Постанова 4850 № 200/7018/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 травня 2023 року справа №200/7018/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., за участі секретаря судового засідання Усенко Т.І., представника позивача Трофімчука В.В., представника відповідача Барабан В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 200/7018/21 (головуючий І інстанції Аляб`єв І.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.05.2021 № 913 «Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції № 1 Краматорського РУП та відділення поліції № 1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» в частині звільнення його із служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07.05.2021 № 275-о/с «По особовому складу»; - поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Краматорського районного управління поліції з 07.05.2021; - стягнути з відповідача на користь позивача всі види грошового забезпечення (в тому числі премії) за час вимушеного прогулу з дня звільнення. В обгрунтування позову зазначив, що його звільнено з поліції внаслідок оголошення повідомлення про підозру у скоєнні злочину. Однак, само по собі повідомлення про підозру у скоєнні злочину не доводить вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Позивач також заперечує факт скоєння злочину та зазначає, що під час дисциплінарного провадження ГУ НП не довело вчинення ним дисциплінарного проступку. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07 травня 2021 року № 913 «Про порушення службової дисципліни працівниками відділення поліції №1 Краматорського РУП та відділення поліції № 1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області та заходи реагування» в частині звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 07 травня 2021 року № 275-о/с «По особовому складу». Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Краматорського районного управління поліції з 07 травня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 38405,04 грн. Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Краматорського районного управління поліції з 07 травня 2021 року та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць. Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Матеріалами службового розслідування підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, а саме недотримання принципів діяльності поліцейського та вчинення дій, не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Верховний Суд в справі № 200/11250/19-а зазначив, що відомості, необхідні дисциплінарній комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел, зокрема, з матеріалів кримінальних проваджень, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики. Суд першої інстанції не врахував, що позивач був звільнений не за систематичне порушення дисципліни, а за вчинення дій, що підривають авторитет поліції України. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав рішення першої інстанції законним та обґрунтованим. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Станом на травень 2021 року ОСОБА_1 обіймав посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Краматорського РУП ГУ НП. Звання майор поліції. 31.03.2021 слідчим територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську повідомлено позивача про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 368, ч. 3.ст. 368, ч.1 ст. 369, ч. 2 ст. 369, ч. 2 ст. 354 Кримінального кодексу України. За фактом відкриття кримінального провадження № 62020050000001534 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, відповідно до ст.ст. 14,15 Дисциплінарного статуту НП України наказом ГУ НП в Донецькій області від 19.03.2021 № 522 призначено службове розслідування. За результатами службового розслідування складено висновок від 16 квітня 2021 року (а.с.54-59, том 1) У висновку зазначено, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися. За порушення службової дисципліни, що виразилось у грубому порушенні вимог пп. 1,2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», ст.ст. 22, 38, 42 ЗУ «Про запобігання корупції», п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п. 5 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, та скоєння вчинку, який підриває авторитет і довіру громадян до Національної поліції України і є несумісним з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції. На підстав висновків службового розслідування ГУ НП прийнято наказ від 07.05.2021 № 913 «Про порушення службової дисципліни окремими працівниками відділення поліції № 1 Краматорського РУП та відділення поліції Волноваського РВП ГУ НП в Донецькій області та заходи реагування». Цим наказом за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 ч. 1.ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 22,38,42 Закону України «Про запобігання корупції», п. 5 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, скоєння вчинку, який підриває авторитет і довіру громадян до Національної поліції України і є несумісним з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (а.с. 48-49, том 1). Наказом ГУ НП в Донецькій області від 07.05.2021 № 275о/с позивача звільнено зі служби за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (а.с. 47, том 1). В ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією ГУ НП в Донецькій області встановлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідування, розташованим у м. Краматорську, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020050000001534 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за фактом розкрадання майна у великих розмірах з водойми ПрАТ «Донрибкомбінат». Під час розслідування встановлено, що поліцейський ОСОБА_1 вирішив використати надану йому владу та службове становище всупереч інтересам служби, діючи з корисних мотивів, у січні 2020 року створив і очолив організовану групу з метою вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним виловом риби з рибгоспу «Олександрівський» ПрАТ «Донрибкомбінат». До складу організованої групи входили цивільні особи громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які за координацією ОСОБА_4 здійснювали підготовку знарядь лову, незаконний вилов риби, залучали посібників з числа довірених осіб, а також реалізували виловлену рибу за готівку оптовим торговцям, які перепродавали рибу в торгівельні мережі міст Краматорська і Слов`янська Донецької області. Для безконтактного отримання неправомірної вигоди від реалізації незаконно виловленої риби ОСОБА_5 використовував карту ОСОБА_6 , яка зареєстрована на його ім`я з номером НОМЕР_1 . 31.03.2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369, ч. 2 ст. 354 КК України. Таким чином, у ході службового розслідування встановлено, що старший інспектор-черговий чергової частини відділення поліції № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області майор поліції ОСОБА_1 , будучи працівником правоохоронних органів, порушив норми чинного законодавства України, діяв в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції, а такі дії підривають авторитет поліції та є несумісними з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України. Зазначені порушення стали можливим внаслідок порушення ОСОБА_1 службової дисципліни, що виразилось у недотриманні ним вимог чинного законодавства України. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що матеріали службового розслідування не містять будь-яких доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснено виключно з підстави оголошення повідомлення про підозру. Джерела права. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно статті 3 Закону України "Про Національну поліцію", у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. На підставі частини першої статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до пунктів 1,2 частини першої статті 18 Закону поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Згідно частини першої статті 19 Закону України "Про національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Як визначено частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Відповідно до частини другої статті 19 Закону України "Про національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. На підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Згідно підпункту «з» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, поліцейські. Частиною першою статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах. Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов`язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими. Згідно частини першої статті 42 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов`язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності. Згідно частин першої та другої статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Пунктами 1, 2, 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України. Відповідно до частини першої розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: - неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; - професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; (…) - неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;(…) Згідно з частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком, відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частинами першою, другою та четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Відповідно до частин першої, другої статті 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою. Частиною третьою статті 11 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції. Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення таких дій, які підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. За статтею 14 Дисциплінарного статуту, обставини дисциплінарного проступку підлягають з`ясуванню під час проведення службового розслідування і в разі підтвердження факту його вчинення на поліцейського повинно бути накладене дисциплінарне стягнення, у тому числі, шляхом його звільнення зі служби, що є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Оцінка суду. Спір у цій справі виник у зв`язку із накладенням дисциплінарного стягнення на поліцейського у вигляді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визначено вчинення ним дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні вимог пп. 1,2 ч. 1 ст. 18, ст. 64 ЗУ «Про Національну поліцію», ст.ст. 22, 38, 42 ЗУ «Про запобігання корупції», п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, п. 5 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, які виразилися у вчиненні дій, що підривають авторитет і довіру громадян до Національної поліції України, що пов`язано з подіями, за наслідками яких щодо позивача розпочато кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369, ч. 2 ст. 354 КК України. Аналіз норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції свідчить, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення. Верховний Суд у постанові від 02.10.2019 у справі № 804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10 частини першої статті 77 Закону № 580), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов`язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (пункт 6 частини першої статті 77 Закону № 580). Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580 виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі № 804/4096/17 мав на меті звернути увагу що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності. Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 26.02.2020 у справі № 580/1415/19 та багатьох інших. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі. Адміністративний суд у силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення. Слід ураховувати, що звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження. Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з`ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи. Як свідчать матеріали справи позивача звільнено зі служби в поліції за вчинення діяння, несумісного з його посадою. Висновком службового розслідування встановлено, що позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні вимог п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1,2 ч. 1.ст. 18, ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст.ст. 22, 38, 42 Закону України «Про запобігання корупції», п. 5 ч. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських та Присяги працівника поліції. Відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону № 580-VІІІ, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків і проходження служби у НП України. Також відповідачем виявлена публікація в мережі Інтернет, яка викликала суспільний резонанс серед користувачів, що підриває авторитет Національної поліції України. Суд звертає увагу, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та органи Національної поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Тобто, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Таким чином, позивач, у силу своїх службових обов`язків, був зобов`язаний не допускати зв`язків і не вчиняти дій, які ганьблять звання працівника поліції або підривають її авторитет чи носять корисливий або протиправний характер. З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку. Таким чином, враховуючи тяжкість проступку та його наслідки, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що в межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень доведено встановлені факти порушення позивачем вимог статей 11, 18, 64 Закону № 580, статті 1 Дисциплінарного статуту, статті 22,38,42 Закону України «Про запобігання корупції», Правил етичної поведінки, Порядку № 100 та Положення №

570. Щодо доводів позивача, що відповідач фактично поклав в основу службового розслідування дані оголошеної позивачу підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369, ч .2 ст. 354 КК України суд зазначає наступне. Відсутність вироку суду про визнання позивача винним в інкримінованих кримінальних правопорушень не є підставою для скасування оспорюваних наказів, адже його звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема, в наказі про звільнення вказаний п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону № 580, а не пункт 10 цієї норми. Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів. Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону № 580, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами. Суд зазначає, що реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов`язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580 у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 30.08.2022 у справі 120/8381/20-а, від 14 березня 2023 року у справі № 320/1206/21. Таким чином позивача звільнено не за підозру у вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України. Предметом цього спору є порушення позивачем службової дисципліни. Колегія суддів враховує, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, хоч і прийнято в тому числі на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 368, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 369, ч. 2 ст. 369, ч. 2 ст. 354 КК України, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. Порушення, зафіксовані у висновку службового розслідування, у своїй сукупності свідчать про вчинення, зокрема, позивачем дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни, несумісного з продовженням служби у поліції. Таким чином, навіть за відсутності у майбутньому обвинувального вироку суду за результатами розгляду кримінального провадження, з урахуванням поведінки позивача та стану дотримання ним службової дисципліни, колегія суддів вважає правомірним та обґрунтованим застосування відповідачем до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення. Склад дисциплінарного проступку у діях позивача був встановлений службовим розслідуванням на підставі доказів та пояснень допитуваних службових осіб та аналізувався під кутом зору статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов`язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування у межах кримінального провадження щодо отримання позивачем неправомірної вигоди. Тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що матеріали службового розслідування не містять будь-яких доказів вчинення позивачем дисциплінарного проступку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснено виключно з підстави оголошення повідомлення про підозру. При цьому суд першої інстанції не звернув увагу, що позивач був звільнений за вчинення дій, що підривають авторитет поліції України. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до положень частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Здійснюючі апеляційний розгляд справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 200/7018/21 задовольнити. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року у справі № 200/7018/21 скасувати. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення коштів відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 08 травня 2023 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повне судове рішення складено 08 травня 2023 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.А. Блохін І.В. Геращенко