Постанова Одеський апеляційний суд № 523/11477/19

Номер провадження: 22-ц/813/5573/21 Номер справи місцевого суду: 523/11477/19 Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В. Доповідач Гірняк Л. А. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.02.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі: Головуючого-судді Гірняк Л.А., Суддів Комлевої О.С., Сегеди С.М., секретаря судового засідання Ющак А.Ю. розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - ВСТАНОВИЛА: ПРОЦЕДУРА: 23.07.2019 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом та просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 5000.00 грн щомісячно починаючи з 23.07.2019 року до досягнення дитиною повноліття. Вимоги обгрунтовувала тим, що перебувала з відповідачем в зареєстрованому шлюбі з 18.11.2007 року. Рішенням суду від 23.05.2019 року шлюб було розірвано. Від шлюбу має неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої є відповідач. Батько дитини припинив добровільно надавати допомогу на утримання дитини. Таким чином, просить стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 5 000,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, оскільки вона самостійно не має можливості надати дитині необхідне і достатнє утримання. ОСОБА_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вимоги позовної заяви визнав частково, а саме в частині стягнення з нього на користь позивачки на утримання неповнолітньої доньки аліменти в розмірі 1200,00грн, посилаючись на те, що він працевлаштований без укладення трудового договору та також має невеликий мінливий дохід. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2 500 грн. 00 коп., щомісяця, починаючи з 23 липня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп. 20.03.2020 року не погодившись із вищевказаним рішенням суду ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року та ухвалити нове, яким: стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1550 грн. 00 коп., щомісяця, починаючи з 23 липня 2019 року і до 05.11.2019 року та з 27.02.2020 року до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 враховуючи сплачені ним аліменти за листопад, грудень 2019 року та за січень, лютий 2019 року. Сторони в судове засідання в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи належним чином. Від представника ОСОБА_1 адвоката Журик Т.В. до суду апеляційної інстанції надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусу СОVID-19? з подальшими змінами, на усій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Пунктами 1, 5 розпорядження Голови Одеського апеляційного суду від 20.10.2020 року «Про посилення карантинних обмежень та продовження особливого режиму роботи суду» передбачено, що тимчасово, на час установлення на території м. Одеси рівня епідемічної небезпеки: "помаранчевий" або "червоний", зупинити розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових процесів та припинити їх допуск до залів судових засідань. Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутності. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 5 ст.268 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року,датою ухвалення рішення,ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. У зв`язку з цим, та на підставі частини 2 ст.247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З цих підстав,датою складання цього судового рішення 17.02.2021 року. АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ)СТОРІН Заявник в апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та невідповідністю висновків у рішенні суду, обставинам справи. Зокрема посилається на те, що при визначенні розміру аліментів не врахований його матеріальний стан та те, що дитина проживає у батьків позивачки в іншій області Зазначає, що аліменти на утримання дитини ним надсилались до батьків позивача. При цьому просив врахувати сплату аліментів, які вже сплачені: -за листопад, грудень 2019 року -за січень, лютий 2019 року. Крім того, в відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що я він має змогу сплачувати аліменти в розмірі 1200,00 грн розмірі гривень. Під час подання пояснень по справі, було збільшено суму сплати аліментів до 1549,20 гривень, відповідно до раніше переказаних коштів. При цьому зазначив, що він офіційно не працевлаштований, має мінливий дохід, стягнення коштів в розмірі 2500 гривень, може призвести до неможливості сплати аліментів в майбутньому та призведе до санкцій в його сторону. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ Матеріалами справи встановлено, що 18.11.2007 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.10). Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23.05.2019 року у справі № 2-523/2639/19 шлюб зареєстрований 18.11.2007 року у Холминській селищній раді Корюківського району Чернігівської області, актовий запис №10 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.7-8, 10). Відповідно до свідоцтва про народження, виданого на підставі актового запису за № 8187 зробленого 19.09.2012 року в Книзі реєстрації народжень відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9). З довідки вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в Холминській ЗОШ І-ІІІ ступенів в 2-Б класі з 01.09.2019 року (а.с.59). ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла до наступного. Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 2500,00 грн щомісяця починаючи з 23.07.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 суд першої інстанції виходив з вимог ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» щодо встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку який батьки зобов`язані забезпечити дитині та з урахуванням обставин, що мають істотне значення, а саме стану здоров`я батька та матері дитини, матеріального становища платника, прийшов до висновку, що розмір аліментів, який підлягає стягненню з відповідача має становити 2 500,00 грн. Відмовляючи позивачці у стягненні з відповідача аліментів в розмірі 5 000,00 грн. виходив з того, що вимоги не підтверджені належними доказами. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. За умовами частин 1 та 2 статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина 2 статті 181 СК України). Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Відповідно до частини 3 статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їхній розмір. Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Аргументи скарги є непереконливими, не підтверджуються відповідними доказами та не свідчать про те, що на час звернення позивача з вказаним позовом були відсутні підстави стягнення з відповідача аліментів у розмірі 2500,00 грн. Сплата ним аліментів за листопад, грудень 2019 року та за січень-лютий 2019 року є підставою для врахування їх при виконанні судового рішення та надаються державному виконавцю. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення позовних вимог та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно роз-міру задоволених позовних вимог. При поданні апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір в розмірі 1152,60 грн. До апеляційної скарги скаржником ОСОБА_1 було додано клопотання про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 01.06.2020 року клопотання Савченка О.О. про відстрочку від сплати судового збору задоволено. Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - без змін, відповідно до вищенаведених правил належить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави у рахунок відшкодування судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції 1152,60 грн. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції дана вірна оцінка наданим сторонами доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об`єктивно з`ясовані дійсні обставини справи в цій частині оскаржуваного рішення, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Л.А. Гірняк Судді: О.С.Комлева С.М. Сегеда