Постанова Харківський апеляційний суд № 638/643/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 638/643/23 Головуючий суддя І інстанції Рибальченко Л. М. Провадження № 22-ц/818/2075/25 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: про стягнення аліментів ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2025 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі суддів судової колегії судової палати у цивільних справах : головуючого Яцини В.Б., суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, в с т а н о в и в: У січні 2023 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Позовна заява мотивована тим, що відповідач по справі є її батьком. 30 жовтня 2022 року позивачу виповнилась 18 років. Після закінчення школи вона продовжує навчатися на денній формі навчання в Національному юридичному університеті ім. Ярослава Мудрого. Зазначає, що вона проживає в студентському гуртожитку в м. Харків. Оскільки позивач навчається на денній формі навчання, то працювати з метою отримання заробітку та відповідно самостійно себе утримувати вона не може. Посилалась на те, що її батько є працездатним, отримує регулярний дохід, оскільки перебуває на військовій службі та має у власності рухоме майно з якого отримує прямий та опосередкований дохід. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно. На підставі вищевикладеного, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти, як повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі частки від усіх видів заробітку доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позову й до закінчення навчання чи до досягнення нею двадцяти трьох років. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини на період навчання у розмірі 1/6 частини доходу з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 19 січня 2023 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23 (двадцяти трьох) років. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення по суті вимог. Вказала, що позивач не проживає в гуртожитку, то про яку оплату за гуртожиток та електроенергію може йти мова у позові позивача, що вказує позов позивача є необгрунтований та безпідставний. Квитанції про оплату позивачем комунальних послуг, інтернет зв`язку, харчування, одягу, взуття, мобільного зв`язку, кишенькових коштів, придбання підручників, канцелярського приладдя, позивач не додав жодних доказів, суд не перевіряв та не досліджував зазначені обставини в суді. Законодавством передбачений обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. Проте, обов`язок компенсувати додаткові витрати на повнолітнього законодавством непередбачений. Зазначені витрати позивачем у позові є додатковими, суд не врахував, що позивач навчається за кошти державного бюджету, а відповідно забезпечується за рахунок держави підручниками. При досягненні дитиною 18 років відбувається припинення права на утримання дитини. Щодо отримання стипендії позивачем, згідно протоколу засідання стипендіальної комісії, який наданий був до справи, зазначено, що позивач мала рейтинг успішності біля 70 %, що вказує про те, що позивач отримувала стипендію у 2022 році та 2023 році, суд зазначені обставини не досліджував. Зауважує, що відповідно копії свідоцтва про шлюб (арк.144 Т.2) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 27 квітня 2024 року актовий запис №38 у Кобеляцькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та отримала прізвище ОСОБА_4 , що свідчить копія паспорту (арк.143 Т.2) виданого 18.09.2024 за №20041030 - 02000. Суд не перевіряв та не досліджував у судовому розгляді місце реєстрації позивача після укладання шлюбу, місце фактичного проживання позивача, та чи змінилися дані щодо місця навчання та форми навчання позивачем, тощо. Копії свідоцтва про шлюб та паспорту позивач надала сама у судовий розгляд. Вказує, що позивач має відкриті банківські карткові рахунки та отримує доходи на банківські рахунки з 2020 року (Приватбанку, Ощадбанку, Райффайзен банку, Універсал банку), на яких знаходиться різна сума коштів, які зараховані у вигляді відсотків від депозитів, отримання стипендій тощо. Відомий факт викрадення з банківського рахунку коштів позивача у розмірі 50 000,00 грн. 16.05.2022, що відображено у реєстрах заяв Національної поліції. Також з цього вбачається що позивач можливо працює, та отримує офіційні доходи. Зазначені доходи позивача повинні бути відображені у відомостях Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, які відсутні у судовій справі за період з 4 кварталу 2022 року по 2 квартал 2024 року. Зазначив, що суддя Рибальченко Л.М. у рішенні суду зазначила, що він не з`явився до суду, хоча він з`явився в суд 19 грудня 2024 року, здав на зберігання зброю охороні суду 19 грудня 2024 року, завчасно повідомив судового розпорядника що з`явився (який повідомив йому зачекати, ваша справа ще не призначена до слухання бо слухається інша справа), чекав під дверями судді судового розгляду, його особисто бачила навіть суддя Рибальченко Л.М., про це свідчить реєстрація в канцелярії клопотання відповідача про витребування доказів судом перед початком розгляду, та заява про ознайомлення з матеріалами справи (які йому не надали посилаючись що вони не готові) (арк.153 Т.2). Згодом судовий розпорядник повідомив 19 грудня 2024 року що справа вже розглянута в односторонньому розгляді суддею, та вручив йому 19 грудня 2024 року не повне рішення суду. Таким чином суддя Рибальченко Л.М. односторонньо розглянула докази в судовому розгляді, позбавила умисно відповідача процесуальних прав бути присутнім у судовому розгляді на користь позивача, що вказує на її пряму упередженість в судовому розгляді в інтересах позивача. Посилається на правові висновки у Постанові Верховного суду України від 20.06.2018 року у справі № 701/1299/16-ц та в Постанові Верховного суду України від 13.04.2021 року у справі № 308/4214/18, суд погодився з тим, що відмовляючи у повному задоволенні позову про аліменти на період навчання, позивач не довела можливості у відповідача сплачувати заявлену суму. Частинами 1, 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України вислухала доповідь суддю-доповідача, пояснення усіх учасників справи, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Вирішуючи спір про стягнення аліментів та частково задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, встановивши, що оскільки ОСОБА_2 досягла повноліття, має право на утримання, як повнолітня особа, яка продовжує навчання, на строк навчання починаючи з 19 січня 2023 року і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення нею 23-х років. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 6 від 15.05.2006 судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідно до ст. 200 Сімейного кодексу України встановлено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Приписами ст. 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Так, Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16 (провадження № 61-12782св18) зробив висновок про те, що Сімейним Кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків, брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Також при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. У постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 26 листопада 2004 року. Згідно з довідкою виданою деканом факультету адвокатури Шеховцовим Володимиром Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого № 11920 від 17.11.2022, ОСОБА_2 є студенткою 18-21-06 групи 2 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету адвокатури Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Нормативний термін навчання становить: 01.09.2021-30.06.2025. Відповідно до копії витягу з реєстру територіальної громади №2023/000388288 від 16 січня 2023 року, ОСОБА_2 з 29 жовтня 2021 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Позбавлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідач ОСОБА_1 відповідно до довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17 березня 2022 року перебуває на військовій службі в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває з 25 листопада 2015 року у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 . Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно копії довідки про доходи від 23 07.2020 року та копії довідки про доходи від 25 серпня 2021 року загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 22 липня 2020 року склала 127438,31 грн. та за період з 01 вересня 2020 року по 22 серпня 2021 року 246686,61 грн. Таким чином, ОСОБА_2 потребує матеріальної допомоги в зв`язку з продовженням навчання. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 навчається, не працює, доходів не отримує, а тому потребує допомоги свого батька відповідача у справі. Наведені з цього приводу у доводах скарги заперечення належними і допустимими доказами не підтверджені та відповідних клопотань до суду апеляційної інстанції не надходило. За змістом статей 191, 200 СК України аліменти присуджуються рішенням суду від дня пред`явлення позову. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 Постанови Пленуму від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року, справа № 199/9339/16-ц, провадження № 61-32330св18. У випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання). Такі висновки щодо застосування статті 185 СК України висловлені в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1296цс15, у постановах Верховного Суду від 29 січня 2018 року у справі № 622/373/16-ц (провадження № 61-1717св18), від 25 лютого 2020 року у справі № 521/4397/17 (провадження № 61-39201св18). Відомостей щодо добровільної допомоги ОСОБА_1 повнолітній дочці, що продовжує навчання, матеріали справи не містять. Відповідач ОСОБА_1 перебуває у працездатному віці. Даних про те, що розмір доходів відповідача не дає йому змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, матеріали справи не містять. Встановивши, що ОСОБА_2 є студенткою 18-21-06 групи 2 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої освіти факультету адвокатури Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого. Нормативний термін навчання становить: 01.09.2021-30.06.2025, а відповідач ОСОБА_1 є працездатною людиною та має можливість надавати дочці таку допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання у розмірі 1/6 частини його доходів щомісячно, та врахував також наявність другої неповнолітньої дитини відповідача. Твердження скарги про те, що суддя Рибальченко Л.М. односторонньо розглянула докази в судовому розгляді, позбавила умисно відповідача процесуальних прав бути присутнім у судовому розгляді на користь позивача, що вказує на її пряму упередженість в судовому розгляді в інтересах позивача, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що відповідач не надав з цього приводу доказів, а подане ним клопотання не свідчить про те, що він завчасно з`явився у судове засідання призначене на 19.12.2024. Аргументи скарги ОСОБА_1 про те, що дочка є повнолітньою та вчиться дистанційно повинна працювати, суд апеляційної скарги не приймає, з огляду на те, що відповідно до правого висновку викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Відповідач є працездатною людиною та доказів неспроможності сплачувати аліменти у присудженому судом розмірі до суду першої та апеляційної інстанції не надав. Враховуючи спільний обов`язок батьків утримувати дітей, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 1/6 частини заробітку, що відповідає принципу розумності і справедливості, не порушує прав платника та одержувача аліментів. Посилання апелянта на касаційну практику колегія суддів не приймає, оскільки вона не є релевантною до обставин цієї справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи, які на думку скаржника, є підставою для скасування рішення суду, є тотожними із його запереченнями щодо позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву та вони були предметом судового розгляду в суді першої інстанції, яким суд надав ґрунтовну оцінку, яка узгоджується з вимогами закону і з якою у суду апеляційної інстанції відсутні підстави не погодитися. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним. Батьки мають всебічно сприяти розвитку дитини, яка хоча й досягла повноліття, однак продовжує навчання з метою здобуття спеціальності, що забезпечить їй можливість у подальшому працевлаштуватися та мати власний незалежний від батьків дохід. Забезпечення умов для такого розвитку та навчання пов`язане з належним наданням матеріальної допомоги, що має бути достатньою та не ставити повнолітнього у становище вибору між можливістю подальшої освіти і здобуття спеціальності та між необхідністю працевлаштування для власного матеріального забезпечення. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Покликання у доводах скарги на упередженість суду не доведені, з приводу витребування нових доказів від апелянта до суду апеляційної інстанції ніяких клопотань не надходило. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складений 02 червня 2025 року. Головуючий суддя В.Б. Яцина. Судді колегії Н.П. Пилипчук. О.Ю. Тичкова.