LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4824755/19569/19

від 03.06.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Дніпровськогорайонного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задов…

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №755/19569/18 головуючий у І інстанції: Катющенко В.П. провадження 22-ц/824/4798/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 03 червня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Гуля В.В., Сушко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровськогорайонного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- ВСТАНОВИВ: В грудні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» (далі АТ КБ «Приват банк» та/або Банк) звернулось з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №б/н від 25 жовтня 2010 року ОСОБА_1 отримав від Банку кредит в розмірі 15 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі та належним чином, а саме надав відповідачеві кредит у розмірі, передбаченому договором, а відповідач зобов`язань не виконав, що стало підставою для звернення до суду. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 жовтня 2010 року у сумі 56 484,17 грн. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що матеріали справи містять докази наявної заборгованості у відповідності до наданого розрахунку, а тому підстав для відмови в задоволенні позову не вбачає. Крім того банк зауважує, що дії з користування кредитними коштами свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами кредитування, а розрахунок заборгованості підтверджує розмір заборгованості, в тому числі, і за тілом кредиту. Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження укладення кредитного договору між сторонами. Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві (копія Умов та правил надання банківських послуг, витяг з Тарифів банку додаються до позовної заяви (а.с. 9-27). В матеріалах справи наявна довідка від 08 листопада 2010 року, про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна», яка містить підпис ОСОБА_1 (а.с. 10). Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого банком. Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору. Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1.52 Договору). Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк. Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому "Тарифами банку", що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, відповідно п. 2.1.1.12.6 Договору. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до положень ч. ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Підписавши 25 жовтня 2020 року анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку, ОСОБА_1 приєднався до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, факт чого ним спростований не був; відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами. Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами, що підтверджується розрахунком заборгованості, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувався карткою і до лютого 2018 року вносив кошти на погашення кредиту та відсотків за користування ним(а.с. 4-8). Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідач не заявляв, в зв`язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі укладеного між ними 25 жовтня 2010 року договору приєднання. Згідно із ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Апеляційний суд приходить до висновку, що кредитний договір укладено шляхом підписання ОСОБА_1 анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, згідно зі змістом якої останній погодився, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, а також Тарифами банку становлять між сторонами договір (а.с. 9). Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що сторонами додатково було погоджено та підписано відповідачем довідку від 08 листопада 2010 року про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна 55 днів пільгового періоду», з якої вбачається наступні відомості: тип катки - MasterCard Mass, тип кредитної лінії - поновлювальна, пільговий період 55 днів, валюта карти - гривня, базова % ставка - 2,5% на місяць, розмір щомісячного платежу - 7% від заборгованості, строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір пені та штрафу за порушення умов договору (а. с. 10, т. 1). Таким чином, саме 08 листопада 2010року сторони погодили умови кредитування та ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 15 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відмовляючи в задволенні позову місцевий суд посилався на те, що позивачем не надано підписаних відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, доказів того, що відповідна Картка передбачена умовами Заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії Картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку. При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором, враховуючи що згідно анкети-заяви, відповідач виявив бажання отримати зарплатну та ощадну картки, в той час як ні бажаного кредитного ліміту, ні доказів оформлення та видачі на ім`я відповідача карти «Універсальна» матеріали справи не містять. Однак факт не ознайомлення із умовами кредитування спростовується підписаною ОСОБА_2 довідкою 08 листопада 2010 року, а на підтвердження наявності заборгованості позивачем надано розрахунок, який іншою стороною не спростовувався. Апеляційний суд приймає до уваги, що позивачем було долучено виписку за рахунками ОСОБА_1 (а.с.58-105), яка підтверджує факт користування кредитними коштами та факт їх отримання, що було поставлено під сумнів судом першої інстанції. Відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлена з істотними умовами договору, оскільки відповідач разом з анкетою-заявою підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони, зокрема, погодили базову відсоткову ставку, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафи за порушення строків платежів (а.с. 10). Дана довідка є невід`ємною частиною договору та підтверджує факт обізнаності ОСОБА_1 з розміром процентів за користування грошовими коштами та розміром пені і штрафів в разі порушення строків повернення кредиту. Таким чином, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в анкеті-заяві позичальника, довідці про умови кредитування, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Тобто, між банком та позичальником укладено договір у письмовій формі, укладення якого в такій формі чинному законодавству не суперечить. Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по сплаті кредиту, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є вимоги позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 28 953,82 грн. Щодо заборгованості за нарахованими відсотками, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Згідно із ч. 3 цієї ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У ч. 4 указаної ст.10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень. Матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу відповідних повідомлень, щодо зміни кредитної ставки. Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.4-8) розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив, станом початок розрахункового періоду - 08 листопада 2010 року, 30,00% на суму залишку заборгованості за кредитом, яка діяла по 02 травня 2014 року (дата, що міститься у розрахунку заборгованості). 01 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34,80%., а з 01 квітня 2015 року до 43,20%. Таким чином, з урахуванням зменшення та збільшення відсоткової ставки банком у односторонньому порядку (ст.10561 ЦК України), без повідомлення позичальника, апеляційний суд вважає, що стягненню підлягає заборгованість по процентам, нарахована за період з 08 листопада 2010 року (дата визначена позивачем у розрахунку заборгованості) по 02 травня 2014 року (остання дата, коли проценти нараховувалися по відсотковій ставці 30,00%). Як зазначено в розрахунку наданому позивачем заборгованість у відповідача перед Банком 02 травня 2014 року була відсутня. Доводи позивача, що відповідач визнав нові Тарифи та погодився з їх зміною не заслуговують на увагу, оскільки з розрахунку вбачається, що останній сплачував відсотки у не відповідному розмірі, що може свідчити про його необізнаність із зміною порядку їх нарахування, доказів повідомленим про збільшення розміру процентної ставки матеріали справи не містять. Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам та пені колегія суддів зазначає наступне. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до розрахунку заборгованість за штрафами складає 3165,91 грн., що відповідає умовам та правилам банківських послуг. Разом з тим, процентна складова штрафу підлягає зменшенню з урахуванням п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, штраф у розмірі 5% від ціни позову буде складати 484,7 грн. (28 953,82 (тіло) + 500 (штраф фіксована частина) = 29 453,82 грн., відповідно 5% становить 1 472,69 грн.). Загальна сума штрафів складає 1 972,69 грн. Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15. Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 103,95 грн. не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається. Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд не приймає до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17), в якій вказано на неналежне підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «Приватбанк» та позичальником, оскільки з огляду надані позивачем докази, обставини у справі, що розглядається не є релевантними до обставин, викладених у вказаній постанові Верховного Суду, з огляду на той факт, що відповідач був ознайомлений із умовами та тарифами Банку, щодо користування кредитними коштами, що засвідчив своїм підписом. Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Принцип змагальності спрямований на забезпечення сторонам та іншим особам, що беруть участь у справі, широкої можливості в захисті своїх прав, свобод і інтересів, а також прав, свобод і інтересів інших осіб. Цей принцип закріплений і в п. 4 ч. З ст. 129 Конституції, згідно з яким однією з засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності в позовному провадженні обумовлений тим, що в цьому провадженні суд розглядає спори між суб`єктами, які мають протилежні правові інтереси. Принцип змагальності пов`язаний з принципом рівності учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ч. З ст. 129 Конституції, ст. 5 ЦПК, ст. 7 Закону України «Про судоустрій України»). Цей зв`язок виявляється в тому, що особам, які беруть участь у справі і займають рівне процесуальне положення, повинна бути забезпечена рівна процесуальна можливість доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 27 і ст. 60 ЦПК). Відповідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28 953,82 та штрафами у розмірі 1 972,69 грн., що в сумі становить 30926,51 грн. Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з`ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог щодо стягнення тіла кредиту та штрафів. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача. Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 4405 грн. (1762+2643), позовні вимоги задоволено частково, що в сумі складає 30 926,51 грн. (54,75% від 56 484,17 грн.) Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає - 2411 грн. 74 коп. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Дніпровськогорайонного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за тілом кредиту в розмірі 28 953 (двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 82 коп. та заборгованість по штрафам в розмірі 1 972 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дві) грн.. 69 коп., що в сумі складає 30 926 (тридцять тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн. 51 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 2411(дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 74 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»