Постанова Дніпровський апеляційний суд № 206/931/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/449/25 Справа № 206/931/24 Суддя у 1-й інстанції - Румянцев О. П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 січня 2025 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чіняєвої Ольги Миколаївни на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024 року ТОВ «Кредитсервіс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-5), в обґрунтування якого посилалось на те, що 05.11.2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №211105-006, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий рахунок) позичальника. Позичальник зобов`язувався повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, передбачених Договором. Підписавши Договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватися умов Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Кредитсервіс» укладення договору про надання кредиту в редакції від 19.10.2021 року, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Кредитний договір №211105-006 від 05.11.2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором F16236 (05.11.2021 17:13:49). Згідно розрахунку кредитної заборгованості за Кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року станом на 08.08.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 165 701,66 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 43 803,36 грн, простроченої заборгованості за процентами 116 108,81 грн, строкової заборгованості за процентами 5 789,49 грн. Станом на дату 08.08.2023 року заборгованість за Кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року не погашена. У зв`язку із порушенням кредитних зобов`язань зі сторони відповідача, 25.08.2023 року відповідно до Кредитного договору, позивач направив на адресу реєстрації відповідача досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, однак відправлення повернулося на адресу відправника. Дане свідчить про ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції. Відповідач свідомо не скористався своїм правом на отримання строку для погашення заборгованості за Кредитним договором. Вжити заходів досудового врегулювання спору ТОВ «Кредитсервіс» не вдалося. Враховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» суму заборгованості за Кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року за період із 05.11.2021 року по 08.08.2023 року у розмірі 165 701,66 грн, суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. Рішенням Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2024 року позовну заяву ТОВ «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» заборгованість за Кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року за період із 05.11.2021 року по 08.08.2023 року, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 43 803,36 грн, простроченої заборгованості за процентами 116 108,81 грн, строкової заборгованості за процентами 5 789,49 грн, а всього 165 701 (сто шістдесят п`ять тисяч сімсот одна) грн 66 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп (а.с. 73-79). Не погодившись частково із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Чіняєва О.М. подала апеляційну скаргу (а.с. 86-91), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду в частині стягнення заборгованості за процентами за неправомірне користування кредитом в період з 05.06.2022 року по 08.08.2023 року. Нарахованими у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України у сумі 92 631,84 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Кредитсервіс» відмовити. ТОВ «Кредитсервіс» не скористалось своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в оскарженій частині скасувати з наступних підстав. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Задовольняючи позов ТОВ «Кредитсервіс» суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та доведеності. Однак в повній мірі погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду в оскарженій частині. Судом встановлено, що 05.11.2021 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №211105-006, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 50 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий рахунок) позичальника. Позичальник зобов`язувався повернути кредит Кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, передбачених Договором. Підписавши Договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений, повністю розуміє, безумовно акцептує і зобов`язується неухильно дотримуватися умов Публічної пропозиції (оферти) ТОВ «Кредитсервіс» укладення договору про надання кредиту в редакції від 19.10.2021 року, яка є невід`ємною частиною цього Договору. Кредитний договір №211105-006 від 05.11.2021 року було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором F16236 (05.11.2021 17:13:49) (а.с. 7-12, 20, 26, 27). На підтвердження розміру заборгованості, представником позивача надано розрахунок кредитної заборгованості за Кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року станом на 08.08.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 165 701,66 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 43 803,36 грн, простроченої заборгованості за процентами 116 108,81 грн, строкової заборгованості за процентами 5 789,49 грн (а.с. 19, 28). Представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу, які б спростовували наданий представником позивача розрахунок заборгованості. У зв`язку із порушенням кредитних зобов`язань зі сторони відповідача, 25.08.2023 року відповідно до Кредитного договору, позивач направив на адресу реєстрації відповідача досудову вимогу щодо дострокового погашення заборгованості, однак відправлення повернулося на адресу відправника (а.с. 21-25). Станом на дату 08.08.2023 року заборгованість за Кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року не погашена. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Згідно з положеннями ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У відповідності до вимог ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. За приписом ст. 3 цього Закону електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснення в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідно до ст. 12 указаного Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. За умовами кредитного договору №211105-006 від 05.11.2021 року його невід`ємною частиною є Публічна пропозиція (оферта) ТОВ «Кредитсервіс». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Публічної пропозиції (оферти) (п. 6.11.1. Договору). Правилами абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що закріплено положеннями ст. 205, ст. 207 ЦК України. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року - у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року - №127/33824/19. У силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Отже, електронний договір має містити всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний не укладеним або недійсним в зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі (шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації), а можна класично у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, провадження №61-16243 св

20. Факт укладання кредитного договору №211105-006 від 05.11.2021 року відповідачем не оспорюється. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості. Матеріалами справи доведено виникнення у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року. Оскільки відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, доказів погашення заборгованості за укладеним договором в повному обсязі відповідачем суду не надано, а тому позивач має право на стягнення заборгованості за кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року. Зі змісту апеляційної скарги видно, що рішення суду оскаржується лише в частині стягнення відсотків за період з 05.06.2022 року по 08.08.2023 року, а тому колегія суддів рішення суду першої інстанції не переглядає. Визначаючи розмір заборгованості заборгованості за відсотками, яка підлягає до стягнення, колегія суддів зважає на таке. Як вбачається з розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором №211105-006 від 05.11.2021 року, заборгованість відповідача станом на 08.08.2023 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 165 701,66 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 43 803,36 грн, простроченої заборгованості за процентами 116 108,81 грн, строкової заборгованості за процентами 5 789,49 грн Колегія суддів не погоджується з розміром суми, яка підлягає стягненню, наданої позивачем в частині розрахунку суми боргу за відсотками за користування кредитом з таких підстав. Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу. Одночасно, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) дійшла висновків про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося і право позивача нараховувати проценти за кредитом. Подібні правові висновки викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18). Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, є безпідставним нарахування до стягнення з боржника суми відсотків, що передбачені договором після спливу визначеного договором строку кредитування, після 05 травня 2022 року. В період дії кредитного договору позивачем було нараховано відсотків у розмірі 35 653,15 грн. При цьому, відповідачем здійснювалось погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 12 583,33 грн, з яких згідно розрахунку заборгованості 6 386,69 грн зараховано на погашення відсотків. Таким чином, дійсний розмір заборгованості за відсотками становить 29 266,46 грн (35 653,15 грн 6 386,69 грн). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов в частині стягнення відсотків підлягає до часткового задоволення та з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за відсотками по кредитному договору №211105-006 від 05.11.2021 року за період з 05.11.2021 року по 05.05.2022 року у розмірі 29 266 (двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят шість) грн 46 коп. Позовні вимоги в частині стягнення відсотків за період з 06 травня 2022 року по 08 серпня 2023 року задоволенню не підлягають з урахуванням вищенаведеного. На вказане вище, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення відсотків за період з 06 травня 2022 року по 08 серпня 2023 року. Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відсотків за період з 06 травня 2022 року по 08 серпня 2023 року, оскільки встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду в оскарженій частині з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні вказаних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи пропорційність задоволення позовних вимог та задоволення апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитсервіс» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 087,00 грн та сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1 183,64 грн, а також стягнути з ТОВ «Кредитсервіс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 773,31 грн. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Чіняєвої Ольги Миколаївни задовольнити. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2024 року в оскаржуваній частині скасувати з ухваленням нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» заборгованість за відсотками по кредитному договору №211105-006 від 05.11.2021 року за період з 05.11.2021 року по 05.05.2022 року у розмірі 29 266 (двадцять дев`ять тисяч двісті шістдесят шість) грн 46 коп. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2024 року в частині розподілу судових витрат скасувати та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 087,00 грн та сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 1 183,64 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 773,31 грн. Рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 травня 2024 року в іншій частині залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна