Постанова 4818 № 621/2297/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 621/2297/24 Головуючий суддя І інстанції Філіп`єва В. В. Провадження № 22-ц/818/2024/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про стягнення аліментів ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барчук Алєсі Вікторівни на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, в с т а н о в и в: У червні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила суд стягнути на свою користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) щомісячно, на період навчання у Липковатівському аграрному фаховому коледжі, але не більше, ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років. Позовна заява мотивована тим, що з 19.08.2000 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10.02.2021 року по справі № 621/3306/20 був розірваний. Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей: неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та повнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які після розірвання шлюбу проживають разом з позивачкою. Судовим наказом Зміївського районного суду Харківської області від 19.04.2021 року по справі №621/884/21 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання обох дітей у розмірі 1/3 заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 19.03.2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Оскільки на теперішній час старша дитина - донька ОСОБА_5 досягла повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак вона продовжує навчання і потребує матеріальної допомоги, виникла необхідність звернутися до суду із позовом про стягнення аліментів з відповідача (батька) на її утримання. Дочка є студенткою 3-го курсу денного відділення Липковатівського аграрного фахового коледжу Харківського району Харківської області за спеціальністю "Ветеринарна медицина", строк навчання - з 01.09.2021 року по 30.06.2025 року, денна форма навчання. Дитина позбавлена можливості самостійно заробляти на життя, хоча є повнолітньою, а коштів позивачки на утримання обох дітей не вистачає. Відповідач відмовляється добровільно допомагати утримувати доньку, хоча має постійний та достатній дохід, проходить службу в ЗСУ, в зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання (а.с. 1-3). Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - 24.06.2024 року, - і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річного віку. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1211,20 гривні 20 копійок. Не погодившись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 адвокат Барчук Алєся Вікторівна в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення по суті вимог. Вказала, що спільна повнолітня дитина сторін по справі проживає разом із позивачкою. Відповідно до відповіді закладу освіти, де навчається повнолітня донька, ОСОБА_6 проживає у студентському гуртожитку № НОМЕР_1 , тобто, повнолітня ОСОБА_6 не мешкає разом із матір`ю. Надана до позовної заяви довідка про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 не спростовує цих обставин, оскільки довідка датована 30 червня 2020 року, тобто ще до вступу ОСОБА_7 на навчання (відповідно до довідки закладу освіти строк навчання з 01.09.2021 року). Акт обстеження умов проживання від 13.05.2021 року також не спростовує відповідних обставин, оскільки акт також датований ще до вступу ОСОБА_7 на навчання. Так, відповідно до відповіді Липковатівського аграрного фахового коледжу від 20 листопада 2024 року № 313, наданої у порядку витребування доказів за ухвалою суду: ОСОБА_3 проживає в студентському гуртожитку № 4 з пільговою оплатою за проживання згідно наказу Липковатівського аграрного фахового коледжу № 99 від 03 жовтня 2023 року. Тобто, і на час звернення позивача до суду із відповідним позовом (24 червня 2024 року) і станом на 20 листопада 2024 року (дата відповіді навчального закладу) ОСОБА_6 проживає у студентському гуртожитку № НОМЕР_1 , що перебуває на балансі Липковатівського аграрного фахового коледжу. Зазначила, що суд першої інстанції послався на довідку Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №01-21/992 від 26.06.2024 року, але, вказана довідка відсутня у переліку додатків до позовної заяви ОСОБА_2 від 24 червня 2024 року. Вказана довідка не подавалася окремо позивачем у справі у порядку, передбаченому ЦПК України, для долучення доказів; вказана довідка відсутня у матеріалах справи, які внесені до підсистеми Електронного суду. Зауважила, що судом першої інстанції не враховано, що повнолітня дитина може самостійно реалізувати своє право на звернення до суду із позовом про стягнення на його утримання аліментів, у зв`язку із продовженням навчання, що унормовано ст.199 СК України, але таким правом ОСОБА_3 не користувалася. Таким чином, до суду із відповідним позовом звернувся неналежний позивач, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, зокрема щодо спільного проживання/непроживання позивача разом із повнолітньою донькою. Вказала, що суд має враховувати, що аліменти на утримання повнолітньої дочки - це платіж, який повинен бути спрямований на покриття матеріальної допомоги, якої позивач потребує у зв`язку із продовженням навчання, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами дитини та з урахуванням матеріального становища сторін та має виходити з фактичних обставин справи. Разом з тим, цей платіж повинен бути співрозмірним з урахуванням обов`язку, який є в обох із батьків дитини і має бути рівним, а розмір аліментів має бути обґрунтованим та доведеним. На підтвердження позовних вимог позивач ОСОБА_2 до позовної заяви надала лише копію свідоцтва про народження, копію паспорта, копію довідки про навчання у навчальному закладі. Доказів на підтвердження витрат, пов`язаних саме з навчанням, матеріали справи не містять. Позивачкою взагалі у позові не зазначено, які саме витрати вона пов`язує з навчанням (вартість навчання, проїзд до навчального закладу, проживання, придбання підручників тощо). Таким чином, позивач не довела існування всіх юридичних фактів, які у своїй сукупності надають право стягувати аліменти на підставі статті 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, не надала будь-яких доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про наявність потреби в матеріальній допомозі саме у зв`язку з навчанням. Зазначені вище висновки відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20 травня 2020 року у справі № 635/1139/17 (провадження № 61-350св17). Зазначила, що позивачем не було надано суду жодних доказів щодо розміру доходу відповідача та його розмір. Надання стороною відповідача звітів про утримання аліментів у рамках виконавчого провадження не звільняють позивача від виконання відповідного обов`язку, адже відповідні звіти були надані за період до звернення до суду із відповідним позовом до 24.06.2024 року. Суд першої інстанції констатує «відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу» за відсутності у матеріалах справи доказів щодо розміру його доходу саме у період, що входить до предмету спору. Саме по собі проходження військової служби в умовах запровадженого воєнного стану не є беззаперечним доказом матеріальної спроможності відповідача. Відсутність таких доказів позбавляла можливості суду першої інстанції проаналізувати майновий стан відповідача. Яскравим прикладом такого висновку є справа № 535/584/22, у якій рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 10 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2023 року у відкритті касаційного провадження відмовлено. На вказану справу сторона відповідача посилається тому, що у цій справі відповідач також у період воєнного часу проходив військову службу. Додатково повідомляє суду апеляційної інстанції, що 25 грудня 2024 року відповідач у справі під час виконання бойового завдання отримав поранення (акубаротравму) внаслідок прильоту «Урагану», внаслідок чого був евакуйований та госпіталізований. Протягом 25.12.2024 року - 06.01.2025 року проходив стаціонарне лікування, виписаний із рекомендаціями щодо подальшого лікування (медична документація надається за згодою клієнта). Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення усіх учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Вирішуючи спір про стягнення аліментів та частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, встановивши, що оскільки ОСОБА_3 досягла повноліття, має право на утримання, як повнолітня особа, яка продовжує навчання, на строк навчання ОСОБА_3 має з 24.06.2024 і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23-річногго віку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Аналіз ст.ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Тож стягнення із батьків аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства. Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Матеріалами справи підтверджується, що сторони у справі є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується Свідоцтвом про народження (повторно) серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №115 від 22.11.2008 року (а. с. 11), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Вовчанського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №05 від 13.07.2006 року (а. с. 12). Позивач ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 09.11.2000 року Київським МВРВ ХМУ УМВС України в Харківській області, паспортом громадянина України серії НОМЕР_5 , виданим 23.07.1997 року Комінтернівським РВ ХМУ УМВСУ в Харківській області, Довідкою про реєстрацію місця проживання фізичної особи №562 від 30.06.2020 року, Довідкою Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №01-21/992 від 26.06.2024 року (а.с. 4, 6, 15, 23). Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 10.02.2021 року по справі № 621/3306/20 року розірвано шлюб між відповідачем ОСОБА_1 та позивачем ОСОБА_2 , зареєстрований 19 серпня 2000 року Комінтернівським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Харкова, актовий запис №373 розірвано (а.с. 8-10). Згідно Акту обстеження умов проживання від 19.05.2021 року, проведеного уповноваженими особами Служби в справах дітей Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (мати), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (син), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (дочка). Будинок має газо-електропостачання, водовідведення, наявна вся необхідна побутова техніка та меблі. Діти мають власні кімнати, ліжка, шкільні куточки, планшет, ноутбук, створено всі необхідні умови для розвитку та навчання дітей. Стосунки дружелюбні, доброзичливі, родина має традицію святкувати разом усі свята. Житло відповідає нормам (а.с. 17). На підставі судового наказу, виданого 19.04.2021 року Зміївським районним судом Харківської області (справа №621/884/21), з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/3 (однієї треті) заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 19 березня 2021 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 18-20). Із Звіту про здійснені відрахування та виплати, складеного бухгалтером військової частини НОМЕР_6 сержантом ОСОБА_8 , вбачається, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.12.2022 року по 31.05.2024 року у загальному розмірі 317213,35 гривень, на утримання доньки ОСОБА_10 до 24.06.2024 (до досягнення повноліття) - 15260,34 гривень (а.с. 44-46, 118-119). Як вбачається з довідки №147 від 28.05.2024 року, ОСОБА_3 є студенткою ІІІ курсу денного відділення Липковатівського аграрного фахового коледжу (заклад фахової передвищої освіти) Харківського району Харківської області, спеціальність "Ветеринарна медицина", строк навчання з 01.09.2021 року по 3.06.2025 року (а.с. 16). З листа Липковатівського аграрного фахового коледжу №205 від 13.08.2024 року вбачається, що Липковатівський аграрний фаховий коледж забезпечує здобувачів освіти вільним доступом до користування бібліотечними ресурсами. Бібліотечний фонд складає 150000 примірників. Викладачами коледжу створені електронні посібники до яких здобувані освіти мають вільний доступ. Навчальний заклад забезпечує здобувачів освіти гуртожитками. В умовах воєнного стану гуртожитки забезпеченні сигналізацією та спеціально обладнаними підвальними приміщенням пристосованими під укриття (а.с. 79). Згідно відповіді Липковатівського аграрного фахового коледжу №313 від 20.11.2024 року, ОСОБА_3 є студентом ІV курсу Липковатівського аграрного фахового коледжу, відділення "Ветеринарна медицина", яка навчається за бюджетною формою навчання; проживає в студентському гуртожитку №4 з пільговою оплатою за проживання в розмірі 50% суми сплати дітям осіб визнаних учасниками бойових дій, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2016 року №975 та згідно наказу Липковатівського аграрного фахового коледжу №99 від 03 жовтня 2023 року; згідно наказу №52 від 10.07.2024 року призначена соціальна стипендія в сумі 890,00 гривень з 01.07.2024 року (а.с. 95). Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням ДПС у Харківській області №2040-2024-0008421 від 13.11.2024 року вбачається, що за третій квартал в період з 01.07.2024 року по 30.09.2024 року: - ОСОБА_3 отримувала стипендію в розмірі 890,00 грн щомісячно, загальна сума виплат складає 2670,00 гривень; - ОСОБА_2 , отримує заробітну плату в розмірі 26882,93 грн щомісячно (податок -4838,93 грн) (а.с. 100). Відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_7 (а.с. 120). Отже, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що спільна повнолітня дитина сторін по справі проживає разом із позивачкою, і починаючи з настання її повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач припинив надавати матеріальну допомогу на утримання доньки. ОСОБА_3 навчається на денному відділенні Липковатівського аграрного коледжу Харківського району Харківської області, дистанційно, що має на увазі особисту присутність у чітко визначені години в он-лайн режимі, а отже повнолітня донька сторін не має можливості працевлаштуватися та утримувати себе самостійно. Розмір отримуваної стипендії 890,00 гривень щомісячно є явно недостатнім для забезпечення особистих життєвих потреб, навіть в порівнянні із встановленим Законом України "Про державний бюджет України на 2024 рік" прожитковим мінімумом для працездатних осіб 3028,00 гривень. Оплата за гуртожиток також є пільговою, однак не звільняє доньку відповідача від сплати 50% вартості проживання. Таким чином, ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги в зв`язку з продовженням навчання. Як вбачається з отриманого доходу позивачки в розмірі 26882,93 грн щомісячно за вирахуванням податку -4838,93 грн =22044,00 гривень на утримання її особисто та двох дітей є також недостатнім, з урахуванням рівного обов`язку батьків щодо утримання й виховання власних дітей, в тому числі й повнолітніх. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18. У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання). Такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц (провадження № 61-1717св18), від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17 (провадження № 61-39201св18). Відомостей щодо добровільної допомоги ОСОБА_1 , яка є повнолітньою донькою сторін, що продовжує навчання, - матеріали справи не містять. Відповідач ОСОБА_1 перебуває у працездатному віці. Даних про те, що розмір доходів відповідача не дає йому змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, матеріали справи не містять. Встановивши, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денному відділенні Липковатівського аграрного коледжу Харківського району Харківської області, та потребує у зв`язку із цим матеріальної допомоги, а ОСОБА_1 є працездатною людиною та має можливість надавати дочці таку допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно, та врахував також наявність другої неповнолітньої дитини сторін , на утримання якої з відповідача вже стягуються аліменти згідно судового наказу, виданого 19.04.2021 року Зміївським районним судом Харківської області (справа №621/884/21), та оскільки обов`язок з утримання дитини покладається на обох батьків, врахувавши матеріальне становище відповідача, стан його здоров`я та наявність інших утриманців. Твердження у доводах скарги про те, що суд першої інстанції послався на ненаданий позивачкою разом з позовом доказ - довідку Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області №01-21/992 від 26.06.2024 року, - колегія суддів відхиляє, з огляду на наявність у матеріалах цивільної справи такої довідки яка була надана на запит суду, а не як додаток до позовної заяви (а.с.22,23). Аргументи скарги про те, що дочка є повнолітньою та вчиться дистанційно та повинна працювати, суд апеляційної скарги не приймає, з огляду на їх безпідставність. Відповідно до правого висновку викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 щодо застосування статті 199 СК України: існує обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідач не надав до суду доказів, що він неспроможний сплачувати присуджені судом аліменти. Враховуючи спільний обов`язок батьків утримувати дітей, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку, що відповідає принципу розумності і справедливості, не порушує прав платника та одержувача аліментів. Посилання апелянта на справу № 535/584/22, колегія суддів не приймає, оскільки вона не є релевантною до обставин цієї справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його запереченнями щодо позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву, які були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку, яка відповідає нормам права, а тому суд апеляційної інстанції їх відхиляє. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності, та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення. Обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей в ситуації, коли вони здобувають професію та можливість нею самостійно заробляти є запорукою можливості у дітей у майбутньому виконувати відповідний обов`язок утримання непрацездатних батьків, якщо вони цього будуть потребувати, ч. 1 ст. 202 СК України. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_11 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Барчук Алєсі Вікторівни залишити без задоволення. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 02 червня 2025 року. Головуючий суддя В.Б. Яцина. Судді колегії О.В.Маміна. Н.П. Пилипчук.