Постанова 4806 № 304/1139/18

Справа № 304/1139/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 лютого 2021 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: Головуючого судді Фазикош Г. В. суддів Куштана Б. П., Бисаги Т. Ю. з участю секретаря Купар Л. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Перечинського районного суду від 06 лютого 2020 року, ухвалене суддею Чепурновим В. О., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Перечинська міська рада, про усунення перешкод у реалізації права на землю, - В С Т А Н О В И В : В серпні 2018 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ОСОБА_2 про усунення перешкод у реалізації права на землю. Свої вимоги мотивував тим, що він є власником домоволодіння по АДРЕСА_1 та користується вже багато років прилеглою до нього земельною ділянкою площею 0,0562 га, якою до цього часу користувалася його мати ОСОБА_3 , за якою позивач оформив спадщину. Рішенням 5 сесії VІІ скликання Перечинської міської ради від 17 травня 2018 року № 265 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0562 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачці належить на праві власності будинок по АДРЕСА_1 , що розміщений на земельній ділянці, яка межує із земельною ділянкою позивача. Однак, відповідачка як суміжний землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж, посилаючись на те, що згідно кадастрового плану, розробленого нею, її ділянка охоплює також господарські споруди, а саме сарай, який є власністю позивача. Після відмови відповідачки, позивач звертався до Перечинської міської ради з приводу вирішення питання погодження меж, проте комісією йому було відмовлено у цьому у зв`язку з відмовою суміжного землекористувача ОСОБА_2 . Позивач вважає, що відповідачка здійснює йому перешкоди в реалізації права на землю, оскільки для цього є обов`язковим виготовлення технічної документації на земельну ділянку, елементом якої є погодження меж земельної ділянки. У зв`язку з цим позивач просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання права на виготовлення та отримання технічної документації без згоди та підпису суміжного землекористувача ОСОБА_2 в акті погодження меж та без погодження акту приймання передачі межових знаків на зберігання із суміжним землекористувачем ОСОБА_4 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 (а.с.2-4). Рішенням Перечинського районного суду від 06 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.181-186). На це рішення позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов до хибних висновків, що у справі відсутні належні та допустимі докази порушення прав позивача саме відповідачкою. Рішення місцевого суду апелянт вважає незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову (а.с.191-196). У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити. Відповідачка ОСОБА_2 проти скарги заперечила та просила її відхилити. Заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновків, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з таких підстав. Відповідно до вимог частин першої, другої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статті 122 цього кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою, а також повноваження органів виконавчої влади у частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачені у статтях 186, 186-1 ЗК України. У статті 106 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. На виконання вказаної статті наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року N 376, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за N 391/17686, затверджено Інструкцію про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (далі - Інструкція), пунктом 3.12 якої передбачено, що закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є "погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами". Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Не надання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачами і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 681/1039/15 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2019 року (справа № 580/168/16). З матеріалів справи слідує, що згідно рішення Перечинського районного суду від 15 травня 2017 року за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом за спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16-17). У той же час на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2006 року, зареєстрованому в реєстрі за № 3198, відповідачці ОСОБА_6 належить на праві власності житловий будинок з надвірними будовами, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 135-136). Рішенням 5 сесії VІІ скликання Перечинської міської ради від 17 травня 2018 року № 265 позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0562 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення позивачем ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 6-12). Актом прийому-передачі межових знаків на зберігання, складеного у 2018 році, межі земельної ділянки власника ОСОБА_1 були закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 12 штук. Схема межових знаків до об`єктів і контурів місцевості/абриси (кроки) додається. Власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має; власниками/користувачами суміжних земельних ділянок заявлено претензії до існуючих меж. Межові знаки передано на зберігання ОСОБА_1 (а. с. 11, 12-13). Тобто підтверджено право користування позивачем ОСОБА_1 земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку, площею 0,0562 га, та визначено межі цієї земельної ділянки, однак зазначений акт сторонами не погоджено. Відповідачка як суміжний землекористувач підписати акт погодження меж відмовляється, посилаючись на те, що згідно кадастрового плану, розробленого нею, її ділянка охоплює також господарські споруди, а саме сарай, який є власністю позивача. Після відмови відповідачки, позивач звернувся до Перечинської міської ради з приводу вирішення питання погодження меж, проте комісією йому було відмовлено у цьому. Зокрема, в акті обстеження земельної ділянки в АДРЕСА_1 , складеному 07 серпня 2018 року комісією Перечинської міської ради, остання вирішила відмовити ОСОБА_7 у встановленні і погодженні меж між суміжними земельними ділянками з конфігурацією, яка вказана на планово-картографічних матеріалах, замовленої ним технічної документації із землеустрою у зв`язку з тим, що в межах земельної ділянки ОСОБА_1 знаходиться частина земельної ділянки ОСОБА_2 . Рекомендовано ОСОБА_1 у разі незгоди звернутися до суду для вирішення спору щодо права власності на вказаний сарай і відповідно щодо прав на земельну ділянку, на якій такий розташований (а.с.20, зворот). 25 жовтня 2019 року, протягом розгляду справи у суді першої інстанції, Перечинський районний суд здійснив окрему процесуальну дію поза залою судових засідань, в ході якої було виміряно відстань від будинку позивача до паркану, який знаходиться на межі земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Цю процесуальну дію було оформлено протоколом про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судових засідань (а.с.161-162). За результатами цієї процесуальної дії встановлено, що виступ сараю під літ «Г» на земельну ділянку ОСОБА_2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , складає 63 см, що при звірці в натурі, не відповідає схематичному плану земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 (а. с. 103, 161-162). Отже, з вказаного слідує, що між сторонами як суміжними землевласниками та землекористувачами, існує спір щодо права власності на землю, зокрема, має місце накладення земельних ділянок одна на одну. Звертаючись із позовом до суду про усунення перешкод позивач ОСОБА_1 на вказане уваги не звернув, тим самим обрав невірний спосіб захисту права. Крім того, позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його прав саме відповідачкою. Не підписання відповідачкою протоколу погодження меж земельної ділянки при розробці проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в межах населеного пункту с. Зарічево і складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку, саме по собі не є порушенням прав позивача ОСОБА_1 на реалізацію права закінчення процедури приватизації. Таким чином, відмовляючи в позові суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, визначив характер правовідносин та вирішив спір відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у подібних правовідносинах. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування немає. Враховуючи наведене, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення Рішення Перечинського районного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 17 лютого 2021 року. Головуючий Судді