Постанова Сумський апеляційний суд № 586/1348/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2021 року м.Суми Справа №586/1348/19 Номер провадження 22-ц/816/282/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. сторони: позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на заочне рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 18 листопада 2020 року в складі судді Темірова Ч.М., ухвалене в м. Середина-Буда, В С Т А Н О В И В: 23 грудня 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «Провідна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування. Свої вимоги мотивує тим, що 18 березня 2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування майна та тварин № СТ/01-40432/1913/16. Предметом договору страхування є, зокрема, майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном та/або тваринами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 23 березня 2016 року із застрахованим майном страхувальника - житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , настав страховий випадок - пошкодження внаслідок пожежі. Факт пожежі підтверджується актом огляду від 24 березня 2016 року, актом про пожежу від 23 березня 2016 року та висновком № 400 від 25 березня 2016 року за матеріалами ЖЄО, згідно якого пожежа сталася з вини відповідача, ОСОБА_1 . В результаті пожежі власнику квартири, ОСОБА_3 були заподіяні матеріальні збитки в розмірі 18000 грн. За наслідками страхового випадку, що трапився 23 березня 2016 року, на виконання умов договору страхування на підставі заяви про настання страхового випадку ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» здійснила виплату страхового відшкодування вигодонабувачеві, ОСОБА_3 в розмірі 18000 грн, уклавши з останнім договір про врегулювання страхового випадку 2300104038 за договором № СТ/0140432/1913/16 від 18 березня 2016 року. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що виплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, до нього переходить право вимоги до відповідача, відповідального за завдану шкоду, а тому, посилаючись на норми ст. ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», просить стягнути з відповідача на свою користь суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 18000 грн. Заочним рішенням Середино-Будського районного суду Сумської області від 18 листопада 2020 року в задоволенні позову ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» відмовлено в повному обсязі. Вказане заочне рішення суду позивач оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», не погоджуючись з заочним рішення суду та посилаючись на незаконність та необґрунтованість, неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем було належним чином виконано обов`язок по договору добровільного комплексного страхування майна та тварин та покрито витрати, пов`язані з ремонтом житла потерпілої сторони. Зазначає, що відповідачем не було доведено та не надано доказів, які б свідчили про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між пожежою, яка мала місце 23 березня 2016 року та яка призвела до пошкодження квартири, належної страхувальнику. Відзиву на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_1 до апеляційного суду не направила. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Проте, зазначеним вимогам закону заочне рішення суду не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного страхування майна та тварин № СТ/01-40432/1913/16, що підтверджується копією даного договору (а.с. 4). Відповідно до п. 1.1 предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном та/або тваринам, зазначеними в цьому договорі, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; вигодонабувач за договором ОСОБА_3 . Відповідно до п. 2.1.1. договору страховими випадками визнаються: вплив вогню (пожежа, удар блискавки, вибух газу, падіння на застраховане майно пілотованих летальних об`єктів); стихійні явища; вплив рідини; протиправні дії третіх осіб; наїзд транспортного засобу; падіння предметів. Згідно п. 3.1. договору страхова сума складає 25000 гривень. 23 березня 2016 року із застрахованим майном страхувальника трапився страховий випадок - пожежа. Відповідно до акту про пожежу від 23 березня 2016 року, складеного комісією у складі інспектора ДПРЧ-21 управління ДСНС України у Сумській області Ковтуна В.О., інспектора поліції Середино-Будського ВП ГУНП Бордачова М.В. та ОСОБА_3 , о 07:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , сталась пожежа в середині житлового будинку, що належить ОСОБА_3 , внаслідок якої було знищено стелю прибудови на площі 4 м2 та перекриття на площі 10 м2, пошкоджено покрівлю на площі 5 м2. Дану пожежу було виявлено о 07:10 год. ОСОБА_1 , яка повідомила про випадок відповідний підрозділ ДСНС. Актом встановлено причину пожежі ймовірно необережне поводження з вогнем ОСОБА_1 (а.с. 7). 24 березня 2020 року за заявою страхувальника, ОСОБА_2 , представником страховика був проведений огляд пошкодженого внаслідок пожежі житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 , про що складено відповідний акт (а.с. 6, 9). За результатами перевірки факту пожежі, яка сталася 23 березня 2016 року у житловому будинку по АДРЕСА_2 , в ході дослідження акту про пожежу та опитування працівника ДПРЧ-21 та власниці будинку, ОСОБА_1 , було встановлено, що причиною пожежі за вищевказаною адресою стала необережне поводження з вогнем ОСОБА_1 , що підтверджується висновком за матеріалами ЖЄО № 400 від 23 березня 2016 року (а.с. 8). Відповідно до довідки 21 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області від 28 березня 2016 року № 181 23 березня 2016 року в житловому будинку ОСОБА_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_1 виникла пожежа, внаслідок якої знищена стеля на площі 4 м2 та перекриття на площі 10 м2; пошкоджена покрівля на площі 5 м2 (а.с. 14). За наслідками страхового випадку, що трапився 23 березня 2006 року, за заявою страхувальника від 24 березня 2016 року № 2300104038 між позивачем та вигодонабувачем, ОСОБА_3 , було укладено договір про врегулювання страхового випадку 2300104038 за договором № СТ/0140432/1913/16 від 18 березня 2016 року, згідно якого сторони дійшли згоди, що розмір матеріального збитку за страховим випадком складає 18000 грн (а.с. 4). Позивач здійснив виплату страхового відшкодування за зазначеним договором, що підтверджується страховим актом № 2300104038 від 28 грудня 2016 року, розрахунком страхового відшкодування до страхового акту та відомістю № ВПТ-000029 від 03 січня 2017 року, платіжним дорученням № 0000252 від 04 січня 2017 року (а.с. 10-13). Вигодонабувач, ОСОБА_3 , є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями: свідоцтва про право власності на житло, виданого Середино-Будським відділом комунальної власності і приватизації від 28 вересня 1993 року № 170; договору дарування від 08 лютого 1996 № 170; заповіту від 13 липня 1996 року за № 1068; технічного паспорту, будинкової книги та довідки, виданої виконкомом Середино-Будської міської ради від 13 грудня 2016 року № 1717 (а.с. 15-26). Позивач, будучи впевненим, що пожежа за вищезазначеною адресою виникла внаслідок необережного поводження з вогнем ОСОБА_1 , направив останній претензію від 03 травня 2018 року № 699/ПР з вимогою сплатити заборгованість за виплаченим страховим відшкодуванням за договором майнового страхування (а.с. 27). Відмовляючи позивачу в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у межах заявлених позивачем позовних вимог, за відсутністю доказів вини відповідача, ОСОБА_1 у завданні матеріальної шкоди, передбачені законом підстави для стягнення з останньої суми сплаченого страхового відшкодування відсутні, а тому прийшов до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції не узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону. Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Згідно п. 2 Постанови Пленуми Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Згідно ст. 10 ЖК України, громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування жилим приміщенням, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства. Як вбачається з матеріалів справи, квартира за адресою: АДРЕСА_3 , в якій відбулась пожежа, є об`єктом власності відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Акт про пожежу - це документ, який засвідчує факт пожежі, що підписується комісією, яка проводить розслідування. Даний документ був складений 23 березня 2016 року. У відповідності до акту про пожежу від 23 березня 2016 року, складеного комісією у складі інспектора ДПРЧ-21 управління ДСНС України у Сумській області Ковтуна В.О., інспектора поліції Середино-Будського ВП ГУНП Бордачова М.В. та Воскобойнікова В.В. зазначено, що ймовірною причиною пожежі є необережне поводження з вогнем у кімнаті громадянки ОСОБА_1 . Долучений до матеріалів справи вказаний висновок інспектора Середино-Будського ВП ГУНП в Сумській області за результатами ЖЄО, в силу вищезазначеного нормативно- правового акту є документом компетентного органу, що встановлює винуватість особи у спричиненні шкоди, а тому висновки суду в цій частині є помилковими. Додатковим підтвердженням факту виникнення пожежі у квартирі АДРЕСА_4 , є висновок ЖЄО № 400 від 25 березня 2016 року, який повністю узгоджується з актом про пожежу. Як вбачається з висновку, під час проведення перевірки працівниками ВП ГУНП України в Сумській області щодо обставин події було опитано відповідача ОСОБА_1 , яка пояснила, що за адресою: АДРЕСА_3 знаходиться її будинок, 23 березня 2016 року о 07:00 годині вона знаходилась вдома зі своїм сином ОСОБА_4 та знайомою ОСОБА_5 . Приблизно у цей час громадянка ОСОБА_5 вийшла на веранду та ввімкнула газову плиту, на яку поклала на пів повну кастрюлю з борщем, після чого ОСОБА_5 увійшла в іншу кімнату. Через декілька хвилин на веранду вийшов ОСОБА_4 та майже відразу повернувся в будинок та повідомив, що горить кімната, де знаходиться газова плита. З даного приводу всі покинули будинок, а через деякий час приїхали працівники пожежної служби та погасили пожежу. В той же час, опитаний був також інспектор ДПРЧ-21 м. С. Буда - Ковтун В.О., який заявив, що прибувши на місце події було встановлено, що пожежа виникла в житловій будівлі за адресою: АДРЕСА_2 внаслідок необережного поводження з вогнем громадянки ОСОБА_1 . Як наслідок, перевірку по даному факту припинено, встановлено, що пожежа виникла внаслідок необережного поводження з вогнем громадянки ОСОБА_1 , зацікавлених осіб про результати перевірки було повідомлено. Отже, твердження місцевого суду про те, що в документах не конкретизовано, в чому саме виражалось необережне поводження з вогнем та місце локалізації пожежі, є передчасними. Відповідно до «Порядку спільних дій органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки України та Міністерства надзвичайних ситуацій України під час проведення огляду місця пожежі, виявлення, припинення, попередження та розслідування кримінальних правопорушень, пов`язаних з пожежами», затвердженому спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства надзвичайних ситуацій України від 30.11.2012 р. № 1106/1377 саме на посадових та службових осіб ДСНС України покладається завдання із встановлення причини пожежі. Колегія суддів, проаналізувати вищезазначені докази, що підтверджують вину відповідача у настанні страхового випадку, зазначає, що висновок ЖЄО № 400 від 25 березня 2016 року, складений на основі акту про пожежу від 23 березня 2016 року, а тому є більш змістовним та вагомим аргументом, адже даний висновок узагальнює інформацію, отриману від спеціалістів з місця події, матеріалів перевірки фахівців, а також допиту очевидців інциденту. Висновок - це документ спеціалізованого органу державної влади, що складається з короткого викладення виявлених у процесі дослідження пожежі закономірностей і явищ, а також обґрунтування причини виникнення пожежі. Тобто, саме висновок ЖЄО № 400 від 25 березня 2016 року, складений інспектором С-Будського ВП ГУНП молодшим лейтенантом поліції Бордачовим М.В., є документом, що встановлює обставини пожежі та особу, яка винна в настанні даної події. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідачем не було доведено та не надано доказів, які б свідчили про відсутність причинно - наслідкового зв`язку між пожежою, яка мала місце 23 березня 2016 року та яка призвела до пошкодження квартири, належної страхувальнику. Стаття 322 ЦК України передбачає, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди», коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. за № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання. Згідно ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує, тобто покладає не тільки права, але й обов`язки, в тому числі обов`язок належного утримання санітарно-технічних та інших приладів. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вина відповідача у спричиненні пожежі доведена, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача завданих йому збитків в розмірі вартості відновлювального ремонту майна на суму 18000 грн, що підтверджується наданими позивачем доказами. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин заочне рішення суду першої інстанції на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову ПрАТ «Страхова компанія «Провідна». Згідно зі ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» підлягає стягненню 1921 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2881 грн 50 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити. Заочне рішення Середино-Будського районного суду Сумської області від 18 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 18000 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»1921 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 2881 грн 50 коп. судового збору за перегляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко О.І. Собина