Постанова 4875 № 922/1888/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" лютого 2021 р. Справа № 922/1888/20 Cхідний апеляційний господарський суд у складі: Головуючий (суддя-доповідач): Судді: Стойка О.В. Попков Д.О., Пушай В.І. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року у справі №922/1888/20 (суддя Бринцев О.В.) за позовом до відповідача: про Товариства з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут м.Харків Головного управління ДПС у Харківській області м.Харків стягнення 8 124,24 грн. ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року до господарського суду Харківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі-Позивач, Постачальник) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі-Відповідач), про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості за Договором №41ЕВ617-462-19 від 08.02.2019 в розмірі 7.495,70грн., пені в сумі 455,79 грн., 3% річних в сумі 69,32грн., інфляційних втрат в сумі 103,43грн. та витрати зі сплати судового збору. Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Харківгаз Збут м. Харків до Головного управління ДПС у Харківській області м.Харків про стягнення 8 124,24 грн. задоволені. Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся із апеляційною скаргою на рішення від 03.08.2020 року у справі №922/1888/20, в якій просив скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права України, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - спір виник з вини Позивача, так як останній не дотримувався вимог Договору в частині ініціювання/вжиття заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу та не пропонував Відповідачу укласти графік погашення заборгованості; - Позивачем було порушено п. 10.1. Розділу Х Договору в частині не вжиття заходів для досудового врегулювання спору; - Позивачем не було враховано, що всупереч вимог Переліку № 68 та норми БК України, судом стягнено суму заборгованості при відсутності відповідного зобов`язання, оскільки договору поставки природного газу на 2020 рік не укладено, а по додатковій угоді від 10.03.2020 року №10 обсяги природного газу на допустиму суму у співвідношенні 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році - вже були спожито; - Позивачем до суду першої інстанції не було надано розгорнутого розрахунку обчислення суми пені та 3 % річних, що не дало змоги Відповідачу надати до суду контррозрахунок цих санкцій. Будь-яких інших доводів апеляційна скарга Відповідача не містить. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2020 року у справі №922/1888/20 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) в світлі ч. 10 ст. 270 ГПК України, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. До канцелярії Східного апеляційного господарського суду 07.10.2020 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого останній просив суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області м.Харків залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 03.08.2020 року по справі № 922/1888/20 - без змін. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (з подальшими змінами та доповненнями) з 12 березня 2020 року на усій території України запроваджено карантин. Дію карантину неодноразово продовжено, в тому числі до 28 лютого 2021 року. Згідно Указу Президента від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин. 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020. У відповідності до положень п.1 вказаного Закону пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було викладено в такій редакції:"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Відповідно до пункту 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" N 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Враховуючи викладене, колегія суддів надала сторонам достатньо часу для можливості реалізації своїх процесуальних прав, у вигляді подання до Східного апеляційного господарського суду заяв, клопотань, заперечень, пояснень по справі, відзиву на апеляційну скаргу, а також вчинення інших процесуальних дій, право на які передбачено приписами ГПК України. Враховуючи викладене, судова колегія констатує відсутність порушення строків розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області м.Харків на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року. Будь-яких інших заяв чи клопотань до канцелярії Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги не надходило. Судовою колегією дотримано принцип незмінності складу судової колегії, а також взято до уваги введення на території України карантину за постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 (з наступними змінами та доповненнями) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19. За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи. Враховуючи положення ч. ч. 13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини: - укладення між Позивачем та Головним управління ДФС у Харківській області (реорганізоване шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Харківській області, Споживач) договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) від 08.02.2019 №41ЕВ617-462-19 (надалі - Договір, т. 1, а. с. 11-18), відповідно до п. 1.1. якого, Позивач зобов`язався передати у власність Споживачу в 2019 році природний газ, а Споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу в розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (код ДК 021:2015-09120000-6 Газове паливо); - укладення між сторонами Додаткової угоди №4 до Договору від 05.12.2019 (т. 1, а. с. 23), про встановлення ціни на газ у розмірі 9 298,86 грн. за 1000 куб. м. (з ПДВ 11.158,63грн.); - укладення між сторонами Додаткової угоди №5 від 05.12.2019 (т. 1, а. с. 25), про встановлення ціни на газ у розмірі 6,365525 грн. за 1 куб. м. (з ПДВ 7,63863грн.); - укладення Додаткової угоди № 6 від 05.12.2019 (т. 1, а. с. 26) встановлено ціну на газ у розмірі 6,823858грн. за 1 куб. м, ( з ПДВ 8,18863грн.); - укладення між сторонами Додатковою угоди № 8 від 27.12.2019 (т. 1, а. с. 29), якою було внесено зміни до умов Договору у відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", відповідно до якої дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку; - укладення між сторонами Додаткової угоди №10 від 10.03.2020 (т. 1, а. с. 32-33) якою встановлений річний плановий обсяг постачання природного газу з 01.01.2020 по 29.02.2020 (включно) - 1.287,394 куб. м.; - здійснення Позивачем в період січень-лютий 2020 року поставки Відповідачу природного газу на загальну суму 18 037,66 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (т. 1, а. с. 36); - підписання сторонами акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2020 №ХО380000625 на суму 9.167,66 грн.; - підписання лише Позивачем акту прийому-передачі природного газу від 29.02.2020 року № ХО380003833 на суму 8.870,00 грн.; - звернення 12.05.2020 року Позивача до Відповідача з вимогою про оплату заборгованості від 12.05.2020 №617-Сл-4443-0520 (т. 1, а. с. 34-35). Наведені обставини сторонами не заперечуються. В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) від 08.02.2019 №41ЕВ617-462-19 в частині оплати поставленого природного газу. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що заборгованість перед Позивачем виникла у зв`язку з тим, що договір поставки природного газу на 2020 рік не укладався, так як для цього необхідно провести відповідну процедуру, передбачену Законом України "Про публічні закупівлі", а по Додатковій угоді від 10.03.2020 №10 обсяги природного газу на допустиму суму у співвідношенні 20% суми, визначеної в договорі, вже були спожиті. Незважаючи на те, що Відповідач не здійснив повний розрахунок за спожитий газ за лютий 2020 року та не повернув Позивачеві один примірник оригіналу Акту приймання-передачі природного газу за лютий 2020 року, Відповідач вважає, що Позивач не вжив заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу Відповідачеві та не пропонував укласти графік погашення заборгованості, що і стало причиною виникнення спору. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав про їх обґрунтованість та доведеність належними доказами, а також посилався на не спростування Відповідачем факту неналежного виконання ним умов Договору в частині оплати поставленого газу перед Позивачем у сумі 7.495,70грн. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного. Ухвалою господарського суду від 18 червня 2020 року у справі №922/1888/20 було прийнято до розгляду позовну заяву Позивача, а також зазначено, що справа буде розглядатися без повідомлення учасників справи на підставі ст. 247 ГПК України. Позивач, в свою чергу, звернувся до господарського суду з клопотанням про розгляд справи №922/1888/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, аргументуючи це необхідністю повного та всебічного встановлення обставин справи. Ухвалою від 01 липня 2020 року у задоволенні вищезазначеного клопотання судом першої інстанції відмовлено, оскільки предметом позову є стягнення 8 124, 24 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі №922/1888/20 не вимагають проведення судового засідання для повного та всебічного встановлення обставин справи. Клопотань щодо розгляду справи №922/1888/20 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до Східного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідно до приписів абзацу 1 частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" (далі-Закон) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно частини першої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Вимогами п. п. 2.9.2. 2.9.5. Договору передбачений обов`язок Відповідача в дводенний строк повернути Позивачу підписаний акт прийому-передачі газу або надати письмову обґрунтовану відмову від його підписання. У разі невиконання такого обов`язку Відповідачем, акт вважається підписаним останнім, а обсяг спожитого газу - встановленим відповідно до зазначених даних Оператора ГРМ. В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі природного газу до Договору від 29.02.2020 року, за змістом якого Позивач нарахував, а Відповідач спожив у лютому 2020 року природний газ в об`ємі 1083,21 м3 на суму 8 870,00 грн., з доказами направлення акту Відповідачу та отриманням його останнім 27.04.2020 року (т. 1 а. с. 36-38). Доказів повернення зазначеного акту або направлення обґрунтованої відмови від його підписання матеріали справи не містять, отже висновки суду про доведення обсягу фактичного споживання газу Відповідачем у лютому 2020 року є обґрунтованими. Факт споживання поставленого Позивачем в лютому природного газу в зазначених обсягах Відповідачем не заперечується, матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати Відповідачем заборгованості за спожитий природний газ у лютому 2020 року в розмірі 7.495,70 грн. Так, враховуючи встановлені обставини справи, а також факт того, що Відповідач в установленому порядку не надав докази сплати заборгованості в розмірі 7.495,70грн. за спірний період, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку, що позовні вимоги про стягнення основної суми заборгованості є доведеними, а тому підлягають задоволенню. Щодо висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача штрафних санкцій за неналежне виконання Відповідачем умов Договору, а саме 3% річних у сумі в сумі 69,32 грн., пені у сумі 455,79 грн., а також інфляційних втрат у сумі 103,43 грн., колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Так, підпунктом 6.2.1. п. 6.2. Договору передбачено, що у разі порушення Відповідачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем у відповідності до вищевказаних положень Договору та ст. 625 ЦК України за порушення Відповідачем строків виконання зобов`язання за січень-лютий 2020 року, було нараховано останньому на основну суму заборгованості пеню в розмірі 455,79грн., 3% річних у сумі 69,32грн. та інфляційні втрати в розмірі 103,43грн. (т. 1, а. с. 9). Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції в частині задоволення вимог про стягнення зазначених санкцій за неналежне виконання Відповідачем умов Договору відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи. Колегія суддів зазначає, що іншого розрахунку зазначених санкцій Відповідачем, а ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційного суду надано не було. Вищезазначений факт неподання власного розрахунку Відповідач мотивує тим, що Позивачем до суду першої інстанції не було надано розгорнутого розрахунку обчислення пені та 3 % річних, що в свою чергу не дає змоги Відповідачу надати до суду контррозрахунок санкцій. Колегія суддів не погоджується з вищенаведеними доводами Відповідача, оскільки в тексті позовної заяви (а. с. 3) та в окремо доданому до неї додатку (а. с. 9) наведено докладний розрахунок спірних сум із наведенням суми заборгованості, моменту її виникнення, періоду та порядку нарахування 3% річних та пені, що не позбавляло Відповідача надати свій власний розрахунок санкцій за спірний період. Щодо доводів Відповідача про недотримання Позивачем вимог Договору в частині ініціювання/вжиття заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу та відсутності від останнього пропозиції укласти графік погашення заборгованості, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 4.4. Договору, у разі виникнення у Відповідача заборгованості з оплати вартості газу, сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості. Аналогічна можливість передбачена п. 16 Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2496 (далі-Правила). Проте, за умовами Договору та Правил застосування такої можливості не передбачено у якості обов`язку Позивача, а також він не зобов`язаний припиняти або обмежувати газопостачання Відповідачу у випадку перевищення останнім обсягу споживання газу. Більш того, відповідно до Розділу 2 Правил, а також умов Договору, Відповідач зобов`язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання, в іншому разі до нього можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання. Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині. Отже, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду в частині того, що відповідно до умов Договору, а саме п. 5.4.5. Відповідач зобов`язаний самостійно обмежити (припинити) споживання природного газу у відповідних випадках. Незважаючи на факт порушення умов договору в частині перевищення встановленого за угодою обсягу споживання газу за спірний період, Відповідач не припинив споживання природного газу, а навпаки, - спожив природний газ та не сплатив за його споживання. Доводи апеляційної скарги про порушення Позивачем п. 10.1 Розділу 5 Договору в частині не проведення переговорів, тобто не вжиття заходів для досудового врегулювання спірної ситуації, спростовуються доданими до позовної заяви документами, а саме вимогою від 12.05.2020 року (т. 1 а. с. 34), в якій Позивач попереджав про наслідки не погашення Відповідачем заборгованості. В частині доводів апеляційної скарги про те, що судом не було враховано вимоги Переліку № 68 та норми БК України, в яких зазначено, що казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу, наявність якого Відповідачем заперечується, колегія суддів зазначає наступне. Розділом ІІ Правил та умовами Договору передбачена ситуація, коли за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, споживач має компенсувати постачальнику вартість різниці між підтвердженим обсягом природного газу та фактичним об`ємом (обсягом) споживання природного газу за ціною вартості природного газу, визначеною договором постачання природного газу. При цьому постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, які розраховуються відповідно до пункту 1 розділу VI цих Правил. Отже, використавши 20% вартості узгодженого між сторонами обсягу газу, Відповідач не був позбавлений можливості припинити власне споживання природного газу у надлишковому обсязі, як передбачено пунктом 10 Розділу ІІ Правил постачання природного газу, а споживши цей надлишок, зобов`язаний сплатити його вартість на підставі вищенаведених вимог. Враховуючи викладене, колегія вважає доводи апеляційної скарги в цій частині необґрунтованими, та такими що не відповідають фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства. Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, в повній мірі дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення на основі всіх доводів, що були належним чином надані сторонами і підтверджувалися наявними в матеріалах справи доказами. Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції. За таких підстав рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року у справі №922/1888/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги (Головне управління ДПС у Харківській області м. Харків). Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області м.Харків - залишити без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року у справі №922/1888/20 залишити без змін. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Головне управління ДПС у Харківській області м.Харків Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених в п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 19.02.2021 Головуючий суддя О.В. Стойка Суддя Д.О. Попков Суддя В.І. Пушай