Постанова 4855 № 826/13003/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13003/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 лютого 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., за участю секретаря - Рейтаровської О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - від 27.07.2018 №0037574202 про нарахування ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8844,50 грн та штрафних санкцій за даним видом податку у розмірі 2211,13 грн; - від 27.07.2018 №0087604202 про нарахування ОСОБА_1 військового збору у розмірі 2653,35 грн. та штрафних санкцій за даним видом податку у розмірі 663,34 грн; - від 27.07.2018 №0087594202 про нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій за податком на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки зазначені в договорі дарування грошові кошти ним отримані не були, та на його банківський рахунок не перераховувалися, а тому відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.07.2018 №0037574202, №0087604202; - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із ухваленим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Так, на підтвердження своєї позиції апелянт зазначає, що на момент проведення перевірки у контролюючого органу був відсутній лист ПАТ «Фідобанк» від 07.03.2017 на який посилається суд першої інстанції, та згідно якого грошові кошти на рахунки позивача не перераховувалися та готівкою не видавалися. Водночас із наявної у ЦБД ДРФО ДФС України інформації виявлено факт отримання позивачем доходу за ознакою доходу « 114» у ІІ кварталі 2016 року, що підтверджується відповідною довідкою. На переконання відповідача вказана довідка є належним та допустимим доказом, що підтверджує отримання позивачем доходу у зазначений період, однак безпідставно неврахована судом першої інстанції. Указане, як уважає скаржник свідчить про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними, а відтак скасовані судом безпідставно. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві заявлене клопотання, в якому заявник просив здійснити заміну сторони у справі на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200. Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності, а забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі. Кабінетом Міністрів України 19.06.2019 прийнято постанову №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби", згідно якої, постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві та постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, у тому числі, Головне управління ДФС у м. Києві реорганізовується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що 01.08.2019 Головного управління ДФС у м. Києві перебуває у стані припинення. Пунктом 3 Постанови КМ України від 19.06.2019 537 визначено установити, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби. Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 залишити без змін. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача лише щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 27.07.2018 відповідачем на підставі акта перевірки від 09.07.2018 №3126/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 , прийнято податкові повідомлення-рішення: - 0037574202, яким позивачу за порушення пп.168.1, з урахуванням п.п.164.2.10, 174.2.2 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» всього в сумі 11055,63 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 8844,50 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2211,13 грн; - 0087604202, яким позивачу за порушення пп.1.2, 1.3 п.1.61 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «військовий збір» всього в сумі 3316,69 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 2653,35 грн; штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 663,34 грн; - 0087594202, яким позивачу за порушення пп. «а» п.176.1 ПК України (не надано книгу обліку доходів і витрат) визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн. Як убачається з акта перевірки, збільшення грошового зобов`язання та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на інформації отриманій з листа приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу від 01.02.2018 №33/01-16. Указаним листом ГУ ДФС у м. Києві повідомлено про те, що приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу 18.05.2016 за реєстровим номером №532 був посвідчений договір дарування ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів в сумі 7000,00 доларів США (еквівалент 176 890,00 грн), які розміщені на депозитному рахунку дарувальника в ПАТ «Фідобанк», що в свою чергу було відображено нотаріусом в податковому розрахунку (ф.1-ДФ) за 2016 рік за ознакою доходу

114. Цим же листом нотаріус повідомив контролюючий орган про те, що 03.03.2017 вказаний вище договір було розірвано за згодою сторін враховуючи фактичну неможливість одержання позивачем коштів у власність у зв`язку з неплатоспроможністю банку. Контролюючим органом інформація щодо фактичної неможливості одержання коштів позивачем перевірена не була, внаслідок чого на підставі лише інформації про укладення договору дарування коштів в 2016 році позивачу і був визначений ПДФО в сумі 8844,50 грн (176890 * 5%). Військовий збір нарахований автоматично на суму ПДФО. Штрафна санкція в сумі 510 грн не стосується заниження позивачем ПДФО та застосована в зв`язку з не наданням позивачем до перевірки книги обліку доходів і витрат. Позивач, уважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з адміністративним позовом. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов`язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). Згідно з пунктом 1.1. статті 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу. Податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу (пункт 6.1 статті 6 ПК України). Відповідно до пункту 164.2.10 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом. Згідно з підпунктом 174.2.1. пункту 174.2 статті 174 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються вартість власності, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення. При цьому у відповідності до підпункту 174.2.2. пункту 174.2 статті 174 ПК України вартість будь-якого об`єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 зазначеного Кодексу. Згідно пункту 167.2 статті 167 ПК України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу. Пунктом 174.3. статті 174 ПК України встановлено, що особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини. Відповідно до пункту 174.4 статті 174 ПК України нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. Згідно з підпунктом «ґ» пункту 174.1 ПК України об`єктом спадщини платника податку є готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю. За змістом пункту 174.6. статті 174 ПК України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини. З аналізу зазначених норм убачається, що у разі отримання особою в подарунок грошових коштів від особи, яка не є її родичем першого ступеня споріднення у неї виникає обов`язок зі сплати податку на дохід у розмірі 5% від отриманої у подарунок суми. Також з указаного можна дійти висновку, що підставою для виникнення у платника податків обов`язку зі сплати такого податку є фактичне отримання ним за договором дарування готівкових коштів або їхнє перерахування на відповідний рахунок особи. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з рахунків, які були відкриті в ПАТ «ФІДОБАНК» на ім`я ОСОБА_2 грошові кошти на рахунки ОСОБА_1 не перераховувались та готівкою не видавались, рахунки на ім`я позивача у банку не відкривались, що підтверджується копією листа ПАТ «Фідобанк» від 07.03.2017 №1-11-1-3-3/578-ЛК-ОГ на ім`я ОСОБА_2 . Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 20.05.2019 по справі №756/8977/18, яке набрало законної сили 20.06.2019, визнано недійсним договір дарування грошових коштів від 18.05.2016 р., укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Швидкою І.М., зареєстрованим в реєстрі за № 532, з дати укладання - 18.05.2016. Під час розгляду справи №756/8977/18 судом установлено, що на підставі рішення НБУ від 20.05.2016 №8 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 20.05.2016 №783 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». У зв`язку із вищенаведеним рішенням ФГВФО ПАТ «Фідобанк» відмовив позивачу у відкритті рахунку у доларах США, а введення у ПАТ «ФІДОБАНК» тимчасової адміністрації унеможливило ОСОБА_2 у будь-який спосіб розпоряджатись коштами на власному валютному рахунку. Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у 2016 році позивачем дохід у вигляді подарованих коштів у спірній сумі не отримувався, а тому підстави для нарахування податкових зобов`язань відсутні. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 27.07.2018 №0037574202, №0087604202 є протиправними та обґрунтовано скасовані судом першої інстанції. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вони не спростовують висновків суду і апелянт, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ Замінити у порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління Державної податкової служби у м. Києві. Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та в силу частини 5 статті 328 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І.О.Лічевецький суддя В.П.Мельничук суддя О.М.Оксененко