Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 806/796/16

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 806/796/16 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 18 лютого 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л. В., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Перегуди А.П., представника відповідача - Стасюк І.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання незаконними та скасування наказів № 238 від 23.03.2016, № 53 о/с від 25.03.2016, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди 10 000,00 грн., В С Т А Н О В И В : У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив: - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області № 238 від 23.03.2016 про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СУ ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_1 ; - визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Житомирській області № 53 о/с від 25.03.2016 про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 ; - поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого СУ ГУНП в Житомирській області; - стягнути з ГУНП в Житомирській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2016 по день поновлення на посаді; - стягнути з ГУНП в Житомирській області на його користь 10 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати на юридичну допомогу в сумі 1800 грн. В обґрунтування позову зазначив, що на день видачі наказу № 238 від 23.03.2016 обвинувального вироку суду про визнання позивача винним у інкримінованому порушенні (вимагання та отримання незаконної грошової винагороди) - не було; на момент винесення спірних наказів позивач за станом здоров`я проходив амбулаторне лікування, а тому його протиправно, всупереч ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби; незаконними діями відповідача позивачу заподіяно моральної шкоди, оскільки це спричинило порушення його нормальних життєвих зв`язків та породило невпевненість у майбутньому, змусило докладати значних зусиль для організації свого життя; відповідно до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що капітан поліції ОСОБА_2 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2005; з 07.11.2015 - на посаді слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Житомирській області; з 25.01.2016 був відряджений до слідчого відділу Житомирського ВП з метою надання практичної роботи в розслідуванні кримінальних проваджень по лінії дорожно-транспортних пригод. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 23.03.2016 № 238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (т.1 а.с.220-221) за особисті негативні якості, грубе порушення дисципліни, ігнорування вимог як наказів, так і доручень МВС України, Національної поліції, ГУНП в Житомирській області щодо зміцнення дисципліни і законності, Закону України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 № 1698-VІІ, скоєння вчинку, який дискредитує звання поліцейського, що виразилось у вимаганні та отриманні незаконної грошової винагороди від ОСОБА_3 та стало підставою відкриття кримінального провадження стосовно поліцейського, на капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 25.03.2016 № 53о/с "По особовому складу" (т.1 а.с.8) капітана поліції ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту). Вважаючи, що його безпідставно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відсутності обвинувального вироку та всупереч ч.2 ст.18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України звільнено зі служби в поліції, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні рішення відповідача прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію України" від 2 липня 2015 року № 580-VIII (в редакції, чинній на момент винесення спірного наказу, далі - Закон № 580-VIII). Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ч.1 ст.1 Закону № 580-VIII). Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону № 580-VIII. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначено Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Статут). Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Частиною першою статті 1 Статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до положень статті 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення та його види визначенні ст.13 Статуту. Аналіз наведених положень є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції. Статтею 14 Статуту закріплено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків (ч.2 ст.14 Статуту). Згідно із п.3 ст.14 цього Статуту, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (п.4 ст.14 Статуту). Поряд з цим, ч.7 ст.19 Статуту врегульовано, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції. Так, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звільнено з служби в поліції саме на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Як вбачається зі змісту висновку Головного управління Національної поліції в Житомирській області від 22.03.2016 "Про результати службового розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди капітаном поліції ОСОБА_1 " (т.1 а.с.42-52, 215-221) та наказу від 23.03.2016 № 238, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за порушення дисципліни, ігнорування вимог наказів та доручень щодо зміцнення дисципліни, Закону України "Про запобігання корупції", вчинення вчинку, що дискредитує звання поліцейського, що виразилось у вимаганні та отриманні незаконної грошової винагороди від ОСОБА_3 . Оскільки підставою для звільнення позивача зі служби в поліції стали обставини порушення ним службової дисципліни, то у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення злочину, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, дотриманню відповідачем процедури притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Колегія суддів зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набранням чинності вироком суду. Тобто, наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Приписами статей 22, 24 Закону України "Про запобігання корупції" передбачено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції. Підпунктом 2.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (надалі - Інструкція), затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, визначено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс. Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів службового розслідування за фактом отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 , ними підтверджується вимагання та отримання позивачем у ОСОБА_3 коштів, зокрема поясненнями останнього (т.1 а.с.211-212), наданими 18.03.2016 особі, яка проводила службове розслідування. Суд зауважує, що позивач під час проведення службового розслідування 10.03.2016 від надання пояснень щодо викладених обставин відмовився (т. 1 а.с.205). В судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтвердив, що 03.03.2016 отримав від ОСОБА_3 гроші, які збирався здати в фінансову службу, як допомогу поліції, однак був затриманий, що підтверджується протоколом судового засідання та технічним записом судового засідання. Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи ОСОБА_1 вимагав і отримав, від сторонньої особи грошові кошти, які 03.03.2016 були вилучені у нього при затриманні (т.1 а.с.171-174), що підтверджують матеріали службового розслідування. Указана поведінка позивача та відповідні його дії жодним чином не спростовано. Таким чином, підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Зазначена поведінка ОСОБА_1 безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов`язків, а тому вважає правомірним та обґрунтованим застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Вищенаведене спростовує твердження позивача про неможливість притягнення його до дисциплінарної відповідальності за правопорушення, у вчиненні якого його не було визнано обвинувальним вироком суду. Відповідно до ч.2 ст.77 Закону № 580-VIII, днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. Частиною 2 ст.18 Дисциплінарного статуту встановлено, що такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби. Згідно листка непрацездатності серії АГТ № 033464 (т.1 а.с.9), ОСОБА_1 в період з 11.03.2016 по 30.03.2016 перебував на амбулаторному лікуванні. Таким чином відповідач, звільнивши наказом від 25.03.2016 № 53о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 в період непрацездатності, діяв всупереч ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту. Однак в послідуючому відповідач видав наказ від 04.07.2016 № 142о/с (т.1 а.с.41), яким вніс зміни до наказу від 25.03.2016 № 53о/с у частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 та звільнив його з 31.03.2016, чим усунув порушення ч. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту в частині виконання дисциплінарного стягнення, накладеного на позивача наказом від 23.03.2016 № 238 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", а тому суд не вбачає підстав для скасування наказу від 25.03.2016 № 53о/с. З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані рішення відповідача прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову немає. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2021 року. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.