Постанова 4814 № 553/2168/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2168/21 Номер провадження 22-ц/814/2294/21Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н.І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді Бутенко С. Б. Суддів Карпушина Г. Л., Хіль Л. М. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2021 року у складі судді Крючко Н. І. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини з ОСОБА_2 , в с т а н о в и в: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на його користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня подання до суду заяви та до досягнення дитиною повноліття. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2021 року відмовлено у видачі судового наказу ОСОБА_1 . Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції формально віднісся до розгляду заяви про видачу судового наказу, чим позбавив дитину права на належне утримання від матері. Зазначає, що син проживає з ним та перебуває на його утриманні, ОСОБА_2 коштів на утримання дитини не надає. Вважає, що вирішення спору про визначення місця проживання дитини та питання видачі судового наказу про стягнення аліментів не пов`язані між собою, а наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів не може бути підставою для відмови у видачі судового наказу, оскільки підставою для стягнення аліментів у визначеному законом розмірі є саме факт проживання дитини разом з батьком та ухилення матері від утримання дитини. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Згідно пункту 1 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу. Відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України). За правилами частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що з правовідносин у справі вбачається спір про право, оскільки питання визначення місця проживання дитини між сторонами не вирішено, при цьому право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частини перша-третя статті 181 СК України). Частиною п`ятою статті 183 СК України передбачено право того із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Згідно частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Відповідно до приписів статей 160, 161 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, яке видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, зокрема, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб (пункт 4 частини першої статті 161 ЦПК). Відповідно до частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Отже, законом визначено умови, за яких стягнення допускається на підставі судового наказу, зокрема, за вимогами про стягнення аліментів на дитину у встановленому розмірі, яка пред`явлена тим з батьків, з яким проживає дитина, якщо це не пов`язано зі спором про батьківство (материнство) та залученням заінтересованих осіб. У справі, яка переглядається апеляційним судом, ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) матері дитини ОСОБА_2 , починаючи з дня подання до суду заяви та до досягнення дитиною повноліття. У підтвердження факту проживання разом з дитиною заявник надав довідки Органу самоорганізації населення «Вороніна» Подільського району м. Полтави від 12.07.2021. Заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу відповідає вимогам статті 183 СК України, статті 161 ЦПК України, передбачених статтею 165 ЦПК України підстав для відмови у видачі судового наказу по справі не встановлено. Пред`явлення ОСОБА_1 позову до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини не свідчить про виникнення між сторонами спору щодо аліментів та не належить до обставин, за яких судовий наказ не може бути виданий. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11 червня 2015 року у справі № 553/2104/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 27 травня 2015 року до досягнення ним повноліття, не є перешкодою для стягнення аліментів з матері дитини, оскільки обов`язок по утриманню дитини покладається на обох батьків та відповідну вимогу може заявити той з батьків, з ким проживає дитина. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для видачі судового наказу. Оскільки ухвала про відмову у видачі судового наказу перешкоджає подальшому провадженню у справі, така ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 12 серпня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя С. Б. Бутенко Судді Г. Л. Карпушин Л. М. Хіль