Постанова 4814 № 552/7788/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/7788/23 Номер провадження 22-ц/814/3399/24Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 грудня 2024 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М. при секретарі: Коротун І.В. учасники справи: представник позивача адвокат Лисенко С.С. представник відповідача адвокат Хворост Д.М. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни на заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2024 року, ухвалене суддею Яковенко Н.Л., повний текст рішення складений 21 березня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: 22.12.2023 АТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» суму заборгованості за кредитним договором №CL-314343 від 03.06.2021 станом на 04.12.2023 у розмірі 299 319,64 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 189 113,34 грн; - заборгованості за відсотками 110 206,30 грн; суму сплаченого судового збору у розмірі 4 489,79 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 931,96 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-314343 від 03.06.2021. Згідно із п.1. кредитного договору, банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах визначених цим кредитним договором. Відповідно до п.2.1. кредитного договору, сума та валюта кредиту: 200 000 грн. Відповідно до п.2.3. кредитного договору, строк (термін) кредитування: до 02.06.2026. Відповідно до п.2.4. кредитного договору, позичальник доручає банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі та за наступними реквізитами: на поточні потреби в сумі 20 617,40 грн, а інша частина суми коштів за кредитним договором на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника, передбаченої у п.2.4. кредитного договору. Відповідно до п.4.1. кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 29,99% річних. 27.05.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву №CL-314343 фізичної особи на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 перебував у шлюбних відносинах та утворював сім`ю із ОСОБА_2 , тому є підстави для залучення солідарним відповідачем ОСОБА_2 . На виконання умов вищевказаного договору банк свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином тривалий час не виконує. Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №CL-314343 від 03.06.2021 станом на 04.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» становить у розмірі 299 319,64 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 189 113,34 грн; заборгованості за відсотками 110 206,30 грн. Вказаний розмір заборгованості позивач АТ «Кредобанк» просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2024 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №CL-314343 від 03.06.2021 у розмірі 299 319,64 грн, понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 489,79 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 29 931,96 грн, а всього 333 741,39 грн. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. Подружжя має відповідати за зобов`язаннями солідарно усім своїм майном. Встановивши дані обставини, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе за договором обов`язків не виконав, має заборгованість за кредитним договором, вирішуючи справу в межах заявлених позивачем позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги АТ «Кредобанк» до відповідачів про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому з відповідачів підлягає стягненню сума заборгованості за кредитним договором №CL-314343 від 03.06.2021 у розмірі 29 9319,64 грн. Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29 липня 2024 у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2024 у цивільній справі №552/7788/23 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с. 178). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Хворост Д.М., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 - відмовити, в частині стягнутих відсотків - зменшити до 100 444,64 грн, в частині витрат на правничу допомогу відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що банком неправомірно нараховані відсотки за кредитним договором у розмірі 110 206,30 грн. 03.06.2021 між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №СL-314343, згідно з умовами якого останній отримав кредиту розмірі 200 000,00грн (пункт 2.1), який зобов`язувався сплачувати ануїтетними платежами щомісячно (пункт 6.3.) з урахуванням сплати процентів за користування кредитом у розмірі 29,99% річних (пункт4.1) згідно з графіком платежів та визначенням сукупної вартості кредиту (додаток№1). Днем сплати такого платежу є 3-є число кожного календарного місяця строку кредитування. За змістом пункту 2.3 цього договору строк (термін) кредитування визначено як 60 місяців до 02.06.2026. Як зазначено у п.6.9., 6.10. кредитного договору банк у випадках, передбачених п.3.3. кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленнях (згідно п.п.3.3.2., 3.3.3. кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п.6.9. кредитного договору). Відповідно до п.8.1. кредитного договору за виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України. Оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язань за кредитним договором, банк скористався своїм правом, що передбачене у ст. 1050 ЦК України та у п.6.9. кредитного договору, та направив на адресу боржника досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості від 03.11.2023. Однак у позовній заяві банк пред`явив вимогу про повернення суми відсотків у розмірі 110 206,30 (станом на 04.12.2023). Таким чином, банк протиправно нарахував боржнику відсотки у розмірі 9 761,66 грн після направлення досудової вимоги про дострокове стягнення заборгованості, а тому з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» слід стягнути 100 444,64 грн. заборгованості за поточними та простроченими відсотками, які нараховані до пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Щодо заявлених позовних вимог АТ «Кредобанк» до відповідача ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, то в цій частині вважає, що слід відмовити у задоволенні такої вимоги у зв`язку з тим, що допустимими та належними доказами не доведено факту, що грошові кошти за кредитним договором бралися та використовувались в інтересах сім`ї. У наданих банком платіжних дорученнях у призначенні платежу чітко видно, що кредитні кошти були направлені на погашення кредитів ОСОБА_1 , а не його спільних із дружиною. Грошові кошти, які ОСОБА_1 отримав за кредитним договором, ніколи не використовувалися ним в інтересах його сім`ї, а йшли на рефінансування його особистих кредитних зобов`язань, а тому вказаний договір не створює і ніколи не міг створювати будь-яких обов`язків для другого з подружжя, а саме дружини позичальника ОСОБА_2 . Звертає увагу, що матеріали справи не містять об`єктивних і достатніх даних про те, що ОСОБА_1 , уклавши кредитний договір, використав отриманий кредит в інтересах сім`ї, тому на ОСОБА_2 не може бути покладений обов`язок із повернення кредиту, сплати процентів. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачем необґрунтовано суму витрат на правову допомогу, які заявлені до стягнення з відповідачів. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Кредобанк» адвокат Павленко С.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У судове засідання апеляційного суду 04.12.2024 не з`явилася відповідач ОСОБА_2 , вона належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 05.11.2024 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі поштовим зв`язком, яка повернулася до апеляційного суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 17.09.2024 (про призначення справи до апеляційного розгляду) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 03.06.2021 між АТ «Кредобанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №CL-314343, згідно з яким відповідачу банк надав кредит у розмірі 200 000 грн на строк до 02.06.2026 (а.с. 26-36). Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув. Станом на 04.12.2023 заборгованість складає 299 319,64 грн, з яких: 189 113,34 грн - заборгованість за тілом кредиту, 110 206,30 грн - заборгованість за відсотками (а.с. 7-8). Також судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 02.10.2013 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , 1991 р.н., про що зазначив в анкеті-заяві (а.с. 37). Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України). Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. Подружжя має відповідати за зобов`язаннями солідарно усім своїм майном. Апеляційний суду складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення солідарно з відповідачів розміру заборгованості та судових витрат, виходячи з наступного. Предметом даного спору є стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» суми заборгованості за кредитним договором №CL-314343 від 03.06.2021 станом на 04.12.2023 у розмірі 299 319,64 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 189 113,34 грн; заборгованості за відсотками 110 206,30 грн. У статті 525 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. Враховуючи, що праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про споживче кредитування", суд приходить до висновку, що у банку не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було завчасно направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу було отримано. Згідно п.2.3 кредитного договору строк (термін) кредитування визначено як 60 місяців до 02.06.2026. Так, відповідно до п.6.9. кредитного договору №CL-314343 від 03.06.2021 банк у випадках, передбачених п.3.3. кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника. У відповідності до п.6.10. договору позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого п.6.9. кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаного у повідомленні, протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення, Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісію та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення. Відповідно до п.8.1. кредитного договору за виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України. Оскільки ОСОБА_1 прострочив виконання зобов`язань за кредитним договором, банк скористався своїм правом, яке передбачене ст. 1050 ЦК України та п.6.9. кредитного договору, та направив на адресу боржника ОСОБА_1 досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості від 03.11.2023 (а.с. 41-45). Вказана досудова вимога від 03.11.2023 №1211/2023 є саме письмовою вимогою дострокового повернення кредиту, а не вимогою про усунення порушень умов кредитного договору, адже зі змісту цієї вимоги слідує, що банк вимагав від боржника достроково повернути усе невиплачене тіло кредиту (як заборгованість за поточним, так і за простроченим тілом кредиту) у розмірі 189 113,34 грн та нараховані станом на 27.10.2023 відсотки (поточні та прострочені) у розмірі 100 444,64 грн. Таким чином, банк надіслав боржнику ОСОБА_1 у порядку ст.1050 ЦК України вимогу про дострокове погашення всього кредиту, тим самим змінив строки кредитування. У направленому банком ОСОБА_1 повідомленні про дострокове стягнення заборгованості, АТ «Кредобанк» вимагав від ОСОБА_1 достроково повернути заборгованість за тілом кредиту та за поточними та простроченими відсотками у розмірі 289 557,98 грн станом на 27.10.2023. При цьому, у позовній заяві банк ставить вимогу про повернення суми відсотків у розмірі 110 206,30 грн станом на 04.12.2023. Таким чином, колегія суддів вважає, що АТ «Кредобанк» протиправно нарахував ОСОБА_1 відсотки у розмірі 9 761,66 грн після направлення досудової вимоги про дострокове погашення заборгованості. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження№14-10цс18), від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Таким чином, сума простроченої заборгованості за тілом кредиту станом на 27.10.2023 становить 189 113,34 грн, за відсотками 100 444,64 грн, а всього заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №CL-314343 від 03.06.2021 становить 289 557,98 грн. При цьому, колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять інформації на підтвердження погашення заборгованості ОСОБА_1 за вказаний період. Крім цього, задовольняючи повністю позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №CL-314343, укладений між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 03.06.2021, є споживчим, тому вищевказаний правовий висновок від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц підлягає застосуванню судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи. У частині вимог АТ «Кредобанк» про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . апеляційний суд у складі колегії суддів зазначає, що згідно матеріалів справи встановлено та не заперечується сторонами справи, що 27.05.2021 між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву №СL-314343 на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини з ОСОБА_2 та те, що суму отриманого ним кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та таким, що не потребує згоди другого з подружжя. Крім цього, згідно п.2.4. кредитного договору №СL-314343 від 03.06.2021 кредитні кошти надані на поточні потреби у розмірі 20 617,40 грн, решта коштів надані на погашення (рефінансування) заборгованості по 5-ти раніше укладеним кредитним договорам. При цьому, доказів укладення вказаного кредитного договору саме в інтересах сім`ї матеріали справи не містять, а тому підстави для задоволення позову АТ «Кредобанк» у частині позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача ОСОБА_2 відсутні. Водночас, апеляційний суд у складі колегії суддів зазначає, що перебування відповідачів на час укладення кредитного договору у зареєстрованому шлюбі не є безумовною підставою для покладення на іншого подружжя, який не був позичальником за кредитним договором, обов`язків, визначених таким договором щодо повернення суми боргу, оскільки за таких умов підлягає доведеність укладення договору в інтересах сім`ї та використання отриманих в кредит грошей в інтересах сім`ї. Таких доказів суду позивачем не надано. Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір №CL-314343 від 03.06.2021 містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі грошових коштів, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), відповідальність сторін. Він підписаний сторонами. Сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору. На момент укладення договору позичальник ОСОБА_1 не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору. Сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Стороною договору позичальником є саме ОСОБА_1 . За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що саме відповідач ОСОБА_1 отримав кредит за договором №CL-314343 від 03.06.2021, проте не виконав взяті на себе зобов`язання та у добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, тому наявні підстави для стягнення з нього на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 189 113,34 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 100 444,64 грн, а всього 289 557,98 грн. Зазначене вище не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення, доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при ухваленні рішення в цій частині є такими, що заслуговують на увагу, тому заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч.1 ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається висновків суду щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Згідно ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 10 ст. 141 УПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Згідно матеріалів справи, АТ «Кредобанк» сплатило 4 489,79 грн судового збору при подачі позову до суду першої інстанції (а.с. 6), при зверненні до суду апеляційної інстанції відповідачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 5 387,75 грн за подачу апеляційної скарги (а.с. 207). У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Кредобанк» підлягає стягненню 4 343,40 грн судового збору за подачу позову до суду першої інстанції. Водночас, з АТ «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 175,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Шляхом взаємозаліку з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 167,80 грн. Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ «Кредобанк» витрат, понесених на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, то колегія суддів в цій частині зазначає, що позивачем не надано доказів про надання йому правничої допомоги адвокатом Павленком С.В., зокрема, не надано договору про надання правничої допомоги із зазначенням виду, обсягу та вартості виконаних робіт, а також не надано доказів на підтвердження факту оплати послуг професійної правничої допомоги, тому у задоволенні вимог в частині стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10% від ціни позову 29 931,96 грн необхідно відмовити. В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем ОСОБА_1 у розмірі 7 000 грн, то у відповідності до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, а також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №925/1090/18. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Згідно матеріалів справи встановлено, що на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції відповідачем ОСОБА_1 надано: документи на підтвердження повноважень представника, детальний опис робіт (наданих послуг), акт приймання-передачі наданої правової допомоги №1 від 28.08.2024, договір про надання правничої допомоги №42 від 14.05.2024. Згідно копії квитанції №6834-2636-70-48-4441 від 19.08.2024 ОСОБА_1 сплатив адвокату Хворост Д.М. 7 000 грн згідно договору про надання правничої допомоги №42 від 14.05.2024 (а.с. 203-205, 208-210). Дослідивши подані документи, колегією суддів встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Хворост Д.М. професійної правничої допомоги відповідачу ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. При цьому, надані відповідачем ОСОБА_1 документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 228,20 грн (7 000 грн х 3,26% задоволених позовних вимог). Вказаний розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.3,4, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Хворост Дарії Михайлівни - задовольнити. Заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 21 березня 2024 року - скасувати і ухвалити нове рішення. Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором №CL-314343 від 03.06.2021 у розмірі: заборгованість за тілом кредиту - 189 113,34 грн, заборгованість за відсотками 100 444,64 грн, а всього 289 557,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 4 167,80 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Кредобанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу (правову) допомогу у розмірі 228,20 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 04 грудня 2024 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов