/2517/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 42 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 28 липня 2020 року в складі судді Кос І.Б. у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановила: У вересні 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.07.2018 року між сторонами укладено кредитний договір б/н, згідно якого відповідач отримав у позивача кредит в сумі 15100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. При цьому, відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Однак, взятих на себе зобов`язань за цим договором відповідач не виконав. Станом на 08.12.2019 року відповідач має існуючу перед позивачем заборгованість на загальну суму 46 894,07 грн., яку він добровільно не погашає, що стало приводом для звернення позивача до суду із цим позовом. Оскаржуваним заочним рішенням Буського районного суду Львівської області від 28 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість в сумі 34009,73 грн. та 1524,47 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог. Рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», не погоджується з таким в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом, заборгованості за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України та штрафів, вважає рішення в цій частині прийнятим без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі покликається на те, що з підписаної відповідачем анкети-заяви вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Крім цього, відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому його повідомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме тип кредиту, суму ліміту, строк договору і строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка в межах та поза межами пільгового періоду, тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, реальна річна процентна ставка, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі розмір штрафу за прострочення більше ніж на 30 днів, підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту. Апелянт вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі щодо сплати процентів та штрафів. Покликаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.03.2019, справа №923/760/18 зазначає, що договір приєднання не вимагає підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами. Не погоджується із відмовою в стягненні заборгованості за процентами, нарахованими за ст. 625 ЦК України, оскільки укладення договору відповідачем відповідно до ст. 634 ЦК України, шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів банку, є доведеним. Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних правових підстав відмовляти у стягненні відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України, розмір яких, за домовленістю сторін визначено для картки «Універсальна» - 86,4%, а для картки «Універсальна голд» 84,0%. Просить скасувати рішення Буського районного суду Львівської області від 28 липня 2020 рокув частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення відсотків, відсотків за ст. 625 ЦК України та штрафів, ухвалити в цій частині нове рішення, яким такі вимоги задовольнити в повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Стягнути з відповідача судові витрати. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України). 21.01.2021 на адресу апеляційного суду надійшли пояснення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до апеляційної скарги. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК Україниніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Звертаючись із позовними вимогами позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої доводи обґрунтовував укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором б/н від 04.07.2018, паспортом споживчого кредиту, розрахунком заборгованості за таким договором станом на 08.12.2019, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна голд» (а.с. 7-31). Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 04.07.2018 року процентна ставка за користування кредитом не зазначена. Крім того, у цій заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. При цьому, суд зазначив, що вказані тарифи та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку відповідачем не підписані, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про пеню та штрафи за несвоєчасне погашення кредиту, суд вважав, що надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 03.07.2019 справа № 342/180/17, суд першої інстанції стягнув заборгованість у розмірі 34009,73 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту. Зважаючи на те, що рішення суду позивач оскаржує лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів, за правилами ст. 367 ЦПК України, законність рішення суду в іншій частині не перевіряє. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 04.07.2018 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредитних послуг, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н від 04 липня 2018 року, тобто уклав договір про надання банківських послуг (кредитний договір) шляхом приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», згідно якого отримав у позивача кредит у розмірі 15100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 10). Відповідач ОСОБА_1 погодився, що заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві. Таким чином, 04.07.2018 між відповідачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», який змінив назву на АТ КБ «ПРИВАТБАНК»,укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами. В свою чергу, позивач стверджує, що відповідач не належним чином виконував свої обов`язки, відтак згідно долученого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 04.07.2018 станом на 08.12.2019 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 46894,07 грн., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 34009,73 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2426,37 грн., заборгованість за нарахованими на прострочений кредит відсотками в розмірі 7748,73 грн., а також штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина) та 2209,24 грн. (процентна складова) (а.с. 7-9). Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Як вже зазначалось, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Разом з цим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Тобто, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. У заяві позичальника ОСОБА_1 04.07.2018 процентна ставка, розмір неустойки (штрафу та пені) не визначені, однак, у долученому до позовної заяви документі, який позивачем названо як паспорт споживчого кредиту, такий підписаний відповідачем ОСОБА_1 , позичальника ознайомлено про основні умови кредитування з використанням кредитної картки, а саме тип кредиту, суму ліміту, строк договору і строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентна ставка в межах пільгового періоду (0,00001%) та поза межами пільгового періоду (42%), тип процентної ставки, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача, реальна річна процентна ставка, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором, у тому числі розмір штрафу за прострочення більше ніж на 30 днів (500 грн + 5% від суми заборгованості), підвищена процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту (84%) (а.с. 11,12). Враховуючи наведене, колегія суддів приходить переконання про те, що суд першої інстанції неповно з`ясувавши обставини справи, безпідставно відмовив у стягненні з відповідача на користь позивача суми процентів за користування наданим кредитом, а також штрафу за прострочення сплати більше як на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, розмір яких був визначений сторонами у підписаному паспорті споживчого кредиту. В свою чергу, статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних відпростроченоїсуми, якщо іншийрозмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019, справа №703/2718/16-ц зазначено, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Як вбачається з позовних вимог та розрахунку заборгованості, банк просить стягнути заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України, в сумі 7748,73 грн. В свою чергу, згідно розрахунку заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України, позивач застосував процентну ставку 84%, яка, як вважає позивач, погоджена сторонами у паспорті споживчого кредиту, підписаному споживачем ОСОБА_1 . Натомість, як зазначено у вказаному паспорті споживчого кредиту, ставка 84% передбачена як процентна ставка, яка застосовується за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту, однак, таку умову не можна вважати, як передбачений ст. 625 ЦК України погоджений сторонами розмір процентів від простроченої суми, встановлений договором, за невиконання зобов`язання. За таких обставин, колегія суддів приходить висновку, що підстави для стягнення 7748,73 грн., як заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно із ст. 625 ЦК України, відсутні, незважаючи на неспростоване право у позивача на нарахування такої, оскільки відповідний розмір заборгованості не є доведеним. При цьому, сплатити відповідачу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, позивач не просив. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом, а також штрафу за прострочення сплати більше як на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою, з одночасним ухваленням нового рішення про задоволення таких вимог, відповідно стягнення з відповідача в користь позивача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 2426,37 грн, а також штрафів: 500,00 грн. (фіксована частина) та 2209,24 грн. (процентна складова), що тягне за собою зміну загального розміру суми стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 34009,73 грн. до 39145,34 грн. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін. Крім цього, відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання про розподіл судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 28 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, а також штрафу за прострочення сплати більше як на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 2426,37 грн заборгованості за простроченими відсотками, 500,00 грн. штраф фіксована частина та 2209,24 грн. штраф процентна складова, змінивши загальний розмір суми стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з 34009,73 грн. до 39145 (тридцять дев`ять тисяч сто сорок п`ять) гривень 34 копійок. Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» 1767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) гривень 00 копійок судового збору за подання позовної заяви та 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривень 20 копійок за подання апеляційної скарги. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 16 лютого 2021 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк