Постанова 4854 № 420/5756/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 квітня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5756/20 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 08 грудня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (надалі відповідача, ГУ ДПС в Одеській області) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС в Одеській області № 0009423305 від 26.03.2020 року, № 0009463305 від 26.03.2020 року, № 0009443305 від 26.03.2020 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення було винесено податковим органом на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, а тому вони є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. З боку позивача відсутні порушення вимог Податкового кодексу України, оскільки платник податків-фізична особа, не зобов`язана подавати річну декларацію про майновий стан, у разі отримання доходу за звітний період виключно від податкових агентів. Так, за спірний період, як зазначає позивач (з 01.01.2016р. по 31.12.2018р.) нею отримувались доходи виключно від підприємств ТОВ «Промедікалсервіс» та КНП «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради, у вигляді заробітної плати, з якої утримувався податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та сплачувався ЄСВ. Також, вважає відсутніми підстави взагалі для проведення відносно неї спірної перевірки. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, №0009443305. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1781,50 грн. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначив про те, що відповідно до наявної податкової інформації ППФО ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду отримувала доходи, які згідно із Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). Так, згідно наявної податкової інформації, наданою ФОП ОСОБА_2 , відповідно до договорів позики від 30.09.2016 року, від 01.01.2017 року та від 01.01.2018 року, ОСОБА_3 надала ФОП ОСОБА_2 поворотну фінансову допомогу на загальну суму 2 050 000,00 грн. (50000,00 грн. у 2016 році; 1000000,00 грн. у 2017 році; 1000000,00 грн. у 2018 році).При цьому, як зауважує апелянт, згідно з податковою інформацією з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів, у ППФО ОСОБА_1 відсутнє джерело отримання доходу необхідного для надання поворотної фінансової допомоги у сумі 1 000 000,00грн. Загальна сума отриманих доходів станом на 01.01.2017 року (з 01.01.1998 по 31.12.2016) складає 269 811,95грн. Відповідно до податкової інформації з ІС «Податковий блок» ППФО ОСОБА_1 за період з 1998-2016 роки ППФО ОСОБА_1 не подавались податкові декларації про майновий стан та доходи та не декларувались доходи отримані від операцій з продажу (обміну) об`єктів рухомого та/або нерухомого майна, надання майна в лізинг, оренду (суборенду), житловий найм (піднайм), успадкування та/або отримання у дарунок майна, доходи, отримані з джерел за межами України, доходів, які не включаються до загального річного оподатковуваного доходу, тощо. Підсумовуючи викладене - позитивна різниця між сумою наданої поворотної фінансової допомоги та загальною сумою отриманих доходів відповідно до інформації з державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів у сумі 730 188,05 грн. (1 000 000,00 - 269 811,95) слід вважати сумою одержаного доходу ППФО ОСОБА_1 якій підлягає оподаткуванню на підставі вимог п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010р. із змінами та доповненнями. 22.02.2021 року за вхід. № 3631/21 позивачем у справі до суду надано відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_1 зазначає про необґрунтованість доводів податкового органу, які є наслідком невірного встановлення обставин та невірного розуміння податковим органом норм законодавства та вказує на те, що єдиним джерелом для висновків про відсутність у позивачки коштів які надавалися як поворотна фінансова допомога ФОП ОСОБА_2 були дані з державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про суми виплачених доходів. Між тим, кошти, які у подальшому були надані ФОП ОСОБА_2 у спірному періоді були отримані ОСОБА_1 від ОСОБА_4 на безвідсотковій основі, що підтверджується відповідними розписками, наявними в матеріалах справи. В подальшому такі кошти, після їх повернення ФОП ОСОБА_2 ОСОБА_1 , також були повернуті ОСОБА_4 . Враховуючи те, що поворотна фінансова допомога у сумі 1 750 000,00 грн., була вчасно повернута позивачкою ОСОБА_4 , згідно приписів ПК України, не є доходом. В судове засідання сторони або їх представники не прибули. Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи апеляційним судом. 05.04.2021 року за вхід. № 6992/21 від представника позивача у справі надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності позивача та її представника. Відповідач (апелянт) про причини неприбуття суду не повідомив. Жодних клопотань до суду не надав. Відповідно до вимог ст.ст. 311, 313 КАС України, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, в період з 17.02.2020 року по 21.02.2020 року співробітник Головного управління ДПС в Одеській області відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та підпункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ГУ ДПС в Одеській області від 10.01.2020 року № 52 провів позапланову невиїзну документальну перевірку платника податків фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. За результатами проведеної перевірки Головне управління ДПС в Одеській області склало Акт від 28.02.2020 року № 146/15-32-33-05/ НОМЕР_1 , в якому встановлені наступні порушення з боку позивача: - п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено неподання податкових декларацій про майновий стан і доходи; - пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 131433,85 грн.; - пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано військового збору за результатами річного декларування у сумі 10952,82 грн. За наслідками перевірки ОСОБА_1 на підставі акту перевірки від 28.02.2020 року № 146/15-32-33-05/ НОМЕР_1 відповідно до зазначених порушень Головне управління ДПС в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення: - № 0009423305 від 26.03.2020 року, яким позивачеві за порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у сумі 164292,32 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями 131433,85 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 32858,47 грн.; - № 0009463305 від 26.03.2020 року, яким позивачеві за порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання по військовому збору у сумі 13691,03 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями10952,82 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2738,21 грн.; - № 0009443305 від 26.03.2020 року, яким до позивача за порушення п.179.1 ст.179, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. ОСОБА_1 не погодилася з податковими повідомленнями-рішеннями від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 та подала на них скаргу до Державної податкової служби України. Державна податкова служба України за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 прийняла Рішення про результати розгляду скарги від 05.06.2020 року, яким податкові повідомлення-рішення від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305 залишила без змін, а скаргу без задоволення. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки за спірний період позивачка отримувала дохід виключно від податкових агентів, не має прощених боргових зобов`язань, не набула права власності на рухоме, нерухоме майно, корпоративні права, тощо, тому не повинна була подавати декларації про майновий стан і доходи (податкові декларації) за 2016-2018 рр., у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За визначенням п.162.1 ст.161 Податкового кодексу України платниками податку є: 162.1.1 фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 162.1.2 фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; 162.1.3 податковий агент. Згідно з п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. У відповідності до пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України платниками військового збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу. Платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу (п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України). Так, пунктом 179.2 ст.179 Податкового кодексу України визначено, що обов`язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи: від податкових агентів, які згідно з цим розділом не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу; виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених цим розділом; від операцій продажу (обміну) майна, дарування, при нотаріальному посвідченні договорів за якими був сплачений податок відповідно до цього розділу; у вигляді об`єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до пункту 174.3 статті 174 цього Кодексу. Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу (пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України). Як встановлено п.171.1 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Відповідно до пп. «а» п.171.2 ст.171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні. Аналізом приписів чинного законодавства слідує, що платник податків - фізична особа не зобов`язана подавати річну декларацію про майновий стан у разі отримання доходу за звітний період виключно від податкових агентів. Колегією суддів відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки НОМЕР_2 від 05.08.1985 року встановлено, що ОСОБА_1 з 03.12.2015 року по теперішній час працює у Комунальному некомерційному підприємстві «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради на посаді фельдшера-лаборанта згідно наказу № 350 від 03.12.2015 року. З 20.07.2016 року та по теперішній час ОСОБА_1 працює за сумісництвом в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Промедікалсервіс» на посаді фельдшер-лаборант, що підтверджується довідкою від 27.01.2020 р. №

1. У період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року ОСОБА_1 отримувала дохід від даних підприємств у вигляді заробітної плати, з якого утримувався податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, та сплачувався ЕСВ. Відповідно до довідок (додаток Ф-3)комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради від 21.01.2020 р. №№ 6Б, 7Б, 8Б, підтверджується отримання доходу від вказаного підприємства. Згідно вказаних довідок за повних 12 відпрацьованих місяців 2016 року ОСОБА_1 нараховано сукупний дохід в сумі 69 017,57 грн., з якого утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 12 423,16 грн., військовий збір 1 035,26 грн.; за повних 12 відпрацьованих місяців 2017 року нараховано сукупний дохід в сумі 99 425,94 грн., з якого утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 17 847,84 грн., військовий збір 1 491,40 грн.; за повних 12 відпрацьованих місяців 2018 року нараховано сукупний дохід в сумі 110 805,40 грн., з якого утримано податок на доходи фізичних осіб в сумі 19 835,22 грн., військовий збір 1 662,07 грн. Отримання доходу від Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна дитяча клінічна лікарня» Одеської обласної ради також підтверджується випискою з банківського карткового рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року. Довідкою ТОВ «Промедікалсервіс» від 27.01.2020 року №1 підтверджується отримання доходу від вказаного Товариства і спірному періоді (з 01.07.2016 р. по 31.12.2018 р.)та утримання податку з доходу фізичних осіб. На підтвердження сплата страхових внесків за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р. в матеріалах справи наявна довідка з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 30.01.2020 р. (форма ОК-7) по індивідуальним відомостям про застраховану особу ОСОБА_1 . Разом з тим, як зауважила позивачка у справі, відносно неї відсутні відкриті виконавчі провадження, вона не є боржником по будь-яким зобов`язанням та щодо неї відсутня інформація в Єдиному реєстрі боржників та Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що свідчить про те, що вона не має прихованих доходів отриманих від інших осіб, щодо яких здійснюється їх примусове стягнення. До того ж, колегія суддів враховує й ту обставину, що за період 2016-2018 років будь-яких об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 не відчужувала та не купувала, в спадщину або дар не отримувала, що підтверджується інформаційною про що свідчить наявна в матеріалах справи інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.02.2020 р. № 199265684. Згідно акту перевірки податковим органом було зазначено, що протягом перевіряємого періоду позивачка отримувала доходи, які згідно з цим Кодексом підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податків в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації). За приписами п.п.14.1.54 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. Згідно з пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення. У відповідності до пп.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку. З матеріалів справи вбачається, що у спірному періоді, між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) укладались договори позики (поворотної фінансової допомоги) на безвідсотковій основі від 29.08.2016 р. на суму 50 000 грн., від 01.01.2017 р. на суму 1 000 000 грн., від 01.01.2018 р. на суму 700 000 грн. Факт укладення вищевказаних договір позики (поворотної фінансової допомоги) підтверджується розписками від 29.08.2016 р., від 01.01.2017 р., від 01.01.2018 р. В свою чергу, у підтвердження спроможності ОСОБА_5 надати позивачу грошові кошти на безвідсотковій основі 29.08.2016 р. в сумі 50 000 грн., 01.01.2017 р. в сумі 1 000 000 грн., 01.01.2018 р. в сумі 700 000 грн. позивачкою було надано до матеріалів справи довідку ГУ ДФС в Одеській області від 20.11.2018 р. № 100/ЗПІ/15-32-52-13-09 про суми доходу за 2014-2017 рр. Колегія суддів вважає за доцільне зазначити, що частиною 2 статті 1047 ЦК України передбачено можливість представлення на підтвердження договору позики та його умов, розписок позичальника або іншого документу, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Згідно з положень ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Як зазначає позивачка, отримані від ОСОБА_5 грошові кошти були надані позивачем ФОП ОСОБА_2 відповідно до договорів позики (поворотної фінансової допомоги) на безвідсотковій (безвідплатній) основі від 30.08.2016 р. на суму 50 000 грн., від 01.01.2017 р. на суму 1 000 000 грн., від 01.01.2018 р. на суму 700 000 грн. ФОП ОСОБА_2 вчасно виконала свої зобов`язання по зазначеним вище договором та повернула грошові кошти, що підтверджується розписками від 31.12.2016 р., від 31.12.2017 р., від 31.12.2018 р. Отримані грошові кошти від ФОП ОСОБА_6 позивач повернула ОСОБА_5 , що підтверджується розписками від 31.12.2016 р., від 31.12.2017 р., від 31.12.2018 р., тобто ніякого доходу від поворотної фінансової допомоги, яку вона надавала ФОП ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 не отримувала При цьому, у розумінні приписів пп.165.1.31 п.165.1 ст.165 Податкового кодексу України, сума поворотної фінансової допомоги (позики) не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, так як не розглядається як доходи платника податків. Оскільки грошові кошти, отримані позивачем у ОСОБА_5 були передані в такому ж саме розмірі та на таких саме умовах ФОП ОСОБА_2 , тому нею не здійснювалось фінансове посередництво та не надавалися фінансові послуги. За вказаного, оскільки кошти, які надавались ОСОБА_1 підпадають під визначення поворотної фінансової допомоги, та така поворотна фінансова допомога в розмірі 1 750 00 грн. була вчасно повернута позивачем позикодавцю, тому згідно вищенаведених положень закону вказана сума коштів не є доходом. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» установлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, ОСОБА_1 за своїм правовим статусом не відноситься ані до юридичних осіб, ані до суб`єктів підприємницької діяльності, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України. Таким чином, на думку колегії суддів, відсутні підстави застосування положень цього Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» до спірних правовідносин. Враховуючи все викладене вище, оскільки у спірному періоді ОСОБА_1 отримувала дохід виключно від податкових агентів, не має прощених боргових зобов`язань, не набула права власності на рухоме, нерухоме майно, корпоративні права, тощо, відтак не повинна була подавати декларації про майновий стан і доходи (податкові декларації) за 2016-2018 рр. З приводу військового збору, апеляційний суд зазначає, що відповідно п.п.1.1-1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Таким чином, приймаючи до уваги, що розмір єдиного внеску і військового збору для фізичної особи-підприємця прямо залежить від суми його оподатковуваного доходу, а за встановлених вище обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність тверджень відповідача про заниження позивачем оподаткованого чистого доходу, відповідно, безпідставним є донарахування відповідачем сум військового збору. Відповідно до п. 120.1 ст.120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Оскільки, судова колегія погодилась із висновком суду першої інстанції про відсутність за встановлених спірних обставин у даній справі обов`язку ОСОБА_1 для подання декларацій про майновий стан і доходи, відтак застосування штрафу за таке неподання є протиправним. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень від 26.03.2020 року № 0009423305, № 0009463305, № 0009443305. Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року у справі № 420/5756/20- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.