Постанова 4805 № 275/969/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №275/969/24 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С. Категорія 36 Доповідач Григорусь Н. Й. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2025 року м. Житомир Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Григорусь Н.Й. суддів Коломієць О.М., Талько О.Б. секретаря судового засідання Болейко А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу №275/969/24 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2025 року, ухвалене під головуванням судді Данилюк О.С. у селищі Брусилів, в с т а н о в и в: АТ «Кредобанк» через свого представника адвоката Павленка С.В. звернувся Представник АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26 січня 2022 року № CL-349289 в розмірі 531 684, 40 грн, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 531 684,40 грн, 7 975, 27 грн сплаченого судового збору, а також витрати на професійну правову допомогу у розмірі 53 168, 44 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 26 січня 2022 року між АТ «Кредобанк» та відповідачем було укладено кредитний договір № CL-349289, на підставі якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 300 000, 00 грн на поточні потреби. За умовами вказаного договору кредит видається позичальнику у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позивальника з процентною ставкою 35 % річних на строк 60 місяців, тобто до 25 січня 2027 року. Позивач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконав повністю, надавши кредитні кошти, а відповідач взяті на себе зобов`язання сплачувати платежі згідно умов кредитного договору не виконував належним чином, що спричинило виникнення заборгованості станом на 26 червня 2024 року в розмірі 531 684,40 грн, з яких: 298 041, 67 грн - заборгованість за тілом кредиту; 233 642, 73 грн - заборгованість за відсотками. 01 липня 2024 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості, однак 17 липня 2024 року досудова вимога була повернута без виконання за закінченням терміну зберігання. Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом. У період дії договору відповідачем було допущено прострочення зобов`язання по погашенню основної суми кредиту та сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість. Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2025 року позов АТ «Кредобанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № CL-349289 від 26 січня 2022 року у розмірі 506 684,40 грн, а також судовий збір у розмірі 7 600,43 грн, а всього 514 284, 83 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено. Відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що не погоджується із розрахунком заборгованості, долученим до матеріалів справи, який вважає неналежним доказом, нараховані відсотки на прострочену суму заборгованості в сумі 8021,83 грн вважає незаконними та необґрунтованими, вказана вимога не містить ні належного обґрунтування, ні посилань на норми закону, якими передбачено таке стягнення. Крім того, зазначив, що при винесенні рішення суд першої інстанції не врахував положень ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року №2120-ІХ, які передбачають звільнення споживача від простроченої заборгованості за договором про споживчий кредит у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування, а також не враховані ст.ст. 12, 13, 77, 78, 79, 81 ЦПК України. На підставі викладеного скаржник просив скасувати рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2025 року лише в частині заборгованості, що виникла за відсотками на прострочену суму заборгованості у розмірі 8021,83 грн. У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу Житомирського апеляційного суду 14 травня 2025 року, представник позивача АТ «Кредобанк» вважав рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2025 року законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказав, що нарахування відсотків на суму заборгованості передбачене п.п. 4.1, 4.2, 4.5 кредитного договору, укладеного з відповідачем, а також положеннями ст. 1048 ЦК України. Вказані кошти є платою за користуванням кредитними коштами, які відповідач не повернув, заборгованість за договором не погасив. Зазначив, що наданий позивачем на підтвердження заборгованості розрахунок є коректним. Відповідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, апеляційну скаргу підтримує та просить її задовольнити. Представник позивача АТ «Кредобанк» адвокат Павленко С.В. в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими та в її задоволенні просив відмовити. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення у зв`язку з наступним. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 26 січня 2022 року на підставі поданої ОСОБА_1 анкети заяви між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №CL-349289. Відповідно до пункту 1 кредитного договору банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Пунктами 2.1-2.4 кредитного договору передбачено, що банк видає позичальнику кредит в сумі 300 000 грн на строк 60 місяців терміном до 25 січня 2027 року. Кредит видається на поточні потреби шляхом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника. Пунктом 4.1 кредитного договору встановлено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки за процентною ставкою 35% річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою, визначеною п. 4.1 договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту у повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 4.2 договору). Згідно пункту 4.5 кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка 41,19% річних. Відповідно до пункту 6.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Згідно п. 6.2 кредитного договору від 26 січня 2022 року № CL-349289 позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до цього договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 10 736 грн. щомісячно кожного останнього дня відповідного місяця впродовж 60 місяців з дати укладення кредитного договору. Перший і останній платежі можуть відрізнятися за розміром суми щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 26 січня 2022 року до 25 січня 2027 року погашаються в однаковому порядку. Пунктом 6.3 договору передбачено, що позичальник щомісячно здійснює повернення суми заборгованості за кредитом, сплачує проценти за користування кредитом у вигляді рівних сум ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 кредитного договору). Повернення кредиту здійснюється в порядку, передбаченому п.п. 6.3.1-6.3.5 кредитного договору. При цьому п. 6.3.1 встановлено, що для здійснення належного погашення кредиту позичальник зобов`язаний щомісячно не пізніше дати погашення щомісячного платежу, встановленого графіком платежів, забезпечити наявність на поточному рахунку для обслуговування кредиту суми коштів, що відповідає розміру щомісячного платежу, з врахуванням рекомендацій банку, передбачених п. 2.9 кредитного договору. П. 2.9. кредитного договору, який регулює строки (терміни) сплати позичальником щомісячного платежу, передбачено, що для запобігання прострочення погашення заборгованості за кредитним договором банк рекомендує позичальнику перераховувати кошти на свій поточний рахунок для обслуговування кредиту з 19 по 26 число кожного місяця включно. Перший щомісячний платіж має бути сплачено не пізніше 26 лютого 2022 року. Як випливає з розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем, чого не заперечував і відповідач, відповідачем після 26 лютого 2022 року платежі у визначеному в договорі розмірі (ануїтетні платежі) на погашення заборгованості не вносились, через що у відповідача за вказаним кредитним договором виникла прострочена заборгованість за тілом кредиту, яка відображена у графі 6 розрахунку заборгованості, на яку у відповідності з п. 4.1 кредитного договору нараховувались відсотки за процентною ставкою 35% річних, що відображено у графі 8 розрахунку заборгованості. Пунктом 6.6 кредитного договору передбачена черговість зарахування коштів, якими здійснюється погашення заборгованості за кредитним договором. Відповідно до пункту 6.9. договору банк у випадках, передбачених п. 3.3 кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій, та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника. Позичальник зобов`язаний після отримання повідомлення банку, передбаченого пунктом 6.9 кредитного договору, усунути порушення умов кредитного договору, вказаних у повідомленні (згідно пп. 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору) протягом 30 календарних днів із дня отримання такого повідомлення. Якщо позичальник не усунув вказані порушення, то він зобов`язаний достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за кредитним договором не пізніше 31-го календарного дня після отримання письмового повідомлення банку (п. 6.10 кредитного договору). ОСОБА_1 підписав графік платежів за кредитним договором № CL-349289 та розрахунок загальної вартості кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору від 26 січня 2022 року № CL-349289 (а.с. 26-27), а також паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) (а.с. 23-25). Отже, судом встановлено, що між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 26 січня 2022 року № CL-349289, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі, який відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання. Відповідач був ознайомлений, прийняв всі умови договору, зобов`язався їх виконувати. АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу ОСОБА_1 кредит на поточні потреби, що підтверджується меморіальним ордером № 4973292 від 26 січня 2022 року на суму 300 000, 00 грн, що відповідає умовам кредитного договору від 26 січня 2022 року № CL-349289 (а.с. 8), а відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином, та внаслідок непогашення заборгованості за кредитом в нього утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку станом на 26 червня 2024 року становить 531 684, 40 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 298 041, 67 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 233 642, 73 грн. На підтвердження розміру заборгованості ОСОБА_1 перед банком до матеріалів справи позивачем додана виписка по його особовому рахунку за період з 26 січня 2022 року по 26 червня 2024 року, а також розрахунок заборгованості (а.с. 6-7, 9-16). Статтею 525 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. У частині другій статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Скаржник оскаржує рішення першої інстанції в частині розміру стягнутих з нього відсотків на прострочену суму заборгованості на користь АТ «Кредобанк» в сумі 8021,83 грн, тому рішення Брусилівського районного суду Житомирської області в силу вимог ст. 367 ЦПК України в іншій частині в апеляційному порядку не переглядається. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання перед позивачем належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого станом на 26 червня 2024 року в нього виникла заборгованість у розмірі 531 684, 40 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 298 041, 67 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 233 642, 73 грн. Стягнувши з ОСОБА_1 заборгованість за процентами за кредитним договором від 26 січня 2022 року № CL-349289, районний суд вказав, що остання позивачем розрахована вірно з врахуванням положень кредитного договору, узгоджених сторонами договору при його укладенні, вважаючи безпідставними заперечення відповідача щодо розрахованого позивачем розміру заборгованості за відсотками, а саме щодо нарахованих відсотків на прострочену суму заборгованості на загальну суму 8021, 83 грн. Так у відзиві представник позивача надав письмові пояснення з посиланням на п.п. 4.1, 4.2, 4.5 кредитного договору та положення ст. 1048 ЦК України вказав, що з березня 2022 року відповідач не здійснював сплату заборгованості по графіку у зв`язку з чим заборгованість залишилась у розмірі 298041,67 грн, на яку нараховувались відсотки відповідно до умов кредитного договору за відсотковою ставкою 35 %. Розмір нарахованих відсотків на поточну суму заборгованості відображено у колонці «Нараховано відсотків на поточну суму заборгованості». 26 березня 2023 року почала нараховуватись прострочена заборгованість та було перенесено суму у розмірі 2616,17 грн із поточної заборгованості до простроченої заборгованості. Після цієї дати у зв`язку з подальшим невиконанням умов кредитного договору поточна сума заборгованості зменшувалась, а прострочена заборгованість зростала. Тобто, у зв`язку із початком нарахування простроченої суми заборгованості почались нараховуватись відсотки на прострочену суму заборгованості, що відображено у колонці розрахунку «Нараховано відсотків на прострочену суму заборгованості». Отже, апеляційний судом за результатами апеляційного перегляду погоджується із висновком суду першої інстанції, встановивши, що вичерпні пояснення представника позивача щодо обґрунтованості нарахованих відсотків на прострочену суму заборгованості, які узгоджуються з умовами кредитного договору, цілком спростовують доводи скаржника щодо безпідставності нарахування таких відсотків. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності ст. 89 ЦПК України. Долучений до матеріалів справи розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Кредобанк» апеляційний суд вважає допустимим, належним та таким, що підтверджує заявлені позивачем вимоги. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені у скарзі, не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки. Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32) Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 03 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 05 червня 2025 року