Постанова 4852 № 160/23499/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 27 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23499/23 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в адміністративній справі №160/23499/23 (головуючий суддя першої інстанції - Маковська О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,- В С Т А Н О В И В : Позивач 12.09.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 14.08.2023 року №1503к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Нікопольського РУП ГУНП» в частині накладення на нього стягнення у вигляді звільнення зі служби; - визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 21.08.2023 року №579о/с «По особовому складу» про звільнення його з 21.08.2023 року зі служби в поліції у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення; - поновити його на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Нікопольського районного управління поліції з 22.08.2023 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що накази відповідача щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції є протиправними. Зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності проведено без належного урахування вини та пов`язане із адміністративною відповідальністю на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, складеного за ч.1 статті 130 КУпАП. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам стосовно відсутності в його діях складу дисциплінарного проступку, а також зазначено, що матеріали, за якими проводилось службове розслідування, не свідчать про фактичні обставини, висновки ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, а відтак винесені накази на їх підставі підлягають скасуванню. Вважає, що його провина спростовується постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024 року у справі №182/3883/23, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив в задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 з 07.11.2015 року проходив службу в органах поліції у званні капітана поліції, зокрема, на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Нікопольського РУП ГУНП. Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що до Нікопольського РУП ГУНП 29.07.2023 року о 00.29 год. на спецлінію « 102» від фельдшера ШМД №16 надійшло повідомлення про те, що приблизно годину тому на перехресті вулиць Сірка та Горького у с.Покровське Нікопольського району Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої громадяни ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримали тілесні ушкодження та останніх буде доставлено до КП «Нікопольська міська лікарня №4» Нікопольської міської ради. Вказане повідомлення зареєстровано у СО Нікопольського РУП ГУНП за №16467 від 29.07.2023 року та на місце ДТП направлено екіпаж «УРАН-325» у складі інспектора ВРПП Нікопольського РУП ГУНП лейтенанта поліції Цифри Олександра Дмитровича та поліцейського ВРПП Нікопольського РУП ГУНП сержанта поліції Воробйова Антона Олександровича. На місці події поліцейськими встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 , керуючи легковим автомобілем «ВМW525D», н.з. НОМЕР_1 , на підставі посвідчення водія категорій «А, В, С», виданого 29.08.2000 року Нікопольським МРЕВ на його ім`я, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданого 11.02.2023 року ТСЦ 1245 та полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АТ/2836851, рухаючись по вул. І.Сірка та на перехресті рівнозначних доріг, не надав перевагу в русі та допустив зіткнення з автомобілем «Ореl Frontera», н.з. НОМЕР_3 , під керуванням громадянки ОСОБА_3 , яка рухалася до перехрестя з правого боку по вул.Горького у с.Покровське Нікопольського р-ну. В результаті ДТП транспортні засоби зазнали значних механічних пошкоджень, а ОСОБА_3 та пасажир автомобіля «Ореl Frontera», н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження. Під час збору матеріалів ДТП у капітана поліції ОСОБА_1 були виявлені зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння, останньому було запропоновано пройти відповідний медичний огляд в лікарні, на що він відмовився, однак погодився пройти на місці за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager» №0592. Відповідно до результатів пройденого медичного огляду встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (тест №1831 результат 0,94 %). Відеозаписами з нагрудних камер поліцейських ВРПП Нікопольського РУП ГУНП, підтверджено факт проходження капітаном поліції ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager» відповідно до тесту №1831, результат 0,94 % (легке сп`яніння). Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, капітан поліції ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного медичного огляду, про що наявний відповідний підпис позивача. За результатами зібраних матеріалів 29.07.2023 року у відношенні капітана поліції ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серія ААД №491243 за частиною 1 статті 130 КУпАП. Під час складання адміністративного протоколу капітан поліції ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень на підставі статті 63 Конституції України. Вказані матеріали ДТП були зареєстровані до СО Нікопольського РУП ГУНП за №16467 від 29.07.2023 року, за результатами розгляду яких 31.07.2023 року у відношенні капітана поліції ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 491348 за статтею 124 КУпАП. Наказом ГУ НП у Дніпропетровській області від 31.07.2023 року №1604 за даним фактом призначене службове розслідування та створено відповідну дисциплінарну комісію для його проведення. На виконання наказу від 31.07.2023 року №1604 дисциплінарною комісією Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проведено службове розслідування у формі письмового провадження, за наслідком якого складено висновок службового розслідування від 14.08.2023 року. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що інспектор відділу реагування патрульної поліції Нікопольського РУП ГУНП капітан поліції ОСОБА_1 , 28.07.2023 року, керував легковим автомобілем «ВМW525D», н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння та скоїв дорожньо-транспортну пригоду з потерпілими. Також проведеною перевіркою встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, під час несення служби на блокпості «Д-16 Оскар» у період з 27.06.2023 року по 27.07.2023 року, а саме: 27.06., 30.06., 03.07., 06.07., 09.07., 12.07., 15.07., 18.07., 21.07., 24.07. та 27.07.2023 року, з моменту початку виконання службових обов`язків, не здійснював включення портативного відео реєстратору інв. №4684. З урахуванням викладеного, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що вказані вчинки дискредитують звання рядового і начальницького складу Національної поліції України. Тобто, капітан поліції ОСОБА_1 вчинив діяння, несумісні зі званням поліцейського, оскільки скоїв проступки, які суперечать покладеним на працівників поліції основним обов`язкам, чим підриває довіру до нього як до правоохоронця та носія влади, а також унеможливлює подальше виконання ним обов`язків поліцейського. Зазначеним висновком рекомендовано застосувати до капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції. Наказом ГУ НП в Дніпропетровській області від 14.08.2023 року № 1503к за порушення службової дисципліни, недотримання вимог п.1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», п.1 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Присяги працівника поліції, абзаців 2, 3 частини п`ятої статті 14, абзацу 8 частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», підпункту «а» пункту 2.9, пункту 16.12 Правил дорожнього руху, п. 5 розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, що виразилося у керуванні легковим автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, невжитті належних заходів щодо недопущення ДТП, не здійсненні включення портативного відео реєстратору під час виконання службових обов`язків, а також недотриманні принципів діяльності поліції в умовах воєнного стану та вчиненні дій не сумісних з вимогами, які пред`являються до поліцейського, застосувати до інспектора відділу реагування патрульної поліції Нікопольського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП від 21.08.2023 року №579 о/с інспектора відділу реагування патрульної поліції Нікопольського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п.б частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 21.08.2023 року. Підставою видання наказу про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції став наказ ГУ НП у Дніпропетровській області від 14.08.2023 року №1503к, яким на останнього було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 стали матеріали службового розслідування проведеного відповідно до наказу ГУНП від 31.07.2023 року №1604 яке проводилось з метою повного та всебічного розслідування за відомостями щодо можливого порушення службової дисципліни та неналежної організації роботи інспектора відділу реагування патрульної поліції Нікопольського РУП ГУНП капітана поліції ОСОБА_1 , що призвели до скоєння дорожньо-транспортної пригоди. Не погодившись з наказами відповідача, позивач оскаржив їх до суду. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач порушив Закон №580, Дисциплінарний статут, Присягу поліцейського та Правила етичної поведінки поліцейських, тому оскільки за замовчуванням вказані норми передбачають виконання службових обов`язків, чого позивач не здійснив, притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції є правомірним та відповідає спеціалізованим нормам законодавства. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон №580). Згідно частини 1 статті 1 Закону №580 Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (ч.1 ст.3 Закону №580). Частиною 3 статті 11 Закону №580 передбачено, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції. Згідно статті 18 Закону №580 поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Приписам частин 1, 2 статті 19 Закону №580 визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан. Пунктом 2 Указу постановлено Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості (частина друга статті 24 Закону №580-VIII). Відповідно до частини 1 статті 59 Закону №580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно із частиною 1 статті 64 Закону №580 особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові. Позивач при призначенні на посаду склав таку Присягу. Пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону №580 передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337-VIII (далі по тексту - Дисциплінарний статут). Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння. Відповідно до частини 1 статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Згідно з частинами 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Частинами 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану визначено у розділі V Дисциплінарного статуту. Відповідно до частини першої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Згідно ч.1-4 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. За наявної можливості надсилання виклику поштовим зв`язком здійснюється рекомендованим листом на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Виклик, який надіслано поштовим зв`язком, вважається таким, що отриманий поліцейським, на четвертий календарний день з дня його відправлення. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення. Якщо поліцейський, викликаний уповноваженою особою у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про наявність поважних причин свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень, про що уповноваженою особою складається акт. Від поліцейського, стосовно якого є підтвердні дані про самовільне залишення ним місця несення служби, виїзд до інших регіонів країни чи за кордон, пояснення не відбираються, поліцейський вважається таким, що відмовився від надання пояснень. За змістом частин 1, 2 статті 28 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції. За приписами статті 30 Дисциплінарного статуту у разі відсутності поліцейського, якого притягнуто до дисциплінарної відповідальності, без поважних причин на службі копія наказу про застосування до нього дисциплінарного стягнення надсилається поштовим зв`язком (у разі можливості) на адресу місця проживання, зазначену в його особовій справі, або з використанням електронної комунікації за контактними даними, які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Поліцейський вважається таким, що ознайомлений з наказом про застосування дисциплінарного стягнення, після спливу чотирьох календарних днів з дня його відправлення поштовим зв`язком або після спливу двох календарних днів - у разі відправлення з використанням електронної комунікації. Доведення до поліцейського, який відсутній на службі без поважних причин, наказу про виконання застосованого до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади або звільнення зі служби в поліції, здійснюється в порядку, визначеному цією статтею. Суд зауважує, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення. Порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі №480/2696/22, від 16 листопада 2023 року у справі №600/1876/22-а. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 31.08.2023 року у справі №260/749/20. Службова дисципліна полягає у дотриманні (виконанні) законодавчих і підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного поліцейського, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників. Обов`язок дотримуватися етичних, правових і службово-дисциплінарних норм поведінки, загальнолюдських цінностей, які спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству, є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від посади, звання та його місцеперебування. Протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції, є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 460/5545/20. Частина друга ст. 19 Закону №580-VIII є бланкетною нормою права та відсилає до Дисциплінарного статуту щодо питань підстав та порядку притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності. Статті 12, 13 Дисциплінарного статуту, а також інші його положення, створюють систему правового регулювання, за змістом якої дисциплінарне стягнення накладається за вчинення дисциплінарного проступку, види якого не визначені, а його визначення надано змістовно. З матеріалів справи вбачається, що керуючись спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» капітан поліції ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager» відповідно до тесту №1831, результат 0,94% (легке сп`яніння). Позивач надати пояснення відмовився, посилаючись на ст.63 Конституції України. Згідно з п.7 розд. IV Порядку №893 кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування. Суд звертає увагу, що конституційне право особи не давати показання або пояснення щодо себе є, за своєю суттю, гарантованим Конституцією України, законодавчо визначеним правовим привілеєм проти самовикриття. Аналізуючи поведінку ОСОБА_1 під час проведення службового розслідування в контексті норм статті 63 Конституції України та п.7 розд. IV Порядку №893, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що позивач не сприяв проведенню дисциплінарній комісії якісної та повної перевірки всіх обставин події. Отже, зібраними у справі доказами та висновком службового розслідування підтверджено вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який полягає у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння , а також у вчиненні дій, які несумісні з вимогами, які пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, що дискредитує звання поліцейського, підриває довіру та авторитет органів поліції. Крім того, як зазначалось вище, перевіркою встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 в порушення вимог п.5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженого наказом МВС України від 18.12.2018 року №1026, під час несення служби на блокпості «Д-16 Оскар» у період з 27.06.2023 року по 27.07.2023 року, а саме: 27.06., 30.06., 03.07., 06.07., 09.07., 12.07., 15.07., 18.07., 21.07., 24.07. та 27.07.2023 року, з моменту початку виконання службових обов`язків, не здійснював включення портативного відео реєстратору інв. №4684. Обставини, встановлені службовим розслідуванням підтверджені поясненнями свідків та результатом огляду позивача 29.07.2023 року на стан сп`яніння за допомогою газоаналізатору «Alcotest Drager». Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ (далі - Указ №64/2022), введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан продовжувався надалі Указами Президента України від 14.03.2022 року №133/2022, від 18.04.2022 року №259/2022, від 17.05.2022 року №341/2022, від 12.08.2022 року №573/2022, від 07.11.2022 року №757/2022, від 06.02.2023 року №58/2023, від 01.05.2023 року №254/2023, від 26.07.2023 року №451/2023, від 06.11.2023 року №734/2023, від 06.05.2024 року №271/2024, від 23.07.2024 року №469/2024 і триває донині. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Апеляційний суд зазначає, що дії поліцейських в будь-який час, а тим більш в умовах воєнного стану повинні бути юридично грамотними, сприйматися громадянами, чиї права та свободи обмежуються, як справедливі і законні. В умовах воєнного стану в Україні населення з особливою пильністю і прискіпливістю ставиться до свого оточення, проявляє посилену увагу до правоохоронних органів та прагне почуватися у безпеці, сподіваючись на захист правоохоронців. Однак, дії капітана поліції ОСОБА_1 не можуть забезпечити безпеку самому поліцейському, його колегам, а також іншим громадянам. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що з точки зору стороннього розсудливого спостерігача наведені обставини можуть свідчити про недотримання ОСОБА_1 вимоги щодо необхідності з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час і бути прикладом у дотриманні громадського порядку. Щодо посилання позивача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024 року у справі №182/3883/23, згідно з якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, то суд вважає такі доводи безпідставними, враховуючи наступне. Надаючи оцінку аргументам позивача, покладеним в основу адміністративного позову та апеляційної скарги про необґрунтованість спірного наказу відповідача, з огляду на відсутність судових рішень, яким би підтверджувались обставини, що ставляться йому в провину, суд зазначає, що хоча вказаний наказ і винесений на підставі відомостей службового розслідування, що встановлені у зв`язку зі складанням щодо позивача адміністративного протоколу за частиною першою статті 130 КУпАП, статті 124 КУпАП, однак ґрунтується на самостійних правових підставах та висновках. У свою чергу, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не спростовує відсутності скоєного позивачем дисциплінарного проступку. Апеляційний суд зазначає, що відсутність факту притягнення позивача до кримінальної або адміністративної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку, передбаченому Дисциплінарним статутом, відповідач в межах своєї компетенції має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів Національної поліції. Отже, у межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, оскільки таке не було підставою звільнення позивача зі служби. Суд надає правову оцінку обставинам лише наявності або відсутності вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Такі висновки суду узгоджуються з правовими висновками у подібних правовідносинах, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 року у справі №800/531/17, від 12.02.2019 року у справі №9901/711/18, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №1.380.2019.000121, від 06.03.2019 року у справі №816/1534/16; від 13.10.2020 року у справі №805/3079/17-а, від 06.03.2019 року у справі №816/1534/16, від 26.11.2020 року у справі №580/1415/19, від 29.06.2021 року у справі №826/7187/17, від 24.09.2020 року у справі №420/602/19, від 28.11.2019 року у справі №120/860/19-а, від 29.06.2021 року у справі №826/7187/17. Враховуючи вищевикладене суд констатує обґрунтованість та правомірність наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 14.08.2023 року №1503к та звільненню зі служби в поліції відповідно до наказу від 21.08.2023 року № 579 о/с. Колегія суддів зазначає, що процедура притягнення позивача до відповідальності відповідала вимогам законодавства та загальним засадам права, стягнення обрано пропорційно вчиненому порушенню, а таке порушення доведено належним чином. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи позивача щодо протиправного притягнення його до відповідальності та звільнення зі служби є необґрунтованими, а спірні накази відповідачем прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, зазначені позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню. Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в адміністративній справі №160/23499/23 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року в адміністративній справі №160/23499/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак суддя С.В. Чабаненко