Постанова 4818 № 953/11929/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «19» лютого 2021 року м. Харків справа № 953/11929/20 провадження № 22ц/818/1355/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач), суддів - Котелевець А.В., Хорошевського О.М., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2020 року в складі судді Колесник С.А. в с т а н о в и в: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Позовна заява мотивована тим, що її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначила, що на даний час їй виповнилося 18 років і вона продовжує навчання у Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» на першому курсі денного відділення гуманітарного факультету. Вказала, що наразі всі витрати щодо її утримання, зокрема, витрати на проживання у гуртожитку, забезпечення необхідним приладдям для навчання, харчування тощо, несе її матір ОСОБА_3 . Посилалася на те, що її батько ОСОБА_2 офіційно працює та регулярно отримує заробітну плату, тому має змогу підтримувати її матеріально на період навчання, однак добровільно цього не робить. Просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на її утримання, як таку, що продовжує навчання у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» на першому курсі денного відділення гуманітарного факультету в розмірі ј частки від усіх видів доходу щомісяця, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та до закінчення навчання чи до досягнення нею 23 років у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання в розмірі 1000,00 грн щомісячно, починаючи з 27 липня 2020 року і до досягнення дитиною 23 років або закінчення навчання; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 840,80 грн. Не погоджуючись рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення по суті позовних вимог, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, неповно з`ясував обставини у справі, не врахував, що в позовній заяві вона просила стягнути аліменти в розмірі ј частині від усіх доходів відповідача, однак суд першої інстанції самостійно визначив спосіб стягнення аліментів в твердій грошовій формі, тобто суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та прохальної частини позову. Вважала, що суд першої інстанції надав перевагу з посиланням відповідача на його скрутне матеріальне становище, залишаючи поза увагою її інтереси як дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення. 12 січня 2021 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що частина 3 статті 181 СК України в даному випадку не застосовується. Вказав, що на теперішній час він не працює та доходів не має. Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач зобов`язаний та має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, що продовжує навчання в розмірі та способі визначеному судом. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.5). 04 квітня 2008 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.7). ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4). Як вбачається з довідки Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» від 13 липня 2020 року № 116-20/7ф ОСОБА_1 дійсно є студенткою вказаного університету першого курсу денного відділення гуманітарного факультету. Навчається з 01 вересня 2019 року за кошти державного бюджету. Термін навчання з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2023 року (а.с.8). Матеріали справи містять копії квитанції про сплату ОСОБА_1 за гуртожиток (а.с.9-12). З копії трудової книжки ОСОБА_2 вбачається, що з 24 липня 2009 року по 14 серпня 2020 року працював у КЗОЗ «Дворічанська центральна районна лікарня», а з 21 серпня 2020 року по 28 серпня 2020 року - у СПД « ОСОБА_4 » (а.с.31-38). Як вбачається з довідки Дворічанського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) № 6792/19.20-79 від 31 серпня 2020 року, ОСОБА_2 сплачував на користь ОСОБА_3 аліменти згідно виконавчого листа № 2-459/10 від 16 вересня 2010 року Дворічанського районного суду Харківської області про стягнення аліментів в розмірі ј частини від усіх видів заробітку, щомісячно (а.с.39). Статтею 199 СК України передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із наданням відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18. У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання). Такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц, провадження № 61-1717св18, від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17, провадження № 61-39201св18. Як вбачається з матеріалів справи повнолітня ОСОБА_1 є студенткою Національного аерокосмічного університету ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» та проживає у гуртожитку, тобто потребує оплати пов`язаних з цим витрат, зокрема, на проживання, проїзд до місця навчання, підручники тощо. Посилання ОСОБА_2 на те, що на його утримання знаходиться мати похилого віку, що на теперішній час він офіційно не працює, тому немає можливості надавати матеріальну допомогу не свідчить про його неспроможність надавати таку допомогу. Дійсно, у серпні 2020 року ОСОБА_2 звільнено з останнього місця роботи за закінченням строку трудового договору. Однак, він в своїх поясненнях до суду першої інстанції зазначив, що він працює неофіційно за разовими трудовими договорами. Суму свого доходу не зазначив. Встановивши, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжує навчатися у Національному аерокосмічному університеті ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», проживає у гуртожитку та потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, перебуває на повному матеріальному забезпеченні матері, а ОСОБА_2 є працездатною людиною та має можливість надавати дочці таку допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на її утримання, яка навчається. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо способу стягнення аліментів, з огляду на таке. Зі змісту позовних вимог вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути аліменти у частці від доходу батька та матеріали справи не містять уточнень позовних вимог від ОСОБА_1 щодо стягнення аліментів в твердій грошовій формі. Натомість суд першої інстанції, задовольняючи позовну заяву, ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_1 , яка продовжує навчання в розмірі 1000,00 грн щомісячно, починаючи з 27 липня 2020 року і до досягнення дитиною 23 років або закінчення навчання. Таким чином, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції, змінивши спосіб присудження аліментів, вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимогу, що не була предметом розгляду. Враховуючи положення статей 182, 198, 199, 200 СК України, матеріальне становище відповідача, стан його здоров`я, колегія суддів вважає, що стягненню з нього на користь позивачки підлягають аліменти в заявленому позивачкою розмірі, а саме в розмірі ј частки від усіх доходів відповідача на період її навчання або досягнення нею 23 років. За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, при цьому ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги в розмірі 2102,00 грн (840, 80 +1261,20) підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь держави. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381 - 384, 389 ЦПК України п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , яка продовжує навчання аліменти в розмірі ј частки від усіх доходів ОСОБА_2 щомісячно, починаючи з 27 липня 2020 року і до досягнення ОСОБА_1 23 років або закінчення навчання. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2102,00 грн за подачу позову та апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Бурлака Судді А.В. Котелевець О.М. Хорошевський Повний текст постанови складено 19 лютого 2021 року.