Постанова 4806 № 307/639/20

Справа № 307/639/20 П О С Т А Н О В А Іменем України 17 грудня 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В. суддів: Кожух О.А., Джуги С.Д., з участю секретаря судового засідання: Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Човганин Михайло Іванович, на на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2022 року, ухвалене головуючою суддею Сойма М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою встановив: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником земельної ділянки, площею 0,1174 га, кадастровий номер: 2124485301:02:001:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказувала, що землекористувачем сусідньої земельної ділянки, загальною площею 0,0660 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 , який без будь-яких документів на право виконання будівельних робіт, належно затвердженого проекту, а також з істотними порушеннями будівельних норм і правил побудував житловий будинок, при цьому, вийшовши за межі вище вказаних земельних ділянок, у зв`язку із чим, ним було змінено тверді межі земельної ділянки, що зумовило самовільне зайняття останнім земельної ділянки площею 0, 0042 га та незаконне розміщення на ній частини будинку. Вказаний факт самовільного зайняття частини земельної ділянки стверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28 жовтня 2019 року та актом обстеження земельної ділянки від 28 жовтня 2019 року. З огляду на зазначене, вважає, що побудована частина житлового будинку є самочинним будівництвом та підлягає знесенню, а частина земельної ділянки поверненню, оскільки беззаперечно порушуються права позивача на користування та розпорядження своєю земельною ділянкою. Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на ст. ст. 16, 375, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 103, 152, 212 ЗК України та просила суд: - усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,1174 га, кадастровий номер: 2124485301:02:001:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачу на праві власності, шляхом зобов`язання відповідача: повернути позивачу самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0042 га, кадастровий номер: 2124485301:02:001:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 0,1174 га, кадастровий номер: 2124485301:02:001:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить позивачу на праві власності; за власний рахунок знести бетонну огорожу, яка знаходиться на самовільно зайнятій частині земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; за власний рахунок знести частину житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на відстані не менше одного метру від межі земельної ділянки, площею 0,1174 га, кадастровий номер: 2124485301:02:001:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.12.2022 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із його недоведеності. ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Човганин М.І., оскаржила рішення суду першої інстанції як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги зводяться до того, що суд неповно з`ясував обставини справи та не надав їм належної оцінки. Суміжним землекористувачем є відповідач, чого він не заперечує. Збудований будинок є самочинним будівництвом і частково знаходиться на ділянці позивачки. Тому, як вважає позивачка, вона має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом знесення частини будинку. Суд, відмовивши в позові через відсутність висновку експерта, не оцінив у сукупності інші докази, які є в справі та давали підстави для задоволення позову. Просить рішення скасувати, а позов задовольнити. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає що така не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до вимог частини 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції вважа, що доводи позивачки не грунтуються на законі та матеріалах справи, позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, позивачка не довела наявності факту порушень своїх прав та законних інтересів. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За змістом статті 41 Конституції України та статті 317 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом встановлено, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ за № 201941, виданого 22 жовтня 2010 року Новоселицькою сільською радою Тячівського району Закарпатської області та зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 011024700040, ОСОБА_1 являється власником земельної ділянки, площею 0,1174 га, кадастровий номер: 2124485301:02:001:0099, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Користувачем суміжної земельної ділянки являється відповідач ОСОБА_2 . З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту земельної ділянки від 28 жовтня 2019 року, встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0042 га. Даний факт підтверджується топографо-геодезичною зйомкою, яку виконав інженер-геодезист ТОВ «Гео-Земля». У підсумку акту встановлено, що законних підстав використання ОСОБА_2 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0042 га немає. Також на підтвердження підстав та обставин позову, позивачем надано суду копію акта обстеження земельної ділянки від 28 жовтня 2019 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 побудував будинок на земельній ділянці загальною площею 0,0660 га, яка розташована на території Новоселицької сільської ради, а саме: по АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_2 самовільно зайняв частину земельної ділянки площею 0,0042 га. Також встановлено, що ОСОБА_2 побудував бетонну огорожу, яка порушує межу сусіднього землекористувача ОСОБА_1 , що підтверджується геодезичною зйомкою, яку виконав інженер-геодезист ТОВ «Гео-Земля». Також проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 0, 0042 га в сумі 80 грн. 48 коп. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема висновку експерта, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, де проходить її межа, чи порушена межа цієї земельної ділянки відповідачем та чи має місце захоплення відповідачем земельної площі 0,0042 га, що належить позивачу, який розмір та місце розташування бетонної огорожі, що встановив відповідач та яку слід знести, а також яка площа збудованого відповідачем житлового будинку знаходиться на земельній ділянці позивача та яку частину цього житлового будинку слід знести. В доповнення до зазначеного в матеріалах справи наявний протокол засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та охорони природи Нересницької сільської ради від 18.03.2021 року за № 2 з якого слідує те, що комісією розглянуто заяву ОСОБА_2 з виїздом на місце розташування земельної ділянки під АДРЕСА_2 із запрошеним сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_3 , який встановив спірні межові поворотні точки. Було встановлено, що ОСОБА_1 під час приватизації своєї земельної ділянки зайшла у двір ОСОБА_2 на 2-2,5 метри, тому частина будинку останнього і знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1 . Комісією було встановлено, що будинок ОСОБА_2 побудований на три роки раніше, ніж була приватизована ОСОБА_1 земельна ділянка, що чітко вбачається із відеозапису випускного вечора за 2009 рік де вже видно збудовану будівлю будинку ОСОБА_2 . Як пояснив комісії землевпорядник Новоселицького старостинського округу № 2 Тяско Г.І., дана ситуація виникла через геодезичну помилку, що свідчить про накладення земельної ділянки. Комісія дійшла висновку, що для вирішення земельного спору слід змістити земельну ділянку в бік, позаяк дозволяє місцевість. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 зауважила, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. З долучених позивачкою Актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки від 28 жовтня 2019 року слідує, що ОСОБА_2 вчинив самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0042 га. Проте у зазначених актах не враховано тієї обставини, що житловий будинок ОСОБА_2 було зведено задовго до того як ОСОБА_1 приватизувала свою земельну ділянку і внаслідок чого зайшла у двір ОСОБА_2 , що і встановила комісія з питань земельних відносин та охорони природи Нересницької сільської ради. Оскільки ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами, що спірна земельна ділянка накладається із земельною ділянкою ОСОБА_2 , а тому позивачкою не доведено факту порушень своїх прав та законних інтересів. Відтак, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на норми закону, які регулюють спірні відносини, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог. Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та зволяться до переоцінки доказів. З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Човганин Михайло Іванович, залишити без задоволення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 22 грудня 2022 року, залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 грудня 2024 року. Суддя-доповідач: Судді: