Постанова 4811 № 466/4562/19

Справа № 466/4562/19 Головуючий у 1 інстанції: Едер П.Т. Провадження № 22-ц/811/1044/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. Категорія: 42 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Ніткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2019 року в складі судді Едера П.Т. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- встановила: У червні 2019 року позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2008 року у розмірі 121845,66 грн. та судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду в розмірі 1921,00 грн. Вимоги обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.06.2008 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Свої зобов`язання за Договором та угодою позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості за кредитним лімітом, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, за перевитрати платіжного ліміту, комісії за користування кредитом та інших витрат на умовах передбачених дійсним договором. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 30.04.2019 року має заборгованість - 165701,10 грн., яка складається з: 4796,68 грн. - заборгованість за кредитом; 157004,48 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом: 3899,94 грн. - заборгованість за пенею та комісією; Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, відтак кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, просив стягнути заборгованість 121845,66 грн., яка складається з 4796,68 грн. - заборгованості за кредитом; 117048,98 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом з 09.06.2008 по 30.12.2018. Оскаржуваним заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено за безпідставністю позовних вимог. Заочне рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з рішенням не погоджується, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Звертає увагу на те, що відповідно до укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, кредит отриманий у вигляді встановленого ліміту на кредитну картку. Покликається на нормативну базу, яка регулює правовідносини із використанням спеціальних платіжних засобів та зазначає, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. Вважає, що позивачем надані належні та допустимі докази у справі, зокрема, розрахунок заборгованості, у якому вказані суми відсотків, пені та інші суми згідно кредитного договору. Стверджує, що укладаючи договір, сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, відтак підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування його послугами. Крім цього, позивачем подано копію анкети-заяви з якої чітко вбачається персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Укладаючи договір сторони за власним волевиявленням досягли згоди по істотних умовах та власноручно підписали такий, чим взяли зобов`язання виконувати його належним чином, а підписуючи анкету-заяву, відповідач висловив згоду, що заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Більше того, відповідач підтвердив, що в подальшому зобов`язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг на сайті банку. Покликається, що саме на відповідачу лежить обов`язок доказування, що він не був знайомий з Правилами та Умовами. Просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Звертаючись з позовними вимогами позивач ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої доводи обґрунтовував укладеним між банком та ОСОБА_1 кредитним договором б/н від 09.06.2008, Розрахунком заборгованості за таким договором станом на 30.04.2019, заявою із підписом позивачальника, копією паспорта ОСОБА_1 (а.с. 7-11). Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що звертаючись із позовною заявою, кредитного договору позивачем не подано, долучено лише договір №SAMDN02000703674452 від 09.06.2008 про поточний рахунок фізичної особи «картка Універсальна», у котрому відсутні дані про суму наданого кредиту, порядку видачі та погашення позичальником кредитних коштів. Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь які належно допустимі докази на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн., а також погодився на умови повернення та сплати відсотків і штрафних санкцій, про котрі стверджує позивач, відсутність договору та інших належних письмових доказів надання кредиту ОСОБА_1 фактично надає можливість банку надавати розрахунки заборгованості в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Твердження про видачу кредиту та ознайомлення відповідача з умовами його надання без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами не було укладено у належній формі кредитного договору, а розмір кредитного ліміту із відповідачем не визначений. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення колегія суддів виходить з такого. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Частиною 1 і 2 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. З матеріалів справи вбачається, що 09 червня 2008 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про оформлення кредитної карточки та отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі № 3 % на місяць (36 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом, кредит отриманий у вигляді встановленого ліміту на кредитну картку (а.с. 10). У заяві відповідача ОСОБА_1 від 09.06.2008 зазначений кредитний ліміт, заява підписна відповідачем, зазначено про видачу відповідачу кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_1 . Таким чином, між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання заяви підтвердив, що ознайомлений та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, зазначив особисті дані, контактний телефон. Зазначені обставини спростовують протилежні висновки суду першої інстанції та у відповідній частині стверджують підставність вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Позивач виконав свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами. В свою чергу, позивач стверджує, що відповідач не належним чином виконував свої обов`язки, відтак згідно долученого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 09.06.2008 станом на 30.04.2019 відповідач ОСОБА_1 заборгував банку 121845,66 грн., яка складається із заборгованості за кредитом 4796,68 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом з 09.06.2008 по 30.12.2018 в розмірі 117048,98 грн. (а.с. 7-9). Тобто, позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить стягнути заборгованість, яка складається фактично із тіла кредиту та процентів. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 від 09.06.2008 процентна ставка зазначена на рівні 3 проценти на місяць, при цьому у договорі №SAMDN02000703674452 від 09.06.2008 про поточний рахунок фізичної особи «картка Універсальна» відсоткова ставка не визначена. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні належні докази про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування, підтвердження ОСОБА_1 щодо ознайомлення із правилами надання та повернення кредиту або ідентифікації умов, які погоджені підписом відповідача саме в тій редакції умов, на яких наполягає банк. У постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Як вже зазначалось, обґрунтовуючи право вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, позивач посилався на копію заяви, Витяг з «Тарифів Банку», Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою». При цьому, матеріали справи не містять в принципі підтверджень, з якими саме Тарифами та Умовами ознайомився і погодився відповідач, підписуючи заяву від 09.06.2008, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування, можливістю їх зміни в односторонньому порядку, зокрема в сторону підвищення. Тобто, покликання позивача на Тарифи та Умови, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, у зв`язку з порушенням умов договору. Таким чином, вимоги та доводи позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо необхідності та підставності стягнення з відповідача відсотків у сумі 117048,98 грн не знайшли свого підтвердження, що свідчить про безпідставність доводів апеляційної скарги в цій частині та правильність відповідних висновків суду. Більше того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у вказаній вище постанові зауважила, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Цим самим касаційний суд прийшов висновку про укладеність кредитного договору в силу вимог закону, та, як наслідок, врахувавши, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З наданого позивачем розрахунку вбачається наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4796,58 грн., це ті кошти, які були надані позивачем у розпорядження відповідача та ним використані без їх повернення, відтак висновки суду першої інстанції про відмову в стягненні такої суми не ґрунтуються на законі. Крім цього, довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яка додана до апеляційної скарги підтверджується наявність у відповідача відповідних кредитних карток, з вказаним терміном дії (а.с. 46). Натомість така довідка підтверджує висновки колегії судді в частині безпідставності вимог про стягнення заборгованості за процентами, оскільки термін дії другої картки закінчився у відповідача в червні 2016 року, про наявність інших не зазначено, при цьому заборгованість розрахована до квітня 2019 року. Враховуючи наведене вище, колегії суддів приходить висновку про підставність позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в частині стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 4796,68 грн., відтак оскаржуване рішення необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення таких вимог. Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України колегія суддів вирішує питання розподілу судових витрат пропорційно до задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - задовольнити частково. Заочне рішення заочне рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 вересня 2019 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість за кредитним договором № б/н від 09.06.2008 в сумі 4796 (чотири тисячі сімсот дев`яносто вісім) гривень 68 копійок. У задоволенні решти вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) судовий збір в сумі 75 (сімдесят п`ять) грн. 62 коп. за подання позову та 113 (сто тринадцять) грн. 44 коп. за подання апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 07 липня 2020 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк