Постанова 4824 № 758/15802/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №758/15802/18 головуючий у І інстанції: Ларіонова Н.М. провадження 22-ц/824/2906/2021 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 16 лютого 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Іванової І.В., Сушко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Подільського районного суду м.Києва від 23 березня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: В листопаді 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк» та/або Банк) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що, що ОСОБА_1 звернувся з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21 квітня 2011 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який в подальшому було збільшено до 16 000 грн. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, станом на 13 листопада 2018 року має заборгованість - 15 659,34 грн., з яких : 2941,65 грн. - заборгованість за кредитом; 9549,54 грн. - заборгованість за відсотками; 1946,28 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 721,87 грн. - штраф (процентна складова). Рішенням Подільського районного суду м.Києва від 23 березня 2020 року позов задоволено частково. Стягнено із ОСОБА_1 на користь Банку заборгованість у розмірі 2941,65 грн., яка складається із тіла кредиту, та судовий збір. Не погоджуючись з вказаним рішенням в частині незадоволених позовних вимог, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Вважає, що відповідач був ознайомлений із умовами та правилами банківських послуг, вказане не спростовував, а тому факт укладення договору є доведеним. Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що матеріали справи містять докази наявної заборгованості у відповідності до наданого розрахунку, зокрема посилається на підписану відповідачем довідку про умови кредитування, а тому підстав для відмови в задоволенні позову в оскаржувані частині не вбачає. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується із висновками місцевого суду, висловився проти задоволення позовних вимог про стягнення відсотків. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не був ознайомлений з правилами та умовами користування кредитом. Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 21 квітня 2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 16 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за кредитним договором, укладеним з відповідачем, станом на 13 листопада 2018 року складає 15 659,34 грн., яка включає: 2941,65 грн. - заборгованість за кредитом; 9 549,54 грн. - заборгованість за відсотками; 1 946,28 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 721,87 грн. - штраф (процентна складова). В матеріалах справи наявна довідка про умови кредитування із використання кредитки «Універсальна» підписана ОСОБА_1 (а.с.10). Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до положень ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Апеляційний суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої останній погодився, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір (а.с. 9). Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторонами додатково було погоджено та підписано відповідачем довідку від 21 квітня 2011 року про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», з якої вбачається наступні відомості: тип катки - MasterCard Mass, тип кредитної лінії - поновлювальна, пільговий період 55 днів, валюта карти - гривня, базова відсоткова ставка - 2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір пені та штрафу за порушення умов договору (а. с. 10). Таким чином, саме 21 квітня 2011 рокусторони погодили умови кредитування та ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відмовляючи в задоволенні позову в оскаржуваній частині місцевий суд посилався на те, що позивачем не надано підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Однак факт не ознайомлення із умовами кредитування спростовується підписаною відповідачемдовідкою 21 квітня 2011 року, а на підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунок, який іншою стороною не спростовувався. Апеляційний суд приймає до уваги, що позивачем було долучено виписку за рахунками ОСОБА_1 (а.с.67-75), яка підтверджує факт користування кредитними коштами та факт їх отримання. Відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлена з істотними умовами договору, оскільки відповідач разом з анкетою-заявою підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони, зокрема, погодили базову відсоткову ставку, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафи за порушення строків платежів (а.с. 10). Дана довідка є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 з розміром процентів за користування грошовими коштами та розміром пені і штрафів в разі порушення строків повернення кредиту. Таким чином, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в анкеті-заяві позичальника, довідці про умови кредитування, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Тобто, між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі, укладення якого в такій формі чинному законодавству не суперечить. Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту. Колегія суддів зауважує, що відповідач не заперечує у відзиві, щодо стягнення із нього тіла кредиту в розмірі 2941,65 грн. за висновком місцевого суду, позивач рішення місцевого суду у вказаній частині не оскаржує. Щодо заборгованості за нарахованими відсотками, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із ч. 3 цієї ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У ч. 4 указаної ст.10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень. Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу відповідних повідомлень, щодо зміни кредитної ставки. Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-8) розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив, станом початок розрахункового періоду - 21 квітня 2011 року, 30,00% на суму залишку заборгованості за кредитом. 01 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34,80%. Таким чином, з урахуванням зменшення та збільшення відсоткової ставки банком у односторонньому порядку (ст.10561 ЦК України), без повідомлення позичальника, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість по процентам, нарахована за період по 01 вересня 2014 року (остання дата, коли проценти нараховувалися по відсотковій ставці 30,00%). Як вбачається з розрахунку наданому позивачем, заборгованість за відсотками у відповідача перед Банком станом на кінець серпня 2014 року була відсутня. Доводи позивача, що відповідач визнав нові Тарифи та погодився з їх зміною не заслуговують на увагу, оскільки з розрахунку вбачається, що останній сплачував відсотки у не відповідному розмірі, що може свідчити про його необізнаність із зміною порядку їх нарахування, доказів повідомленим про збільшення розміру процентної ставки матеріали справи не містять. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам та пені колегія суддів зазначає наступне. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до розрахунку заборгованість за штрафами включає фіксовану та відсоткову складову - 500 грн. + 5% від суми заборгованості., що відповідає умовам та правилам банківських послуг та узгоджується із умовами підписаними відповідачем. Разом з тим, процентна складова штрафу підлягає зменшенню з урахуванням п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, штраф у розмірі 5% від ціни позову буде складати 172,08 грн. (2941,65 (тіло) + 500 (штраф фіксована частина) = 3441,65 грн., відповідно 5% становить 172,08 грн.). Загальна сума штрафів складає 672,08 грн. Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15. Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1946,28 грн. не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається. Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд не приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), в якій вказано на неналежне підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «Приватбанк» та позичальником, оскільки з огляду надані позивачем докази, обставини у справі, що розглядається не є релевантними до обставин, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, з огляду на той факт, що відповідач був ознайомлений із умовами та тарифами Банку, щодо користування кредитними коштами, що засвідчив своїм підписом. Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності спрямований на забезпечення сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, широкої можливості в захисті своїх прав, свобод і інтересів, а також прав, свобод і інтересів інших осіб. Цей принцип закріплений і в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції, згідно з яким однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності в позовному провадженні обумовлений тим, що в цьому провадженні суд розглядає спори між суб`єктами, які мають протилежні правові інтереси. Принцип змагальності пов`язаний з принципом рівності учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. З ст. 129 Конституції, ст. 5 ЦПК, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України»). Цей зв`язок виявляється в тому, що особам, які беруть участь у справі і займають рівне процесуальне положення, повинна бути забезпечена рівна процесуальна можливість доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 27 і ст. 60 ЦПК). Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за штрафами в розмірі 672,08 грн. Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з`ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню в оскаржуваній частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафів. В задоволенні вимог про стягнення із відповідача процентів та пені суд відмовляє, у зв`язку із необґрунтованістю. В частині стягнення із ОСОБА_1 тіла кредиту в розмірі 2 941,65 грн. рішення місцевого суду не оскаржувалось. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4405 грн. (1762+2643), позовні вимоги задоволено частково, що в сумі складає 3613,73 грн. (23,08% від 15 659,34 грн.) Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає - 1016 грн. 67 коп., а відтак рішення в місцевого суду в цій частині підлягає зміні. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Подільського районного суду м.Києва від 23 березня 2020 року в частині стягнення відсотків, пені, штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; код ЄДРПОУ - 14360570) заборгованість по штрафам в розмірі 672 (шістсот сімдесят дві) грн. 08 коп. В частині позовних вимог про стягнення відсотків та пені відмовити. Рішення Подільського районного суду м.Києва від 23 березня 2020 року в частині розподілу судових витрат змінити, визначивши розмір судового збору, який підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» в сумі - 1016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 67 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 16 лютого 2021 року. Сліпченко О.І. Іванова І.В. Сушко Л.П.