Постанова 4818 № 643/16602/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 19 лютого 2021 року м. Харків справа № 643/16602/20 провадження № 22-ц/818/1047/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів Хорошевського О.М., Яцини В.Б., учасники справи : заявник ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2020 року в складі судді Довготько Т.М., у с т а н о в и в: В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину. Заява мотивована тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 04 листопада 2019 року заочним рішенням Балаклійського районного суду Харківської області. Мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка знаходиться на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2020 року відмовлено у видачі судового наказу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення аліментів на одну дитину у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, що не відповідає вимогам пунктів 4, 5 частини першої статті 161 ЦПК України. 16 листопада 2021 року ОСОБА_3 представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до Куп`янського міськрайонного суду Харківської області. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу, оскільки ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, у заяві про видачу судового наказу не була заявлена окрема вимога про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, а лише зазначено мінімальний гарантований розмір аліментів на дитину, визначений нормами матеріального права, який не може бути змінений нормами процесуального законодавства. ОСОБА_2 ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що в жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на дитину в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку відповідача, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено видачу судового наказу про стягнення аліментів на одну дитину в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму, як просить заявниця. Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом. Основною умовою вирішення справи в порядку цієї судової процедури є наявність безспірної вимоги заявника, що підтверджується належно оформленими письмовими документами. Даний вид провадження свідчить не про відсутність спірних правовідносин між сторонами, а про те, що в силу очевидності права вимоги заявника виключається спір щодо наявності самого права. У такому випадку немає потреби порушувати процесуально складне й тривале позовне провадження - достатньо короткого та спрощеного наказного провадження, що відповідає інтересам як заявника, так і суду. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначена норма визначає мінімальний розмір аліментів незалежно від того, в якому провадженні розглядається справа про стягнення аліментів, у позовному чи в наказному. Застосування мінімального розміру аліментів судом не залежить від того, будуть такі вимоги викладені у позовній заяві чи у заяві про видачу судового наказу або ні. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу є передчасним. Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права (пункти 4 частини першої статті 379 ЦПК України). З огляду на викладене, ухвала Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2020 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст. ст. 160, 161, 367, 369, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді О.М.Хорошевський В.Б.Яцина