Постанова 4812 № 472/1171/20

17.02.21 22-ц/812/427/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 472/1171/20 Провадження № 22-ц/812/427/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 лютого 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Яворської Ж.М., із секретарем судового засідання Горенко Ю.В., за участі - представника позивача Гроднової А.М., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідачів Орел А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «КредоБанк» на ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року про зупинення провадження у справі, постановлену під головуванням судді Тустановського А.О. в приміщенні того ж суду, по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В : В провадженні Веселинівського районного суду знаходиться справа за позовною заявою Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. 14 грудня 2020 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження, оскільки в даній позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку: заборгованість за тілом кредиту (тобто всю суму залишку кредитної заборгованості) у розмірі 1 186 317,98 грн.; заборгованість за відсотками 12454,90 грн., через невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов Кредитного договору № 21Ф-2016 від 28.12.2016 року, який був укладений між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк». Сума, яку позивач просить стягнути обґрунтовується ним відповідно до розрахунку заборгованості, але з аналізу даного розрахунку вбачається, що мають місце неодноразові збільшення процентної ставки. В даній позовній заяві причини, підстави та обставини, що призводили до підвищення процентної ставки за кредитом та відповідні докази позивачем не наведені. Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідно до п.п. 3.3 Кредитного договору на момент укладення договору сторонами обумовлено значення змінюваної процентної ставки на перший період дії ставки, а саме первинна процентна ставка в розмірі 16,9 % річних, яка діє з дати укладення цього договору до 27.12.2017 року; 18,0 % річних, яка діє з 28.12.2017 року до 31.12.2019 року. Відповідно до п. 3.4. Договору, починаючи з другого та наступних періодів дії ставки проценти за користування кредитом сплачуються згідно встановленого розміру змінюваної процентної ставки. Відповідач не заперечує щодо наявності законних підстав збільшення процентної ставки з 16,9% річних до 18,0 % річних (тобто фактично 1,1 % річних) з 28.12.2017 року. Як зазначено у наданому позивачем розрахунку, відповідачем на виконання умов кредитного договору було перераховано позивачеві грошових коштів 1 034 887,25 грн: 53682,02 грн - заборгованість по тілу кредиту, 981205,23 грн - відсотки за користування кредитом. Розрахунок розподілення зазначених коштів здійснюється позивачем виходячи виключно з позиції останнього. Наразі Веселинівським районним судом Миколаївської області розглядається справа № 490/3225/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк» про визнання недійсними умов Кредитного договору №21Ф-2016 від 28.12.2016р., які стосуються безпосередньо законності підвищення процентної ставки за кредитом. Результати розгляду справи № 490/3225/20 прямо впливають на результати розгляду справи № 472/1171/20, а саме в частині правильності збільшення процентних ставок за кредитом (розмір, на який збільшується процентна ставка та дата, з якої розраховується таке збільшення). Наслідком чого може бути здійснення перерахунку фактичної заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «КредоБанк» за кредитним договором № 21Ф-2016 від 28.12.2016 року, тобто безпосередньо впливає на розмір позовних вимог, а отже й на предмет позову у справі № 472/1171/20. Тому просить суд зупинити провадження у справі № 472/1171/20 до набрання законної сили рішенням у справі № 490/3225/20. Ухвалою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року зупинено провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором до набрання законної сили судовим рішенням в справі № 490/3225/20 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання недійсними умов Кредитного договору. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, АТ «КредоБанк» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що порушує норми не тільки процесуального права, а безпосередньо порушує право АТ «Кредобанк» на справедливий розгляд справи, а відтак підлягає скасуванню апеляційним судом з підстав, встановлених статтею 376 ЦПК України. Зазначає, що суд дійшовши висновку про необхідність зупинення провадження по справі № 472/1171/20 за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості та посилаючись на те, що результати розгляду справи № 490/3225/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк» про визнання недійсними умови Кредитного договору прямо впливають на результати розгляду даної справи, не вказав, яким чином прямо впливають результати розгляду однієї справи на іншу справу. Вважає, що підстави для зупинення провадження по справі № 472/1171/20 відсутні, так як посилання у клопотанні про зупинення провадження на незрозумілі відповідачу причини змін процентної ставки по кредитному договору, які ніби то мають розглядатись в межах справи №490/3225/20, ніяким чином не стосуються предмету позову ОСОБА_1 та виходить за межі предмету розгляду справи. Предметом позову ОСОБА_1 по справі № 490/3225/20 є визнання умов кредитного договору недійсними. Умовами Кредитного договору, які оскаржує ОСОБА_1 є пункти: 2.2.1,2.3.,2.6., 3.13., 5.3., 6.1., 9.7. Кредитного договору та скасування збільшеної процентної ставки за ненадання інформації про придбання нерухомого майна та про його державну реєстрацію, визнання незаконними вимоги Банку щодо сплати процентної ставки з 01.01.2020 р. Тому вважає, що питання правильності зміни процентної ставки та її нарахування за Кредитним договором має вирішуватись в рамках провадження справи №72/1171/20 про солідарне стягнення заборгованості, так як безпосередньо дане питання впливає на розмір суми стягнення заборгованості. Посилається на те, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для зупинення провадження по справі ще й через те, що АТ «Кредобанк» надав достатню кількість доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду про солідарне стягнення заборгованості, зокрема копії та оригінали наступних документів: кредитного договору, договору поруки, розрахунок заборгованості за кредитним договором, розрахунок пені, меморіальні ордери, виписки по рахунку ОСОБА_1 . Також звертає увагу на те, що предметом розгляду справи про визнання недійсними умови Кредитного договору є питаннями законності та правомірності декількох умов Кредитного договору. Тому навіть у випадку задоволення такого позову, право на стягнення заборгованості у АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 не зникне, і зобов`язання щодо належного виконання грошового зобов`язання, зокрема стягнення заборгованості залишиться за ОСОБА_1 . При цьому визнання недійсним умов Кредитного договору в зобов`язанні взагалі ніяким чином не впливає на суму та розмір заборгованості, що випливає із Кредитного договору. Отже, наявність іншої цивільної справи не є підставою для зупинення провадження у справі за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості, оскільки наявні в даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі. У зв`язку з чим, на погляд апелянта, суд першої інстанції не міг посилатися на об`єктивну неможливість розгляду цивільної справи № 472/1171/20. Від відповідачів надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» залишити без задоволення, а ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Зазначають, що АТ «Кредобанк» не вказує яке саме та яким саме чином зупинення провадження у справі порушує його права. При цьому розгляд тотожних вимог в двох різних судових справах може призвести до ухвалення двох рішень суду постановлених з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що суперечить засадам цивільного судочинства. Зупинення провадження у справі до вирішення іншої запобігає постановленню суперечливих рішень у різних, але пов`язаних справах. Посилаються на те, що справа № 490/3225/20 про визнання недійсними умов Кредитного договору порушена 05.06.2020р., а справа № 472/1171/20 про стягнення заборгованості за Кредитним договором порушена 18.10.2020р., тобто пізніше, а тому спочатку повинні бути вирішені вимоги щодо дійсності умов Кредитного договору, які до-речі безпосередньо впливають на дійсність вимог АТ «Кредобанк» у справі № 472/1171/20 за позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Не погоджуються з доводами апеляційної скарги про те, що АТ «Кредобанк» було надано достатньо доказів для розгляду справи № 472/1171/20 за позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, а тому суд нібито не мав підстав для зупинення провадження у справі, оскільки лише суд самостійно може здійснити оцінку достатності чи недостатності доказів, належності та допустимості наданих доказів, та можливості вирішення справи за наявними доказами, а не сторона яка їх подає. Крім того, в справі № 490/3225/20 порушено питання про визнання недійсними умов Кредитного договору, тобто під сумнівом належність та допустимість самих доказів - Кредитного договору, розрахунків здійснених на його підставі, а не наявність чи відсутність доказів у справі, як помилково вважає АТ «Кредобанк». Від результату вирішення питань, що розглядаються в справі № 490/3225/20 про визнання недійсними умов Кредитного договору, прямо залежить можливість подальшого розгляду справи № 472/1171/20 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. У випадку задоволення позову в справі № 490/3225/20 про визнання недійсними умов Кредитного договору неможливо буде розглядати позов у справі № 472/1171/20 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. Зазначене повністю відповідає положенням п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та кореспондується з висновками викладеними в п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009р. Також зазначає, що посилання АТ «Кредобанк» в обґрунтування своїх вимог на постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.06.2019р. у справі № 185/9334/18 не можна прийняти до уваги, так як обставини справи № 185/9334/18 не є тотожними обставинам справи №472/1171/20. В справі № 185/9334/18 позов про стягнення заборгованості було заявлено у листопаді 2018 року, а позов про визнання недійсним договору було заявлено пізніше - лише у березні 2019 року, до цього часу справа про стягнення не розглядалася по суті і саме ці факти, що справа не розглядалася по суті та те, що відповідний позов про стягнення було заявлено раніше стали підставою для скасування ухвали про зупинення провадження. Проте, АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом про стягнення 18.10.2020р., а справа № 490/3225/20 за позовом ОСОБА_1 була подана до суду 05.06.2020р. тобто раніше і обставини які в ній будуть встановлені безпосередньо впливають на предмет та обставини які є предметом розгляду в справі 472/1171/20, яка була розпочата пізніше, і як вже вказувалося раніше питання порушені в позові, що поданий раніше не можуть розглядатися в позові, що поданий пізніше. Відповідачка ОСОБА_2 також посилається на те, що на виконання положень Кредитного договору ОСОБА_1 було сплачено 1034887,25 грн, а результат розгляду справи № 490/3225/20 про визнання недійсними умов Кредитного договору безпосередньо вплине на розподіл даної суми для погашення заборгованості за Кредитним договором, тобто саме результат розгляду справи № 490/3225/20 визначає наявність або відсутність певних вимог Банку до ОСОБА_1 , правомірність підстав їх існування, можливість застосування певних правових наслідків та відповідальності в залежності від відповідності положень Кредитного договору вимогам чинного законодавства. На думку ОСОБА_2 вищевказане призводить до об`єктивної неможливості для суду у даній справі визначитися з характером спірних правовідносин, їх змістом, правами та обов`язками їх учасників та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Також звертає увагу на те, що виконання зобов`язань за Кредитним договором забезпечене нею шляхом укладення між ОСОБА_2 та АТ «Кредобанк» Договору поруки б/н від 28.12.2016р. Отже вирішення питання про чинність умов (положень) Кредитного договору в справі № 490/3225/20, що стосуються розміру заборгованості, розміру відповідальності, порядку підвищення відсоткової ставки за Кредитним договором прямо впливає на обсяг її відповідальності як поручителя, тобто є безпосередньо пов`язаним зі справою, в якій на підставі вказаних положень Кредитного договору ґрунтуються грошові вимоги до неї і їх чинність (положень Кредитного договору) прямо та безпосередньо впливає на наявність та чинність цих вимог до неї, як до поручителя. Крім того, зазначає, що АТ «Кредобанк» мало достатньо можливостей заявити зустрічний позов до ОСОБА_1 з метою швидкого розгляду усіх позовних вимог. Натомість АТ «Кредобанк» в порушення вимог ст. 44 ЦПК України та зловживаючи своїми процесуальними правами звернувся з окремим позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідачів не визнали доводи апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін, надавши пояснення аналогічні змісту відзивів відповідачів на апеляційну скаргу. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Приймаючи судове рішення у справі, суд, проаналізувавши зміст клопотання про зупинення провадження у справі і заперечень на клопотання про зупинення провадження у справі, та посилаючись на положення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, вважав за необхідне зупинити провадження у даній справі до вирішення іншої справи № 490/3225/20, оскільки результати розгляду справи № 490/3225/20 прямо впливають на результати розгляду даної справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду, виходячи з наступного. Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішення в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 6 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час розгляду справи з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому її розгляду, і, передбачити усунення яких неможливо. При цьому слід враховувати, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а неможливість її розгляду до вирішення цієї іншої справи. Між двома справами повинен існувати близький взаємозв`язок, який зазвичай проявляється у тому, що факти, які будуть встановлені в одній справі (яка розглядається), будуть мати преюдиційне значення у іншій справі (провадження у якій зупинене). Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Кредобанк» про визнання умов договору недійсним в червні 2020р., про що свідчить ухвала Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.06.2020р., якою матеріали справи були передані за підсудністю до Веселинівського районного суду Миколаївської області. Справі було присвоєно номер 490/3225/20. 07 серпня 2020р. Веселинівським районним судом Миколаївської області було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк» про визнання умов договору недійсним. Як зазначено в ухвалі Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.06.2020р. у справі № 490/3225/20, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсними пункти 2.2.1, 2.3, 2.6., 3.13, 5.3 та 6.1, 9.7 кредитного договору № 21Ф-2016 від 28 грудня 2016 року; скасувати збільшення процентної ставки за невиконання позичальником умов договору щодо придбання нерухомого майна та про його державну реєстрацію, визнати незаконними вимоги відповідача щодо сплати збільшеної процентної ставки з 01 січня 2020 року; зобов`язати здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором через безпідставне отримання коштів. Дана справа до теперішнього часу судом по суті не розглянута. В жовтні 2020р. АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 21Ф-2016 від 28.12.2016 року, в якому просить суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку: заборгованість за тілом кредиту (тобто всю суму залишку кредитної заборгованості) у розмірі 1 186 317,98 грн.; заборгованість за відсотками 12454,90 грн., через, невиконання відповідачем ОСОБА_1 умов Кредитного договору № 21Ф-2016 від 28.12.2016 року. Справі було присвоєно номер 472/1171/20. У даній справі провадження було відкрито 18 листопада 2020р. Отже, у вказаному спорі підлягають встановленню та оцінці обставини щодо наявності у відповідачів заборгованості за кредитним договором № 21Ф-2016 від 28.12.2016 року, її складових та розміру, виходячи з умов зазначеного кредитного договору, а також щодо наявності у позивача права на стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів. У цивільній справі № 490/3225/20 за позовом ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк» про визнання умов договору недійсним підлягають встановленню та оцінці обставини як щодо дійсності окремих пунктів кредитного договору № 21Ф-2016 від 28 грудня 2016 року, зокрема, 2.2.1, 2.3, 2.6., 3.13, 5.3 та 6.1, 9.7, так і щодо правомірності збільшення процентної ставки за невиконання позичальником умов договору щодо придбання нерухомого майна та про його державну реєстрацію, правомірності вимоги відповідача щодо сплати збільшеної процентної ставки з 01.01.2020 року, що на думку позивачів у цій справі впливає на загальний розмір заборгованості за кредитним договором та на наявність заборгованості взагалі. Аналіз заявлених вимог у даних справах свідчить про те, що вимоги про визнання недійсними окремих пунктів кредитного договору не входять до предмету дослідження у справі № 472/1171/20 за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Проте від вирішення цих питань залежить правильність розподілу отриманих від відповідача ОСОБА_1 сум, внесених ним на погашення заборгованості, які як зазначено в клопотанні про зупинення провадження у справі становлять 1 034 887,25 грн., і як наслідок наявності чи відсутності підстав для застосування підвищеної процентної ставки за невиконання відповідачем умов договору. За такого результат розгляду справи № 490/3225/20 про визнання недійсними умов Кредитного договору може безпосередньо вплинути на розподіл внесеної відповідачем ОСОБА_1 суми для погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки саме результат розгляду справи № 490/3225/20 визначає наявність або відсутність певних вимог банку до ОСОБА_1 , правомірність підстав їх існування, можливість застосування певних правових наслідків та відповідальності в залежності від відповідності положень кредитного договору вимогам чинного законодавства. Отже, факти, які будуть встановлені в цій справі, будуть мати преюдиційне значення у справі за позовом АТ «Кредобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження у якій відповідач просить зупинити до набрання законної сили рішенням у справі № 490/3225/20. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у справі № 490/3225/20, є правильним, а доводи апеляційної скарги з цього приводу, в тому числі і стосовно того, що наявні у справі № 472/1171/20 докази дозволяють на думку апелянта встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у даній справі, не спростовують висновок суду, а тому не є підставою для скасування ухвали суду, яка є предметом апеляційного перегляду. Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Проаналізувавши всі викладені вище обставини у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а також те, що інші доводи апеляційної скарги, виходячи з конкретних обставин по справі, також не є підставою для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що в силу положень ст. 375 ЦПК України підстави для скасування ухвали суду відсутні. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «КредоБанк» залишити без задоволення. Ухвалу Веселинівського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді: Повний текст постанови складено 18 лютого 2021 року